Рішення від 24.02.2011 по справі 2-79/11

Справа № 2-79/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2011 рокум. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Поліщук Т.М.

секретар - Гічиновська Я.В.

з участю - позивача ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2

відповідачки - ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Острог справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування Острозької міської ради про усунення перешкод щодо участі у виховані дитини того з батьків ,хто проживає окремо від неї , суд

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом в суд та просить усунути зі сторони відповідачки перешкоди у виховані та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом визначення для нього способів участі у вихованні та спілкувані з дитиною як у вихідні так і буденні дні , мотивуючи свою заяву тим ,що ОСОБА_3 не дозволяє йому як батькові бачитися із сином .

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному об'ємі.

Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала пояснивши ,що син хворіє , а тому рахує , що спілкування із батьком буде суперечити інтересам дитини , так як позивач будучи біологічним батьком дитини ніколи не проявляв до неї батьківських почуттів та матеріально дитину не забезпечував, є громадянином іншої держави.

Позицію відповідачки в судовому засіданні підтримала її представник -ОСОБА_4

Представник органу опіки та піклування Острозької міської ради позов підтримав про що подав суду письмову заяву.

Суд вивчивши матеріали справи , заслухавши сторони по справі, їх представників та свідків , рахує позов обґрунтованим та таким ,що підлягає до задоволення із наступних підстав.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі і являються батьками малолітнього ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження НОМЕР_1 (актовий запис №79).

27 липня 2010 року рішенням Острозького районного суду шлюб між подружжям ОСОБА_6 було розірвано . В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 ,в частині залишення малолітнього ОСОБА_6 на виховані матері , було відмовлено. Рішення суду ніким із сторін не оскаржувалося і на даний час набрало законної сили.

Після розірвання шлюбу сторони стали проживати окремо в орендованих квартирах. ОСОБА_1 наймає житло в м. Острог по вул. Луначарського 8 , що підтверджується договором №34 від 13 жовтня 2010 року , зареєстрованого в Острозькій міській раді.

Про те після розірвання шлюбу ОСОБА_3 заборонила ОСОБА_1 бачитися та спілкуватися із їх малолітнім сином ОСОБА_6 ,із за чого позивач змушений був звернутися в орган опіки та піклування при Острозькій міській раді народних депутатів. Після розгляду питання на опікунській раді на виконавчому комітеті Острозької міської ради було винесено рішення про визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином. Зокрема позивач мав право на побачення та спілкування із сином щонеділі в присутності відповідачки по справі , або ж дідуся ОСОБА_6 - ОСОБА_8 до досягнення дитиною шестирічного віку. В будні дні він мав право на спілкування за попереднім погодженням з матір'ю дитини.

Однак відповідачка вищевказане рішення проігнорувала, продовжувала позбавляти позивача права на спілкування та виховання сина.

При таких обставинах позивач вдався по допомогу до своїх знайомих сім'ї Дзюбаків , котрі неодноразово були свідками неправомірних дій відповідачки по відношенню до позивача.

Так свідок ОСОБА_5 показав ,що 31 жовтня 2010 року він разом із ОСОБА_1 ходив до його дружини по адресу на вул. Гагаріна в м. Острог , так як той хотів бачити свого сина. ОСОБА_1 за місцем проживання його дружини ніхто не відкрив двері , після чого вони пішли до її батьків . На дзвінок ОСОБА_1 двері відкрила теща та відмовила йому в побачені з дитиною. Аналогічна ситуація була 7 листопада 2010 року. Однак за місцем проживання батьків відповідачки двері відкрив її батько . При цьому була ще сестра відповідачки. На прохання побачитися з сином позивачу сказали «Йди звідси».

19 грудня 2010 року він , позивач та ОСОБА_10 ходили втрьох на вул. Гагаріна по місцю проживання відповідачки . Двері відкрила бувша дружина позивача і сказала для нього іти геть так як він не має рішення суду на побачення з сином. При цьому сказала ,що подзвонила в міліцію. Вони втрьох вийшли на вулицю де стали чекати міліцію ,однак так як звідти ніхто не приїхав ,то вони самі пішли в Острозький райвідділ , де ОСОБА_1 написав заяву про те ,що його бувша дружина не дозволяє йому бачитися із сином.

Що до подій 19 грудня 2010 року , аналогічні покази що й ОСОБА_5 дав свідок ОСОБА_10

Що до подій 31 жовтня 2010 року аналогічні покази , що й ОСОБА_5 дала свідок ОСОБА_11

Щодо подій 7 листопада 2010 року аналогічні покази , що й ОСОБА_5 дав свідок ОСОБА_12

При цьому свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_10, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 показали ,що є сусідами по будівельній ділянці з позивачем ,яка знаходиться в м. Острозі по вул. Сонячна 12-а , а тому часто там бачили ОСОБА_1 котрий приходив на новобудову разом із своїм сином ОСОБА_6. При цьому син вів себе по відношенню до батька завжди спокійно , був веселим та грався із іншими дітьми. Сам ОСОБА_1 завжди поводив себе спокійно.

Свідок зі сторони відповідачки - ОСОБА_13 котрий працює дитячим невропатологом і одночасно є хресним батьком малолітнього ОСОБА_6 , показав , що дитина була травмована при родах , а тому є неврівноваженим і схильний до психоневрологічних розладів . На початку осені минулого року погіршився психоемоційний стан дитини , що не сприяє нормальному розвитку дитини. Спостерігається прояв агресії до мами , поганий сон, імпульсивність . Він часто хворіє на психосоматичні захворювання що виникають під стресовою ситуацією. Дитина стала заложником ситуації між батьками. А тому він рахує ,що з батьком ОСОБА_6 має зустрічатися ,але це має бути у визначенні дні та години . При цьому він посвідчив ,що ОСОБА_1 свого сина ніколи не ображав. Причиною ж конфлікту рахує наявність спору про майно, нажите бувшим подружжям, так як до розлучення їх син до обох батьків відносився нормально.

На запитання учасників процесу -свідок ОСОБА_13 пояснив : « Поведінка батька хвороби дитини не викликала. При мені він нічого протиправного по відношенню до дружини не робив. П'яним його ніколи не бачив ».

Свідок ОСОБА_15 пояснила ,що вихідні проводить часто із ОСОБА_3, а тому знає ,що дитина боїться батька , перелякана, не хоче спілкуватися з батьком.

Про те такі свідчення суд не може прийняти як об'єктивні і такі що відповідають дійсним обставинам справи , так як в подальшому свідок пояснила ,що на квартирі відповідачки була лише один раз , десь пів року тому. Однак це був час ,коли сторони були уже розлучені і позивача при цьому не було. Дальше свідок пояснила : «Коли приходив ОСОБА_1 не бачила , але ОСОБА_3 казала, що вона не проти та що він добровільно сплачує аліменти». Вона чула по телефону спір між бувшими подружжям ,щодо дитини та бачила есемески які для відповідачки присилав позивач з вимогою дозволити спілкуватися з дитиною. На запитання як поводив себе малолітній син ОСОБА_3 після дзвінка батька , свідок пояснила : «Настрій дитини чуть ,чуть змінився , він хотів ще побігати , по гратися.»

Свідок ОСОБА_17 пояснила ,що про конфлікт між сторонами по справі знає лише зі слів своєї подруги ОСОБА_3. Свідком будь якої ситуації не була. Причиною конфліктної ситуації рахує наявність спору про поділ майна.

До розірвання шлюбу батько вільно спілкувався з дитиною. Дитина дуже розумна, в нього добре розвинуте логічне мислення, він вміє читати по складах, вміє рахувати та має інші навики відповідно до свого віку.

Відповідно до вимог ч.2,3 ст.157 СК України -той з батьків, хто проживає окремо від дитини , зобов'язаний брати участь у її виховані і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків , з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків , хто проживає окремо спілкуватися з дитиною та брати участь в її виховані, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Таким чином суд рахує ,що в судовому засіданні не було добуто доказів, що спілкування позивача з його малолітнім сином , яким чином буде перешкоджати його нормальному розвиткові або вплине на стан його фізичного чи психологічного здоров'я.

Позивач за місцем проживання характеризується позитивно , на диспансерному обліку з приводу психологічного або наркотичного захворювання не перебуває , будь коли до адміністративної , або якоїсь іншої відповідальності не притягувався , добровільно надає матеріальну допомогу відповідачці в утримані свого малолітнього сина , батьківських прав не позбавлений , до розірвання шлюбу завжди спілкувався та займався вихованням свого сина , будь якого шкідливого впливу на нього не мав, фізичного або психологічного насилля щодо сина або бувшої своєї дружини ніколи не застосовував.

При цьому суд рахує ,що основною причиною по котрій відповідачка не дає можливості позивачу бачитися та спілкуватися з їх малолітнім сином є наявний між ними спір з приводу поділу спільно придбаного під час шлюбу майна , про що в судовому засіданні повідомила сама відповідачка( про цей факт вона також вказала в своєму заперечені на позов) , а також свідки по справі. А тому відповідачка в даній ситуації діє не в інтересах малолітнього сина , а в своїх особистих інтересах.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 18,19,157,159 Сімейного кодексу України, ст.ст. 3,15,30,62,75,209,212-215 ЦПК України , суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування Острозької міської ради про усунення перешкод щодо участі у вихованнні дитини того з батьків , хто проживає окремо від неї , задовольнити.

Зобовязати ОСОБА_3 усунути для ОСОБА_1 перешкоди у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визначити ОСОБА_1 способи участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом вільного спілкування щонеділі в присутності мами ОСОБА_3, до досягнення їх сином шести річного віку, за місцем проживання одного із батьків на вибір позивача , або ж в будь якому іншому місці зручному для малолітньої дитини. В будні дні спілкування відбуватиметься за попереднім погодженням з матірю малолітнього ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Острозький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Сторони, які не були присутніми під час проголошення рішення можуть подати апеляційну скаргу в цей же строк з дня отримання копії рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Острозького районного судуПоліщук Т.М.