01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.02.2011 № 9/387
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Александров С.В. - дов.№02 від 11.01.2010р.;
від відповідача: 1) Костогризова Г.С. - дов. №8-0/16/674 від 08.04.2010р.;
2) Дімідюк І.В. - дов. №729/25/12 від 11.02.2011р.;
від третьої особи: 1) Наталич А. А. - дов. №28030-09/16 від 10.09.2010р.;
2) не з'явився;
3) Гаврищук А.В. - дов. №29-22/519 від 31.12.2010р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу НТУ
на рішення Господарського суду м.Києва від 09.12.2010
у справі № 9/387 ( .....)
за позовом ДП Кіровоградський обласний радіотелевізійний передавальний центр
до НТУ
ДК телебачення і радіомовлення України
третя особа відповідача Міністерство фінансів України
Державне казначейство України
Кабінет Міністрів України
про стягнення заборгованності за надані телнекомунікаційні послуги-274484,65 грн.
Державне підприємство Кіровоградський обласний радіотелевізійний передавальний центр (далі - позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Національної телекомпанії України (далі - відповідач-1) 274 484,65 грн. заборгованості за надані у 2009 році телекомунікаційні послуги за державним контрактом №193-40 від 25.02.2009р. та додаткової угоди №1, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем-1 зобов'язань відносно повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем телекомунікаційних послуг.
Національна телекомпанія України (далі - відповідач-1) заперечувала проти позову, наголошуючи на тому, що позивачем не доведено факт надання послуг в період з 23.09.2009р. по 31.12.2009р., оскільки в матеріалах справи відсутні узгоджені/підписані сторонами акти.
Державний комітет телебачення та радіомовлення України (Держкомтелерадіо) (далі - відповідач-2) зазначав про те, що невиконання державного замовлення у 2009 році є незалежною від нього обставиною, оскільки Комітет з питань бюджету не погодив перерозподіл коштів на оплату послуг з трансляції телерадіопрограм, тобто ціна договору доручення могла бути збільшена лише у випадку виділення додаткового фінансування із Стабілізаційного фонду на оплату послуг з трансляції телерадіопрограм, вироблених для державних потреб.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2010р. у справі №9/387 позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача-1 на користь позивача 274 484,65 грн. заборгованості за державним контрактом №193-40 від 25.02.2009р., 2 744,85 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2010р. у справі №9/387 скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог до відповідача-1 відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.01.2011р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.02.2011р.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Лосєва А.М., суддів Іваненко Ю.Г., Разіної Т.І.
В судовому засіданні 16.02.2011р. представники відповідачів підтримали апеляційну скаргу, просили Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2010р. у справі №9/387 скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог до відповідача-1 відмовити повністю.
В судовому засіданні 16.02.2011р. представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів відповідача-1, викладених в апеляційній скарзі, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване Рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
В судовому засіданні 16.02.2011р. представники третьої особи-1 та третьої особи-3 залишили вирішення апеляційної скарги на розсуд суду.
Представник третьої особи-2 у судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, відзиву на апеляційну скаргу не надав, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін та третіх осіб не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та третіх осіб про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представника третьої особи-2 за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
19.02.2009р. між відповідачем-2, як довірителем, та відповідачем-1, як повіреним, було укладено договір доручення №168-40 (далі - договір доручення), для виконання якого довіритель, як генеральний державний замовник з виробництва та розповсюдження телепрограм, делегував повіреному свої повноваження в частині закупівлі для державних потреб послуг з розповсюдження (трансляції) телепрограм в межах компетенції, визначеної договором доручення.
Договір доручення було укладено між відповідачами у відповідності до Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” і постанови Кабінету Міністрів України від 29.02.1996р. №266 “Про порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб та контролю за їх виконанням”, “Положенням про державне замовлення на виробництво і розповсюдження теле- та радіопрограм”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2004р. №918 та наказу Державного комітету телебачення та радіомовлення України від 29.12.2008р. №364 між Державним комітетом телебачення та радіомовлення України.
Згідно з умовами договору доручення (п.3.1) повірений зобов'язувався укласти державний контракт відповідно до вимог, що ставляться, а саме: найменування послуг: розповсюдження (трансляції) телепрограм; обсяг послуг: телемовлення обсягом - 4 038,6 години; строки надання послуг: з 01.01.2009р. по 23.09.2009р. (включно); вартість послуг складається з асигнувань загального фонду Державного бюджету України в межах обсягів державного замовлення і становить: 31 500 000,00 грн.; порядок розрахунків: щомісячно, згідно з надходженням коштів від довірителя.
В п.7.1 договору доручення передбачено, що останній набуває чинності з моменту його підписання і розповсюджує свою дію на відносини, які виникли між сторонами з 01.01.2009р. та діє по 23.09.2009р., а у разі належного бюджетного фінансування, визначеного п.3.2.3 договору доручення, договір діє по 31.12.2009р.
25.02.2009р. між відповідачем-1, як замовником, на підставі договору доручення та довіреності Державного комітету з питань телебачення та радіомовлення України №7249/29/3 від 31.12.2008р. та позивачем, як виконавцем, було укладено державний контракт №193-40 на виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб, на 2009 рік (далі - Державний контракт).
У відповідності до умов Державного контракту (розділи 1, 3 ) позивач за допомогою технічних засобів, зазначених в Додатку №1 до цього контракту, зобов'язався надати відповідачу-1 телекомунікаційні послуги з виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб в межах плану асигнувань із загального фонду Державного бюджету України на 2009 рік за програмою 1701150 “Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб”. Відповідач-1 зобов'язався оплачувати надані послуги на умовах та в порядку, викладених в Державному контракті. Ціна контракту становить 740 645,72 грн. (в т.ч. ПДВ - 123 440,95 грн.), що відповідає вартості трансляції 4038,6 годин мовлення та розраховується на підставі Тарифів, затверджених згідно чинного законодавства, що зазначені у Додатку №1 до Державного контракту, який підписується уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною державного контракту. Джерело фінансування державного замовлення є кошти загальною фонду Державного бюджету України, передбачені бюджетною програмою 1701150 “Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб”, що надходять від Генерального державного замовника - Державного комітету телебачення і радіомовлення України (відповідача-2) на підставі затвердженого ним кошторису та плану асигнувань із загального фонду бюджету на 2009р. у сумі 740 645,72 грн., що відповідає 4 038,6 годинам мовлення. Обсяги послуги (кількість годин мовлення) та ціна Державного контракту може уточнюватися шляхом укладання додаткових угод до Державного контракту згідно з виділеним додатковим обсягом бюджетного фінансування.
Порядок здійснення розрахунків визначений в розділі 4 Державного контракту, згідно з яким позивач щомісячно, протягом 2 робочих днів з дати надання відповідачем-1 розподілу фактичних обсягів послуг за даним контрактом складає Акти виконання за надані послуги і зведення на оплату за підсумками роботи Технічних засобів з урахуванням п.2.2.1 цього Контракту, після чого направляє рахунок, Акти і зведення замовнику (в копіях по факсу та в оригіналі поштою). Відповідач-1 зобов'язаний виконувати розподіл фактичних обсягів послуг за даним контрактом у строк не пізніше 16 числа наступного за завітним місяця для складання Актів здавання -приймання послуг (далі -Акти) в межах обсягів, забезпечених бюджетними асигнуваннями. Відповідач-1 протягом 4 робочих днів після отримання Актів, розглядає зведення і у випадку відсутності зауважень або заперечень підписує Акти, скріплює печаткою і повертає один екземпляр позивачу. За наявністю зауважень або заперечень по Актах, відповідач-1 протягом 4 робочих днів після отримання Актів складає протокол зауважень або заперечень, направляє його позивачу та скликає оперативну нараду сторін для врегулювання розбіжностей, що виникли. В разі непогодження сторін на оперативній нараді, спірні питання вирішуються у судовому порядку. Щомісячна оплата здійснюється відповідачем-1 протягом 10 банківських днів з дати отримання рахунку, виставленого на підставі узгоджених сторонами Актів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця послуг (позивача) в межах плану асигнувань відповідно до фактично отриманого фінансування.
В п.п.7.1, 7.2 Державного контракту передбачено, що останній набуває чинності з дати його підписання сторонами, розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами, які виникли з 01.01.2009р. і діє по 23.09.2009р. включно, а в разі додаткового бюджетного фінансування дію контракту може бути подовжено по 31.12.2009р. шляхом укладення додаткових угод.
У зв'язку із збільшенням бюджетного фінансування, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2009р. №1040 “Про використання у 2009 році коштів стабілізаційного фонду для оплати послуг з трансляції телепрограм, вироблених для державних потреб” між позивачем та відповідачем-1 було укладено Додаткову угоду №1 до Державного контракту, в якій сторони домовились викласти п.3.1 в новій редакції, а саме: ціна контракту становить 1 015 135, 96 грн. (в т.ч. ПДВ - 169 189,33 грн.), що відповідає вартості трансляції 5 535,5 годин мовлення та розраховується на підставі Тарифів, затверджених згідно чинного законодавства, що зазначені у Додатку №1 до Державного контракту, який підписується уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною державного контракту. Джерелом фінансування державного замовлення є кошти загальною фонду Державного бюджету України, передбачені бюджетною програмою 1701150 “Трансляція телерадіопрограм, вироблених для державних потреб”, що надходять від Генерального державного замовника - Державного комітету телебачення і радіомовлення України (відповідача-2) на підставі затвердженого ним кошторису та плану асигнувань із загального фонду бюджету на 2009р. та кошти Стабілізаційного фонду для оплати послуг з трансляції телерадіопрограм, вироблених для державних потреб, у сумі 1 015 135,96 грн., що відповідає 5 535,5 годинам мовлення. Дію Державного контракту продовжено по 31.12.2009р. включно.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що на підставі Додаткової угоди №1 до Державного контракту він надавав відповідачу-1 телекомунікаційні послуги по 31.12.2009р., тоді як відповідач-1 в порушення умов Державного контракту не розрахувався з позивачем за надані телекомунікаційні послуги, що призвело до виникнення заборгованості за послуги, надані у період з 21.09.2009р. по 31.12.2009р., у сумі 274 484,65 грн.
25.02.2010р. позивач надіслав відповідачу-1 рахунки на оплату (№№703, 781, 851), Акти виконаних робіт у двох екземплярах та Зведення на оплату, але відповідач-1 рахунки не оплатив, Акти не підписав та не повернув позивачу, протоколи зауважень або заперечень також не складалися і не направлялися відповідачем-1 на адресу позивачу.
Позивач направив відповідачу-1 претензію №98 від 29.03.2010р., в якій вимагав погасити заборгованість, але у встановленому порядку та строки відповідач-1 борг не сплатив та відповідь на претензію не надіслав.
Місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги до відповідача-1 повністю, визнавши їх обґрунтованими та підтвердженими належними і допустимими доказами. При цьому, суд зазначав про те, що відповідач-1 не надав доказів повідомлення позивача про неможливість виконання зобов'язань за Державним контрактом (відсутність бюджетного фінансування), а зважаючи на те, що позивач не наділений повноваженнями здійснювати контроль за управлінською та внутрішньогосподарською діяльністю відповідача-1, позивач не знав і не міг знати, що на час підписання Додаткової угоди №1 до Державного контракту, не були внесені відповідні зміни до кошторису відповідача-1 на 2009 рік. В позові до відповідача-2 суд відмовив, наголошуючи на тому, що відповідач-2 не є стороною Державного контракту, не виступає стороною зобов'язальних правовідносин, тому невиконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за контрактом по сплаті телекомунікаційних послуг не породжує наслідку виникнення зобов'язання у відповідача-2 по сплаті таких послуг.
Апеляційний господарський суд частково погоджується з висновками місцевого господарського суду з наступних підстав.
В ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Згідно зі ст. ст. 237, 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).
В ст. 33 Закону України „Про телекомунікації” передбачено, що споживач зобов'язаний виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі неможливості виконання зобов'язання повністю або частково зобов'язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов'язану сторону від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог закону (ст. 205 Господарського кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, Державний контракт було укладено на виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб, на 2009 рік.
Згідно зі ст. 13 Господарського кодексу України та ст. 1 Закону України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб» державними замовниками від імені держави виступають головні розпорядники державних коштів.
Розпорядником коштів відповідача-1 є Державний комітет телебачення та радіомовлення України (відповідач-2).
Згідно з п.п.4, 6, 11, 13 Положення про державне замовлення на виробництво і розповсюдження теле- та радіопрограм, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2004р. №918 (далі - Положення) Держкомтелерадіо України визначено як генерального державного замовника виробництва і розповсюдження теле- та радіопрограм, який через державне замовлення забезпечує утримання, функціонування та розвиток державних телерадіоорганізацій, що належать до сфери його управління, а також координує діяльність державних замовників у сфері виробництва і розповсюдження теле- та радіопрограм. Вартість розповсюдження теле- та радіопрограм визначається відповідно до затверджених в установленому порядку тарифів і замовленого обсягу мовлення у межах коштів державного бюджету, передбачених на відповідний рік. Фінансування державного замовлення здійснюється через генерального державного замовника та державних замовників за рахунок коштів державного бюджету. Державні телерадіоорганізації, які належать до сфери управління Держкомтелерадіо, є одночасно виробниками специфічних товарів (робіт і послуг) згідно із Законом України «Про телебачення і радіомовлення» і виконавцями державного замовлення.
Відповідно до п.8 Порядку формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №266 від 29.02.1996р. державні замовники у разі делегування частини своїх функцій щодо розміщення державного замовлення та укладення державних контрактів: визначають підприємства, установи, організації, яким делегується право здійснювати ці функції; укладають з визначеними підприємствами, установами, організаціями договори, в яких чітко визначено компетенцію, зобов'язання та відповідальність сторін.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб» держава виступає гарантом за зобов'язаннями державних замовників.
З вищенаведеного випливає, що відповідач-1 є лише виконавцем державного замовлення на виробництво телепрограм, державним замовником на розповсюдження телепрограм є відповідач-2.
В процесі судового розгляду було встановлено, що відповідач-1 уклав з позивачем Державний контракт від імені та в інтересах відповідача-2 в межах та умовах, визначених договором доручення. Укладання Державного контракту відповідачем-1 створює обов'язок особи, яку він представляє, а саме відповідача-2, здійснити оплату послуг за контрактом.
Задовольняючи позовні вимоги до відповідача-1, місцевий господарський суд наголошував на тому, що оплата послуг за Державним контрактом здійснюється відповідачем-1. Однак у відповідності до п.3.1 Державного контракту кошти на оплату послуг надходять від Генерального державного замовника - Держкомтелерадіо (відповідач-2). Тобто, кошти на оплату послуг за Державним контрактом повинні були надходити від відповідача-2 із Загального фонду Державного бюджету України за відповідною бюджетною програмою. Окрім того, судом першої інстанції не було надано належної оцінки тій обставині, що відповідач-1 діяв у межах повноважень, наданих відповідачем-2, від імені та за рахунок останнього.
Отже, зважаючи на те, що відповідно до умов Державного контракту та договору доручення замовником послуг є відповідач-2, відповідальність за невиконання зобов'язань за Державним Контрактом може застосовуватись саме до відповідача-2.
Як з'ясовано судом, згідно зі статутом відповідач-1 є неприбутковою організацією, фінансування якої здійснюється в повному обсязі за рахунок Державного бюджету України. Видатки відповідача-1 здійснюються виключно у відповідності до кошторису, затвердженого розпорядником державних коштів.
Відповідно до п.6 Положення про державне замовлення на виробництво і розповсюдження теле- та радіопрограм, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №918 від 13.07.2004р., вартість розповсюдження теле- та радіопрограм визначається відповідно до затверджених в установленому порядку тарифів і замовленого обсягу мовлення у межах коштів державного бюджету, передбачених на відповідний рік
Умовами Державного контракту (п.п.2.2, 3.1, 4.7) визначено, що оплата послуг за контактом залежить від бюджетних асигнувань та фактично отриманого фінансування від відповідача-2.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з п.3.1 Державного контракту ціна останнього становить 740 645,72 грн., тобто Державним бюджетом на оплату послуг за спірним Державним контрактом було передбачено 740 645,72 грн. Вартість послуг відповідно до Додаткової угоди №1 до Державного контракту збільшена до 1 015 135,96 грн.
В оскаржуваному Рішенні місцевого господарського суду зазначено про те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2009р. №1040 «Про використання у 2009 році коштів стабілізаційного фонду для оплати послуг з трансляції телепрограм, вироблених для державних потреб» передбачено: здійснення перерозподілу коштів Стабілізаційного фонду у сумі 29 230 тис. гривень за рахунок зменшення обсягу видатків за напрямом, передбаченим п.12 ч.1 ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», і збільшення обсягу коштів за напрямом, передбаченим п.22 ч.1 ст. 76 зазначеного закону, із спрямуванням їх на безповоротній основі на оплату послуг з трансляції телерадіопрограм, вироблених для державних потреб; забезпечення без попереднього погодження з Комітетами Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності та з питань бюджету: Міністерству фінансів - внесення відповідних змін до розпису державного бюджету; Державному казначейству - здійснення перерахування коштів Стабілізаційного фонду.
Однак суд встановив, що фактично вказана Постанова Кабінету Міністрів України виконана не була і кошти також не були перерозподілені.
Наведене свідчить про те, що відповідач-1 здійснив оплату послуг за Державним контрактом в межах плану асигнувань відповідно до фактично отриманого бюджетного фінансування на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб на 2009 рік, за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, передбачених бюджетною програмою 1701150 „Трансляція телепрограм, вироблених для державних потреб” від відповідача-2, як замовника цих послуг, тобто здійснив оплату в порядку, визначеному Державним контрактом (п.4.7 Державного контракту).
Вказані обставини не були враховані судом першої інстанції при вирішенні спору у даній справі.
Окрім того, місцевий господарський суд в своєму рішенні зазначав про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог до відповідача-2.
З цього приводу апеляційний господарський суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Державний комітет телебачення та радіомовлення України було залучено до участі у справі як іншого відповідача (відповідача-2) ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2010р. (том справи - 1, аркуші справи - 69-71). У позовній заяві викладені вимоги позивача виключно до відповідача-1 (Національної телекомпанії України), при цьому в матеріалах справи відсутні будь-які письмові заяви (клопотання) позивача, в яких були б викладені вимоги і до відповідача-2.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 83 Господарськогопроцесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Зважаючи на відсутність відповідних клопотань, справа розглядається апеляційним судом в межах вимог, визначених позивачем, до відповідача-1 у зв'язку з чим посилання місцевого господарського суду на наявність вимог позивача до відповідача-2 суперечить зібраним у справі матеріалам.
Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належних та допустимих доказів на спростування наведеного вище суду надано не було.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги відповідача-1 підтвердились під час розгляду даної справи, що в свою чергу свідчить про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
В ст. 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на вищенаведені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача-1 підлягає задоволенню, а Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2010р. у справі №9/387 має бути скасовано з прийняттям нового рішення про відмову в позові.
Зважаючи на відмову в задоволенні позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за звернення з позовом до суду покладаються на позивача.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, витрати відповідача-1 по сплаті державного мита за її подання підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 75, 83, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Національної телекомпанії України задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2010р. у справі №9/387 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
3. Стягнути з Державного підприємства Кіровоградський обласний радіотелевізійний передавальний центр (25001, м. Кіровоград, вул. Садова, 88, код ЄДРПОУ 20650935, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Національної телекомпанії України (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 42, код ЄДРПОУ 23152907) 1 372,42 грн. (одну тисячу триста сімдесят дві гривні 42 копійки) державного мита за подання апеляційної скарги.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
5. Матеріали справи №9/387 повернути до Господарського суду міста Києва.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя
Судді
24.02.11 (відправлено)