23 лютого 2011 р. № 52/345
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі),
Коваленка В.М.,
Короткевича О.Є.,
розглянувши
касаційну скаргу ДП НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект"
на рішеннявід 01.10.2010 р. господарського суду м. Києва
та постановувід 14.12.2010 р. Київського апеляційного господарського суду
у справі№ 52/345 господарського суду м. Києва
за позовомДП НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект", м. Київ
до дочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України "Фаворит-Плюс", м. Київ
про стягнення 4 992 103,43 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивачаКопусь А.А., Мітічкін А.С., довір.;
відповідачаБернадіна Л.І. -директор.
ДП НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (далі - позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до дочірнього підприємства Всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів України "Фаворит-Плюс" (далі - відповідач) про стягнення 4 992 103,43 грн. авансових платежів, з урахуванням штрафних санкцій, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору від 07.12.2006 р. № 1116106466.
Рішенням господарського суду м. Києва від 01.10.2010 р. (суддя Чебикіна С.О.) у позові відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 р. (судді: Корсак В.А. -головуючий, Авдеєв П.В., Коршун Н.М.) вказане рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, а саме ст.ст. 538, 612, 613 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), ст. 4, 43, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України). Скаржник зазначає, що сума сплаченого ним авансу значно перевищує вартість фактично виконаних відповідачем робіт за договором. Отже, прострочення кредитора не має місце у даному випадку.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 07.12.2006 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 1116106466, відповідно до якого відповідач зобов'язався розробити та узгодити у встановленому порядку проектно-кошторисну документацію, виготовити та поставити обладнання та виконати роботи по шеф-монтажу, пуско-наладці і вводу в експлуатацію автоматизованої системи контролю радіаційної обстановки, а позивач -прийняти та оплатити продукцію та роботи у порядку, передбаченому договором.
Відповідно до п. 3.2 договору його ціна складає 14 850 000 грн.
У подальшому між сторонами було укладено 2 додаткові угоди до договору, якими змінено його умови щодо порядку оплати та строку дії договору. Зокрема, встановлено обов'язок позивача протягом 2006-2007 р.р. перерахувати аванс в сумі 4 455 000 грн., а остаточний розрахунок здійснювати на підставі підписаних сторонами актів прийому-передачі. Крім того, погоджено, що договір діє до остаточного виконання зобов'язань сторін.
При зверненні з позовом позивач посилався на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання у строки, передбачені договором, у зв'язку з чим повинен повернути перерахований йому залишок авансу, на суму якого роботи виконані не були.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, послався на те, що у даному випадку мало місце прострочення кредитора (ст. 613 ЦК України), а саме несвоєчасне перерахування позивачем авансових платежів. У зв'язку з чим відповідач був позбавлений можливості виконати свої зобов'язання за договором, тому правомірно зупинив поставку товарів та виконання робіт.
Однак, судами попередніх інстанцій не було враховано, що відповідно до ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він, зокрема не вчинив дій, що встановлені договором, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Тобто, факт прострочення кредитора має місце тоді, коли саме його бездіяльність стала причиною невиконання боржником своїх зобов'язань за договором.
У зв'язку з чим у даному випадку слід з'ясувати, який обсяг зобов'язань був виконаний відповідачем за договором з подальшим співставленням вартості фактично виконаних відповідачем робіт та поставлених товарів із сумами перерахованих позивачем коштів.
Проте, суди попередніх інстанцій, у порушення вимог ст. 43 ГПК України, обмежились лише посиланням на невчасне виконання позивачем зобов'язань за договором, не дослідивши при цьому, чи саме ця обставина завадила відповідачу виконати свої зобов'язання.
У той же час необхідно мати на увазі, що право на повернення авансу виникає у кредитора лише у випадку припинення договірних відносин із боржником.
Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, визначені ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, зазначені вище обставини не можуть бути встановлені під час здійснення касаційного провадження. У зв'язку з чим суд касаційної інстанції позбавлений можливості прийняти рішення по суті спору.
За таких умов оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають нормам чинного законодавства, а справа -передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді суду необхідно врахувати викладене та розглянути справу відповідно до вимог чинного законодавства.
На підставі наведеного та керуючись, ст. 613 Цивільного кодексу України, ст. ст. 43, 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу ДП НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 01.10.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 р. у справі № 52/345 скасувати.
3. Справу № 52/345 передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва в іншому складі суду.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
О.Є. Короткевич