"08" лютого 2011 р. Справа № 64/246-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Слободін М.М.
при секретарі Морока Ю.О.
за участю представників сторін:
позивача - Работнікова М.М. (дов. № 17/68 від 13.01.2011р.), Чумакова Д.В. (дов. № 17/29 від 10.01.2011р.)
відповідача - Поддашкіної О.Ю. (дов. № б/н від 10.09.2010р.), Пономаренка Ю.О. (дов. № б/н від 28.10.2010р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ, Донецька область (вх. № 4393 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 08.11.10 р. у справі № 64/246-10
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ, Донецька область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик", м. Харків
про стягнення 20246,58 грн.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик", м. Харків
до Відкритого акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ, Донецька область
про стягнення 280000,00 грн.,-
Позивач, ВАТ "Енергомашспецсталь", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому з урахуванням наданих змін до позовних вимог (вх. № 3616 від 28.09.2010р.), просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом, ТОВ "Інтертранслогістик", попередню оплату в розмірі 1120000,00 грн., пеню за прострочення виконання робіт в розмірі 27000,00 грн., пеню за прострочку повернення передоплати в сумі 1080,00 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 43419,18 грн., 3% річних за прострочення повернення попередньої оплати в сумі 356,71 грн., інфляційні в сумі 240,00 грн., всього 2271015,89 грн., а також судові витрати пов'язані з розглядом справи.
28.09.2009р. відповідач, ТОВ "Інтертранслогістик", звернувся до господарського суду Харківської області в порядку ст. 60 ГПК України із зустрічною позовною заявою, в якій просив суд зобов'язати ВАТ "Енергомашспецсталь" підписати акт виконаних робіт за договором купівлі - продажу № 15/1018 від 18.06.2008р., стягнуто з ВАТ "Енергомашспецсталь" на користь ТОВ "Інтертранслогістик" суму заборгованості в розмірі 280000,00 грн., державне мито в сумі 2885,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 08.11.2010 р. по справі № 64/246-10 (суддя Добреля Н.С.) в задоволенні первісного позову ВАТ "Енергомашспецсталь" до ТОВ "Інтертранслогістик" відмовлено повністю. Зустрічний позов ТОВ "Інтертранслогістик" до ВАТ "Енергомашспецсталь" задоволено. Зобов'язано ВАТ "Енергомашспецсталь" підписати акт виконаних робіт за договором купівлі - продажу № 15/1018 від 18.06.2008 р. Стягнуто з ВАТ "Енергомашспецсталь" на користь ТОВ "Інтертранслогістик" суму заборгованості - 280000,00 грн., державне мито - 2885,00 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу - 236,00 грн.
Позивач за первісним позовом, ВАТ "Енергомашспецсталь", з даним рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 08.11.2010 року по справі № 64/246-10 та прийняти нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі первісні позовні вимоги, в задоволенні зустрічного позову відмовити, а судові витрати покласти на відповідача за первісним позовом.
Відповідач за первісним позовом, ТОВ "Інтертранслогістик", проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечує, просить рішення суду першої інстанції у справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши уповноважених представників сторін, які підтримали свої позиції у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.
Як свідчать матеріли справи, 18 червня 2008 року між сторонами у справі укладено договір № 15/1018 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. відповідач - «Продавець»зобов'язався передати у власність позивача -«Покупця»на умовах СРТ м. Краматорськ склад покупця (Інкотермс 2000) продольно - фрезерний станок моделі 6620 зав. № 20, 1971 року випуску, стіл 6300х2000мм, 4 фрезерних головки, які були у застосуванні, виробництва Ульяновський завод важких та унікальних станків -1 шт., за ціною, що вказана у Специфікації № 1. Крім того, відповідно до умов Договору та Специфікації № 1 до нього відповідач взяв на себе обов'язок з виконання робіт, а саме:
- дефекації станка;
- специфікації за електричною, механічною, гідравлічною частинами станка, узгодженої зі спеціалістами покупця;
- монтаж та пуско - наладку станка;
- перевірку станка на технологічну точність, здачу за силовими показниками;
- ревізію вузлів та агрегатів станка;
- поновлення вузлів та агрегатів станка до їх робочого стану,
Позивач в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити товар та роботи у відповідності до умов Договору.
Згідно ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
В даному випадку між сторонами у справі існують договірні відносини, які слід кваліфікувати як змішаний договір, який водночас містить в собі елементи договору купівлі-продажу товару та договору підряду (в частині виконання робіт).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. В силу приписів частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно пункту 2.2. Договору та специфікації № 1, яка є його невід'ємною частиною, сторони врегулювали загальну суму Договору 1400000,00грн., у тому числі ПДВ 233333,33 грн., відповідно вартість продольно - фрезерного станку моделі 6620 зав. № 20, 1971 року випуску, стіл 6300х2000мм, 4 фрезерних головки, виробництва Ульяновський завод важких та унікальних станків, який був у застосуванні, 1100000,00 грн. з ПДВ, 916666,67 грн. без ПДВ, вартість послуг 250000,00 грн. без ПДВ, 300000,00 грн. з ПДВ.
Згідно пунктів 2.3., 2.4. Договору сторони домовилися, що зміни ціни можливі виключно за згодою сторін з обов'язковим оформленням додаткової угоди, після перерахування попередньої оплати ціна зміні не підлягає. Оплата виконується покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця у національній валюті України наступним чином 80% вартості за договором попередня оплата на протязі 10 календарних днів від дати підписання договору та виставлення рахунку -фактури; 20% вартості за договором -на протязі 10 банківських днів зі дня підписання Акту виконаних робіт (п.п. 12.1., 12.2. Договору).
Виконуючи умови даного Договору позивач перерахував на банківський рахунок відповідача 1120000,00 грн. (складає 80% вартості товару), що підтверджується платіжними дорученнями № 44171 від 08.07.2008р. та № 19091 від 10.07.2008р. (том 1 аркуші справи 16-17).
Згідно з пунктом 8.3. Договору станок повинен бути поставлений відповідачем на адресу позивача на протязі 30 днів від дати перерахування попередньої оплати.
Пунктом 9.4. встановлено, що зобов'язання продавця передати товар та виконати роботи вважається виконаним після підписання акту виконаних робіт на території покупця. Таким чином, право власності на товар виникає у позивача після підписання такого акту.
Після отримання попередньої оплати відповідач 17.07.2008р. по видатковій накладній № РН-0000016 здійснив на адресу позивача поставку обумовленого Договором товару (том 1 аркуш справи 18).
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п.п. 3.3.6. Договору позивач зобов'язався вчинити підготовку фундаменту для виконання відповідачем монтажних робіт, надати відповідачу закладні та крепіжні частини (матеріали) для виконання відповідачем монтажних і робіт по пуско - наладці станка, надати продавцю з метою виконання послуг паливно-мастильні матеріали у необхідній кількості (п.п. 3.3.7, 3.3.8. Договору).
Розділом 8 Договору сторони обумовили строки поставки та виконання робіт.
Приймаючи рішення у справі про відмову в задоволенні первісного позову господарський суд визначився, що позивачем не були виконанні зобов'язання по наданню відповідачеві: готового фундаменту для виконання робіт по Договору, крепіжних частин та паливно-мастильних матеріалів, а також не були надані суду докази повідомлення відповідача про виконання робіт по облаштуванню фундаменту під станок.
Однак вказані висновки суду суперечать наявним у справі матеріалам, а доводи відповідача з цього приводу спростовуються цілком аргументованою позицією позивача.
Так, із наявних у справі матеріалів вбачається, що документом, який підтверджує готовність фундаменту для виконання робіт по Договору є акт готовності фундаменту до установки обладнання за № 34/18 від 19.12.2008р., який оформлений уповноваженими представниками позивача (том 1 аркуш справи 19). При цьому, ні спірним Договором, ні будь-яким іншим документом сторони не перебачили обов'язок позивача викликати представника відповідача для прийняття фундаменту та підписання акту про готовність фундаменту до виконання робіт, тощо.
Проте, листом № 28/143 від 23.12.2008р. (том 1 аркуш справи 21) позивач повідомив відповідача про готовність фундаменту до установки станка (докази надсилання даного листа 23.12.2008р. містяться у справі, том 1 аркуш 20).
Обставини щодо неповідомлення відповідача про готовність фундаменту до виконання робіт протирічать наявним у справі доказам, адже фактично саме після отримання вищезгаданого повідомлення про готовність фундаменту до виконання робіт відповідач 26.01.2009р. направив свої спеціалістів на територію позивача для виконання обумовлених Договором робіт, що підтверджується довідкою електронного обліку осіб, які потрапляють на територію підприємства № 17/804 від 21.08.2010р. (наявний у справі, том 1 аркуш 32). Даний факт відповідачем при розгляді справи у суді першої інстанції не оспорювався.
Статтею 847 Цивільного кодексу України передбачені обставини, про які підрядник зобов'язаний своєчасно попередити замовника, а саме:
1) про недоброякісність або непридатність матеріалу, одержаного від замовника;
2) про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи;
3) про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи.
Ретельно дослідивши наявні у справі матеріали колегія суддів визначає, що після прибуття спеціалістів відповідача на територію позивача, останніми не було пред'явлено жодних зауважень або заперечень до облаштування фундаменту. Натомість представники відповідача розпочали виконання робіт і протягом періоду січень 2009 року по березень 2010 року жодних претензій щодо якості фундаменту, строках його облаштування або по факту ненадання позивачем відповідних матеріалів не заявляли.
Згідно з пунктом 8.4. Договору роботи повинні були виконані відповідачем на протязі 80 днів з дня надання покупцем готового фундаменту для виконання продавцем робіт.
Однак в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства щодо своєчасного та належного виконання зобов'язань, відповідач обумовлені Договором роботи не виконав та в порушення обов'язку доказування, який законодавчо покладено на сторони, не надав до матеріалів справи жодних доказів на підтвердження цього факту. Вказані обставини не знайшли свого відображення у рішенні суду першої інстанції у даній справі.
Так, із матеріалів справи вбачається, що 19.12.2008р. позивач закінчив облаштування фундаменту під станок, 31.12.2008р. направив про це повідомлення на адресу відповідача, однак відповідач розпочав виконання робіт по Договору 26.01.2009р. та в порушення його умов, зокрема пункту 8.4. Договору, в установлений термін (в строк до 16.04.2009р.) ці роботи не виконав, про що свідчить наявне у справі листування сторін.
Листом № 21/24 від 13.01.2010р. ВАТ «Енергомашспецсталь»повідомив ТОВ «Інтертранслогістик»про те, що станок не був доведений до робочого стану, як то передбачено умовами Договору. Також додав про наявність кола недоліків, які ТОВ «Інтертранслогістик» повинно усунути, в зв'язку з чим відповідачу запропоновано прибути на територію ВАТ «Енергомашспецсталь»19.01.2010р.-20.01.2010р. для обговорення недоробок та прийняття по ним конкретних рішень.
На підтвердження фактів, викладених у цьому листі, а також за результатами отримання № 21/24 сторонами складено протокол технічної наради від 22.01.2010р. Даний протокол підписано ТОВ «Інтертранслогістик»без зауважень, за виключенням пункту 6 протоколу.
Згідно даного протоколу для доведення станка до робочого стану ТОВ «Інтертранслогістик»зобов'язався виконати наступні роботи:
- виконати демонтаж станка, провести перепровірку установки станіни и колон згідно паспортних даних, у разі необхідності провести повторну установку.
- провести перевірку прилеглості столу до станини на контактну пляму, здати по акту;
- провести перевірку електромеханічного механізмі зажиму інструмента, у разі необхідності виконати доробку його механічної частини, здати по акту;
- усунути втрати гідросистеми станка, здати по акту;
- виконати заміну спаленої катушки реле управління на 127В пускателя ПМЕ 211, забезпечити стабільну роботу кінцевого виключателя зажиму поперечини;
- провести демонтаж і монтаж поперечини після перешліфовки, зборку станка;
- сумісно із представниками позивача провести перевірку станка на технологічну точність із складенням протоколу та визначенням можливостей станка.
Згідно із статтею 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Діючи у відповідності з нормами чинного законодавства ВАТ "Енергомашспецсталь" направив ТОВ «Інтертранслогістик»перелік зауважень до робіт, які в подальшому були визнані останнім обґрунтованими та такими, що підлягають усуненню. Проте докази своєчасного та належного виконання цих робіт у справі відсутні. Позивач стверджує, що ці роботи не виконані відповідачем і до теперішнього часу, що останнім не спростовано.
ТОВ «Інтертранслогістик»на протязі всього розгляду справи стверджує, що доказом виконання ним робіт по доведенню станка до робочого стану є картка перевірки станка на технологічну точність від вересня 2009 року, що містить підписи головного інженера ВАТ «Енергомашспецсталь», головного технолога, головного механіка та начальника ЦРМП підприємства.
Але вказані твердження позивача за зустрічним позовом не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки спростовуються тим, що вказана перевірка була проведена не у повному обсязі з-за неготовності для їх виконання станка та неможливості забезпечення проведення цих робіт представниками ТОВ «Інтертранслогістик».
Окрім цього, в якості доказу знаходження станка після виконання робіт у робочому стані відповідач вказує на акт перевірки рівня масла у масло станціях продольно-фрезерного станка моделі 6620 в ЦРМП від 12.01.2010р., яким була зафіксована дослідно-промислова експлуатація станка в період з жовтня 2009 року по січень 2010 року (том 2 аркуш справи 13).
Однак вказані посилання не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів, оскільки в ході виконання робіт (перелік яких визначено пунктом 1.1. Договору та специфікацією № 1 до нього) необхідно було провести включення станка та провести з ним відповідні операції, які в подальшому були визначені позивачем загальним терміном «дослідно-промислова експлуатація станка». Законодавче або нормативне значення даного терміну не пов'язане із вводом станка в експлуатацію, а наданий відповідачем акт від 12.01.2010р. є внутрішнім документом позивача і складений комісією з метою відображення розміру витіку масла та необхідності його подальшого доливу з віднесенням цих витрат у бухгалтерському обліку на конкретне замовлення. Даний акт не може свідчити про ті обставини, на які відповідач посилається в обґрунтування своїх заперечень проти позову, так як підтверджує лише факт витікання масла з вузлів станка поряд з іншими актами/протоколами від 22.01.2010р., від 03.02.2010р. та від 01.03.2010р. (том 1 аркуші справи 121, том 2 аркуш справи 16).
Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів визначає, що оскільки станом на 22.01.2010р. обумовлені Договором роботи, відповідачем так і не були виконані, представниками позивача та відповідача проведено технічну нараду, за результатами якої підписано протокол з переліком робіт, необхідних для доведення станка до робочого стану, що повністю узгоджується з умовами спірного Договору, а також на виконання даного протоколу сторонами 03.02.2010р. підписано графік виконання робіт.
Однак матеріали справи свідчать про те, що з 03.03.2010р. відповідач в односторонньому порядку припинив обумовлені Договором роботи по доведенню станка до робочого стану без повідомлення позивача про можливі причини таких дій.
У відповідності до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 3.4.2. Договору до прав позивача, як Покупця, віднесено право відмови від договору із відшкодуванням понесених в зв'язку з цим збитків у разі відмови продавця виконати роботи.
Згідно з пунктом 16.4. Договору у разі розірвання договору сторона повинна попередити про це іншу сторону не пізніше, ніж за 1 місяць.
Право односторонньої відмови від договору унормовано і статтею 849 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Користуючись наданим правом позивач 19.03.2010р. направив на адресу відповідача лист № 17/355-1365 від 18.03.2010р. (том 1 аркуш справи 30), яким повідомив останнього про відмову від спірного Договору на підставі ст. 849 Цивільного кодексу України, вимагав протягом 3-денного терміну повернути суму попередньої оплати та сплатити санкції, передбачені Договором № 15/1018 від 18.06.2008р.
Однак дана вимога залишена відповідачем без реагування, що змусило позивача звернутись до господарського суду з даним позовом щодо стягнення суми попередньої оплати та відповідних санкцій за порушення відповідачем договірних зобов'язань.
Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з частинами 2, 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати в Договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
У відповідності до пункту 13.1. Договору у зв'язку з порушенням строків виконання робіт відповідачу нарахована пеня із розрахунку 0,05% від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення. Розмір пені складає 27000,00 грн.
Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплатити відсотки, розмір яких встановлюється в договорі.
Використовуючи надану законом можливість сторони у пункті 13.3. Договору погодили, що у разі прострочення виконання, зокрема, робіт більше ніж на 60 днів від строку, вказаного у пункті 8.4. Договору, продавець (відповідач у справі) на протязі п'ятиденного терміну повертає перераховані кошти та сплачує за використання цими грошовими коштами 5 % річних. При цьому колегія суддів вважає необхідним додати, що в даному випадку сторони в Договорі не передбачили будь-якого порядку та строків повернення товару позивачем. При цьому, відповідач після отримання від позивача повідомлення про відмову від Договору та вимоги щодо повернення суми попередньої оплати, в свою чергу із зворотною вимогою відносно повернення обумовленого Договором товару до позивача не звертався. Не ставиться таке питання відповідачем і наразі.
З огляду на те, що відповідач прострочив виконання робіт, а позивач відмовився від договору, останній окрім повернення суми попередньої оплати заявив позовну вимогу про стягнення 43419,18 грн. процентів річних за користування чужими грошовими коштами.
Згідно з пунктом 13.4. Договору у разі неповернення грошових коштів в строк, встановлений Договором, продавець (відповідач у справі) сплачує покупцеві (позивачу у справі) пеню в розмірі 0,5 % від неповернутої суми. Заявлений до стягнення позивачем розмір пені складає 1080,00 грн.
Однак всі вище перелічені обставини не з'ясовані господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, що на думку колегії суддів, є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Пунктами 1, 2 статті 615 Цивільного кодексу України передбачено що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку позивачем аргументовано доведено наявність правових підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування грошових коштів в сумі 1120000,00 грн., які були перераховані у якості попередньої оплати за Договором № 15/1018 від 18.06.2008р., а також сплати санкцій, передбачених Договором, тому дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 08.11.2010р. підлягає скасуванню з прийняттям у справі № 64/246-10 нового рішення, яким первісні позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення суми попередньої оплати у вищезгаданому розмірі; пені у розмірі 27000,00 грн., виходячи із розрахунку 0,05% від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення; 43419,18 грн. процентів річних за користування чужими грошовими коштами; 1080,00 грн. пені, що складає 0,5 % від неповернутої суми в зв'язку із неповерненням грошових коштів в строк, встановлений Договором. В задоволенні первісного позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 356,71 грн. та інфляційних в сумі 240,00 грн. слід відмовити, оскільки в даному випадку зобов'язання відповідача не є грошовими у розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Що стосується вимог, які заявлені ТОВ «Інтертранслогістик»у зустрічному позові, то в їх задоволенні повинно бути відмовлено.
Так, переглядаючи справу в апеляційному порядку колегія суддів в межах наданих суду апеляційної інстанції повноважень, визначених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши вимоги позивача за зустрічним позовом та надані в їх спростування докази, дійшла висновку, що вимога ТОВ «Інтертранслогістик»про зобов'язання ВАТ «Енергомашспецсталь» в частині підписання акту виконаних робіт за договором купівлі-продажу № 15/1018 від 18.06.2008 року, не відповідає встановленим законом матеріально-правовим способам захисту порушених прав, передбачених чинним законодавством України, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.
Приймаючи оскаржуване рішення та вирішуючи питання стосовно наявності правових підстав для задоволення зустрічного позову в цій частині, господарський суд не врахував, що дана вимога не має характеру самостійної (окремої) позовної вимоги, спрямованої на захист та відновлення порушеного цивільного права. Отже, у задоволенні даної зустрічної позовної вимоги мало бути відмовлено внаслідок неправильності обраного позивачем за зустрічним позовом способу судового захисту порушеного права.
Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
Однак заявлена позивачем за зустрічним позовом вимога про зобов'язання відповідача за зустрічним позовом підписати акт виконаних робіт не призводить до поновлення порушеного права позивача та не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
Окрім цього, у своєму зустрічному позові ТОВ «Інтертранслогістик» послалось на те, що внаслідок безпідставної відмови відповідача від підписання актів приймання виконаних робіт згідно пункту 2.2. Договору з відповідача підлягає стягненню сума 280000,00 грн., що становить залишок заборгованості за виконані монтажні, пуско-налагоджувальні роботи за спірним Договором.
Але вказана вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення 280000,00 грн. також не підлягає задоволенню, оскільки не підтверджена документально, через що висновки суду першої інстанції про задоволення вимог в цій частині не можна визнати законними та обґрунтованими.
Приймаючи нове рішення у справі та дійшовши висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову, колегія суддів виходить з того, що ТОВ «Інтертранслогістик» не надано до матеріалів справи в порядку ст. ст. 33, 34, 36 ГПК України жодних належних доказів своєчасного та належного виконання обумовлених спірним Договором робіт, їх фактичного об'єму і саме в заявленому до стягнення розмірі - 280000,00 грн. Разом з цим відсутні у справі і документи, які б підтверджували усунення ТОВ «Інтертранслогістик»визначених та зафіксованих сторонами зауважень щодо належного доведення станка до робочого стану.
Крім того, єдиним документом, який свідчить про направлення ТОВ «Інтертранслогістик» на адресу відповідача за зустрічним позовом акту виконаних робіт по спірному Договору, є його лист від 11.01.2010р. № 0111.3., в якому міститься посилання на попередній лист № 1123.1. від 23.11.2009р., котрим ТОВ «Інтертранслогістик»направлено на адресу ВАТ «Енергомашспецсталь»акт виконаних робіт № 1 від 20.11.2009р., податкову накладну № 112001 від 20.11.2009р. та рахунок-фактуру № 0707/1 від 07.07.2009р.
Однак доказів направлення листа № 1123.1. від 23.11.2009р., у тому числі і на вимогу суду апеляційної інстанції, ТОВ «Інтертранслогістик»не надано.
Позивач за зустрічним позовом також зазначає, що у відповідності з пунктом 6.1. Договору якість станка після виконання робіт повинна відповідати його робочому стану, а умовами спірного Договору не передбачено обов'язку ТОВ «Інтертранслогістик»по технічному обслуговуванню, модернізації, гарантійному або капітальному ремонту станка.
Однак ці доводи не відповідають дійсності, оскільки умовами спірного Договору та Специфікацією № 1 до нього сторони передбачили чіткий перелік робіт, які ТОВ «Інтертранслогістик»зобов'язався виконати для доведення станка до робочого стану. Зокрема до даного переліку сторонами включені роботи з поновлення вузлів та агрегатів станка до їх робочого стану.
У відповідності з пунктом 2.3. ДСТУ 27.002-89 (витяг наявний у справі, том 2 аркуш справи 59-62) працездатний стан це стан об'єкта, при якому значення всіх параметрів, що характеризують здатність виконувати задані функції, відповідають вимогам нормативно - технічної або конструкторської (проектної) документації. У зворотному випадку у відповідності з п. 2.4 ДСТУ такий об'єкт не може вважатись працездатним. Крім того, у відповідності із Типовою системою технічного обслуговування та ремонту метало -та деревообробного обладнання, затв. Міністерством станкобудівництва та інструментальної промисловості СРСР у 1986 році, положення якої діють на території України у відповідності з постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 року № 1545, роботи, встановлені п. 1.1. Договору та специфікацією до нього, підпадають під визначення поточного ремонту. Згідно із цією Типовою системою… поточним ремонтом є ремонт, що виконується для забезпечення та поновлення працездатності обладнання, або включає в себе заміну або відновлення окремих частин, що повністю узгоджується із ДСТУ 18322-78 (СТ СЭВ 5151-85) «Система технічного обслуговування та ремонту техніки »(п.38).
Отже, вимоги ВАТ «Енергомашспецсталь»в частині виконання робіт по доведенню станка до робочого стану, що викладені у сумісних протоколах/актах, а також адресованих ТОВ «Інтертранслогістик» листах, є правомірними та заявлені в межах умов спірного Договору.
Посилання суду першої інстанції та ТОВ «Інтертранслогістик»на листи № 21/0010 від 19.01.2008р. и № 21/0038 від 02.02.2008р., згідно яких на думку останніх позивач вимагав від відповідача проведення робіт по модернізації станка і що не передбачено умовами Договору, не може бути враховано колегією суддів під час перегляду справи в порядку апеляційного провадження, оскільки в матеріалах справи містяться протоколи/акти сторін, зокрема від 22.01.2010р., від 03.02.2010р. та від 01.03.2010р., що спростовують їх зміст.
З урахуванням викладених обставин, колегія суддів на підставі наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, дійшла висновку, що факт своєчасного та належного виконання робіт за спірним Договором, у тому числі і по виконанню зафіксованих сторонами зауважень у повному обсязі, не доведений ТОВ «Інтертранслогістик»жодними належними доказами.
Дійшовши до висновку про скасування рішення господарського суду у даній справі у повному обсязі, часткове задоволення первісних позовних вимог, відмову в задоволенні зустрічного позову та задоволення доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат у справі пропорційно задоволеним вимогам та всі судові витрати по справі покласти на відповідача -ТОВ «Інтертранслогістик», оскільки саме з його вини даний господарський спір було доведено до судового розгляду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 43, 44, 49, статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ, Донецька область задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 08.11.2010р. по справі № 64/246-10 скасувати та прийняти нове рішення.
Первісні позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" (61099, м. Харків, вул. Рибалко, 37, к. 10, р/р 26004010005012 у відділенні № 12 "Факторіал банку" м. Харків, МФО 351711, код 31827404) на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (84306, Донецька область, м. Краматорськ, р/р 26005301510738 в філії АТ "Державний експортно-імпортний банк України" м. Донецьк, МФО 334817, код 00210602) 1 120 000,00 грн. попередньої оплати за Договором № 15/1018 від 18.06.2008р., 27000,00 грн. пені за несвоєчасне виконання робіт, 1080,00 грн. пені за несвоєчасне повернення попередньої оплати, 43419,18 грн. за користування чужими грошовими коштами, 19314,99 грн. витрат з державного мита по справі та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення 3% річних в сумі 356,17 грн. та інфляційних в сумі 240,00 грн. у позові відмовити.
В задоволенні зустрічного позову відмовити.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.
Головуючий суддя Істоміна О.А.
Суддя Барбашова С.В.
Суддя Слободін М.М.
Повний текст постанови підписано 14 лютого 2011 року.