"08" лютого 2011 р. Справа № 08/119-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Кравець Т.В. , суддя Крестьянінов О.О.
при секретарі Деркач Ю.О.
за участю представників сторін:
позивача -Вишнякової Л.С., довіреність № 01-01 від 04.01.2011 р.;
відповідача - Бородіна Т.В., довіреність № 50-юр від 02.11.2010 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватної промислово-торговельної фірми “ЮСІ”, м. Харків (вх. № 4778Х/2-5) на рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2010 р. у справі № 08/119-10 (суддя Ковальчук Л.В.)
за позовом Закритого акціонерного товариства “Теплоелектроцентраль-3”, м. Харків
до Приватної промислово-торговельної фірми “ЮСІ”, м. Харків
про стягнення 46498,49 грн., -
встановила:
У жовтні 2010 р. ЗАТ “Теплоелектроцентраль-3” звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення на його користь з ППТФ “ЮСІ” 42406,46 грн. основного боргу, 632,18 грн. 3 % річних, 2798,53 грн. пені, 661,32 грн. інфляційних витрат, а також державного мита та судові витрати, посилаючись на часткову оплату відповідачем відпущеної йому позивачем теплової енергії за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 47т від 15.05.2006 р. за період з листопада 2009 р. по квітень 2010 р.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач надав заяву про зміну позовних вимог, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості за отриману теплову енергію за період листопад 2009 р. - квітень 2010 р. й стягнення з відповідача на свою користь 24737,40 грн. основного боргу, 2789,53 грн. пені, 661,32 грн. інфляційних витрат, 632,18 грн. 3 % річних, а також віднести на відповідача свої витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.12.2010 р. у справі № 08/119-10 (суддя Ковальчук Л.В.) прийнято зменшення позовних вимог до розгляду; позов задоволено; стягнути з відповідача на користь позивача 24737,40 грн. основного боргу, 2789,53 грн. пені, 661,32 грн. індексу інфляції, 632,18 грн. 3 % річних, 464,99 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з посиланням на обґрунтованість позовних вимог.
Відповідач з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій (з урахуванням наданого пізніше уточнення) ставить питання про скасування цього рішення в частині стягнення суми боргу з урахуванням інфляційних витрат за грудень 2009 р., та прийняття нового рішення, яким зменшити суму боргу на 195,4 грн., у зв'язку з неповним з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного нарахування суми боргу.
Позивач у запереченні на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі та залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість, адже позивачем було вірно нараховано суму інфляційних витрат.
Під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції оголошувалась перерва з 03.02.2011 р. до 08.02.2011 р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача й відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанції, 15.05.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 47т на постачання теплової енергії в гарячій воді, згідно умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в необхідних для нього обсягах, а відповідач - оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами та в строки, передбачені цим договором, а також виконувати інші умови зазначеного договору (а.с. 15-20).
Відповідно до п. 6.3 вказаного договору, відповідач зобов'язався проводити оплату на підставі рахунків в наступному порядку: до початку опалювального сезону відповідач оплачує місячне споживання теплової енергії, згідно додатку № 1 до договору; до початку розрахункового періоду у вигляді попередньої оплати в обсязі 50 % місячного споживання; поточними платежами впродовж поточного місяця; кінцевий розрахунок проводиться до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим з врахуванням поточних платежів.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст.ст. 525-527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
На виконання вищезазначеного договору позивач відпустив відповідачеві у період з листопада 2009 р. по квітень 2010 р. теплову енергію у загальній кількості 82,538 Гкал, що підтверджується відповідними розрахунками (а.с. 28-29) .
Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, у приміщеннях відповідача, в яких позивачем здійснювалось теплопостачання, відсутні прилади обліку.
Відповідно абз. 2 п. 6.2 Договору, у випадку відсутності приладу обліку у Споживача, об'єм спожитого тепла визначається шляхом балансового розподілу тепла по місту, виходячи з договірного навантаження з урахуванням часу її використання.
Згідно Рішення виконкому Харківської міської ради № 75 від 20.02.2009 р. "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 15.10.2008 р. № 645 "Про погодження тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, які надаються ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3", тариф за послуги з теплопостачання складає 583,58 грн. з урахуванням ПДВ 20 %.
Враховуючи вищезазначене, позивачем була відпущена теплова енергія відповідачу у вказаний період на загальну суму 64119,81 грн.
Для сплати одержаної теплоенергії позивач направляв на адресу відповідача рахунки, які відповідачем були сплачені лише частково, а саме: на суму 24062,76 грн., у зв'язку з чим у нього перед позивачем, на момент звернення до суду із позовом, утворилась заборгованість в сумі 42406,46 грн.
Як вже було вказано вище, відповідач вже після звернення позивача до суду із позовом перерахував на розрахунковий рахунок останнього грошові кошти в розмірі 17669,06 грн.
Отже на момент прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції заборгованість відповідача перед позивачем за спірний період складала 24737,40 грн.
Ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Позивач на підставі п. 6.4 договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 47т від 15.05.2006 р., за порушення строків виконання зобов'язання нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка складає 2789,53 грн.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачу 3 % річних в сумі 632,18 грн. та індекс інфляції в сумі 661,32 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт зазначає, що відповідно до розрахунку боргу з урахуванням індексу інфляції, наведеного позивачем в позовній заяві, позивач застосовує величину індексу інфляції за грудень 2009 р. - 101,8, а за даними Держкомстату України індекс інфляції за грудень 2009 р. становить 100,9 („Урядовий кур'єр" № 3 від 09.01.2010 р.), що призвело до неправильного нарахування боргу з урахуванням індексу інфляції. Отже, на думку заявника апеляційної скарги, сума інфляційних витрат за грудень 2009 р. становить 195,39 грн., що на 195,4 грн. менше, ніж розраховано позивачем у позовній заяві.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким твердженням заявника апеляційної скарги і зазначає, що це твердження не може бути прийнятим судом до уваги, оскільки величина індекса інфляції застосовується на момент прострочення платежу, яким є 21 число місяця наступного за розрахунковим (згідно п. 6.3 Договору № 47т від 15.05.2009 р. та листа Верховного суду України № 62-97Р від 03.04.1997 р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»). Отже, позивачем було вірно нараховано суму інфляційних витрат у розмірі 661,32 грн.
За таких обставин, позовна вимога в цій частині є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідачем не доведено законність підстав, на які він посилається в обгрунтування відмови від сплати суми боргу в частині інфляційних витрат у розмірі 195,4 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в розмірі 24737,40 грн. є обґрунтованими, підтвердженими документально, а тому вони підлягають задоволенню. А отже судом першої інстанції були правомірно задоволені позовні вимоги, тобто оскаржуване рішення від 08.12.2010 р. у справі № 08/119-10 не підлягає скасуванню, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -
постановила:
Апеляційну скаргу Приватної промислово-торговельної фірми “ЮСІ”, м. Харків, залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2010 р. у справі № 08/119-10 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.
Повний текст постанови підписаний 10.02.2011 р.
Головуючий суддя Фоміна В. О.
Суддя Кравець Т.В.
Суддя Крестьянінов О.О.