Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" березня 2011 р. Справа № 5023/593/11
вх. № 593/11
Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.
при секретарі судового засідання Гончар О.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - Харитонова К.П., довіреність № 153/29/801 від 13.12.2010 року
розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "АЦ-2006", м. Харків
до Комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода", м. Харків
про зміну умов договору та стягнення 4015,50 грн.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, прийнятої судом до розгляду, просить суд:
- Зобов'язати відповідача укласти договір про внесення змін до договору № 15098 від 26.12.2007 року " на відпуск та споживання води", якими доповнити п. 2.1. " Доповнити текст речення п.2.1. наступними цифрами та словами" розмір ліміту - 20 куб/місяць з 15.07.2009 року, речення №2 у пункті 3.4.3 договору виключити з 27.06.2008 року".
- Частково припинити існуючі правовідносини сторін шляхом визнання умови тексту другого речення п. 3.4.3. договору № 15098 від 26.12.2007 року в частині 5-ти кратної оплати понадлімітного водоспоживання такою, що втратила чинність з моменту набрання законної сили наказу МЖКГ України від 27.06.2008 року № 190.
- Визнати грошові кошти у розмірі 3141,32 грн. перераховані позивачем на рахунок відповідача, такими, що безпідставно набуті, та стягнути з відповідача на користь позивача суму переплати у розмірі 3141,32 грн. Визнати грошові кошти у розмірі 874,18 грн. у якості оплати за розробку "технічних умов", безпідставно отриманими відповідачем за ненадані послуги, стягнути з відповідача на користь позивача 874,18 грн.
- Визнати такою, що суперечить діючому законодавству, недійсною вимогу відповідача у п. 1 " технічних умов" про передачу безкоштовно йому засувки чавунної, як передумови для встановлення ліміту водоспоживання.
11.03.2011 року до суду надійшло уточнення, в якому позивач просить суд прийняти наступні уточнення формулювань позовних вимог:
Пункт 1 позовних вимог :
Зобов'язати КП Виробничо-технологічне підприємство «Вода» внести зміни до пунктів № 2.1 та 3.4.3 договору від 26.12.2007р. № 15098 «На відпуск та споживання води» в редакції, запропонованій позивачем :
«Доповнити П..2.1 договору цифрами та словами : «розмір ліміту - 20 куб./місяць з 15.07.2009р.».
«Речення друге у пункті 3.4.3 договору /«За воду, израсходованую сверх установленных лимитов, производить плату в 5-ти кратном размере действующих тарифов на питьевую воду»/ виключити з 27.06.2008р.»
Пункт 4 позовних вимог :
4. Визнати п. 1 виданого КП ВТП «Вода» ненормативного індивідуального акту -«технических условий» від 16.09.09р. № 8/55-967 з доповненнями до нього, внесеними листом від 11.02.2010р. № 8/55-158, про передачу позивачем відповідачеві безкоштовно засувки чавунної, недійсним, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права та майнові інтереси позивача.
Пункт 2 позовних вимог:
2. Визнати недійсним речення друге пункту 3.4.3 Договору № 15098 від 26.12.2007р. «За воду, израсходованую сверх установленных лимитов, производить плату в пятикратном размере действующих тарифов на питьевую воду», як умови договору, яка суперечить діючому законодавству, з моменту набрання чинності наказу МЖКГ України від 27.06.2008р. №190.
Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх -небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про уточнення позовних вимог до розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, витребуваних попередньою ухвалою суду документів не надав.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти позовних вимог з урахуванням наданих відповідачем уточнень, з мотивів, викладених у відзиві на позов.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.
26 грудня 2011 року між сторонами був укладений договір № 15098 на відпуск та споживання води.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» «Послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору». Отже, юридичною підставою для надання послуг питного водопостачання може бути виключно договір, який має містити всі істотні умови, визначені ст. 20 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», як спеціального нормативно-правового акту у сфері водопостачання.
Відповідно до умов Договору, КП «ВТП «Вода» має право встановлювати ліміти на водоспоживання в порядку, передбаченому чинним законодавством (п. 3.2.3. Договору). Відповідно до п. 2.1. розділу 2 «Обсяги та режими відпуску води» Договору «КП «ВТП «Вода» відпускає питну воду в розмірах встановленого «Абоненту» ліміту».
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що у зв'язку з підвищенням температурних параметрів погоди у 2008-2009 р.р., 24.06.2009р. ним було подано відповідачеві заяву про надання додаткового ліміту води в обсязі 15 м. куб. в місяць з 01.07.2009р.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач направив своїх представників, які 13.07.2009 року склали «Акт обстеження» мереж позивача.
Пунктом 3.4.4 Договору № 15098 від 26.12.2007 року на позивача покладено обов'язок: «отримати в КП ВТП «Вода» та виконати технічні умови на збільшення ліміту...». Відповідач повинен був на протязі не більше, як 15 днів з моменту отримання заяви, видати технічні умови (далі - ТУ).
Враховуючи виконання в повному обсязі позивачем технічних умов № 8/55-1886 від 07.09.2007р., та реалізуючи надане Договором та чинним законодавством право, КП «ВТП «Вода» встановило ліміти водоспоживання для позивача в обсязі 10 м. куб./міс, про що позивачу було направлене повідомлення № 1095 від 27.012.2007р., копія якого долучена до матеріалів справи.
Таким чином, посилання позивача на неврегульованість обсягу / кількості води на договірному рівні є безпідставними та необґрунтованими.
Враховуючи наведене, позовні вимоги щодо внесення змін у Договір на відпуск та споживання води не підлягають задоволенню, оскільки наявність підстав внесення змін у Договір у судовому порядку, визначених ст. 651, 652 ЦК України, Договором, або іншими нормативно-правовими актами, позивачем не надано. Процедура внесення змін до Договору на підставі вільного волевиявлення, передбачена ст. 186 ГК України, сторонами не застосовувалася.
Позивач 24.06.2009р. звернувся до КП «ВТП «Вода» із заявою про збільшення раніше встановленого ліміту водоспоживання, до 15м. куб./міс. Відповідно до п. 3.8 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспа від 27.06.2008 № 190 (далі - «Правила...») «У разі запланованих змін у діяльності споживачів, якщо вони ведуть до зміни обсягів спожитої питної води та скиду стічних вод, споживачі в місячний строк до моменту виникнення змін надають виробнику заяву та відповідні документи для одержання додаткових технічних умов та внесення змін у договір». У зв'язку з цим, та на підставі звернення позивача, КП «ВТП «Вода» були підготовлені та видані технічні умови № 8/55-967 від 16.09.2009р. на збільшення встановленого раніше ліміту водоспоживання.
Щодо характеристики виданих технічних умов та, зокрема, щодо оспорювання позивачем необхідності придбати та передати КП «ВТП «Вода» засувку чавунну, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Згідно ст. 1 «Правил ...» технічні умови - це комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об'єкта архітектури, які мають відповідати його розрахунковим параметрам, у тому числі водопостачання, пожежогасіння, водовідведення, а також особливих умов. Технічний аспект характеристик технічних умов, що видаються, є виключною компетенцією водопостачальної організації. Це пов'язане з тим, що збільшення обсягів водоспоживання будь-якого споживача не повинно негативно вплинути на безперебійне водопостачання інших споживачів, можливість надійного пожежогасіння, оскільки пропускна спроможність водогінних мереж та запірної арматури обмежена розрахунковими параметрами та негативними змінами внаслідок тривалого строку їх експлуатації.
Крім того, щодо правомірності ведення діяльності щодо підготовки та видачі технічних умов позивач неодноразово звертався до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України. За результатами розгляду зазначених звернень порушення законодавства в діях КП «ВТП «Вода» щодо визначення технічних характеристик виданих позивачу технічних умов не виявлено.
Крім того, відповідач в обґрунтування своєї правової позиції посилається на те, що при виготовленні технічних умов працівниками підприємства здійснюється комплекс робіт, а саме: приймання та реєстрація документів замовника, аналіз наданих матеріалів, робота із замовником, вивчення впливу об'єкту на безпеку навколишнього середовища, розрахунок вартості робіт та складання договору, вивчення та аналіз стану мереж, обстеження земельної ділянки та визначення умов підключення до мережі, розроблення змісту технічних умов, складання текстової частини технічних умов, ведення реєстру виданих матеріалів, погодження з керівництвом, технічне оформлення, реєстрація та видача матеріалів замовнику тощо. Наведений комплекс робіт КП «ВТП «Вода» при підготовці технічних умов на збільшення ліміту водоспоживання позивача було виконано. Підтвердженням цього факту є підписання сторонами акту виконаних робіт від 02.10.2009р. № 8/55-967, який долучено до матеріалів справи.
Таким чином, суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що послуги з підготовки та видачі технічних умов КП «ВТП «Вода» надано не було.
Щодо вартості підготовки та видачі технічних умов суд вважає необхідним зазначити наступне.
КП «ВТП «Вода» є комунальним підприємством, для якого основним фінансовим джерелом для здійснення господарської діяльності є тариф на послугу з централізованого водопостачання. Відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого Постановою КМУ № 959 від 12.07.2006р., витрати, понесені підприємством під час підготовки та видачі технічних умов споживачам, не включаються до розрахунку тарифу на послугу централізованого водопостачання, а тому послуги з підготовки та видачі технічних умов мають надаватися на платній основі.
З огляду на зазначене, позовні вимоги про визнання грошових коштів, сплачених позивачем за розробку технічних умов, безпідставно отриманими КП «ВТП «Вода», а також про визнання незаконним пункту технічних умов, яким передбачено придбання та передачу у власність КП «ВТП «Вода» засувки чавунної, є недоведеними, немотивованими, та такими, що задоволенню не підлягають.
В частині нарахування у п'ятикратному розмірі за перевищення встановленого ліміту водоспоживання слід зазначити наступне.
Обов'язок позивача щодо сплати за понадлімітне водоспоживання встановлений п. 3.4.3. Договору. Зміни до вказаного пункту сторонами не вносились. Вказаний пункт є діючим, а, отже, створює відповідні права та обов'язки для сторін. Так, відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Перевищення споживачем встановлених лімітів водоспоживання створює ризик для безпечного водопостачання інших споживачів м. Харкова та надійної роботи комплексу водопровідних мереж та споруд. У зв'язку з цим, договором передбачена майнова відповідальність споживачів, в тому числі і позивача, за створення такої загрози. Враховуючи те, що жодним чинним нормативно-правовим актом не заборонено такого компенсаційного розрахунку за порушення умов договору на відпуск та споживання води, існування такої норми не порушує законні права та охоронювані інтереси позивача.
Крім того, позовна вимога щодо визнання другого речення п. 3.4.3. Договору такою, що втратила чинність з моменту набрання законної сили наказу МЖКГ України від 27.06.2008р. № 190, не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не дотримано вимог ст. 16 ЦК України та обрано не передбачений наведеною статтею спосіб захисту свого права.
З огляду на викладене, судом відхиляються доводи позивача, оскільки вони ґрунтуються на довільному та помилковому тлумаченні приписів чинного законодавства та позбавлені правового та фактичного обґрунтування.
У відповідності зі ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст.1, 12, 47, 49, 82-84 ГПК України, -
Відмовити у задоволенні позову.
Суддя Присяжнюк О.О.
Повний текст рішення підписаний ___ березня 2011 року.