апеляційний суд автономної республіки крим
у м. Феодосії
Справа № 22-ц-1349-Ф/06 Головуючий суду першої інстанції Пономаренко А.В.
Суддя-доповідач Полянська В.О.
11 липня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - Притуленко О.В.
судців - Соболюка М.М.
- Полянської В.О.,
при секретарі - Михайловій Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права власності, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зобов'язання відмінити реєстрацію, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про вселення, усунення перешкод у користуванні та визнання право користування жилим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 квітня 2006 року,
Позивачі ОСОБА_1. і ОСОБА_2. звернулись з позовом до ОСОБА_3. про усунення перешкод в користуванні квартирою № АДРЕСА_1, про визнання ОСОБА_3. особи такою, що втратила право користування даною квартирою і зобов'язання до відміни реєстрації відповідачки у вказаній квартирі. Вимоги мотивовані тим, що вони є співвласниками вказаної квартири на підставі свідоцтва про право власності та договору. В квартирі без їхньої згоди з 2000 року зареєстрована відповідачка ОСОБА_3. - колишня дружина сина позивачки ОСОБА_1. - ОСОБА_4. 26 вересня 2003 року Ленінським районним судом АРК шлюб між ОСОБА_4. і ОСОБА_3. був розірваний і після цього відповідачка разом з малолітнім сином, забравши свої речі, добровільно переїхала на інше місце проживання, у квартиру № АДРЕСА_2 с.м.т. Леніно, 1/2 частка якої належить їй на праві власності. У вищевказаній квартирі відповідачка проживає по теперішній час, не виказуючи ніяких, намірів для проживання в спірній квартирі, але добровільно виписуватися з неї не бажає. Реєстрація відповідачки в квартирі № АДРЕСА_1
створює перешкоди для реєстрації позивачами права власності відносно даного майна і труднощі в оплаті комунальних послуг.
ОСОБА_3. звернулася з зустрічним позовом і просила вселити її з неповнолітнім сином у квартиру № АДРЕСА_1с.м.т. Леніно, забовязати ОСОБА_1., ОСОБА_2. не чинити перешкод в користуванні вказаною квартирою, визначити право користування нею і неповнолітнім сином ОСОБА_5 цією квартирою, встановивши термін дії сервітуту до досягнення сином повноліття, тобто до 12 грудня 2015 року. Свої вимоги мотивували тим, що вони з сином проживали та були прописані у спірній квартир як члени сім'ї власника. Постійно проживали у спірній квартирі до вересня 2003 року, доки позивачі не стали чинити перешкоди у користуванні квартирою та не змінили замки. Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 17 квітня 2006 року зустрічний позов ОСОБА_3. задоволено, вона з неповнолітнім сином ОСОБА_5 вселені в квартиру № АДРЕСА_1, зобов'язано ОСОБА_1. та ОСОБА_2. не чинити їм перешкод у користуванні квартирою. А також встановлено сервітут на користування спірною квартирою ОСОБА_3. та ОСОБА_5 до повноліття останнього, тобто до 12 грудня 2015 року.
У задоволенні позову ОСОБА_1., ОСОБА_2. до ОСОБА_3. про усунення перешкод у здійсненні права власності, визнання особою, яка втратила право користування жилим приміщенням та зобов'язання відмінити реєстрацію відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення, вважаючи його таким, що не відповідає нормам матеріального і процесуального права. В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що висновки суду протирічать матеріалам справи. Вважає, що виводи суду про те, що ОСОБА_3. не втратила право користування квартирою, в якій зареєстрована, не обґрунтовані та не відповідають матеріалам справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді - доповідача, апелянта та його представника, обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1. і ОСОБА_2 до ОСОБА_3. про усунення перешкод в користуванні квартирою, і про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3. і неповнолітній ОСОБА_5., відповідно до ст. З Сімейного кодексу України і ст. 64 ЖК України були членами сім'ї власників квартири, а тому згідно ст. 156 ЖК України, мали з ними рівні права користування спірною квартирою, припинення сімейних відношень не позбавляє їх права користування жилим приміщенням.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду і вважає, що вони не відповідають обставинам справи і не засновані на доказах.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1. і ОСОБА_2. є співвласниками
квартири № АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності та договору дарування. ОСОБА_3. та неповнолітній ОСОБА_5. - колишні члени сім'ї ОСОБА_4. - сина власника квартири ОСОБА_1., яки проживали у спірній квартирі. У 2003 році відповідачка разом з алолітнім сином, забравши свої речі, добровільно переїхала на інше місце проживання: у квартиру № АДРЕСА_2 с.м.т. Леніно, 1/2 частка якої належала їй на
праві власності, де проживає з сином по теперішній час. 26 вересня 2003 року шлюб між відповідачкою та її сином ОСОБА_4. був розірваний. Ці обставини підтверджені у суді першої інстанції і проти них не заперечувала ОСОБА_3.
Про добровільність переїзду на друге постійне місто проживання свідчить те, що ОСОБА_3. з заявами, та скаргами про перешкоду з боку ОСОБА_1. і ОСОБА_2. у користуванні спірною квартирою не зверталась. Питання про вселення у цю квартиру до
пред'явлення позову у вересні 2004 року про усунення перешкод у здійсненні права власності ОСОБА_3. не ставила.
Відповідно до ч.1 ст 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,на які вона посилаегься якна підставу своїх вимог і заперечень. У матерхалах справи відсутні докази, які підтверджують, що з боку власників квартири, або членів їх сім'ї чинились перешкоди у користуванні ОСОБА_3. і ОСОБА_5. спірною квартирою.
Таким чином матеріали справи містять докази, які підтверджують, що ні ОСОБА_3., ні ОСОБА_5 у спірній квартирі не проживають і не користуються нею звересня 2003 року.
Відповідно до ст 391 ЦК України власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би вони і не були пов'язані з порушенням прав володіння.
3 матеріалів справи вбачаєтъся, що право позивачів ОСОБА_1. і ОСОБА_2. у кориотуванні власності порушено відповідачкою ОСОБА_3. і це порушення полягає у її реєстрації у квартирі №АДРЕСА_1, яка перешкоджає власникам у розпорядженні своєю власністю на свій розум.
Відповідно до ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла набувають сервітутне право користування цим житлом за фактом набуття статутусу члена його сім'ї особи, яка уже стала власником житла.
Необхідною умовою зазначеного сервітуту є спільне проживання членів сім'ї з власником житла, та ведіння спільного господарства. Лише ці дві умови у сукупності дають право обмеженого користування житлом членам сім'ї його власника.
Яка вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3. і ОСОБА_5. до вересня 2004 року були членами сім'Ї співвласника спірної квартири ОСОБА_4. і мали сервітутне право користування цим житлом. 13 січня 2004 року позбавився власності у виді приналежної йому 2/3часток квартири. У вересні 2004 року ОСОБА_3. і ОСОБА_5. залишили спільну квартиру та переїхали на постійне проживання до власної квартири №АДРЕСА_2 с.м.т.Леніно ОСОБА_3., яка належала їй на праві власності до 14 грудня 2004 року. Ці обставини підтверджуються мировою угодою від 25 серпня 2003 року (а.с. 142), поясненнями ОСОБА_3. у судовому засіданні.
До суду позивачка з зустрічним позовом ОСОБА_3. звернулася 24 вересня 2004 року, у процесі судового розгляду справи, вона подарувала свою власність у види ½ квартири 14 грудня 2004 року своїй матері ОСОБА_6, але продовжує проживати у цій квартирі.
Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відстутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3. була відсутня без повжних причин у спірній квартирі понад один рік. Доказів про перешкоду у користуванні квартирою з боку позивачів, відповідачка згідно ст.60 ЦПК України не надала, та не спростувала пояснення позивачки.
Перехід власності на житло до іншої особи не припиняє права членів сім'Ї колишнього власника житла на користування ним. Не припиняє чинності цього сервіту і припинення членства сім'Ї власника житла його колишнім членам сім'Ї.
Проте слід мати на увазі, що колишня дружина власника житла (інший член сім'ї) зберігає за собою право користування житлом свого колишнього чоловіка за умови якщо у неї нема іншого придатного для проживання приміщення.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3. та неповнолітній ОСОБА_5. мають придатне для проживання приміщення - квартиру № АДРЕСА_2 с.м.т. Леніно
Таким чином колегія судців дійшла висновку, що сервітутне право користування житлом свого колишнього власника квартиру № АДРЕСА_1с.м.т. Леніно, членами сім'ї якого вони були, ОСОБА_3. та ОСОБА_5. втратили на підставі ч.2 ст. 405 ЦК України.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація ОСОБА_3. у приналежній позивачам квартирі, створює їм перешкоди у користуванні та володінні нею за свій розсуд. Тому ці перешкоди повинні бути усунені шляхом зняття ОСОБА_3. з реєстраційного обліку.
Відповідно п. З, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухваленні нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування нори матеріального або процесуального права.
Керуючись ст. ст. 301, 303, 304, п.2 ст. 307, п. З ст.309, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 17 квітня 2006 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити. Визнати ОСОБА_3 особою, яка втратила право користування жилою площею у квартирі № АДРЕСА_1 з 25 серпня 2003 року.
Зняти ОСОБА_3 з реєстраційного обліку за указаною адресою. Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні зустрічного позову. Рішення апеляційної суду АР Крим може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня його проголошення.