Справа № 2 - 398/2011
Іменем України
04.03.2011 р. м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Кукти М.В. при секретарі с/з Таранець О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в особі Кримського Регіонального Управління Закритого Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача у якому просить суд визнати договір кредитування від 22.09.2008 р. недійсним, як укладеним в наслідок омани, посилаючись на порушення фінансового законодавства в частині відсутності у банку індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій, що є на думку позивача омана, та застосувати двосторонню реституцію.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав.
Представник відповідача позов не визнала, посилаючись на діюче фінансове законодавство, наявність у відповідача ліцензій та дозволів на валютні операції. У задоволенні позову просила відмовити.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Судом встановлено, що між сторонами 22.09.2008 р. уклали кредитний договір (л.с. 7-11), за умовами якого позивач отримав від відповідача для придбання автомобілю 21579,3 доларів США, з умовою повернення кредиту щомісячними платежами.
Позивач, в наслідок погіршення фінансового стану, не має можливості виконувати умови договору.
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходить з наступного.
Аналізуючи пояснення позивача, представника відповідача та матеріали справи, суд вважає, що при укладенні кредитного договору позивачу були відомі усі умови кредитування та не існувало ніяких інших умов, які б примусили його прийняті ці умови на невигідних для себе підставах, стабільний курс долару США до національній валюти діючим законодавством не передбачений та доказів звернення до банку з пропозицією розірвати договори та одночасної наявності зазначених у ст. 652 ч. 2 ЦК України умов не надано.
У відповідності зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, які були надані сторонами.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору.
Згідно зі ст. 652 ч. 1 ЦК України зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Відповідно зі ст. 18 ч. 2 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Підставами для визнання договору недійсним у відповідності з пунктами 11, 13 частини 3 статті 18 вказаного Закону є, його несправедливі умови про надання продавцю/ виконавцю, виробнику / права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю/ виконавцю, виробнику / можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.
Але, як вбачається з п.п. 1, 2 абзацу четвертого цій ж статті, положення вказаних 11, 13 пунктів не застосовуються до: операцій із цінними паперами, фінансовими послугами та іншими товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни котировок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках, які не контролюються продавцем; договорів про купівлю-продаж іноземної валюти, дорожніх чеків або про міжнародні грошові перекази, номіновані в іноземній валюті.
Згідно зі ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа/ кредитодавець / зобов'язується надати грошові кошти/ кредит / позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Розмір процентів та порядок їх сплати за договором, на підставі ст. 1056-1 ч. 1 ЦК України, визначається в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в України у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі ст. 533 ч. 3 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно зі ст. 47 ч. 1 п. 3 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик на підставі банківської ліцензії.
Під коштами згідно зі ст. 2 вказаного Закону розуміються також гроші у іноземній валюті чи їх еквівалент.
На підставі ст. 5 Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом, Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного кредитування.
Пунктом 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ № 22 від 19.03.1992 р. банку надано право здійснювати операції з валютними цінностями, до яких належить і іноземна валюта, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ.
Пунктом 5.3 цього Положення визначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Надання індивідуальної ліцензії передбачено у тих випадках, коли термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі/ ст. 5 ч. 4 п. "в" вказаного вище Декрету /, оскільки такі межі діючим законодавством не встановлені, отримання індивідуальної ліцензії не є обов'язком банку.
На підставі Положення «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів», затвердженого Постановою Правління НБУ № 496 від 12.11.2003р. офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема долару США, встановлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату.
Наявність ліцензій у відповідача підтверджується їх копіями (л.с. 26-28), наданими у судове засідання з боку представника відповідача.
Посилання позивача на практику розгляду аналогічних справ не підтверджується фактичними обставинами.
Інших доказів та вимог від позивача по справі не надходило.
На підставі викладеного, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача.
Суд вважає можливим звільнити позивача від сплати судових витрат.
Керуючись ст. 10, 11, 60 ЦПК України, ст. 627, 652 ч. 1 ЦК України, ст. 18 ч. 2 Закону України «Про захист прав споживачів», Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК, через Київський районний суд м. Сімферополя у відповідності до вимог ст. 291 - 296 ЦПК України.
Суддя: Кукта М.В.