"09" березня 2011 р.
Справа № 20-12/81-09-2117
За позовом: Ізмаїльської міської ради
до відповідача: Української Державної Корпорації "Укрзакордоннафтогазбуд"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції
про зобов'язання вчинити певні дії та припинення права власності
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники сторін:
від позивача: Кулава М.І - за довіреністю № 4 від 10.01.2011 року;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: Кучма А.М. -за довіреністю № 993/9/24 від 24.01.2011 року.
СУТЬ СПОРУ: Ізмаїльська міська рада звернулася до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Української Державної Корпорації "Укрзакордоннафтогазбуд", в якій просить зобов'язати Українську державну корпорацію „Укрзакордоннафтогазбуд” передати об'єкт нерухомості, розташований за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Репіна, 14, що складається з літ. „А” -гуртожиток, загальною площею 6 728,9 кв.м, у власність територіальної громади м. Ізмаїл в особі Ізмаїльської міської ради, а також припинити право власності держави Україна в особі Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” на зазначений об'єкт нерухомості.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що спірний об'єкт нерухомості -гуртожиток, розташований за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Репіна, 14, є власністю держави Україна в особі Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” на підставі рішення господарського суду Одеської області від 11.12.2008 року. Рішенням Ізмаїльської міської ради № 571-V від 27.04.2007 року було надано згоду на прийняття зазначеного гуртожитку до комунальної власності. Тому спірний об'єкт, розташований за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Репіна, 14, має бути переданий відповідачем у власність територіальної громади м. Ізмаїл в особі Ізмаїльської міської ради.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.05.2009 року було порушено провадження у справі № 20/81-09-2117.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.05.2009року, приймаючи до уваги, що об'єкт нерухомості, який розташований за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Репіна, буд. 14, та складається з літ. "А" - гуртожиток, загальною площею 6 728, 9 кв.м., що є предметом розгляду справи №20/81-09-2117 знаходиться в податковій заставі, у зв'язку з чим рішення з господарського спору може вплинути на права та обов'язки Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції, для встановлення повної та об'єктивної істини по справі, судом залучено Ізмаїльську об'єднану державну податкову інспекцію до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Розпорядженням Голови господарського суду Одеської області від 08.07.2009 р. №283-р справу №20/81-09-2117 за позовом Ізмаїльської міської ради до Української Державної Корпорації "Укрзакордоннафтогазбуд" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції про зобов'язання вчинити певні дії та припинення права власності, передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Цісельському О.В.
Ухвалою від 22.07.2009 р. судом було задоволено заяву позивача та вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомості, розташований за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Репіна, буд.14, що складається з літ. “А”гуртожиток, загальною площею 6 728,9 кв.м, яки належить на праві власності державі Україна в особі Української державної корпорації “Укрзакордоннафтогазбуд”.
03 вересня 2009 року на адресу господарського суду Одеської області надійшла заява Української Державної Корпорації "Укрзакордоннафтогазбуд" про відвід судді Цісельського О.В. від розгляду справи №12-20/81-09-2117 в порядку статті 20 ГПК України.
Ухвалою голови господарського суду Одеської області від 04.09.2009року заяву Української Державної Корпорації "Укрзакордоннафтогазбуд" про відвід судді господарського суду Одеської області Цісельського О.В. від розгляду справи №12-20/81-09-2117 відхилено, справу №12-20/81-09-2117 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Щавинської Ю.М., у зв'язку з чим ухвалою від 8.09.2009 року справу було прийнято до свого провадження.
Одночасно, враховуючи, що рішення господарського суду Одеської області від 11.12.2008 року по справі № 30/239-08-4979, на яке посилається позивач та яким було визнано право власності за державою Україна в особі Української державної корпорації „Укрзакордоннафтогазбуд” на спірний об'єкт нерухомості, було скасовано та передано на новий розгляд, провадження у справі № 20-12/81-09-2117, відповідно до ст. 79 ГПК України, було зупинено до закінчення розгляду господарським судом Одеської області справи №34-30/239-08-4979.
В подальшому, ухвалою суду від 12.01.2011р., враховуючи, що господарським судом Одеської області було прийнято рішення від 23.12.2009 року у справі № 34-30/239-08-4979, залишене без змін апеляційною та касаційною інстанціями, яким у позові Української державної корпорації “Укрзакордоннафтогазбуд” було відмовлено, тобто обставини, які зумовили зупинення провадження у справі, усунено, провадження у справі було поновлено із зобов'язанням позивача: надати обґрунтування позовних вимог з урахуванням рішення господарського суду Одеської області від 23.12.2009 року у справі № 34-30/239-08-4979.
У судовому засіданні 9.03.2011р. позивач надав суду уточнену позовну заяву, в якій, посилаючись на те, що при розгляді справи № 34-30/239-08-4979 встановлено, що належним уповноваженим органом щодо цього майна є Кабінет Міністрів України, просить залучити до участі у справі в якості відповідача Кабінет Міністрів України, зобов'язавши його передати об'єкт нерухомості, розташований за адресою: Одеська обл., м.Ізмаїл, вул.Репіна, буд.14, що складається з літ. «А»- гуртожиток, загальною площею 6 728,9кв.м у власність територіальної громади міста Ізмаїл в особі Ізмаїльської міської ради за актом приймання-передачі.
Розглянувши вказане уточнення, суд відмовив у його прийнятті, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Оцінюючи вказані уточнення, суд вважає, що дії позивача не підпадають під поняття зміни предмету або підстави позову. Натомість, фактично, Ізмаїльською міською радою подано новий позов до іншого відповідача.
Згідно зі статтею 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача, або, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Слід зазначити, що здійснення такої заміни є правом, а не обов'язком суду. Питання про достатність підстав для вчинення відповідної процесуальної дії вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин та матеріалів певної справи і з огляду на те, чи сприятиме залучення іншого відповідача з'ясуванню усього кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного та обґрунтованого рішення. В залежності від конкретних обставин справи суд може відповідно до частини першої статті 24 ГПК за своєю ініціативою залучити до участі у справі іншого відповідача, який є належним; або розглянути справу згідно з поданим позовом.
В останньому випадку позивач не позбавляється права на звернення з позовом до належного відповідача, оскільки склад сторін у відповідному спорі буде інший, ніж у попередньому.
Вирішуючи питання про прийняття уточнень та залучення у зв'язку з цим іншого відповідача, суд приймає до уваги законодавчі положення щодо територіальної підсудності справ, враховуючи при цьому, що згідно з п.п.27.5 пункту 27 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 N 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" якщо господарський суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, залучив іншого відповідача чи замінив неналежного відповідача і у зв'язку з цим справа стала підсудною іншому господарському суду, питання про підсудність визначається за правилом частини третьої статті 17 ГПК, за винятком випадків, коли наслідком змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи.
З урахуванням вищевикладених обставин у їх сукупності, суд доходить висновку про відхилення поданої уточненої позовної заяви.
Приймаючи до уваги, що представник позивача після відхилення судом поданих уточнень наполягав на первісних позовних вимогах, суд розглядає позовні вимоги у первісній редакції.
Відповідач, незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, про причини відсутності не повідомив, витребувані документи та відзив на позов з урахуванням рішення у справі № 34-30/239-08-4979 не надав.
У відзиві на позов, наданому при первісному розгляді справи (т.1 а.с.34-35), відповідач вважає вимоги позивача незаконними та просить суд визнати їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
По-перше, у відповідності до п. 1 ст. 14 Закону передача відповідного гуртожитку, якій находиться у повному господарському віданні Відповідача (у відповідності до п. 1 ст. V Статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 року за № 198), є правом, а не обов'язком УДК «Укрзакордоннафтогазбуд», що фактично унеможливлює задоволення вимог Позивача.
До того ж, зазначений статус визначеного державного майна (гуртожитку) згідно з п.8 ст. 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності»вимагає відповідної згоди Кабінету Міністрів України, який є єдиним органом державної влади, уповноваженим приймати рішення про передачу об'єктів державної власності в комунальну власність.
Крім того, відповідач вказує, що п. 4 ст. 14 вказаного Закону визначає можливість передачі визначеного гуртожитку, що знаходиться у повному господарському віданні Відповідача лише на компенсаційній основі (1) та у відповідності до порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України (2).
Оскільки визначений п.4 ст. 14 Закону порядок передачі на сьогодні відсутній, то задоволення вимог Позивача відповідно тягне за собою порушення зазначеної Конституційної норми, яка у відповідності до п. 2 ст. 8 Конституції України є нормою прямої дії.
По-третє, передача визначеного гуртожитку неможлива через те, що зазначений об'єкт нерухомості, як і все інше державне майно, що знаходиться у господарському віданні Відповідача, перебуває у податковій заставі.
Більш того, як вказує відповідач, він не може задовольнити вимоги Позивача через існування ораторію на відчуження майна, введеного ухвалою Господарського суду м. Києва у зв'язку із порушенням провадження у справі про банкрутство від 24.07.07 р. по справі №15/471-6.
Крім того, відповідачем 13.05.2009 року були подані заперечення, в яких він вважає, що справа повинна бути передана за підсудністю до господарського суду міста Києва.
Вказані твердження були визнані судом необґрунтованими згідно до ч.2 ст.16 ГПК України, оскільки п.2 позовних вимог стосується припинення права власності на майно, яке знаходиться на території Одеської області.
Представник третьої особи у судовому засіданні 9.03.2011р. пояснив, що усе майно знаходиться у податковій заставі, у зв'язку з чим його доля має вирішуватися за розпорядженням компетентних органів з урахуванням необхідності погашення податкового боргу.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:
В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що має відповідати способам захисту прав, визначених ст. 16 ЦК України, а підставою -посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Згідно з ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як встановлено господарським судом при вирішенні справи № 34-30/239-08-4979, відповідно до ч.2 ст.141 Господарського кодексу України та статті 4 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” органом управління об'єктом, що є предметом спору являється Кабінет Міністрів України.
Приймаючи до уваги, що у зв'язку з викладеним рішенням господарського суду у справі № 34-30/239-08-4979, залишеним без змін апеляційною та касаційною інстанціями, у позові Української державної корпорації “Укрзакордоннафтогазбуд” про визнання права власності було відмовлено, суд вважає, що станом на день розгляду справи відсутній факт порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача, що є підставою для відмови у позові.
Враховуючи прийняття судом рішення про відмову у позові, підстави для покладення на відповідача витрат по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу, згідно до ст.49 ГПК України, відсутні, а заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 22.07.2009р., слід скасувати.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. У позові відмовити.
2. Заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 22.07.2009р., скасувати.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Суддя Щавинська Ю.М.
Повне рішення складено 14.03.2011р.