22.02.2011 року Справа № 40/146-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Верхогляд Т.А.(доповідача)
суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.
секретар судового засідання Коваль Ю.Ю.
Представники сторін:
від позивача: Ушуткіна Л.Ф. представник, довіреність №б/н від 06.07.10;
від відповідача: Кучерева Н.В. представник, нотаріально посвідчена довіреність №149 від 19.01.11;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями “Едпол” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2010 року у справі № 40/146-10
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями “Едпол”, м. Кам'янець-Подільський
до ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, м. Дніпропетровськ
про визнання договорів недійсними
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2010 року у справі № 40/146-10 (суддя Красота О.І.) в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано недоведеністю позивачем підстав для визнання недійсним кредитного договору про відкриття мультивалютної лінії №44/02-08 від 16.01.2008 року, а у зв'язку з цим і відсутністю підстав для визнання недійсними пов'язаних з зазначеним кредитним договором договорів, безпідставність позовних вимог про виключення з Державного реєстру іпотек та зняття заборони відчуження з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна -предметів іпотеки за вищезазначеними іпотечними договорами.
Не погодившись з рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального законодавства. Просить оскаржуване рішення скасувати, позов задовольнити в повному обсязі.
Скаржник зазначає на те, що суд неправомірно відмовив в задоволенні клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи, оскільки лише шляхом її проведення позивач мав змогу довести те, що оспорюваний кредитний договір не був підписаний уповноваженою особою товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями “Едпол”.
Також скаржник посилається на безпідставне відхилення інших клопотань позивача, що, на його думку, є підставою для скасування рішення апеляційним судом.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на її необґрунтованість. Зазначає, що в наданих Банку документах учасники товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями “Едпол” ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтвердили своє вільне волевиявлення щодо укладання договору на отримання кредиту на суму 70 000 000,00 грн. строком до 3-х років із сплатою 14% річних на капіталізацію підприємства, передачу в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором майна, як належного позивачу на праві власності, так і майна майнового поручителя ВАТ “Модуль” та щодо уповноваження директора товариства Гарькавого Володимира Івановича на підписання кредитного договору та договору забезпечення.
В наступному неодноразово позивач підтверджував своїми діями схвалення укладеного кредитного договору та прийняття його до виконання.
Відповідач вважає, що оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга є такою, що не підлягає задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2008 року між позивачем (далі - Позичальник) та відповідачем (далі - Банк) було укладено кредитний договір № 44/02-08 (далі - Договір), згідно якого Банк зобов'язаний надати Позичальнику кредит шляхом відкриття не відновлювальної мультивалютної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 70 000 000 грн. 00 коп. з можливістю кредитування в національній валюті та євро на умовах, встановлених цим Договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим Договором.
Відповідно до п.2.2 Договору дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту -20 грудня 2010 року.
Пункт 3.8. Договору передбачає, що зобов'язання Банку з надання кредиту виникає після оформлення договорів забезпечення, відповідно до яких передаються в іпотеку та заставу певне нерухоме майно, обладнання, майнові права та інше.
Підпис Директора позивача Гарькавого В.І. на кредитному Договорі №44/02-08 від 16.01.2008 року засвідчений печаткою підприємства і представник позивача не надав пояснень щодо її наявності на договорі, підписаному не уповноваженою особою підприємства.
Про те, що кредитний Договір підписано з боку Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями “Едпол” Директором Гарькавим В.І. на Договорі є застереження, підписане начальником управління зовнішньоекономічної діяльності Банку Молчановим Л. Ф.
27.02.2009 року між Банком та позивачем в особі Директора Гарькавого В.І. підписано Договір про внесення змін № 63/02-09 до кредитного Договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №44/02-08 від 16.01.2008 року.
На виконання умов п. 3.8. Договору та Договору про внесення змін, в якості забезпечення виконання зобов'язань Позичальника були укладені наступні угоди :
- іпотечний договір №46/08/1-08 від 16.01.2008 року;
- іпотечний договір №45/08/1-08 від 16.01.2008 року;
- договір поруки №55/15-08 від 16.01.2008 року;
- договір застави майнових прав №54/08/1-08 від 16.01.2008 року;
- договір застави майнових прав №53/08/1-08 від 16.01.2008 року;
- договір про заставу обладнання №47/08/1-08 від 16.01.2008 року;
- договір про заставу обладнання №48/08/1-08 від 16.01.2008 року;
- договір про заставу обладнання №49/08/1-08 від 16.01.2008 року;
- договір про заставу обладнання №50/08/1-08 від 16.01.2008 року;
- договір застави товарів в обороті №51/08/1-08 від 16.01.2008 року;
- договір застави товарів в обороті №52/08/1-08 від 16.01.2008 року.
Позивач підставою недійсності кредитного договору №44/02-08 від 16.01.2008 року зазначає відсутність повноважень Директора товариства Гарькавого В.І. на його підписання, який згідно п.8.3 Статуту мав право на укладання угод на суму, що не перевищує 10 000 доларів США та на те, що основний кредитний договір підписаний іншою особою, не уповноваженою на їх укладання.
Однак доводи позивача спростовані господарським судом і з цим погоджується колегія суддів з огляду на наступні положення діючого законодавства:
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 року “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно п. 9 роз'яснення Вищого господарського суду України N 02-5/111 від 12.03.1999 року з наступними змінами “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” (далі роз'яснення) зазначається, що як правило, письмова угода укладається шляхом складання документа, що визначає її зміст, і підписується безпосередньо особою, від імені якої вона укладена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах.
Для укладення угод органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють в межах повноважень, наданих законом, іншим правовим актом або установчими документами.
Підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону.
Письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час укладення угод діє у межах своєї компетенції без довіреності (п. 9.1. роз'яснення).
Відповідно до ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Згідно п.8.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями “Едпол” в редакції від 13.10.2006 року (далі -Статут) виконавчим органом товариства є його Директор, який здійснює поточне управління діяльністю Товариства, розв'язує усі питання діяльності Товариства, крім тих, що становлять виняткову компетенцію зборів учасників. Збори учасників можуть прийняти рішення щодо передання частини прав, що їм належать, до компетенції Директора. Директор підзвітний зборам учасників і організовує виконання їхніх рішень.
Згідно п.7.1 Статуту вищим органом управління Товариства є Збори учасників.
Господарський суд правильно зазначив, що питання про отримання підприємством кредиту та передачі Банку майна в заставу, підписання відповідних договорів -було розглянуто на зборах учасників, оформлених протоколом учасників №25 від 06.12.2007року, згідно з яким Збори учасників прийняли рішення:
- про відкриття кредитної лінії у філії “Відділення Промінвестбанку в м. Дніпропетровськ” на суму 70 000 000 грн. 00 коп. на строк до 3-років зі сплатою процентної ставки 14% річних на капіталізацію підприємства;
- передачу в заставу майна в забезпечення вказаного кредиту відповідно до Додатку №1 цього протоколу;
- звернутися до ВАТ “Модуль” з проханням виступити майновим поручителем в забезпечення кредиту ТОВ ПзІІ “Едпол”;
- доручити право підпису кредитного договору і договору застави директору Товариства Гарькавому Володимиру Івановичу.
На виконання згаданого рішення 06.12.2007 року до Банку подано Клопотання №1206/1, підписане учасниками ТОВ підприємство з іноземними інвестиціями “Едпол” ОСОБА_1. та ОСОБА_2. про надання кредиту в сумі 70 000 000 грн. 00 коп. з граничним терміном користування до 3-х років під процентну ставку 14% річних на капіталізацію підприємства та про уповноваження директора Гаркавого Володимира Івановича підписати з ПАТ Промінвестбанк кредитний договір, договір в забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, а також вчиняти інші дії, необхідні для отримання вищевказаного кредиту.
Таким чином, оспорювана позивачем кредитна угода підписана належним представником позивача, який на час її підписання мав необхідний обсяг повноважень. Передбачених ст.215 ЦК України підстав для визнання її недійсною не вбачається.
За змістом ст. ст. 1051, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
З наданих сторонами документів вбачається, що Банк виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, надавши кредитні кошти Позичальнику, а останній свої зобов'язання перед Банком виконав частково, сплативши проценти за користування кредитом у певному розмірі, що також свідчить про прийняття сторонами спірного кредитного договору до виконання та його схвалення.
Оскільки інші договори, зазначені позивачем, є пов'язаними з основним кредитним договором, також підписані належною особою позивача і належним чином засвідчені -чи то печаткою підприємства чи нотаріально, вимоги позивача про виключення з Державного реєстру іпотек та зняття заборони відчуження з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна -предметів іпотеки за вищезазначеними іпотечними договорами є безпідставними, рішення суду про відмову в їх задоволенні є законним та обґрунтованим.
Посилання скаржника на неправомірну відмову суду в задоволенні клопотання позивача про призначення по справі судово-почеркознавчої експертизи колегія суддів вважає безпідставними.
З огляду на положення ст.ст.32 -34, 36, 41, ч.5 ст.42, ст.43 ГПК України, роз'яснення, що містяться в п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 року № 01-8/2651 “Про деякі питання призначення судових експертиз”, якими зазначено, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, враховуючи предмет спору, наявні у справі докази, господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність необхідності проведення для розгляду даної справи судово-почеркознавчої експертизи.
Таким чином, доводи апелянта є безпідставними. Оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, скасуванню чи зміні не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями "Едпол" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2010 року у справі № 40/146-10 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд
Суддя: Л.М. Білецька
Суддя: І.В. Тищик
Підписано в повному обсязі 12.03.2011 року.