27.03.2009 р. № 2-550/09
суддя Солом'янського районного суду Бобровник О.В. м. Києва
при секретарі Славовій Н.Ю.
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди
У жовтні 2008 року, ОСОБА_1 3вернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди.
В обгрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 13 червня 2008 року на 6 км Північно-Східного обходу м. Києва мала місце дорожньо-транспортна пригода, що сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху України при керуванні автомобілем «ЗАЗ 1102» державний номер НОМЕР_1, в результаті якої було пошкоджено автомобіль «Opel-Omega» державний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_1, а тому позивач просить стягнути з відповідача завдану йому матеріальну шкоду у сумі 16 227, 50 грн.
До того ж, позивачем за проведення автотоварознавчої експертизи з метою встановлення вартості відновлювального ремонту автомобіля «Opel-Omega» державний номер НОМЕР_2, внаслідок пошкодження після зазначеного ДТП, було сплачено 480 грн., які він просить стягнути з відповідача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5000 грн. компенсації моральної шкоди, а також 1000 грн. - витрат пов'язаних з наданням правової допомоги.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується телеграмою та опублікованим у газеті «Урядовий кур'єр» № 34 від 25 лютого 2009 року оголошенням. Причини неявки суду не повідомив. Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 13 червня 2008 року на 6 км Північно-Східного обходу м. Києва мала місце дорожньо-транспортна пригода, що сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху України при керуванні автомобілем «ЗАЗ 1102» державний номер НОМЕР_1, в результаті якої було пошкоджено автомобіль «Opel-Omega» державний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_1
З наявних у справі матеріалів вбачається, що вина ОСОБА_2 в скоєнні вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди встановлена, згідно постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 21.07.2008 року (а.с. 9).
Крім того, постановою Кременчуцького районного суду Полтавської області провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 3а ст. 124 КпАП України закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення (а.с. 10).
Згідно наданого експертом-автотоварознавцем Миргородським П.Ф. заключения № 03/09-08 від 20.06.2008 року (а.с. 20-26) автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого скоєною 13.06.2008 року дорожньо-транспортною пригодою власнику автомобіля «Opel-Omega» державний номер НОМЕР_2, сума збитку складає 16 227, 50 грн.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно положень ст.. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.
Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Постановою Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
За таких обставин та враховуючи, що вина ОСОБА_2 у скоєнні ДТП встановлена постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 21.07.2008 року, суд вважає за можливе у частині стягнення суми матеріального збитку позов задовольнити.
Також є обгрунтованими вимоги позивача у частині стягнення витрат понесених позивачем за проведення автотоварознавчої експертизи з метою встановлення вартості відновлювального ремонту автомобіля «Opel-Omega» державний номер НОМЕР_2 у сумі 480 грн., сплаченої позивачем за квитанцією № 000079 від 01.07.2008 року (а.с. 19), витрат пов'язаних з наданням правової допомоги у сумі 1000 грн. - сплачених за квитанцією № 71 від 22.10.2008 року (а.с. 50).
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.
Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
В обгрунтування нанесеної моральної шкоди позивач посилається на втрату особистого та робочого часу ходінням по інстанціям, переживанні, порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного життя, дискомфорт в період ремонту автомобіля, моральну шкоду позивач визначив у сумі 5000 грн..
Суд погоджується з доводами позивача про заподіяння йому моральної шкоди та визначає розмір моральної шкоди в сумі 2000 гривень.
З урахуванням задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати в сумі 177, 08 гривні судового збору та 30 гривень на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 1166, ст. 1187, ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 209, 228, 232 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 16 227, 50 грн. у відшкодування матеріальної шкоди, 480 грн. оплати за проведення автотоварознавчого дослідження, 1000 грн. - витрат пов'язаних з наданням правової допомоги та 2000 грн. моральної шкоди, судовий збір у розмірі 177, 08 гривні та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено на протязі 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня його проголошення.
Рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.