м.Рівне, вул.Петра Могили 24, тел: (0362) 22-10-74, 26-28-94
Справа № 2-289/11
Номер рядка звіту 36
22 лютого 2011 року
Рівненський районий суд Рівненської області
в особі судді Красовського О.О.
при секретарі Беднарчук Г.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне (заочний розгляд) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Грушвицька сільська рада Рівненського району Рівненської області про визнання права власності на спадкове майно, -
Позивачка зазначає, що є спадкоємицею майна за законом після смерті сестри. Інші спадкоємці відсутні. Позивачка оформила спадкові права щодо частини майна, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. Проте не оформила на себе права щодо будинковолодіння. Позивачка покликається на те, що спадкодавець була власником майна, про що є виписка з погосподарської книги. Позивачка звернулася до суду і просить суд постановити рішення, яким визнати за нею право власності на будинковолодіння в порядку спадкування за законом після смерті сестри.
Позивачка позов підтримала, пояснила про обставини, описані вище. Вважає, що вона надала достатньо доказів, які б свідчили що її сестра була власником майна, що нині успадковується.
Представник відповідача не з'явився в судове засідання. Про час слухання справи сторона була повідомлена належним чином. Згідно поданої заяви, позов визнає та просить суд справу розглядати у його відсутність.
Судом приймається до уваги, що за положеннями частини 3 статті 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Тому суд вважає за можливе застосувати положення ЦПК України щодо можливості постановлення заочного рішення.
Заслухавши пояснення учасників процесу суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.
Як встановлено в судовому засіданні, позивачка є спадкоємицею майна за законом після смерті сестри, про що стверджується рішенням суду про встановлення факту, що має юридичне значення; матеріалами спадкової справи щодо майна ОСОБА_2, яка оглянута в судовому засіданні. Позивачка оформила спадкові права щодо частини майна сестри, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.
Щодо будинковолодіння відсутні правовстановлюючі документи, які б свідчили про те, що власником нерухомого майна була спадкодавець.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову судом звертається увага на наступне.
Відповідно до пунктів 2, 4 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.66 р. (втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України № 56 від 13.12.95 р.), об'єктами реєстрації є будинки та домоволодіння з окремим порядковим номером по вулиці, провулку, площі. Під будинком, як об'єктом правової реєстрації, розуміється один будинок з приналежними до нього службовими будівлями та спорудами (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці, під самостійним порядковим номером по вулиці, провулку, площі. Під домоволодінням розуміється два і більш будинків з приналежними до них надвірними будівлями (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці під одним порядковим номером по вулиці, провулку, площі.
Реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності. Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.
Позивачем не були надані докази того, що будинок який спадкується, був закінчений будівництвом і прийнятий в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи містобудування" новозбудовані об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабміном України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.
Отже, чинним на сьогодні законодавством для нерухомого майна передбачена як процедура його державної реєстрації, так і процедура прийняття майна в експлуатацію.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Відповідно до статей 17 - 19 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав. Для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права. Підставою для реєстрації права власності на майно є акт прийому нерухомого майна до експлуатації.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні визначений Тимчасовим положенням “Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 6/5 від 28.01.2003 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 р. за N 66/7387.
До суду не були надані належні та допустимі докази, з яких можна було б зробити висновок про те:
· з якого року забудови цей будинок,
· з якого року він обліковувався за погосподарським номером,
а відповідно не можливо з'ясувати, чи має поширюватися на правовідносини щодо цього положення ті чи інші нормативні акти, які б охоплювали періоди до 1992 року та врегульовували правовий статус будинків, зареєстрованих за погосподарськими номерами у сільській місцевості.
Крім того, для набуття за спадкодавцем права власності на будинки необхідно, щоб цей будинок був збудований на землі, що була надана спадкодавцю у користування для будівництва або була придбана іншим виз наченим законом порядком, наприклад, за договором купівлі-продажу приватизованої земельної ділянки.
Отже, виходячи з аналізу вищезазначених правових норм можна зробити висновок, що право власності на майно набувається з підстав, що не заборонені законом. На новостворене нерухоме майно зазначене право виникає з моменту завершення будівництва, а якщо законом передбачено прийняття такого майна в експлуатацію або воно підлягає державні реєстрації, - з моменту вчинення таких дій. Сам факт створення нерухомого майна за відсутності передбачених законом умов, необхідних для встановлення права власності на нього, не може бути підставою для визнання такого права.
Право власності на майно за спадкодавцем не зареєстроване, про що свідчить довідка КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації».
Згідно ч.1 ст. 524 ЦК України 1963 р., спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Згідно ч.1 ст. 548 ЦК України 1963 р., для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 р., цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно положень статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За статтею 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Суд виходить з того, що у зв'язку зі смертю спадкодавця спадщина відкривається на те майно, яке належало покійному на день його смерті на праві приватної власності, або на його частку в спільному майні.
Судом не може прийматися до уваги як правовстановлюючий документ щодо нерухомого майна виписка з погосподарської книги про те, за ким рахується будинковолодіння за певною адресою, оскільки такі записи ведуться виключно з метою забезпечення статистичної звітності, і не можуть бути беззаперечним підтвердженням права власності на майно за тим чи іншим громадянином.
Так, згідно до Наказу Держкомстату України від 17.07.2000 р. № 234 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 серпня 2000 р. за № 480/4701, втратив чинність на підставі Наказу Державного комітету статистики № 95 від 18.04.2005 р.) були затверджені форми погосподарського обліку та Інструкція з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах. Відповідно до п.п. 8 та 9 Інструкції, на кожне домогосподарство, включаючи піднаймачів, відкривається окремий особовий рахунок. Домогосподарство - сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують свої кошти та витрачають їх. Домогосподарство може складатися з однієї особи. До Погосподарської книги записуються члени домогосподарств, що прописані і постійно проживають на території сільської ради, незалежно від наявності в них будівель, садиби та худоби.
Згідно до Наказу Державного комітету статистики № 95 від 18.04.2005 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 травня 2005 р. за № 487/1076) були затверджені форми погосподарського обліку та Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, облікова документація з погосподарського обліку заповнюється на підставі суцільних обходів дворів та опитування населення, даних книг реєстрації актів цивільного стану громадян, земельно-кадастрової документації, усних повідомлень громадян (пункт 1.4). Надалі в пункті 2.19.5. визначається, що відомості про рік побудови, матеріал стін, матеріал покрівлі заповнюються за станом на 1 січня року закладки Погосподарської книги. Роком побудови житлового будинку (квартири) вважається рік, у якому цей будинок було введено в експлуатацію.
Суду не були надані належні і допустимі докази того, що за життя спадкодавець набув у визначеному законом порядку права власності на нерухоме майно у виді будинковолодіння, що на даний час успадковується. Отже, на момент смерті спадкодавця він ще не став власником будинковолодіння, тому спадкоємці не можуть успадкувати те, що не належало спадкодавцю.
Отже, оскільки право власності на будинковолодіння ні за ким не зареєстроване, то у позивача відсутнє право вимоги для звернення до суду із зазначеним позовом.
Суд не може перебрати на себе функції інших державних органів, на яких нормативним актами покладені права та обов'язки, визначені законодавством з приводу вчинення дій з прийняття новоствореного нерухомого майна в експлуатацію, та в подальшому з проведенням державної реєстрації новоствореного нерухомого майна.
За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення заявленого позову.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215, 225, 226 ЦПК України, суд, -
По цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Грушвицька сільська рада Рівненського району Рівненської області про визнання права власності на спадкове майно у задоволенні позову відмовлено повністю.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, за яким апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Красовський О.О.
Примітка: повне рішення суду виготовлене 26.02.2011 р.