"10" березня 2011 р. Справа № 47/149-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , суддя , суддя
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю
прокурора - Пилипенка О.Г., посв. № 17 11.01.2011 р..
представників:
позивача - не з"явився.
відповідача - не з'явився.
третьої особи-не -"явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківського міжрайонного прокурора (вх. № 4787 Х/1-14) на рішення господарського суду Харківської області від 02 червня 2010 року у справі № 47/149-10
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВП "СІЛАН" с. Хролі Харківського району Харківської області
до Пономаренківської сільської ради Харківського району Харківської області, с. Хролі Харківського району Харківської області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, м. Харків
про визнання права власності
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП "СІЛАН»звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Пономаренківської сільської ради про визнання права власності на нежитлове приміщення площею 203,2 кв.м., що розташоване за адресою: Харківський район, село Пономаренки, вул. Громадського , 43 літера «А-1».
Рішенням господарського суду Харківської області від 02 червня 2010 року у справі № 47/149-10 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено. Визнано за товариством з обмеженою відповідальністю «ВП "СІЛАН»право власності на нежитлове приміщення площею 203,2 кв.м., що розташоване за адресою:Харківський район, село Пономаренки, вул. Громадського, 43 літера «А-1».
Харківський міжрайонний прокурор з метою вступу у справу для представництва інтересів держави в порядку статті 29 Господарського процесуального кодексу України подав апеляційну скаргу на зазначене рішення, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Прокурор в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.
Сторони та третя особа в судове засідання не з"явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце його проведення, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення з ухвалою суду, якою призначено час та місце даного судового засідання.
До суду повернулася надіслана на адресу позивача копія ухвали суду від 24.02.2011 р. про відкладення розгляду справи, якою призначено час та місце даного судового засідання, із зазначенням поштовим відділенням підстави повернення -"за закінченням терміну зберігання".
Зважаючи на те, що ухвала направлялась на адресу позивача, яка зазначена ним в позовній заяві та в клопотанні про відкладення розгляду апеляційної скарги від 07.02.2001 р., а про зміну свого місцезнаходження він суд не повідомляв, враховуючи те, що до повноважень господарського суду не віднесено з"ясування місцезнаходження учасників процесу на час вчинення процесуальних дій , зазначена копія ухвали є доказом належного виконання судом обов"язку щодо повідомлення позивача про час та місце судового засідання.
Тому, зважаючи на належне повідомлення сторін та третьої особи про час та місце судового засідання, а також на те, що розгляд справи вже відкладався через їх неявку, враховуючи встановлений статтею 102 Господарського процесуального кодексу України двохмісячний строк розгляду апеляційної скарги, справа розглядається за відсутності представників сторін та третьої особи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення прокурора, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Позивач -товариство з обмеженою відповідальністю "ВП СІЛАН" в обгрунтування позовних вимог про визнання права власності на нежитлове приміщення площею 203,2 кв.м., що розташоване за адресою: Харківський район, село Пономаренки, вул. Громадського , 43 літера «А-1»посилається на наступне.
Для розташування допоміжних приміщень позивачем самостійно було побудовано допоміжне нежитлове підсобне приміщення за адресою: село Пономаренки, вул. Громадського, 43, в Харківському районі.
Комунальним підприємством "Харківське районне бюро технічної інвентарізації" на замовлення позивача було виготовлено технічний паспорт нежитлового підсобного приміщення по вул. Громадського, 43 село Пономаренки в Харківському районі, в якому зазначено: нежитлові приміщення літера «А-1»загальною площею 203,20 кв.м збудовані позивачем самовільно.
З метою підтвердження можливості подальшої безпечної експлуатації нежитлової будівлі було замовлено у товаристві з обмеженою відповідальністю "ЕКО - СТИЛЬСТРОЙ" (ліцензія: серія АВ № 359141) технічний висновок про стан будівельних конструкцій самовільно збудованого нежитлового підсобного приміщення за адресою: село Пономаренки, вул. Громадського, 43 в Харківському районі.
Відповідно до розділу "Висновки та рекомендації" технічного висновку усі загальні будівельні конструкції не мають видимих деформацій, порушень та знаходяться в задовільному технічному стані, яке забезпечує несучу здатність, достатню для подальшої експлуатації нежитлового приміщення та зазначено, що роботи по будівництву приміщення виконані згідно з діючими екологічними, санітарно - гігієнічними, противопожежними нормами та іншими діючими нормами та правилами.
В якості правової підстави визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно позивач посилається на положення статті 376 Цивільного кодексу України і при цьому вказує на те, що з моменту будівництва спірного майна з боку власника земельної ділянки, на якій воно розташоване не існує жодного факту заперечення щодо такого будівництва та будівництво спірного приміщення не порушує прав інших осіб, оскільки будівельні роботи виконані в повному обсязі та згідно з наведеним технічним висновком приміщення придатні для подальшої експлуатації.
Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги послався на зазначені позивачем в обгрунтування позову обставини, зазначив при цьому, що з огляду на те, що будівництво виконано без розробки проекту та отримання дозволу на будівельні роботи, позивач не має можливості зареєструвати своє право власності на спірну нерухомість належним чином, а тому всупереч положенням ч. 1 ст 316, та статті 319 Цивільного кодексу України не може в повній мірі здійснити своє право власності щодо спірного майна, а саме обмежений у своєму праві розпоряджатися ним.
Також місцевий господарський суд в обгрунтування свого висновку про задоволення позовних вимог послався на наступне
Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до п 3.4. «Порядку вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом»затвердженого Рішенням XL сесії Харківської міської ради IV скликання від 23.06.2004р. № 90/04, встановлено, що питання визнання права власності на завершені будівництвом об'єкти, що знаходяться на земельних ділянках, які належать забудовнику на праві власності чи користуванні, вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України - житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п.10. Додатку № 1 до «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна.
Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне
Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.
Згідно зі статтею 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до положень ч. 3, 5 ст. 376 Цивільного кодексу України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
З вищевикладених положень чинного законодавства вбачається, що визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду можливе за наявності певних умов, а саме: надання забудовнику земельної ділянки у встановленому порядку, відсутність порушень будівельних норм і правил, заперечень з боку власника земельної ділянки, відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.
Однак місцевий господарський суд в порушення зазначеної норми не дослідив тієї обставини, що відповідачем не надано та в матеріалах справи відсутні докази надання позивачу у встановленому порядку земельної ділянки під збудоване спірне нерухоме майно.
Окрім того відповідачем не надано доказів здійснення будівництва за власні кошти.
Також колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд безпідставно застосував до спірних правовідносин статтю 331 Цивільного кодексу України.
Стаття 331 Цивільного кодексу України визначає загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, яке створене з додержанням вимог закону та інших правових актів, однак не регулює правовий режим самочинного будівництва.
Водночас, поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені статтею 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні правовідносин, які стосуються предмету даного спору, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової нерухомої речі (самочинному будівництві) були порушені.
Виходячи з наведеного, місцевий господарський суд внаслідок порушення та неправильного застосування норм матеріального права та неповного з"ясування обставин, що мають значення для справи дійшов неправильного висновку про задоволення позову, у зв"язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Керуючись статтями 33, 43, 75, 99, 101, п. 1 статті 103, п. 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Харківського міжрайонного прокурора задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 02 червня 2010 року у справі № 47/149-10 скасувати.
Прийняти нове рішення.
В задоволенні позову відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя (підпис)
Суддя (підпис)
Суддя (підпис)
Постанову складено в повному обсязі 14.03.2011 р.
Згідно з оригіналом
секретар суду Мухіна Н.Ю.
14.03.2011 р.