01.03.2011 року Справа № 8/347-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лотоцької Л.О. -доповідача;
суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.,( зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати Лотоцької Л.О. № 268 від 28.02.2011 року.)
при секретарі судового засідання Соловйовій О.І.
За участю прокурора та представників сторін:
прокурор: Киричок О.В. посвідчення №112 від 12.07.2010 року;
від позивача: ОСОБА_2 представник, довіреність №218 від 03.02.09;
від відповідача: Вітько Е.Ю. представник, довіреність № б/н від 15.12.10;
представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2009 року у справі №8/347-09
за позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, м. Марганець
до: Виконавчого комітету Марганецької міської ради, м. Марганець
третя особа: Марганецьке міське бюро технічної інвентаризації, м. Марганець
про визнання права власності на самочинне будівництво
У грудні 2009 року Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4, м. Марганець звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Виконавчого комітету Марганецької міської ради, м. Марганець за участю третьої особи - Марганецького міського бюро технічної інвентаризації, м. Марганець про визнання за позивачем права власності на нежитлову будівлю магазину, розташованого за адресою: м. Марганець, вул. Перспективна, 4б, загальною площею 513,7 кв.м.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2009 року у справі № 8/347-09 (суддя Дубінін І.Ю.) визнано за позивачем право власності на нежитлову будівлю магазину, розташованого за адресою: м. Марганець, вул. Перспективна, 4б, загальною площею 513,7 кв.м., без вводу в експлуатацію.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Заступник прокурора Дніпропетровської області подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2009 року у справі № 8/347-09 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.
Зазначає, що до договору оренди земельної ділянки від 15.08.2007 року, за яким позивачу передано земельну ділянку площею 0,0685 га на АДРЕСА_1, Дніпропетровської області, не долучено план або схему земельної ділянки та інші невід'ємні частини договору, у зв'язку з чим взагалі не можна встановити, яку саме ділянку передано позивачу у користування і на якій зроблено самовільне будівництво. Вважає, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права без урахування всіх обставин справи, тому є передчасним та необґрунтованим у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2010 року у справі № 8/347-09 є обґрунтованим, законним, виваженим, винесеним з урахуванням всіх обставин справи.
Відповідач та третя особа відзиви на апеляційну скаргу не надали.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.01.2011 року апеляційна скарга була прийнято до розгляду, розгляд було призначено у судовому засіданні на 01.03.2011 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга заступника прокурора Дніпропетровської області підлягає задоволенню, з наступних підстав:
15 серпня 2007 року між Марганецькою міською радою -орендодавець та приватним підприємцем ОСОБА_4 -орендар на підставі рішення міської ради №446-19/V від 19.07.2007 року був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендарю передана в оренду земельна ділянка площею 0,0685 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1
Земельна ділянка передана в оренду для будівництва магазину промислових товарів.
Договір укладено на термін двадцять п'ять років, починаючи з дати його реєстрації.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.12.2007 року, виданого виконкомом Марганецької міської ради, ОСОБА_4 є власником нежитлової будівлі - магазину промислових товарів, що розташований в АДРЕСА_1
Позивачем самовільно без відповідного дозволу була здійснена прибудова до магазину, площею 330,1 кв. м. та другого поверху площею 183,6 кв.м.
Позивач просив визнати право власності на самовільно побудоване нерухоме майно.
Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Загальні засади здійснення будівництва об'єктів нерухомості визначені у статті 375 Цивільного кодексу України, за приписами якої власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Отже, право на забудову земельної ділянки, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом та отримання дозволу на виконання будівельних робіт відповідно до статті 22 Закону України "Про основи містобудування"( тут і надалі в редакції, що була чинною на час закінчення будівництва).
При цьому під правом на забудову (будівництво) розуміється можливість користувача земельної ділянки здійснювати на ній будівництво у порядку, встановленому законом. Згідно з вимогами статті 29 Закону України "Про планування і забудову територій" здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством. Отже, недотримання особами, що здійснюють будівництво, вимог, передбачених статтею 375 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання такого будівництва самочинним.
Судом першої інстанції установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що спірні приміщення збудовані позивачем самовільно. Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі - самочинному будівництві були порушені. Відповідно до вказаної статті житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Отже, суть самочинного будівництва обумовлює презумпцію неможливості виникнення права власності на неправомірно збудований об'єкт. Це означає, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього, оскільки будівництво було здійснене без дотримання передбаченого законом порядку його здійснення і не може бути законною підставою для виникнення права власності на такий об'єкт.
Статтею 18 Закону України "Про основи містобудування" передбачено, що закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.
Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (затв. Постановою Кабінету міністрів України від 08.10.2008 року №923) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами.
Спірний об'єкт у встановленому порядку в експлуатацію не прийнятий.
Наданий позивачем висновок про наслідки обстеження технічного стану існуючих будівельних конструкцій приміщень торгової зали зі складом по вул. Перспективна, 4б, виготовлений у 2009 році Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "СБ- Комплекс”, не дають права експлуатувати збудовані будівлі.
Частиною 3 ст. 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Позивачу за договором оренди від 15.08.2007 року надавалася земельна ділянка по АДРЕСА_1
За цією адресою знаходиться магазин промтоварів, право власності на який зареєстровано за позивачем.
Самочинно збудоване нерухоме майно згідно вищевказаного висновку знаходиться по вул. Перспективна, 4б в м. Марганці.
Доказів надання земельної ділянки позивачу за вказаною адресою під уже збудоване нерухоме майно позивачем не надано.
Будівництво на зазначеній земельній ділянці здійснено без належно затвердженого проекту.
Згідно із ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Позивач не довів, що відповідачем порушуються, не визнаються або оспорюються його права.
Господарським судом Дніпропетровської області, в контексті спірних правовідносин, не надано юридичної оцінки вищенаведеним правовим положенням, в той час, як у даному випадку необхідно було керуватися вказаними нормами в контексті.
Наведене свідчить про те, що господарським судом не вжито заходів для всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, а тому рішення прийнято за неповно з'ясованими обставинами справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору та з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст.103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2009 року у справі № 8/347-09 скасувати.
Прийняти нове рішення.
В позові відмовити.
Головуючий суддя Л. О. Лотоцька
Суддя Р. М. Бахмат
Суддя О.С.Євстигнеєв
Постанова виготовлена в повному обсязі 03.03.2011 року.