"10" лютого 2011 р. Справа № 08/95-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Кравець Т.В. , суддя Крестьянінов О.О.
при секретарі Деркач Ю.О.
за участю представників сторін:
позивача -Мар*їної І.О., дов. № 128/10 від 23.12.2010 р. (копія у справі),
відповідача -Зубрича Д.О. дов. № 06/17 від 04.01.2011 р.(копія у справі)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (вх. №4691Х/2)
на рішення господарського суду Харківської області від 03.12.10 року у справі № 08/95-10
за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Харківміськгаз”, м. Харків
про стягнення 1.890.222,04 грн.,-
встановила:
Позивач, ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути на свою користь з відповідача основний борг в розмірі 1.038.161,08 грн., пеню в розмірі 95.846,15 грн., інфляційні в сумі 625.149,58 грн., 3% річних від основного боргу на суму 131.065,23 грн. та державне мито в розмірі 18.903,00 грн., 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 03.12.2010 р. (суддя Ковальчук Л.В.) в позові відмовлено. Зокрема , рішення господарського суду Харківської області обґрунтовано спливом строку позовної даності для звернення позивача до суду.
Позивач, ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, з рішенням господарського суду не погодився та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.12.10 р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, судові витрати покласти на відповідача. При цьому, апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального (а саме ст. 525, 526, 599, 612, 625 ЦК України) та процесуального права ( а саме ст. 4-3, 4-7, 43, 83 ГПК України).
Також від позивача, ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду було отримано доповнення до апеляційної скарги (вх. № 461 від 17.01.2011 р.), в яких він просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує , вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим , а тому просить залишити його без змін, про що зазначив в своєму відзиві на апеляційну скаргу.
Дослідивши та перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в оскаржуваному рішенні , вислухавши пояснення сторін та їх доводи ,колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції 30.12.05 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання природного газу № 121/4-06/05-2914, відповідно до умов якого, позивач зобов'язався передати у власність відповідача протягом червня-липня 2006 р. природний газ, а відповідач прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Відповідно до п.6.1 Договору остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі природного газу до 10 числа наступного за місяцем поставки газу.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином.
Відповідач не виконав свої зобов*язання по сплаті вартості отриманого природного газу протягом червня-липня 2006 року , внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 1038161,08 грн.
Доказів виконання зобов*язання відповідачем не надано.
В обгрунутвання своїх позовних вимог позивач надав суду Акт звірки розрахунків станом на 14.12.2007 року за природний газ, отриманий відповідачем в 2006 році, за даними якого заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 121/4-06/05-2914 від 30.12.2005 р. складає 6 140 147,99 грн. . Даний Акт підписаний сторонами та скріплений печатками.
Проте , як вбачається з матеріалів справи 11 листопада 2010 року відповідач надав суду першої інстанції відзив на позовну заву , в якому просив суд застосувати позовну давність щодо спірних правовідносин. Також відповідач вказує, на те , що позивач протягом вказаного строку не вчинив будь-яких дій, направлених на стягнення заборгованості і не обґрунтував поважності причини пропуску строку позовної давності. З огляду на вказаний акт звірки взаєморозрахунків, цей акт не є первинним документом, він складається не в результаті здійснення господарської операції, а з метою встановлення чи підтвердження реальних показників дебіторсько-кредиторської заборгованості підприємства, тобто він є накопичувальним бухгалтерським документом.
З даними доводами відповідача погодився і суд першої інстанції.
Проте колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не може погодитись з висновками суду першої інстанції , виходячи з такого.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України) .
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України) .
Факт визнання відповідачем заборгованості по розрахункам за договором на постачання природного газу № 121/4-06/05-2914 від 30 грудня 2005 року підтверджено як актами звірки від 14.12.2007 року, від 30.04.2010 року, так і частковою сплатою заборгованості в сумі 210650,25 грн., про що свідчить журнал-ордер(а.с. 56), виписки з банківської установи по особовому рахунку ВАТ «Харківміськгаз»(а.с.55).
До того ж слід зазначити , що посилання суду першої інстанції , що з акту звіряння розрахунків від 14.12.2007 року не зрозуміло за який саме період виникла вказана у позові заборгованість є безпідставним та необґрунтованим , оскільки до матеріалів справи доданий ретельний , дрібний ( помісячний) розрахунок боргу ВАТ «Харківміськгаз» по договору № 121/4-06/05-2914 від 30.12.2005 року , починаючи з січня 2006 року та закінчуючи липнем 2006 року. З даного розрахунку чітко вбачається , зо загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за цей період складає 6140147,99 грн. Із них заборгованість 5101986,91 грн. стягнуто з відповідача на користь позивача за рішенням суду по справі № 49/144-06 від 16.01.2007 року . Залишок заборгованості ( яка зазначена в акті звірки від 14.12.2007 року) складає 1038161,08 грн., що і є сумою даного позову.
Дані , зазначені в розрахунку не спростовані відповідачем , як не спростовано і факту наявності заборгованості , що стягується . Проте цьому розрахунку не надано відповідної оцінки судом першої інстанції.
Доводи ж відповідача , зазначені у відзиві на позовну заяву та на апеляційну скаргу стосуються лише міркувань щодо надання визначення такому документу , як акт звірки у відповідності до приписів Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а також гл.19 Цивільного Кодексу України.
Окрім цього , не є підставою відмови у задоволенні позову списання відповідачем спірної заборгованості бухгалтерією відповідача , як то зазначено в оскаржуваному рішенні.
Колегія суддів погоджується з доводами апелянта , які співпадають з думкою Вищого господарського суду України , висловленою в прийнятих постановах, що акт звірки розрахунків підтверджує визнання відповідачем заборгованості за договором на постачання природного газу № 121/4-06/05-2914 від 30.12.2005 року і є певною формою фіксації юридично-значимих дій сторін , які у розумінні приписів ч.1 ст. 264 Цивільного Кодексу України є підставою для перебігу позовної давності.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до п.6.1 Договору остаточний розрахунок за фактично спожиті та протраспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі природного газу.
У відповідності до п.6 ст. 231 Господарського Кодексу України, п.7.2 Договору за несвоєчасну оплату спожитого газу, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної ставки НБУ , що діяла на період , за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
Відповідно до п.7.5 Договору неустойка нараховується протягом шести місяців , що передують моменту звернення до суду.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вищевикладені приписи цивільного та господарського законодавства , а також умови укладеного сторонами договору, позивач обґрунтовано нарахував відповідачеві пеню , інфляційні витрати та 3% річних, правильність яких перевірена судом.
З урахуванням вищевикладеного , колегія суддів дійшла висновку , що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з*ясовано обставини , що мають значення для справи , невірно застосовано норми матеріального права , що у відповідності до ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення у даній справі та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.,85,99.101,п2ст.103,п.1,4 ч.1 ст. 104,ст.105 Господарського процесуального Кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду ,-
Постановила :
Апеляційну скаргу задовольнити .
Рішення господарського суду Харківської області від 03.12.10 року у справі № 08/95-10 скасувати та прийняти нове рішення , яким позов задовольнити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз»(61004,м.Харків вул. Жовтневої революції,57/59, п/р № 260323022986 в ХОУ ВАТ «Ощадбанк»МФО 351823, код ЄДРПОУ 03359552) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116,м.Київ, вул..Шолуденка,1р.№ 26008301970 в ВАТ «Ощадбанк»м.Київ МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) 1 038 161,08 грн основного боргу; 95846,15 грн. пені,625149,58 грн. інфляційних витрат;131065,23 грн. -3% річних; витрати по сплаті державного мита в сумі 28354,50 ,00 грн. ( в тому числі за подання апеляційної скарги) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
Головуючий суддя Фоміна В. О.
Суддя Кравець Т.В.
Суддя Крестьянінов О.О.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11 .02.2011 року.