Іменем України
8 лютого 2011 року
Справа № 2-5/150.1-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ткаченка М.І.,
суддів Проценко О.І.,
Воронцової Н.В.,
за участю представників сторін:
прокурор - не з'явився (прокурор міста Ялти);
позивача - Бистрицька Юлія Миколаївна, довіреність № 491 від 31 грудня 2010 року (Фонд державного майна України);
відповідача - не з'явився (виконавчий комітет Сімеїзської селищної ради);
відповідача - не з'явився (Департамент державного та муніципального майна міста Москви);
відповідача - не з'явився (Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Ялта);
третьої особи - Карпухін Костянтин Олександрович, довіреність № 2 від 11 січня 2011 року (Департамент державного та муніципального майна міста Москви „Медичний центр управління справами Мера та Уряду Москви”);
розглянувши апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гаврилюк М.П.) від 2 листопада 2010 року у справі № 2-5/150.1-2009
за позовом прокурора міста Ялти
(вулиця Кірова, 18, місто Ялта, АР Крим, 98600) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
(вулиця Кутузова, 18/9, місто Київ, 01133)
до виконавчого комітету Сімеїзської селищної ради
(вулиця Зоряна, 2, смт Сімеїз, місто Ялта 98680) Департаменту державного та муніципального майна міста Москви
(вулиця Каретний ряд, 2, корпус 1, місто Москва, Російська Федерація, 127006) Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Ялта
(вулиця Дзержинського, 4, місто Ялта, АР Крим, 98600)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департаменту державного та муніципального майна міста Москви „Медичний центр управління справами Мера та Уряду Москви”
(Ленінський проспект, 20, корпус 1, місто Москва, Російська Федерація, 119071)
(вулиця Приморська, 10, смт Понізовка, місто Ялта, АР Крим, 98689)
про визнання недійсними рішень
У жовтні 2007 року прокурор міста Ялти, виступаючи в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до господарського суду з позовною заявою до виконавчого комітету Сімеїзської селищної ради, Департаменту державного та муніципального майна міста Москви, Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Ялта, в якій просив:
- визнати недійсним рішення виконавчого комітету Сімеїзської селищної ради № 34 від 28 лютого 2003 року „Про офомлення права власності на спальні корпуси санаторію „Понізовка” по вулиці Приморська, 10 у смт Понізовка та видачі свідоцтва про право власності” та скасувати його;
- визнати недійсними видані 28 лютого 2003 року на підставі рішення виконавчого комітету Сімеїзської селищної ради № 34 від 28 лютого 2003 року свідоцтва про право власності № 1517, № 1518, № 1519, № 1520, № 1521, № 1522, № 1523, № 1524;
-визнати недійсним рішення виконавчого комітету Сімеїзської селищної ради № 198 від 18 липня 2003 року „Про оформлення права власності на об'єкти нерухомості майна санаторію „Понізовка” по вулиці Приморська, 10 у смт Понізовка, по Севастопольському шосе, 2-а у селі Оползневе та видачі свідоцтва про право власності” та скасувати його;
- визнати недійсним видане 1 серпня 2003 року на підставі рішення виконавчого комітету Сімеїзської селищної ради № 198 від 18 липня 2003 року свідоцтво про право власності серії САА № 695501;
- скасувати державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна санаторію „Понізовка” за Департаментом державного та муніципального майна міста Москви, вчинену комунальним підприємством Бюро технічної інвентаризації міста Ялта;
-зобов'язати Департаментом державного та муніципального майна міста Москви повернути позивачу майновий комплекс санаторію „Понізовка”.
Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначені вище акти виконавчого комітету Сімеїзської селищної ради не відповідають вимогам чинного законодавства.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 12 травня 2008 року в якості третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спрору булозалучено Департамент державного та муніципального майна міста Москви „Медичний центр управління справами Мера та Уряду Москви”.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 12 червня 2008 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 серпня 2008 року, по справі № 2-13/19/2008 позов залишено без розгляду.
Постановою Вищого господарського суду України від 10 грудня 2008 року касаційне подання в.о. прокурора АР Крим задоволено.
Рішення попередніх судових інстанцій скасовані з передачею справи до господарського суду АР Крим.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 15 січня 2009 року справа прийнята до провадження суддєю Гаврилюк М.П. з привласненням їй № 2-5/150.1-2009.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 10 лютого 2009 року в частині визнання недійсними свідоцтва про право власності № 1517, № 1518, № 1519, № 1520, № 1521, № 1522, № 1523, № 1524, виданих 28 лютого 2003 року на підставі рішення виконавчого комітету Сімеїзської селищної ради № 34 та свідоцтва серії САА 695501, виданого 1 серпня 2003 року на підставі рішення виконавчого комітету Сімеїзської селищної ради № 198 від 18 липня 2003 року провадження по справі припинено.
В іншій частині розгляд справи відкладено на 22 червня 2009 року.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 22 червня 2009 року до участі по справі в якості відповідача було залучено Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Ялти.
Рішенням господарського суду АР Крим від 2 листопада 2010 року по справі № 2-5/150.1-2009 (суддя М.П. Гаврилюк) у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Фонд державного майна України звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати.
Письмових заперечень проти апеляційної скарги до суду не надходило.
Ухвалою Севастопольського апеляційногогосподарського суду від 13 грудня 2010 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду у складі колегії: головуючого судді Ткаченка М.І., судді Антонової І.В., судді Заплава Л.М. та призначена до розгляду на 11 січня 2011 року.
11 січня 2011 року у зв'язку з клопотанням представника Департаменту державного та муніципального майна міста Москви „Медичний центр управління справами Мера та Уряду Москви” розгляд справи відкладено на 8 лютого 2011 року.
Розпорядженням керівництва суду від 8 лютого 2011 року суддя Заплава Л.М. та суддя Антонова І.В. замінені на суддю Проценко О.І. та суддю Воронцову Н.В.
У судове засідання були присутні представник Фонду державного майна України (заявника апеляційної скарги) та третьої особи. Інші учасники судового процесу не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Частина 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи, що слухання справи відкладалось та матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 28 лютого 2003 року виконавчим комітетом Сімеїзської селищної ради було прийнято рішення № 34 „Про оформлення права власності на спальні корпуси санаторію „Понізовка” по вулиці Приморська, 10 у смт Понізовка та видачі свідоцтва про право власності”.
Відповідно до пункту 1 цього рішення було оформлено право власності на спільні корпуси санаторію „Понізовка”, розташовані по вулиці Приморська, 10 у смт Понізовка у тому числі: спальний корпус № 1 літера „А” загальною площею 933,3 м2, спальний корпус № 2 літера „Б” загальною площею 934,9 м2, спальний корпус № 3 літера „В” загальною площею 939,0 м2, спальний корпус № 4 літера „Г” загальною площею 942,6 м2, спальний корпус № 5 літера „Д” загальною площею 924,4 м2, спальний корпус № 6 літера „Х” загальною площею 766,8 м2, спальний корпус № 7 літера „Ф” загальною площею 604,5м2, спальний корпус № 8 літера „Ч” загальною площею 79,4 м2 за Департаментом державного та муніципального майна міста Москви на праві державної (муніципальної) власності та видати свідоцтво про право власності.
28 лютого 2003 року на підставі зазначеного вище рішення були видані свідоцтва про право власності на спальний корпус санаторію „Понізовка” № 1517, № 1518, № 1519, № 1520, № 1521, № 1522, № 1523, № 1524.
В подальшому, 18 липня 2003 року виконавчим комітетом Сімеїзської селищної ради прийнято рішення № 198 „Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна санаторію „Понізовка” по вулиця Приморська, 10 у смт Понізовка по Севастопольському шосе, 2-а в селі Оповзневє та видачу свідоцтва про право власності”.
Пунктом 1 рішення № 198 було оформлено правло власності за Департаментом державного та муніципального майна міста Москви та видати свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна санаторію „Понізовка”, у тому числі по вулиці Приморська, 10 у смт Понізовка та по Севастопольському шосе, 2-а в селі Оповзневє.
1 серпня 2003 року на підставі цього рішення видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
Прокурор, звертаючись до суду, вважає рішення ради незаконними та такими, що підлягають скасуванню.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 передбачено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
Прокурор посилається на те, що на підставі угоди між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 15 січня 1993 року та переліку розташованих на території АР Крим підприємств, установ та організацій, заснованих на загальнодержавній власності, що належить до сфери управління міністерств, інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів державної виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету міністрів України№ 316 від 5 травня 1995 року майно санаторію „Понізовка” лише може бути віднесено до власності Російської Федерації.
Згідно з Постановою Верховної Ради України від 20 жовтня 1994 року № 217/94-ВР „Про повноваження Фонду державного майна України щодо забезпечення виконання угоди між Україною та Російською Федерацією, Україною та Республікою Білорусь про взаємне виконання прав та регулювання відносин власності” на Фонд державного майна України покладено функції, які відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності здійснюються органами, уповноваженими розпоряджатися державним майном.
Органом, уповноваженим врегульовувати питання власності з боку України на об'єкти соціальної сфери підприємств союзного підпорядкування, розташованих на території, відповідно до Постанови Верховної Ради України № 217/94-ВР від 20 жовтня 1994 року, є Фонд державного майна України, який має співпрацювати з відповідним органом Російської Федерації.
Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 року № 8-92 „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності” функції по управлінню майном, що знаходиться в державній власності, покладено на Кабінет Міністрів України.
Згідно зі статтею 4 Угоди між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 22 червня 1993 року № 3313-XII сторони взаємно визнають, що об'єкти соціальної сфери, які знаходяться на їх території (або відповідні долі участі в цих об'єктах) - санаторії, санаторії-профілакторії, будинки та бази відпочинку, пансіонати, готелі і кемпінги, туристичні бази, дитячі оздоровчі заклади, будівництво яких здійснювалось за рахунок коштів республіканського бюджету іншої Сторони, а також коштів підприємств та організацій республіканського та колишнього союзного підпорядкування, розташованих на території іншої Сторони, є власністю цієї Сторони. Інші об'єкти соціальної сфери можуть бути предметом цієї Угоди по взаємній домовленості сторін.
Згідно умов Угоди сторони домовились, що правовий статус раніше створених підприємств, визнаних на основі цієї Угоди власністю одної Сторони та розташованих на території іншої Сторони, визначається у відповідності до законодавства Сторони, на території якої знаходяться підприємства, та оформлюються протоколами між органами Сторін, уповноваженими розпоряджатися державним майном.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 травня 1995 року № 316 „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності і розташоване на території Автономної Республіки Крим” затверджено перелік розташованих та території Автономної Республіки Крим підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності (надалі - підприємства), що належать до сфери управління міністерств та інших підвідомчих Кабінетові Міністрів України органів державної виконавчої влади згідно з додатком.
Встановлено, що санаторій „Понізовка”, місто Ялта, смт Понізовка, щодо якого прийняті оскаржувані рішення Виконавчого комітету Сімеїзської селищної ради, до переліку розташованих на території Автономної Республіки Крим підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності, що належать до сфери управління міністерств, інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів державної виконавчої влади не внесений.
Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Однак, прокурором ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів віднесення Санаторію „Понізовка”, місто Ялта, смт Понізовка до сфери управління міністерств та інших підвідомчих Кабінетові Міністрів України органів державної виконавчої влади, надано не було.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає правомірними доводи суду першої інстанції про відмову у задоволені позовних вимог у зв'язку з їх недоказаністю.
За результатами повторного перегляду справи, суд апеляційної інстанції встановив, що місцевим господарським судом вирішено спір без порушень норм процесуального та матеріального права України, а також правильно встановлені всі обставини справи, а доводи апеляційної скарги Фонду державного майна України спростовуються матеріалами справи.
Керуючись статтями 46, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 2 листопада 2010 року у справі № 2-5/150.1-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя М.І. Ткаченко
Судді О.І. Проценко
Н.В. Воронцова
Розсилка:
прокурор міста Ялти
(вулиця Кірова, 18, місто Ялта, АР Крим, 98600) Фонд державного майна України
(вулиця Кутузова, 18/9, місто Київ, 01133)
виконавчий комітет Сімеїзської селищної ради
(вулиця Зоряна, 2, смт Сімеїз, місто Ялта 98680) Департамент державного та муніципального майна міста Москви
(вулиця Каретний ряд, 2, корпус 1, місто Москва, Російська Федерація, 127006) Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Ялта
(вулиця Дзержинського, 4, місто Ялта, АР Крим, 98600)
Департаменту державного та муніципального майна міста Москви „Медичний центр управління справами Мера та Уряду Москви”
(Ленінський проспект, 20, корпус 1, місто Москва, Російська Федерація, 119071)
(вулиця Приморська, 10, смт Понізовка, місто Ялта, АР Крим, 98689)