Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" лютого 2011 р. Справа № 29/420-10
вх. № 11242/5-29
Суддя господарського суду Тихий П.В.
при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - Кірієнко М.В. дов. №16 від 20.01.11;
відповідача - Поваляєв В.А. директор
розглянувши справу за позовом ТОВ "ТБ "ОТТОМ", м. Харків
до ТОВ "Харківстальпром", м. Харків
про стягнення 23040,00 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 23040 грн.заборгованості за договором №01072010 від 01.07.10 та судові витрати.
24.01.11 позивач надав до канцелярії суду заяву про долучення до матеріалів справи поданих ним документів.
Ухвалою суду від 24.01.11 розгляд справи було відкладено на 17.02.11.
01.02.11 позивач надав до канцелярії суду заяву (вх.№2891) про долучення до матеріалів справи поданих ним документів.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягає на задоволенні позову.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що між позивачем та відповідачем 01.07.10 був підписаний договір №01072010, відповідно до п.1.1. якого, продавець (відповідач) продає, а покупець (позивач) купує продукцію в асортименті, кількості та за ціною згідно рахунку-фактури №92 від 29.06.10.
Відповідно до п.2.1. договору, оплата здійснюється в гривнях шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця згідно рахунку-фактури.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив відповідачу 87840,00грн. (платіжне доручення №524 від 01.07.10, а.с.17) за продукцію, згідно рахунку-фактури, проте відповідач поставив продукцію лише на суму 64800,00грн. (видаткова накладна №92 від 20.07.10, а.с.12).
Відповідно до п.2.2. договору, продавець відвантажує товар протягом трьох діб з моменту надходження перерахованих покупцем коштів.
В порушення умов договору, позивач не в повному обсязі поставив продукцію відповідачу, за яку останнім були перераховані грошові кошти.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
28.09.10 позивач направив відповідачу претензію (№388/09), в якій, на підставі п.2 ст. 693 ЦК України, просив повернути суму заборгованості у розмірі 23040,00грн.
Відповідного ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Виходячи з вищевикладеного, позивач має право вимагати від відповідача, на свій вибір, передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, а відповідач зобов'язаний виконати вимогу позивача, виходячи з положень Цивільного кодексу України.
За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, позовні вимоги правомірні, обгрунтовані, доведені матеріалами справи та такі що підлягають задоволенню в сумі у розмірі 23040,00 грн.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові -на позивача.
За таких обставин, суд, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківстальпром" (61096, м. Харків, вул. Слинька, буд.4, кв. 56, код ЄДРПОУ 31633367) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "ОТТОМ" (61123, м. Харків, пр. Тракторобудівників, буд.85, кв. 53, код ЄДРПОУ 324444575) 23040,00грн. боргу, 230,40грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Тихий П.В.
Повний текст рішення складено 21.02.11.