10.03.2011 року Справа № 37/17-10(9/88-10)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Лотоцької Л.О.,
суддів: Кузнецової І.Л. (доповідача), Чимбар Л.О.
при секретарі: Колесник Д.А.
за участю прокурора: Стасовська Є.А., посвідчення №292 дійсне від 28.11.2008 року (була присутня 03.03.11)
за участю представників сторін:
від позивача: Лазуренко К.О., довіреність №7/11-1488 від 30.12.10, представник (був присутній 03.02.11),
від відповідача: Нікітченко О.В., довіреність №б/н від 25.01.11, представник,
розглянувши апеляційну скаргу Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2010р. у справі №37/17-10 (9/88-10)
за позовом Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
до закритого акціонерного товариства "Гільдія", м.Дніпропетровськ
про зміну договору
- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2010р. у справі №37/17-10 (9/88-10) (суддя-Кеся Н.Б.) Дніпропетровському міжрайонного природоохоронному прокурору відмовлено в задоволенні позову, пред'явленого в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до закритого акціонерного товариства (далі-ЗАТ)"Гільдія" про зміну п.3.2 договору оренди земельної ділянки від 02.06.2003р. шляхом викладення його в такій редакції:
“п.3.2 Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Закону України “Про оренду землі” та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється відповідно до Закону України “Про плату за землю” та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 06.08.2008р. №39/35 у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України “Про оренду землі”;
- приймаючи рішення, господарський суд виходив з відсутності обов'язкових умов, встановлених ст.652 Цивільного кодексу України для зміни договору в судовому порядку, з того, що умовами спірного договору не передбачено зміну розміру орендної плати у випадку законодавчої зміни ставки орендної плати, а також з відсутності в Законі України від 03.06.2008р. №309-VІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” вимог щодо приведення умов раніше укладених договорів оренди землі у відповідність з цим Законом;
- не погодившись з прийнятим рішенням, Дніпропетровський міжрайонний природоохоронний прокурор подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та задовольнити позовні вимоги;
- у поданій скарзі йдеться про порушення інтересів держави, які полягають в тому, що власник землі -держава в особі Дніпропетровської міської ради не отримала в 2008-2009р.р. орендну плату в повному обсязі, який встановлений Законом від 03.06.2008р. №309-VІ, про те, що зазначені обставини викликають необхідність приведення договору оренди, укладеного сторонами у відповідність до вимог чинного законодавства в частині визначення річної орендної плати за землю, про те, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.20.1999р. у справі №1-7/99 положення ст.58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується тільки фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб, а також про те, що Закон України від 03.06.2008р. №309- VІ набрав чинності з моменту опублікування, тобто з 04.06.2008р. і саме з цього часу відбулися істотні зміни обставин, які в силу ст.652 ЦК України змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або уклали б його на інших умовах;
- 10.03.2011р. прокурор в судове засідання не з'явився, про час і місце засідання прокурор повідомлений належним чином;
- представник позивача був присутній в судовому засіданні 03.02.2011р., в судові засідання 03. та 10.03.2011р. представник позивача не з'явився, про причини неявки апеляційний суд не повідомив;
- відповідач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів прокурора.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2003р. Дніпропетровською міською радою (орендодавцем) та ЗАТ”Гільдія” (орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,5253га, що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул.Панікахі, в районі будівлі №15 для обслуговування торговельного комплексу.
Вказана земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м.Дніпропетровська за кодом 1210100000:02:135:0191.
Договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нота ріального округу Сусловою Н.Б., зареєстрований в реєстрі за №2336 від 02.06.2003 року та зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 18.06.2003 року за №3653.
Згідно з п.3.2 договору орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується у грошовій формі в розмірі земельного податку, вноситься на розрахунковий ра хунок Держказначейства за місцем податкового звіту щомісячно (до 15 числа наступного мі сяця) і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року.
В п.п.3.3, 3.4 договору сторони передбачили, що розмір земельного податку переглядається у разі законодавчої зміни ставок земельного податку, а сума орен дної плати індексується у разі збільшення ставок земельного податку за умови виплати її у повному обсязі до закінчення терміну дії договору.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 309-VІ від 03.06.2008 року в Закон України "Про оренду землі" були внесені зміни, зокрема, ч.ч.4, 5 ст.21 були викладені у наступній редакції: "Річна орендна пла та за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного подат ку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або кому нальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині".
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №309-VІ від 03.06.2008 року набрав чинності з моменту опублікування, тобто з 04.06.2008 року.
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 06.08.2008 року №39/35 "Про внесен ня змін до рішень міської ради та її виконавчого комітету у галузі земельних відносин і при ведення деяких рішень міської ради з питань передачі земельних ділянок та діючих догово рів оренди у відповідність до вимог чинного законодавства" встановлено річну орендну пла ту за користування ділянками у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України "Про оренду землі", незалежно від мети використання.
02.02.2010 року листом №7/5-59 Дніпропетровська міська рада направила на ад ресу товариства вимогу про приведення договору оренди землі у відповідність до вимог законодавства та попередження про сплату орендної плати з 01.01.2008 року з урахуванням вищезазначених змін у земельному законодавстві, а саме у трикратному розмірі земельного податку. Для укладання додаткового договору товариство було зобов'язано у двотижневий тер мін після отримання цього повідомлення звернутися до земельного управління Дніпропет ровської міської ради.
Товариство відповіді на лист-вимогу міської ради не надіслало.
Викладені обставини слугували визначальними для звернення прокурора з позовом про зміну п.3.2 договору оренди земельної ділянки від 02.06.2003р.
Між тим, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Одночасно слід зазначити, що згідно з ст.652 названого Кодексу у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У даному випадку, обов'язок доведення обставин в обґрунтування необхідності внесення змін до спірного договору покладається безпосередньо на прокурора та позивача.
Проте належні докази, які б свідчили про факт істотного порушення відповідачем умов договору або будь-яких інших порушень договору (ст.651 ЦК України) прокурором та позивачем не надані.
Відсутні також в матеріалах справи і докази, які дають підстави вважати, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Зокрема, виконання договору не позбавляє Дніпропетровську міську раду того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Крім того, прокурор та позивач не вказують на наявність виняткового випадку, передбаченого ч.4 ст.652 ЦК України для зміни договору, а саме: коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Таким чином, відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд правильно вказав на відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст.ст.651, 652 ЦК України.
Відповідно що ч.2 ст.632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Щодо досліджуваної справи, то, як зазначено вище, в п.п.3.2, 3.3 договору сторонами узгоджено внесення орендної плати у грошовій формі в розмірі земельного податку. При цьому розмір земельного податку переглядається у разі законодавчої зміни ставок земельного податку.
Отже, умовою перегляду розміру орендної плати сторони визначили саме законодавчу зміну розмірів земельного податку, але ж ніяк не зміну розміру орендної плати.
Також, і Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №309-VІ від 03.06.2008 року на який посилається прокурор та позивач як на підставу для внесення змін до договору, не містить приписів щодо приведення умов раніше укладених договорів оренди землі (в частині розміру орендної плати) у відповідність з цим Законом, у зв”язку з чим, в силу положень ст.58 Конституції України не має зворотної дії на спірні орендні правовідносини, оскільки стосується договорів оренди землі, укладених після набрання ним чинності.
З урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог прокурора щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 02.06.2003р. необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Тому рішення господарського суду слід залишити без змін.
Доводи прокурора про те, що положення ст.58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів стосується лише фізичних осіб колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки в рішенні від 09.02.1999р. у справі №1-7/99, 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначає про розповсюдження на фізичних осіб положень цієї статті по зворотній дії в часі законів лише у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Керуючись ст.ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2010р. у справі №37/17-10 (9/88-10) залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення
Головуючий Л.О. Лотоцька
Суддя І.Л.Кузнецова
Суддя Л.О.Чимбар
Повна постанова складена 15.03.2011р.