Справа№ Головуючий в 1-ій інст.: Ковальов І.М.
Категорія: Ц-37 Суддя-доповідач:
24 лютого 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючої- судді Шеремет А.М.
суддів: Гордійчук С.О., Хилевича С.В.
при секретарі -Колесовій Л.В.
з участю ОСОБА_3, ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду від 12 січня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту, скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом,-
Рішенням Рівненського міського суду від 12 січня 2011 року задоволено частково вказаний позов. Визнано недійсним заповіт ОСОБА_6 посвідчений 13 листопада 1987 року секретарем виконавчого комітету Глинської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області, зареєстрований в книзі для запису нотаріальних дій під № 21. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд не врахував, що для звернення до суду минув строк позовної давності.
Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що право позивача не порушено, та не підлягає захисту в судовому порядку, оскільки він взагалі не звертався в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини як спадкоємець за законом у встановлений шестимісячний строк після смерті своєї матері про смерть якої йому було відомо, оскільки він був присутнім на похоронах.
Крім того, доводить, що заповіт ОСОБА_6 був складений відповідно до вимог закону на його ім'я, то право на спадкування належить лише йому.
За наведених підстав просить рішення Рівненського міського суду від 12 січня 2011 року скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В поданих запереченнях на апеляційну скаргу, ОСОБА_3 просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач і відповідач є рідними братами, ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 була їхньою матір'ю.
13 листопада 1987 року секретарем виконавчого комітету Глинської сільської Ради народних депутатів Здолбунівського району Ровенської області було посвідчено заповіт згідно якого ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробила таке заповітне розпорядження: все своє майно, жилий будинок, хлів кам'яний і взагалі все те, що їй буде належати на день її смерті і на що за законом матиме право, заповідає своєму синові ОСОБА_4
22 грудня 2004 року державним нотаріусом Здолбунівської державної нотаріальної контори Рівненської області Фесюк Т.В. було видано ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме право на земельну частку (пай) та грошовий вклад.
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05 липня 2005 року визнано за ОСОБА_4 право на спадщину за заповітом на спадкове майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 та визнано за ОСОБА_4 право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1. Рішення є чинним.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_6 була неграмотною та неписьменною, а отже при посвідченні заповіту секретарем сільської ради грубо було порушено вимоги інструкції від 19 січня 1976 року „Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських рад депутатів трудящихся”.
Відповідно до п.13 Інструкції від 19 січня 1976 року «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських рад депутатів трудящихся», затвердженої Наказом міністра юстиції Української РСР №15, якщо громадянин, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, неписьменний, то посадова особа виконавчого комітету зобов'язана прочитати текст документа і зробити про це в документі відмітку, за неписьменного заповідача за його дорученням у його присутності заповіт, який йому прочитано, підписує громадянин, з зазначенням його місця проживання.
Зазначене положення інструкції узгоджується із ч. 3 ст.44 та ст. 543 ЦК України РСР 1963 р., які діяли на час укладання заповіту та ст.ст. 1248, 1253 ЦК України 2003 р.
Згідно ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частинами 3,4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 06 вересня 2010 року звернувся з позовом про визнання заповіту недійсним з метою в подальшому прийняти спадщину після смерті своєї матері, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно ч. 1 ст. 1269 та ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Посилання позивача на те, що про заповіт матері він дізнався лише у 2009 році не заслуговують на увагу, оскільки зазначені вище обставини свідчать про те, що позивач знав або повинен був знати про наявність заповіту його матері на ім'я відповідача вже у 2004 році, однак за захистом своїх прав він звернувся тільки у вересні 2010 року, не надавши суду доказів пропуску строку позовної давності з поважної причини.
Звернення до суду з позовом після спливу строку позовної давності є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідач в судовому засіданні заявив про застосування позовної давності.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
На підставі наведеного, керуючись, ст. ст. 11, 303, 304, 309, 313,314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду від 12 січня 2011 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту, скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуюча: Шеремет А.М.
Судді: Гордійчук С.О.
Хилевич С.В.