Справа № 11-47/11Головуючий у 1-й інстанції Олійник Т.М
Категорія - ч.2 ст.186 КК Доповідач - Стадник О.Б.
23 лютого 2011 року. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого -Стадника О.Б.
суддів: Подковського О.А., Лекан І.Є.
з участю прокурора -Левенця В.С.
захисника ОСОБА_1
засудженого: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Шумського районного суду від 11 листопада 2010 року, -
Цим вироком засуджені:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель АДРЕСА_1, гр. України, одружений, з середньою освітою, непрацюючий, судимий:
- 11 травня 1994 року вироком військового суду Львівського гарнізону(як ОСОБА_2) за ст.240 п.«а»КК України до 1 року позбавлення волі, відповідно до ст.34 КК України позбавлення волі замінено на направлення в дисциплінарний батальйон,
- 12 липня 1995 року вироком військового суду Західного регіону України (як ОСОБА_2) за ст. 93 п.«а», ч.3 ст. 142, ст. 120 КК України до 15 років позбавлення волі. Звільнений з місць позбавлення волі 18 січня 2008 року постановою Володимирецького районного суду Рівненської області умовно-достроково на не відбутий строк 1 рік 10 місяців 6 днів
за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено попередній -тримання під вартою. Строк відбування покарання рахується з 7 липня 2010 року. Зараховано в строк відбування покарання два дні попереднього затримання з 5 по 6 липня 2010 року.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженка та жителька АДРЕСА_2, з середньою освітою, непрацююча, одружена, на утриманні має одну неповнолітню дитину, не судима
за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі.
Застосовано ст.75 КК України і засуджену ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком у 1 рік.
Відповідно до вимог ст.76 КК України, на засуджену ОСОБА_4 покладено обов'язки в період дії іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Згідно вироку суду, 18 червня 2010 року приблизно о 18 годині засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які перебували в житловому будинку, потерпілого ОСОБА_5 в с. Вілія Шумського району та побачили, що в останнього в кишені знаходяться гроші, домовились відкрито викрасти ці гроші. Для цього, засуджений ОСОБА_2 за попередньою змовою з засудженою ОСОБА_4 застосував до потерпілого фізичне насильство, яке не було небезпечним в момент застосування шляхом нанесення потерпілому удару рукою в область обличчя, від чого той впав, після чого сів на нього, і не даючи йому можливості рухатися, однією рукою здушив за горло, а іншою наніс йому кілька ударів по тілу. Внаслідок цього потерпілий отримав легкі тілесні ушкодження у вигляді синця лівої половини грудної клітки в проекції 10-го ребра по задній пахвовій анатомічній лінії (заднє-бокова поверхня грудної клітки) та синця на лівій боковій поверхні тазової ділянки в проекції крила клубової кістки. У цей час засуджена ОСОБА_4 підійшла до потерпілого ОСОБА_5, розстебнула шпильку на кишені його сорочки та відкрито викрала гроші в сумі 730 грн.
Після цього, засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з викраденими грошами вийшли з будинку потерпілого та поїхали в м. Кременець, де спільно потратили гроші на власні потреби.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях ознак злочину. Однобічність та неповнота судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, призвели до його незаконного засудження. Зокрема, невірно кваліфіковано його дії за ч.2 ст. 186 КК України, оскільки наносив удари потерпілому ОСОБА_5 з ревнощів, а не для викрадення його майна. Про те, що засуджена ОСОБА_4 викрала гроші у потерпілого ОСОБА_5, дізнався від неї лише на вулиці коли уже вийшли з будинку потерпілого ОСОБА_5. Крім того, під час судового розгляду суд не перевірив показання свідка ОСОБА_6 з якими він не згідний, не звернув уваги на те, коли потерпілий ОСОБА_5 звернувся за медичною допомогою та не дав оцінки висновкам судово-медичної експертизи.
Іншими учасниками судового розгляду вирок суду не оскаржується.
Заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора, який вважає, що вирок суду відповідає вимогам закону та просить залишити його без змін, засудженого ОСОБА_2, який повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованого злочину і просить вирок суду змінити та пом'якшити йому покарання, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав:
Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені судом і детально викладені у вироку.
З огляду на здобуті незаперечні докази вини засудженого ОСОБА_2 суд вірно критично оцінив його показання в судовому засіданні про те, що удари потерпілому ОСОБА_5 він наносив з ревнощів, а про викрадення грошей дізнався пізніше від своєї дружини ОСОБА_4 й обґрунтовано визнав їх такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Визнавши засудженого ОСОБА_2 винним за ч. 2 ст. 186 КК україни, суд вірно дав правову оцінку та обгрунтовано взяв до уваги:
- показання в судовому засіданні засудженої ОСОБА_4, яка повністю визнала себе винною у тому, що 18 червня 2010 року в с. Вілія Шумського району спільно з засудженим ОСОБА_2 відкрито викрала у потерпілого ОСОБА_5 730 грн., які витратила разом з засудженим ОСОБА_2 на власні потреби. Про те, що засуджений ОСОБА_7 бив потерпілого ОСОБА_5 з ревнощів заперечує, адже той є хворою особою похилого віку.
- показання в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_5, який ствердив, що 18 червня 2010 року о 18 годині в його будинку знаходились засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_2. Раптом останній напав на нього, рукою наніс удар в обличчя, чим збив з ніг, а коли він лежав, наніс йому ще й кілька ударів по спині в області нирки, притиснув та здушив за горло. В цей момент засуджена ОСОБА_4 розстебнула шпильку на кишені сорочки та витягнула гроші в сумі 730 грн. З викраденим засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зникли з будинку.
- показаннями свідка ОСОБА_6 яка ствердила, що дійсно 18 червня 2010 року вона мала розмову з потерпілим ОСОБА_5 по мобільному телефону та просила позичити гроші її дочці ОСОБА_4 для поїздки в м. Кременець. Засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в той же день привезли їй внучку ОСОБА_6 у м. Кременець, що вона розцінила, як те, що потерпілий ОСОБА_5 позичив дочці гроші.
Показання свідка ОСОБА_6 не суперечать іншим доказам у справі і вірно взяті судом до уваги.
- висновки судово-медичної експертизи, згідно яких у потерпілого ОСОБА_5 при зверненні за медичною допомогою 22 червня 2010 року в поліклінічний відділ Шумської ЦРЛ виявлені синець лівої половини грудної клітки в проекції 10-го ребра по задній пахвовій анатомічній лінії (заднє-бокова поверхня грудної клітки) та синець на лівій боковій поверхні тазової ділянки в проекції крила клубової кістки, які в діагнозі були позначені як «забій лівої половини грудної клітки, лівої здухвинної кістки». Вказані синці з огляду на вид ушкодження, утворилися у ОСОБА_5 від дії тупих предметів незадовго до його звернення за медичною допомогою. Виявлені у ОСОБА_5 синці не були небезпечними для життя та належать до легких тілесних ушкоджень (а.с.27-29).
Висновки судової експертизи належно аргументовані з наукової точки зору, відповідають фактичним обставинам справи і не суперечать іншим доказам у справі.
Дії засудженого ОСОБА_2 вірно кваліфіковано судом за ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна за попередньою змовою групи осіб, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
Не допустив суд порушень закону і при призначенні покарання засудженому ОСОБА_2 Належно умотивувавши своє рішення, суд призначив йому покарання відповідно до вимог ст.50-65 КК України, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, його особи та призначив покарання у виді позбавлення волі, яке є необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів. Підстав для пом'якшення призначеного судом покарання колегія суддів не вбачає.
При перевірці справи в апеляційному порядку не виявлено будь-яких обставин, які б свідчили про порушення судом вимог закону та тягнули за собою скасування вироку, про що порушено питання засудженим у апеляції, а тому підстав для її задоволення немає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Шумського районного суду від 11 листопада 2010 року відносно нього без змін.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.Б. Стадник