Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" березня 2011 р. Справа № 04-06/37-1-5023/1034/11
вх. № 1034/11
Суддя господарського суду Аюпова Р.М.
при секретарі судового засідання Павленко А.В.
за участю представників сторін:
позивача - - не з"явився;
Представник відповідача - Пономаренко В.І., дов. №37 від 19.01.11р.
3-ї особи не з'явився
розглянувши справу за позовом Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Донецької філії ВАТ "Укртелеком", м. Донецьк,
до Військової частини № А 1451 , м. Харків 3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони України
про стягнення коштів
Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Донецької філії ВАТ "Укртелеком", м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з відповідача - Військової частини А 1451, м. Харків, заборгованість у розмірі 2371,65 грн., 3% річних у розмірі 11,35 грн., пеню у розмірі 58,91 грн., а також просить покласти на відповідача судові витрати. Свої вимоги позивач мотивує порушенням відповідачем своїх зобов'язань по договору оренди № 14-902-821 від 20.06.2010 року.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 08 лютого 2011 року справу передано за підсудністю до господарського суду Харківської області.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 лютого 2011 року прийнято справу до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28 лютого 2011 року об 11:20 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 лютого 2011 року , у зв'язку з неявкою представника позивача, розгляд справи відкладено на 15 березня 2011 року об 11:00 год. Також зазначеною ухвалою суду залучено в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони України.
Представник відповідача у призначеному судовому засіданні 15 березня 2011 року проти позову заперечував у наданих до матеріалів справи поясненнях 01.02.2010р. зазначив, що військова частина А1415 є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів державного бюджету.
Позивач свого представника у судове засідання не направив, проте, через канцелярію суду надіслав додаткові документи (вх. № 1241) та заяву, в якій просить розглянути справу за відсутністю представника позивача, посилаючись на те, що відповідно до двостороннього акту звірки розрахунків відповідачем визнана заборгованість.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, витребувані судом документи не надала.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
20 червня 2010 року, між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди №14-902-821, відповідно до п. 1.1. якого позивач (орендодавець) передає, а відповідач (орендар) бере у строкове платне користування частину приміщення, розташоване в м. Маріуполь на 3-му поверсі 4-поверхового будинку №85 по пр. Леніна, загальною площею 1,0 кв.м. -виробничого приміщення, із них 1,0 кв.м спеціалізованого технологічного приміщення для розміщення системи ущільнення П-303.
Факт передачі майна відповідачу в оренду підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна, підписаного сторонами 01 січня 2010 року.
Пунктом 3.1. договору оренди передбачено, що орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і перераховується орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються позивачем не пізніше 17 числа місяця, що настає за розрахунковим. Датою початку оплати вважається дата приймання-передачі майна, що вказана в додатку 1 (акт приймання-передачі майна від 01.01.2010 року).
Відповідно до п. 3.2. договору оренди розмір орендної плати за перший (базовий) місяць оренди майна, у відповідності до фіксованого розміру місячної орендної плати, становить 431,69 грн з ПДВ.
Згідно п.3.2.1. договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції.
Пункт 3.4. договору передбачає, що відповідач оплачує витрати на утримання майна окремо в строк, зазначений у п.3.1. договору, згідно з розрахунками позивача, пропорційно орендованої площі. У разі неможливості визначення суми компенсації витрат на утримання майна, експлуатаційні витрати можуть нараховуватись в розмірі 25% від суми орендної плати.
Відповідно до п. 3.5 договору, орендар відшкодовує витрати на електроенергію у порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого розрахунку позивача в термін, зазначений у п.3.1. договору.
Як зазначає позивач, Орендодавцем належним чином виконано свої зобов'язання по договору, проте, Орендар (відповідач) порушив умови Договору щодо своєчасного та у повному обсязі внесення позивачу плати за оренду приміщення, відшкодування експлуатаційних та комунальних витрат, на виставлені рахунки за червень-жовтень 2010 року не відреагував, заборгованість не сплатив внаслідок чого, у відповідача за період з червня 2010 року по жовтень 2010 року, виникла заборгованість в сумі 2441,91 грн. що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.
На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості в добровільному порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.
Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.
Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з орендної плати та експлуатаційних витрат в сумі 2371,65 грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Заявлена до стягнення заборгованість не спростовується відповідачем в підписаному двосторонньому акті звірки розрахунків (а.с 52).
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за договором оренди № №14-902-821, який був укладений між сторонами по справі 20 червня 2010 року.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення заборгованості з орендної плати та експлуатаційних витрат в сумі 2371,65 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до п. 8.2 договору оренди сторонами встановлено відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки.
У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
За прострочення внесення орендної плати позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за період з 28.07.2010 року по 24.11.2010 року склала 58,91 грн..
Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 58,91 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем за прострочення відповідачем зобов'язання по договору оренди нараховано 3% річних в розмірі 11,35 грн., який підлягає стягненню з відповідача.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтями 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 343, Господарського кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Військової частини А1451 (61018, м. Харків, вул. Дерев"янко, б. 3, код ЄДРПОУ 08208941, п/р 35214016000423 в УДК у Харківській області, м. Харків, МФО 851011) на користь Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”Донецька філія Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”(83001, м. Донецьк, пр. Комсомольський, 22, р/р 260011298 в ДОД Райфайзен банк “Аваль”м. Донецька, МФО 335076, код ЗКПО 01183764) 2371,65 грн. основного боргу, 58,91 грн. пені, 11,35. 3% річних; 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Аюпова Р.М.
Рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України
та повний текст рішення складено та підписано 18 березня 2011 року
справа № 04-06/37-1-5023/1034/11