Іменем України
09 лютого 2011 року Справа № 5002-29/5163-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Рибіної С.А.,
Лисенко В.А.,
за участю представників сторін:
представник позивача, Василишин Олексій Петрович, довіреність № б/н від 31.01.11, комунальне підприємство "Житловик-2";
відповідач, ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 28.09.00, фізична особа-підприємець ОСОБА_1;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 30 листопада 2010 року у справі № 5002-29/5163-2010
за позовом комунального підприємства "Житловик-2" (вул. Перекопська, 8,місто Євпаторія,97400)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення 10146,70 грн.
У жовтні 2010 року позивач - комунальне підприємство "Житловик-2" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі та по відшкодуванню витрат балансоутримувача по сплаті податку на землю в сумі 8 958,67 грн. та пені в сумі 1 187,89 грн., а всього 10 146,70 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені зобов'язання за договором оренди нежитлового приміщення від 13.07.2005 року в частині своєчасності та повноти внесення орендних платежів і відшкодування балансоутримувачу витрат по податку на землю, та порушенням зобов'язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, надання комунальних послуг орендатору, в зв'язку з чим за відповідачем склалася заборгованість в розмірі 8 958,67 грн., яку останній самостійно не погашає, що і стало причиною звернення позивача до суду.
Крім того, позивач посилається на те, що у зв'язку з допущеними з боку відповідача порушеннями договірних зобов'язань, у комунального підприємства "Житловик-2" виникло право на нарахування пені, сума якої і заявлена ним до стягнення.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2010 року у справі № 5002-29/5163-2010 позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 8 958,67 грн. та пеню в розмірі 284,33 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 92,42 грн. та 214,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 903,46 грн. - в позові відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду в частині задоволення позовних вимог скасувати, у задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі заявник наполягає на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні, яке відбулось 09 лютого 2011 року, відповідач підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, 13 липня 2005 року між комунальним підприємством „Житловик -2” (орендодавець) та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (орендатор) укладено договір оренди (а. с. 11).
Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно: не житлові приміщення підвального поверху загальною площею 96,2 кв. м. за адресою: місто Євпаторія, пр. Леніна, 15, вартість якого визначена згідно експертного висновку в сумі 24 100,00 грн. станом на 30 липня 2005 року.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що орендатор вступає в строкове платне користування майном в строк встановлений в договорі, але не раніше дати підписання сторонами даного договору і акту приймання -передачі майна.
13 липня 2005 року сторонами підписаний акт приймання-передачі орендованого приміщення, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення підвального поверху загальною площею 96,2 кв. м. за адресою: місто Євпаторія, пр. Леніна, 15 (а. с. 10).
Згідно з пунктом 10.1 договору, він діє з 13.07.2005 року по 13.07.2006 року. Після оформлення правоустановчих документів строк дії договору продовжити до 13.07.2010 року.
13 липня 2006 року між сторонами була підписана додаткова угода №3 до договору оренди, згідно якої строк дії договору продовжено до 13 травня 2007 року.
21 травня 2008 року сторони уклали додаткову угоду №6, відповідно до пункту 1 якої строк дії договору продовжено до 21 березня 2011 року (а. с. 22).
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Пунктом 3.1 договору оренди встановлено, що орендна плата визначається на основі Методики розрахунку орендної плати затвердженої місцевою радою і складає за перший місяць оренди 100,05 грн. без ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку визначеному діючим законодавством.
Орендна плата за кожний наступний місяць здійснюється шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.2 договору).
Відповідно до пункту 3.3 договору орендна плата перераховується орендатором щомісячно на розрахунковий рахунок орендодавця в строк до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно розшифровки розрахунку орендної плати, відповідачу була нарахована орендна плата за користування приміщенням загальною площею 96,2 кв. м. за адресою: місто Євпаторія, пр. Леніна, 15, за період з грудня 2009 року по вересень 2010 року на загальну суму 7 126,01 грн., а саме: за грудень 2009 року 686,92 грн.; за січень 2010 року 693,10 грн.; за лютий 2010 року 705,55 грн.; за березень 2010 року 718,96 грн.; за квітень 2010 року 725,44 грн.; за травень 2010 року 723,26 грн.; червень 2010 року 718,92 грн.; за липень 2010 року 716,05 грн.; за серпень 2010 року 714,62 грн. та за вересень 2010 року 723,19 грн. (а. с. 27). Про що відповідачу, також були виставлені рахунки на оплату (а. с. 36-58).
Орендар відповідно до умов пункту 5.2 договору оренди зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати орендну плату.
Відповідно до пункту 5.5 договору оренди, орендодавець зобов'язався щомісячно до 12-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надавати орендодавцю інформацію про перерахування орендної плати (копію платіжного доручення чи іншого платіжного документу з відміткою обслуговуючого банку).
Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач здійснив тільки часткову оплату оренди за грудень 2009 року в сумі 600,00 грн., за решту місяців відповідач орендну плату вносив та не повідомляв позивача, щодо оплати оренди, в зв'язку з чим за період з грудня 2009 року по вересень 2010 року у відповідача виникла заборгованість в розмірі 6 526,01 грн.
Також, відповідно до пункту 5.8 договору оренди, орендар зобов'язався відшкодувати балансоутримувачу затрати по земельному податку згідно розрахунку.
Згідно розшифровки розрахунку нарахування по відшкодуванню затрат з податку на землю за період з жовтня 2009 року та вересня 2010 року, відповідачу нараховано до оплати 1 216,46 грн., а саме: за жовтень 2009 року 101,75 грн.; за листопад 2009 року 107,75 грн.; за грудень 2009 року 75 грн., за січень 2010 року 107,78 грн.; за лютий 2010 року 107,78 грн., за березень 2010 року 107,78 грн., за квітень 2010 року 107,78 грн.; за травень 2010 року 107,78 грн.; за червень 2010 року 107,78 грн.;липень 2010 року 107,78 грн.; за серпень 2010 року 107,78 грн. та за вересень 2010 року 107,78 грн. (а. с. 29). Про що відповідачу, також були виставлені рахунки на оплату (а. с. 36-58).
Однак, відповідачем порушені вказані умови договору оренду з відшкодування затрат по земельному податку, в зв'язку з чим за ним склалася заборгованість в сумі 1 216,45 грн.
Крім того, відповідно до пункту 5.7 договору відповідач зобов'язався укласти з балансоутримувачем договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна і надання комунальних послуг орендатору.
У виконання вказаних умов договору, 21 травня 2008 року між КП «Житловик - 2»(балансоутримувач) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендатор) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, надання комунальних послуг. Строк дії договору з 13.04.2008 року по 12.03.2011 року (пункт 5.1 договору).
Відповідно до пункту 1.1 балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, яка знаходиться за адресою: місто Євпаторія, пр. Леніна, 15 загальною площею кв. м.
Згідно з пунктом 2.2.3 договору від 21.05.2008 року орендатор зобов'язався не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балонсоутримувача будівлі за обслуговування будинків і прибудинкової території, допоміжних приміщень будівлі у відповідності із загальною площею орендованого приміщення.
З додатку №1 до вказаного договору розрахунок відшкодування витрат балансоутримувача на приміщення площею 96,2 кв. м. по пр. Леніна, 15, розмір експлуатаційних витрат в місяць складає 76,96 грн. (а. с. 20).
Як вбачається із розшифровки розрахунку нарахування по відшкодуванню витрат балансоутримувачу за період з червня 2009 року по вересень 2010 року відповідачу нараховано до сплати 1 226,21 грн., про що були виставлені відповідні рахунки (а. с. 36-58).
Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач не здійснив оплату відшкодувань балансоутримувачу за утримання орендованого приміщення, в зв'язку з чим за останнім виникла заборгованість в сумі 1 226,21 грн.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.
Доказів того, що орендна плата, оплата податку на землю та оплати витрат балансоутримувача на утримання орендованого приміщення відповідачем здійснювалася в строки та обсязі передбаченими договору, останнім суду представлено не було.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість відповідача з орендної плати в сумі 6 526,01 грн., по відшкодуванню затрат по податку на землю в сумі 1 216,45 грн. та відшкодуванню витрат на утримання орендованого приміщення в розмірі 1 226,21 грн., підтверджена матеріалами справи, а тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне внесення орендних платежів за період з 12.12.2009 року по 12.05.2010 року в сумі 955,02 грн. та пеню за несвоєчасне відшкодування витрат з податку на землю в розмірі 232,77 грн.
Відповідно до пункту 3.5 договору оренди орендна плата, яка перерахована несвоєчасно чи не у повному об'ємі підлягає індексації та стягується у відповідності до діючого законодавства з врахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожний день прострочки, включаючи день оплати.
Позивачем заявлена до стягнення пеня за несвоєчасне внесення орендних платежів за період з 12.01.2010 року по 05.09.2010р. в сумі 955,02 грн. (а. с. 31).
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки при розгляду справи судом була встановлена наявність прострочення з боку відповідача, щодо оплати орендних платежів, суд першої інстанції правомірно визнав вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату оренди обґрунтованими, однак як вбачається із розрахунку, останнім нараховану пеню на суму боргу 1 380,02 грн. з перевищенням встановленого шестимісячного строку, без врахування здійсненої відповідачем оплати в грудні 2009 року в сумі 600,00 грн. та з додаванням сум заборгованості за попередні місяці.
Відтак, заявлена позивачем сума пені підлягає перерахуванню із урахуванням 6 місячного строку та подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування та зменшенню:
Відповідно до Постанови НБУ від 21.04.2008 року № 107 розмір облікової ставки НБУ з 30.04.2008 року становить 12 %, постановою НБУ від 12.06.2009 року № 343 розмір облікової ставки НБУ з 15.06.2009 року становить 11%, Постановою НБУ від 10.08.2009 року №468 розмір облікової ставки НБУ з 12.08.2009 року встановлений у розмірі 10,25%, Постановою НБУ від 07.06.2010 року №259 розмір облікової ставки НБУ з 08.06.2010 року встановлений у розмірі 9,5%; Постановою НБУ від 07.07.2010 року №320 розмір облікової ставки НБУ з 08.07.2010 року встановлений у розмірі 8,5% та з 10.08.2010 року у розмірі 7,75 % (постанова НБУ від 09.08.2010 року №377).
Всього сума пені за період, який заявлений позивачем, складає 284,33 грн., яка правомірно задоволена.
Також, позивачем нарахована сума пені за несвоєчасне відшкодування затрат по земельному податку в сумі 232,77 грн., однак суд не вбачає підстав для задоволення заявленої суми пені, в зв'язку з наступним.
Статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Виходячи з наведеної норми цивільного законодавства Неустойка в цивільному праві виконує дві основні функції. Вона є способом забезпечення виконання зобов'язання (стаття 549 Цивільного кодексу України) та наслідком його порушення. До моменту порушення зобов'язання неустойка виконує функцію забезпечення, тобто стимулює боржника до належного виконання. Якщо зобов'язання боржником порушене, стягнення неустойки є наслідком такого порушення. Тобто кредитор набуває право вимагати сплати неустойки.
Як вбачається із статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Для того, щоб неустойка вважалася законною та застосовувалася незалежно від домовленості про неї сторін договору, необхідно, щоб законом або іншим актом цивільного законодавства було визначено її конкретний розмір, а також підстави стягнення (вид порушення, за яке неустойка встановлюється). Тому не можна вважати визначенням законної неустойки положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 року, яким визначено граничний розмір саме договірної неустойки.
Оскільки договором оренди від 13.07.2005 року не встановлений розмір пені та підстави її стягнення за несвоєчасне відшкодування балансоутримувачу податку на землю, а також те, що неустойка не встановлена спеціальним законом, який застосовується до даних правовідносин, розрахунок та пред'явлення позивачем вимоги про стягнення пені в розмірі 232,77 грн. - є безпідставним.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне відшкодування балансоутримувачу податку на землю в сумі 232,77 грн. не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Крім того, відповідач при розгляді апеляційної скарги заявив клопотання про зупинення провадження по справі до розгляду господарським судом Автономної Республіки Крим справи №5002-29/5163-2010.
Судова колегія вважає безпідставним заявлене клопотання, яке не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Як встановлено судовою колегією, що також підтверджується матеріалами справи, предметом спору по справі №5002-29/5163-2010 є стягнення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з КП "Житловик -2" грошової суми за здійсненні поліпщення орендованого майна за договором оренди.
Судова колегія вважає, що рішення по вказаній вище справі ні яким чином не може вплинути на розгляд даної справи.
Таким чином, підстав для відкладення розгляду справи та зупинення провадження по справі відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2010 року у справі № 5002-29/5163-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді С.А. Рибіна
В.А. Лисенко