Справа № 2а-3537/2010
постанова
21.01.2011 р. м. Кременчук
Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Степури А.А., при секретарі Кобзар А.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Кременчуці Полтавської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ УМВС України в Кіровоградській області Олійника Павла Володимировича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, де просить винести рішення, яким скасувати постанову ВА № 226458 інспектора ДПС ВДАІ УМВС України в Кіровоградській області Олійника П.В. від 17 листопада 2010 року якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. за адміністративне правопорушення передбачене ст. 122 ч.1 КУпАП.
Свої вимоги мотивував тим, що 17 листопада 2010 року постановою інспектора ДПС ВДАІ УМВС України в Кіровоградській області Олійника П.В. його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КупАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. Вважає дану постанову необгрунтованою та такою, що не відповідає нормам КупАП та винесеною з перевищенням компетенції суб'єкта владних повноважень. Також під час винесення постанови не дотримано вимог статей 245,276,280 КупАП відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністратиивне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з»ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи. При розгляді справи не були з»ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в його діях є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність. Таким чином вважаю постанову інспектора незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав. По перше КУпАП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення та і рішення, що постановляється в конкретній адміністративній справі, а також визначається компетенція осіб, які мають право складати протоколи про адміністративне правопорушення. Згідно ст. 255 КупАП уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення передбачені ч.3та ч.4 ст. 122 КупАП, але інспектор поза межі своєї компетенції склав протокол ВА № 226458 про адмінічстративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КупАП. Згідно ч.2 ст.276 КупАП справи про адміністративне правопорушення, передбачені статтями 80,81,121-126. 127-1-129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 цього Кодексу можкть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників». Інспектор вказав в протоколі місце розгляду справи на місці скоєння, що суперечить вимогам КупАП. Також він вказує, що ним не порушено п.18.1 ПДР, а саме він не зупинився перед пішохідним переходом оскільки, пішохід не став на зебру, лише тільки збирався спуститись з бардюри на зебру.
В судове засідання позивач не з'явився, але завчасно надіслав до суду заяву згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, справу прохає розглянути без його участі.
Відповідач інспектор ДПС ВДАІ УМВС України в Кіровоградській області Олійник П.В. в судове засідання не з'явився, хоча завчасно надіслав заяву про розгляд справи без його участі, також вказав, що позов він не визнає та прохає прийняти до уваги протокол про адміністративне правопорушення.
Суд, з урахуванням положень ст. 128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивача і відповідача, в порядку письмового провадження, на підставі наявних у справі матеріалів.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши і проаналізувавши представлені докази, встановив наступне:
17 листопада 2010 року постановою інспектора ДПС ВДАІ УМВС України в Кіровоградській області Олійника П.В. (бланк серії ВА № 226458) позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.
Згідно мотивувальної частини оскаржуваної постанови встановлено, що 17 листопада 2010 року о 22 год. 00 хв. керуючи автомобілем «Шевролет Авео», державний номер НОМЕР_1 в м.Кіровоград, на нерегульованому пішохідному переході не надав переваги в русі пішоходам, чим допустив порушення Правил дорожнього руху.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь -які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин.
Згідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності… .
Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, у вигляді накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно зі ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Позивач заперечує вчинення ним порушення правил дорожнього руху, а саме в позовних вимогах вказав, що вимоги дорожнього знаку 18.1 ПДР не порушував, оскільки він не зупинився перед пішохідним переходом оскільки, пішохід не став на зебру, лише тільки збирався спуститись з бордюри на зебру.
Однак, в судовому засіданні під час дослідження протоколу про адміністративне правопорушення ВА1 № 104426 від 17.11.2010 року складеного по факту правопорушення вчиненого ОСОБА_1 встановлено, що в графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності»останній власноручно по суті порушення пояснив: «порушив не умисно не помітив пішохода». Тобто, позивач фактично визнав свою провину у вчиненні правопорушення. Відповідно до диспозиції ч.1 ст.122 КУпАП форма вини у вчиненні даного правопорушення може бути як умисною, так і необережною.
Оскільки ОСОБА_1 при на наданні пояснень в протоколі про адміністративне правопорушення не заперечував факт вчинення правопорушення, суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення ВА1 № 104426 від 17.11.2010 року є належним доказом у справі.
Таким чином, провина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення повністю підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення та протоколом про адміністративне правопорушення ВА1 № 104426 від 17.11.2010 року і власноручним визнанням своєї провини позивачем.
Суд, не приймає до уваги, як підстави для визнання постанови про адміністративне правопорушення незаконною, доводи позивача про те, що при розгляді справи не були з*ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в його діях є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність, оскільки з матеріалів справи встановлено, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог КУпАП.
Тому, суд вважає, що доводи позивача про те, що він керував автомобілем у відповідності до вимог Правил дорожнього руху України, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, оскільки ніяким чином не підтверджено відповідними доказами.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ УМВС України в Кіровоградській області Олійника Павла Володимировича про скасування постанови про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 11, 69, 71, 72, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 122 КУпАП, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ УМВС України в Кіровоградській області Олійника Павла Володимировича про скасування постанови про адміністративне правопорушення -відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: