22.02.2011 року Справа № 40/147-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Верхогляд Т.А.(доповідача)
суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.
секретар судового засідання Коваль Ю.Ю.
Представники сторін:
від позивача: Ушуткіна Л.Ф. представник, довіреність №б/н від 06.07.10;
від відповідача: Кучерева Н.В. представник, нотаріально посвідчена довіреність №149 від 19.01.11;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями “Едпол” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2010 року у справі № 40/147-10
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями “Едпол”, м. Кам'янець-Подільський
до ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Дніпропетровськ
про визнання договорів недійсними
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2010 року у справі № 40/147-10 (суддя Красота О.І.) в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано недоведеністю позивачем підстав для визнання недійсним кредитного договору про відкриття мультивалютної лінії №159/02-05 від 27.01.2005 року, а у зв'язку з цим і відсутністю підстав для визнання недійсними пов'язаних з зазначеним кредитним договором:
- договору від 29.06.2006 року про внесення змін №867/02-06 до кредитного договору №159/02-05 від 27.01.2005 року;
- іпотечного договору №160/08/1-05 від 27.01.2005 року;
- іпотечного договору №2387/08/1-05 від 16.06.2005 року;
- договору застави майнових прав №164/08/1-05 від 27.01.2005 року;
- договору застави обладнання №162/08-1-05 від 27.01.2005 року;
- договору застави обладнання №161/08/1-05 від 27.01.2005 року;
- договору застави обладнання №2617/08/1-05 від 04.07.2005 року;
- договору застави №163/08/1-05 від 27.01.2005 року;
- договору поруки №165/15-05 від 27.01.2005 року;
- договору застави майнових прав №148/08/1-09 від 30.06.2009 року;
- договору застави майнових прав №147/08/1-09 від 30.06.2009 року та про безпідставність позовних вимог про виключення з Державного реєстру іпотек та зняття заборони відчуження з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна -предметів іпотеки за вищезазначеними іпотечними договорами.
Не погодившись з рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального законодавства. Просить оскаржуване рішення скасувати, позов задовольнити в повному обсязі.
Скаржник зазначає на те, що суд неправомірно відмовив в задоволенні клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи, оскільки лише шляхом її проведення позивач мав змогу довести те, що оспорюваний кредитний договір не був підписаний уповноваженою особою товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями “Едпол”.
Також скаржник посилається на безпідставне відхилення інших клопотань позивача, що, на його думку, є підставою для скасування рішення апеляційним судом.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на її необґрунтованість. Зазначає, що в наданих Банку документах учасники товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями “Едпол” ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтвердили своє вільне волевиявлення щодо укладання договору на отримання кредиту на закупівлю обладнання в сумі 18 500 000 доларів США, про сплату відсоткової ставки, передачу в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором майна, як належного позивачу на праві власності, так і майна майнового поручителя ВАТ “Модуль” та щодо уповноваження директора ОСОБА_3. на підписання кредитного договору та договорів забезпечення. В наступному неодноразово позивач підтверджував своїми діями схвалення укладеного кредитного договору та прийняття його до виконання.
Відповідач вважає, що оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга є такою, що не підлягає задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2005 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 159/02-05, згідно якого, з урахуванням внесених до нього змін відповідач (Банк) надає позивачу (Позичальнику) кредит в сумі 18 500 000,00 доларів США, в тому числі на покриття акредитиву за контрактом з компанією “Delta Brands,Inc” (США) від 02.10.2004 року за №09-29-04 та додаткової угоди до цього контракту від 17.12.2004 року №1 в сумі 14 155 135 доларів США відповідно до умов поставки обладнання, передбачених цим договором та виконання робіт по його монтажу.
Договором про внесення змін до кредитного договору №867/02-06 від 29.06.2006 року було збільшено суму наданого кредиту до 22 500 000,0 доларів США, з них 19 370 000,0 доларів США на придбання металургійного обладнання імпортного виробництва, запасних частин до нього, за контрактом №09-29-04 від 02.10.2004 року із змінами та доповненнями до нього, що був укладений позивачем з Компанією “Delta Brands,Inc” (США), відповідно до умов поставки обладнання, передбачених зазначеним контрактом, в тому числі на покриття акредитивів з лімітом в сумі 15 875 887,0 доларів США, обладнання вітчизняного виробництва і виконання робіт по монтажу обладнання, та на оплату монтажних та будівельних робіт ВАТ “Модуль” 3 130 000,0 доларів США.
Згідно п.2.2. кредитного договору повернення кредиту повинно здійснюватися Позичальником частинами у відповідності до наступного графіку: червень 2007 року -3 750,0 тис. доларів США; грудень 2007 року - 3 750,0 тис. доларів США, червень 2008 року - 3 750,0 тис. доларів США; грудень 2008 року - 3 750,0 тис. доларів США; червень 2009 року - 3 750,0 тис. доларів США; грудень 2009 року - 3 750,0 тис. доларів США.
В подальшому сторонами договором про внесення змін до кредитного договору №52/02-09 від 27.02.2009 року було встановлено дату остаточного повернення кредиту - 30.12.2010 року.
Позивач підставою недійсності кредитного договору № 159/02-05 від 27.01.2005 року вказує на відсутність повноважень директора товариства ОСОБА_4 на його підписання, який згідно п.8.3 Статуту мав право на укладання угод на суму, що не перевищує 10 000 доларів США та на те, що основний кредитний договір підписаний іншою особою, а не ОСОБА_4.
Інші договори, пов'язані з кредитним, позивач вважав недійсними згідно ч.2 ст.548 ЦК України.
Однак доводи позивача спростовані господарським судом і з цим погоджується колегія суддів з огляду на наступні положення діючого законодавства:
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 року “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно п. 9. роз'яснення Вищого господарського суду України N 02-5/111 від 12.03.1999 року з наступними змінами “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” (далі роз'яснення) зазначається, що як правило, письмова угода укладається шляхом складання документа, що визначає її зміст, і підписується безпосередньо особою, від імені якої вона укладена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для укладення угод органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють в межах повноважень, наданих законом, іншим правовим актом або установчими документами. Підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону.
Письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час укладення угод діє у межах своєї компетенції без довіреності (п. 9.1. роз'яснення).
Відповідно до ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Дійсно, як зазначає позивач, згідно з п. 8.3 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями “Едпол” Директор товариства має серед інших повноваження на самостійне укладення угод на суму, що не перевищує еквівалентну 10 000 доларів США.
Однак згідно п.7.1 Статуту вищим органом управління Товариства є збори учасників.
Господарський суд правильно зазначив, що питання про отримання підприємством кредиту та передачі Банку майна в заставу, підписання відповідних договорів -було розглянуто на зборах учасників, оформлених протоколом Зборів учасників №2 від 02.10.2004року, згідно з яким учасники товариства ОСОБА_1. та ОСОБА_2 прийняли рішення:
- звернутися до керівництва Промінвестбанку з проханням надати кредит на закупівлю обладнання у розмірі 18 500 000.00 доларів США;
- передати у заставу майнові права по контрактам №09-29-04 від 02.10.2004 року та №10-02-04 від 02.10.2004 року, відповідні документи для передачі під заставу всього майна підприємства;
- звернутися до ВАТ “Модуль” з проханням видати фінансову поруку та передати майнові права на отримання виручки від реалізації їх продукції на період дії кредитного договору;
- надати право підпису кредитних та заставних договорів надати директору ОСОБА_4. паспорт серія НОМЕР_1, виданий Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 26.07.1996 року.
На виконання згаданого рішення 11.10.2004 року до ПАТ Промінвестбанк надано Клопотання №1 підписане учасниками ТОВ підприємство з іноземними інвестиціями “Едпол” ОСОБА_1 та ОСОБА_2. про надання кредиту в сумі 18 500 000,00 доларів США з граничним терміном користування 5 років під процентну ставку 13% річних на придбання, монтаж та запуск лінії травлення штовхаючого типу, стану холодної прокатки та безперервної лінії оцинкування виробничою потужністю до 200 тисяч тон в рік та уповноваження директора ОСОБА_4 підписати з Промінвестбанком кредитний договір, договір в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, а також вчиняти інші дії, необхідні для отримання вищевказаного кредиту.
Протоколом №6 зборів учасників Позивача від 15.12.2004 року прийнято рішення про передачу Промінвестбанку в іпотеку нерухомого майна відповідно до Додатку №1 до цього Протоколу, передачу в заставу обладнання відповідно до додатків 2,3 до цього Протоколу, право підпису заставних та іпотечних договорів надано директору ОСОБА_4.
Таким чином, оспорювана позивачем кредитна угода підписана належним представником позивача, який на час її підписання мав необхідний обсяг повноважень. Передбачених ст.215 ЦК України підстав для визнання її недійсною не вбачається.
За змістом ст. ст. 1051, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
З наданих сторонами документів вбачається, що Банк виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, надавши кредитні кошти Позичальнику, а останній свої зобов'язання перед Банком виконав частково, сплативши проценти за користування кредитом у певному розмірі, що також свідчить про прийняття сторонами спірного кредитного договору до виконання та його схвалення.
Оскільки інші договори, зазначені позивачем, є пов'язаними з основним кредитним договором, також підписані належною особою позивача і належним чином засвідчені -чи то печаткою підприємства чи нотаріально, вимоги позивача про виключення з Державного реєстру іпотек та зняття заборони відчуження з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна -предметів іпотеки за вищезазначеними іпотечними договорами є безпідставними, рішення суду про відмову в їх задоволенні є законним та обґрунтованим.
Посилання скаржника на неправомірну відмову суду в задоволенні клопотання позивача про призначення по справі судово-почеркознавчої експертизи колегія суддів вважає безпідставними.
З огляду на положення ст.ст.32 -34, 36, 41, ч.5 ст.42, ст.43 ГПК України, роз'яснення, що містяться в п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 року № 01-8/2651 “Про деякі питання призначення судових експертиз”, якими зазначено, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, враховуючи предмет спору, наявні у справі докази, господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність необхідності проведення для розгляду даної справи судово-почеркознавчої експертизи.
Таким чином, доводи апелянта є безпідставними. Оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, скасуванню чи зміні не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями "Едпол" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2010 року у справі № 40/147-10 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд
Суддя: Л.М. Білецька
Суддя: І.В. Тищик
Підписано в повному обсязі 12.03.2011 року.