24.02.2011 року Справа № 6/95
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Верхогляд Т.А.(доповідача)
суддів: Білецької Л.М., Стрелець Т.Г.
при секретарі: Коваль Ю.Ю.
представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоатом»
на рішення господарського суду Кіровоградської області від15.10.2010 року у справі № 6/95
за позовом приватного акціонерного товариства «Костопільський завод скловиробів»м. Костопіль, Рівненської області
до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоатом», м. Кіровоград
про стягнення 57 163,98 грн.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15.10.2010 року у справі № 6/95 (суддя Кабакова В.Г.) позов задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 56 420,80 грн. заборгованості, 709,31 3% річних, 571,28 грн. держмита та 235,86 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 33,87 грн. відмовлено.
Рішення мотивовано порушенням відповідачем умов договору поставки №31/694 від 01.06.2006 року в частині розрахунку за отриману від позивача продукцію, наявністю заборгованості в розмірі 56 420,80 грн., правом позивача стягнути 3% річних за період з 20.04.2010 року по 01.06.2010 року з суми заборгованості 73 420,80 та за період з 02.06.2010 року по 06.09.2010 року з суми заборгованості 56 420,80 грн., а всього 709,31 грн.
Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу. Просить оскаржуване ним рішення у даній справі скасувати, прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом не враховано, що строк дії договору визначений сторонами до 31.12.2006 року і на момент поставки товару втратив чинність.
Також скаржник вважає, що суд, не задовольнивши його клопотання про відкладення справи, порушив норми ГПК.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи скаржника, зазначаючи, що згідно п.10.6 договору він був автоматично пролонгованим. Підписавши акт звірки заборгованості і здійснивши часткову оплату, відповідач підтверджував його існування.
В судове засідання представники сторін не з'явилися, повідомлені належним чином.
Заслухавши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому він не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Сторони по даній справі є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 Господарського кодексу України, до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З матеріалів справи вбачається, що між закритим акціонерним товариством «Костопільський завод скловиробів»(далі - Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоатом»( далі - Покупець) укладено договір поставки № 31/694 від 01.06.2006 року ( далі - Договір).
Відповідно до умов Договору Постачальник зобов'язався передати Покупцю у власність, а Покупець зобов'язався прийняти пляшки скляні в асортименті (Продукція) і сплатити її вартість на умовах даного Договору та додатків до нього.
Датою поставки є дата штемпеля (ст. Костопіль, Львівської з/д) на залізничній накладній; дата та штемпель складу готової продукції Постачальника на товарно-транспортних накладних (п. 2.9 Договору).
Оплата продукції здійснюється за договірними цінами, погодженими додатком до договору, який є його невід'ємною частиною (п. 6.1 Договору).
Розрахунки за продукцію, піддони та компенсація вартості транспортних послуг у разі здійснення поставки продукції транспортом Постачальника здійснюються Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах 100 % попередньої оплати вартості партії продукції, що поставляється (п. 6.2 Договору).
В разі згоди Постачальника поставка продукції може бути здійснена без попередньої оплати вартості продукції (п. 6.3 Договору).
У випадку поставки продукції без здійснення попередньої оплати, оплата поставленої партії продукції здійснюється Покупцем на протязі 5 календарних днів з моменту поставки партії продукції відповідно до п. 2.9 Договору (п. 6.4 Договору).
Відповідно до п. 10.1 Договору, він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2006, а в частині розрахунків до повного виконання зобов'язання.
Спростовуючи доводи апелянта про припинення дії договору слід зазначити, що згідно умов додаткової угоди № 1 від 13.12.2006 року до Договору (далі - Додаткова угода), Договір доповнено пунктом 10.6, відповідно до якого у випадку, якщо за 14 календарних днів до моменту закінчення терміну дії цього договору жодна зі сторін в письмовій формі не підтвердить свого наміру його розірвати, цей договір вважається автоматично пролонгованим на один рік.
Докази того, що будь-яка з сторін мала намір розірвати його дію, матеріали справи не містять. Отже, отримання відповідачем від позивача 14.04.2010 продукції на суму 73 420,80 грн., що підтверджується накладною № РН-0000758 від 14.04.2010 року, довіреністю № 000377 від 09.04.2010 року, товарно-транспортною накладною серія 10ААБ № 545680 від 14.04.2010 року здійснено саме в межах Договору.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем вартості отриманої продукції в сумі 56 420,80 грн., з огляду на положення ст.ст.655,692,712 ЦК України, ст.265 ГК України, які застосовані господарським судом при вирішенні спору, висновок про стягнення основної заборгованості, яку не заперечував і відповідач в письмових поясненнях суду (а.с.25) є законним та обґрунтованим.
Щодо розрахунку передбачених ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних, то вони розраховані господарським судом правильно, відповідно до розміру заборгованості та періоду прострочки виконання зобов'язання, за який вона існувала.
Судом враховано, що частково отримана продукція сплачена 02.06.2010 року в сумі 17 000 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою.
Щодо доводів скаржника про порушення судом норм процесуального права, слід зазначити наступне:
Відповідно до ст.33ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач в письмових поясненнях суду підтвердив факт заборгованості, просив розглянути справу за відсутності його представника.
Тому наявні у справі докази були належним чином оцінені господарським судом. Будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи колегія суддів не вбачає.
За вказаних обставин оскаржуване рішення слід залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.10.2010 року у справі № 6/95 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий Т.А. Верхогляд
Суддя Л.М. Білецька
Суддя Т.Г. Стрелець
Постанова виготовлена в повному обсязі 09.03.2011 року.