Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"17" лютого 2011 р. Справа № 5023/448/11
вх. № 448/11
Суддя господарського суду Тихий П.В.
при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - Чайкін І.Б. за довіреністю від 08.02.11;
відповідача - не з"явився;
розглянувши справу за позовом ТОВ "Лекконт", м. Харків;
до ТОВ "УкрЕлектроПромКомплект", м. Харків;
про виконання договірних зобов'язань
Позивач звернувся до суду з позовною заявою (вих.№1 від 19.01.11), в якій просить суд стягнути з відповідача 6071,79грн. основного боргу, 93,82грн. - 3% річних, 340,02грн. - інфляційних збитків, 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Ухвалою суду від 20.01.11 за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягає на задоволенні позову.
Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Позивач, поставив на адресу відповідача товар на суму 14877,00грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними та довіреностями до них.
Враховуючи те, що відповідач частково сплатив вартість отриманого товару, сума товару, що залишився неоплаченим становить 6071,79грн.
Поставка товару відбулася не в межах виконання договору оскільки, накладні, що були надані до позовної заяви не містять посилання на будь-який договір.
Тобто, між сторонами фактично було укладено окремі договори купівлі-продажу відповідно до кожного відвантаження товару позивачем та прийняття його відповідачем згідно відповідної накладної. А письмовим підтвердженням укладання такого договору, у відповідності до п. 1 ст. 208 ЦК України слугує відповідна письмова накладна із зазначенням найменування товару, його кількості та ціни. Проте, з урахуванням особливостей укладення цих договорів купівлі-продажу єдиною істотною їх умовою (договірною категорією) сторони визначили лише найменування та кількість товару і ціну відповідного договору, яка становить загальну вартість товару, який отримано відповідачем за відповідною видатковою накладною, а отже у подальшому сторони мали керуватися положеннями чинного законодавства, що регулює правовідносини купівлі-продажу та загальний порядок виконання зобов'язань.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити товар після його прийняття, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, то кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, оскільки сторонами строку виконання обов'язку відповідача щодо оплати товару встановлено не було -то, у відповідності до ст.ст. 530, 655, 692 ЦК України, відповідач повинен був розрахуватись за отриману продукцію у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги позивачем.
Позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про оплату заборгованості №179, що містила вимогу сплатити в семиденний термін з дня отримання такої вимоги заборгованість за накладними №ЛЕ-0000140 від 29.01.08, №ЛЕ-0000157 від 30.01.08, №ЛЕ-0000150 від 30.01.08, №ЛЕ-0000243 від 08.02.08, №ЛЕ-0000242 від 08.02.08 та №ЛЕ-0000248 від 11.02.08, всього у розмірі 6071,79грн.
Вимогу про сплату боргу було отримано відповідачем 16.07.10 та 17.07.10 (було надіслано на дві адреси), що підтверджується поштовими повідомленнями (а.с.35-36)., але вартість товару не сплатив.
В порушення положень ст. ст. 530, 655, 692 ЦК України заборгованість за отриманий товар в повному обсязі відповідачем позивачу сплачена не була.
Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту відвантаження товару згідно вищеперелічиних накладних та недоведеність з боку відповідача факту повного розрахунку з позивачем за отриманий товар за цими накладними, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 6071,79грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних. За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 340,02грн., нараховані за індексами інфляції на суму основного боргу, а також 93,82 грн. річних, обгрунтовані і підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного. Відповідно ч. 6 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, враховуючи що відповідач частково повернув грошові кошти після звернення позивачем із позовом до суду, суд покладає судові витрати на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. 11, 509, 526, 530, 610, 611, 670, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193, ч.6 ст. 265 Господарського кодексу України, ст. 22, 33, 38, 44, 49, 75, п.1.1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрЕлектроПромКомплект" (62495, Харківська область, Харківський район, с. Васищево, вул. 8 березня, буд. 17, кв.17, код ЄДРПОУ 32583464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕННКОНТ" (61052, м.Харків, вул. Клапцова, 50, кв.36, код ЄДРПОУ 33120999) 6071,79грн. основного боргу, 93,82грн. - 3% річних, 340,02грн. - інфляційних збитків, 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Тихий П.В.
Повний текст рішення складено 21.02.11