Справа № 2-1831/08
23 червня 2009 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Клімовських С. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів Київської міської державної адміністрації про розірвання договору, відшкодування майнової та моральної шкоди,
встановив:
У березні 2008 року ОСОБА_1 звернулася в суд з зазначеним позовом до СПД «Стиль» на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».
Своїх вимоги мотивує тим, що 14 листопада 2008 року придбала пару жіночих зимових чобіт модель 6368-148 ДСТУ ГОСТ 19116-2007 за ціною 1016 гривень. Чоботи взувала всього два рази, в перший день було сухо, і ніяких змін вона не помітила, а наступного дня, коли випав сніг, ноги повністю промокли і шкіра на внутрішній частині обох чобіт облізла. Тобто взуття не відповідає своїм споживчим характеристикам.
24 листопада 2008 року вона звернулася до магазину та попросила оглянути чоботи і повернути сплачені кошти за взуття. Проте продавці заявили, що кошти вони повертають тільки за товар, який не був в експлуатації, а в її випадку немає ніяких шансів отримати гроші. Коли вона сказала про те, що чоботи промокають, їй відповіли що на такі недоліки гарантія не поширюється, а облізла шкіра на чоботах - це дефект її ходи, і вона сама довела взуття до такого стану. Раніше подібних проблем з взуттям у неї не було. У цей день завідуюча на зворотньому боці товарного чеку написала дату звертання до магазину (24 листопада 2008 року) та своє прізвище.
05 грудня 2008 року вона вдруге звернулася до магазину з проханням оглянути взуття та повернути гроші за неякісний товар, на що їй повідомили, що магазин не повинен повертати гроші. Тоді вона написала заяву з проханням організувати проведення незалежної експертизи. Пройшло 15 днів, відповіді на заяву вона не отримала, тому вимушена була 20 грудня 2008 року звернутися до Головного управління захисту прав споживачів. Після проведеної цим управлінням перевірки, 15 січня 2009 року вона отримала лист з поясненням та рекомендацію повторно написати заяву до магазину на проведення незалежної експертизи.
24 січня 2009 року вона з чоботами та заготовленою заявою втретє звернулася до магазину. Продавець-товаровід демонстративно порахувала кількість днів, що минув з часу здійснення покупки і сказала, що гарантійний термін на це взуття уже закінчився, тому її вимоги щодо повернення коштів є безпідставними. Оскільки вона наполягала на проведенні експертизи, її запропонували написати претензію на ім'я ОСОБА_2 з проханням розглянути заяву та повернути сплачені кошти в сумі 1016 гривень.
1. 2 лютого 2009 року вона отримала відповідь, у якій зазначено, що її вимоги є безпідставними і не можуть бути розглянуті, оскільки пройшов гарантійний термін.
2. 3 лютого 2009 року вона подала повторну заяву про проведення незалежної експертизи, на яку 04 лютого 2009 року отримала відповідь, що провести експертизу неможливо, оскільки закінчилась гарантія.
Просить суд ухвалити рішення, яким:
• - розірвати укладений договір купівлі-продажу взяття;
• - стягнути з відповідача на її користь 1016 гривень;
• - відшкодувати завдану моральну шкоду в сумі 4000 гривень та судові витрати у справі. Протокольною ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 01 червня 2009 року проведено заміну неналежного відповідача СПД «Стиль» на належного - фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала заявлений позов та просила його задовольнити.
Представник Відповідача проти задоволення позову заперечує. Пояснила, що дійсно 14 листопада 2008 року позивач придбала у ФОП ОСОБА_2 пару жіночих зимових чобіт, проте вчасно з письмовою заявою про недоліки товару позивач не звернулась, гарантійний термін на них скінчився, а тому їй правомірно відмовили у проведенні експертизи. 24 листопада 2008 року позивач з письмовою заявою не звернулась, продавець не є фахівцем і не може оцінити якість взуття, тому у поверненні коштів було відмовлено. Коли позивач звернулась з письмовою заявою, гарантійні терміни вже сплили.
Третя особа у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи судом повідомлялась.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, покази свідка, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено і не оспорюється учасниками судового розгляду, що 14 листопада 2008 року позивач придбала у відповідача жіночі зимові чоботи та сплатила при цьому 1016 гривень (а.с. 10).
З пояснень позивача вбачається, що придбанні чоботи є неякісними - промокли як тільки на вулиці випали опади, шкіра на них облізла.
24 листопада 2008 року позивач звернулась до магазину з усною заявою про повернення сплачених коштів, оскільки придбані чоботі є неякісними. У виплаті коштів їй відмовили (а.с. 10).
05 грудня 2008 року вона вдруге звернулася до магазину з проханням оглянути взуття, провести експертизу та повернути гроші за неякісний товар (а.с. 9).
20 грудня 2008 року звернулася до Головного управління захисту прав споживачів.
З аналогічною заявою вона втретє звернулася до магазину 24 січня 2009 року (а.с. 12)..
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов'язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов'язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень учасників судового розгляду, відповідач не звертався до позивача за згодою на організацію проведення експертизи. Позивачу лише запропонували звернутись з письмовою заявою про проведення такої експертизи, яка буде розглянута ОСОБА_2
Представник відповідача зазначала, що питання про проведення експертизи навіть не обговорювалось, оскільки позивач мала звернутись лише з письмовою заявою про її проведення.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що відповідач не виконав, покладений на нього законом обов'язок доведення належної якості продукції та відсутності недоліків у зв'язку з чим договір підлягає розірванню.
Згідно п. 7 ст. 8 зазначеного закону, при розірванні договору, гроші, сплачені за товар, повертаються споживачеві у день розірвання договору, а в разі неможливості повернути гроші в день розірвання договору - в інший строк за домовленістю сторін, але не пізніше ніж протягом семи днів.
Частиною 9 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що при пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк.
Позивач надала суду копію чеку про придбання взуття, на якому зроблена письмова відмітка працівником відповідача про відмову 24 листопада 2008 року повернути сплачені кошти.
Представник відповідача посилалась на те, що ОСОБА_1 мала звертатись до магазину лише письмово. Підтвердила, що 24 листопада 2008 року позивач звернулась до магазину, але не було її письмової заяви.
Допитаний судом свідок ОСОБА_3 показав, що є чоловіком позивача, приходив разом з нею 24 листопада 2008 року до магазину, щоб повернути неякісне взуття і отримати назад сплачені кошти. У такому проханні було відмовлено і запропоновано звернутись з письмовою заявою.
За таких обставин, суд вважає встановленим, що позивач звернулась з вимогою до відповідача 24 листопада 2008 року.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення свої особистих потреб мають право на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією.
У судовому засіданні встановлено, що позивачу не було завдано шкоди небезпечної для життя та здоров'я людей, лише створені незручності від продажу неякісного взуття, а тому відсутні підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 у частині відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи та на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 51 гривні.
Керуючись статтями 4, 8, ч. 2 ст. 17, ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» № 5 від 12 квітня 1996 року, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Розірвати договір купівлі-продажу жіночих зимових чобіт мод. 6368-143 від 14 листопада 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.
Зобов'язати ОСОБА_2 протягом 7 днів повернути ОСОБА_1 1016 гривень та забрати жіночі зимові чоботи мод. 6368-143.
У разі неповернення грошей в зазначений строк, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1016 гривень.
Зобов'язати ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 жіночі зимові чоботи мод. 6368-143 після отримання грошової суми.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 51 гривні.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.