23 лютого 2011 р. № 45/103б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі),
Коваленка В.М.,
Короткевича О.Є.,
розглянувши
касаційну скаргу ДПІ у Кіровському районі м. Донецька
на ухвалувід 27.10.2010 р. господарського суду Донецької області
та постановувід 01.12.2010 р. Донецького апеляційного господарського суду
у справі№ 45/103б господарського суду Донецької області
за заявою ТОВ "Бізнес -Експрес", м. Київ (ліквідатор банкрута)
до ТОВ "Ю.Н.А.", м. Донецьк
про банкрутство
кредитори1. ТОВ " Перспективінвест", м.Дніпропетровськ
2. ПП "Прайд", м. Суми
3.ТОВ "Супермаш", м. Київ
4.ТОВ "Гарант - Дістрібьюшен", м. Дніпропетровськ
5.АБ "Український Бізнес Банк", м. Донецьк
у судовому засіданні взяв участь представник
АБ "Український Бізнес Банк" Круглов П.О. за довір.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.05.2010 р. порушено провадження у справі № 45/103б про банкрутство ТОВ "Ю.Н.А" в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” (далі -Закон про банкрутство).
Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.10.2010 р. (суддя Плотніцький Б.Д.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано банкрута, як юридичну особу, та припинено провадження у справі.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.12.2010 р. (судді: Волков Р.В. -головуючий, Запорощенко М.Д., Новікова Р.Г.) вказану ухвалу залишено без змін.
Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, визнаний у справі кредитор - ДПІ у Кіровському районі м. Донецька (далі - скаржник) звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 22, 52 Закону про банкрутство ст.ст. 22, 77, Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України). Скаржник посилається на недоведеність факту неплатоспроможності боржника, що свідчить про безпідставність порушення справи про його банкрутство.
Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
При винесенні оскаржуваних судових рішень суди виходили з того, що під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор здійснив всі заходи з ліквідації банкрута. Враховуючи, що у банкрута відсутні активи, необхідні для задоволення вимог кредиторів, суди дійшли висновку про необхідність затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі.
Як вбачається, вимоги касаційної скарги полягають у скасуванні саме ухвали про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута та постанови суду апеляційної інстанції про залишення цієї ухвали без змін. Проте доводи, наведені скаржником у мотивувальній частині касаційної скарги, стосуються обґрунтованості порушення провадження у даній справі, а не здійснення ліквідаційної процедури та роботи ліквідатора.
Необхідно зазначити, що на відміну від загальної процедури банкрутства правомірність порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою в порядку ст. 52 Закону про банкрутство перевіряється господарським судом у засіданні суду, в якому виноситься постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яка підлягає оскарженню.
У свою чергу перегляд обґрунтованості порушення справи про банкрутство відбувається шляхом оскарження у встановленому порядку ухвали за результатами підготовчого засідання суду (загальна процедура банкрутства) та постанови про визнання боржника банкрутом (спрощена процедура банкрутства за статтями 51, 52 Закону про банкрутство).
Визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури має незворотні процесуальні наслідки, оскільки такі дії суду є результатом встановлення факту неспроможності боржника задовольнити вимоги кредиторів не інакше, як через застосування процедури ліквідації.
Однак, постанова місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом не була предметом апеляційного чи касаційного оскарження, а отже є чинною.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Доводи, які викладені у касаційній скарзі, та які, на думку скаржника, є підставою для скасування ухвали про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, відносяться до постанови визнання боржника банкрутом. Такі порушення не можуть бути усунуті при здійсненні ліквідаційної процедури.
Оскільки факт правомірності порушення справи про банкрутство не спростований у встановленому порядку, то обставини, що стосуються обґрунтованості порушення провадження у даній справі не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції при перегляді в касаційному порядку ухвали про ліквідацію банкрута.
За таких умов колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з мотивів, викладених у касаційній скарзі.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу ДПІ у Кіровському районі м. Донецька залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Донецької області від 27.10.2010 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.12.2010 р. у справі № 45/103б залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко О.Є. Короткевич