01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.02.2011 № 11/286
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
позивача: Прессер Р.В. (дов. від 02.08.2010 року бн);
відповідача: Колянчук А.І. (дов. від 28.12.2010 року, № 02-04\955) ;
Рогачова Ю.В. (дов. від 26.11.2010 року, № 08.7\3577)
третьої особи 1: Яшин С.В. (арбітражний керуючий )
третьої особи 2: Савчинська В.П. (дов. від 23.12.2010 року, № 01-01\2782)
третьої особи 3: ОСОБА_2 (дов. від 15.02.2011 року, бн)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.11.2010
у справі № 11/286 ( .....)
за позовом ТОВ "Харків"
до Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"
третя особа позивача
третя особа відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Пузата хата"
Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1
про визнання недійсним договору та зобов"язання вчинити дії
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.11.2010 року у справі № 11\286 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Харків” (далі - позивач, ТОВ “Харків”) до Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” (далі - відповідач, ПАТ “Укрсоцбанк”), треті особи: Товариства з обмеженою відповідальністю “Пузата хата” (далі - третя особа 1, ТОВ “Пузата хата”), Державне підприємство “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України ( далі - третя особа 2, Держінформ'юст), третя особа 3: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі - третя особа 3, приватний нотаріус ОСОБА_1) про визнання недійсним договору та зобов'язанні вчинити дії, позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ “Укрсоцбанк” та Держінформ'юст звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.
Так, ПАТ “Укрсоцбанк” просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийнятті спірного рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права, зокрема ст. ст. 203, 209, 215, 629 ЦК України та ст. 18 Закону України “Про іпотеку”.
В свою чергу, Держінформ'юст в апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду частково, в частині , що стосується зобов'язань третьої особи 2 і в цій частині відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційних вимог третя особа 2 зазначає, що при прийнятті спірного рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права, зокрема ст. ст. 18, 21, 84 ГПК України щодо зобов'язань третіх осіб.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2010 року апеляційні скарги відповідача та третьої особи 2 було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11 год. 45 хв. 08.02.2011 року.
01.02.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, де ТОВ “Харків” просить рішення господарського суду м. Києва залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
07.02.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи .
08.02.2011 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явились представники позивача, відповідача, третьої особи 1 та 2. Третя особа 3 в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце слухання справи була повідомлена належним чином.
Ухвалою суду від 08.02.2011 року розгляд справи було відкладено на 15.02.2011 року на 13 год. 00 хв.
15.02.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника третьої особи 3 надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи у в'язку з подачею приватним нотаріусом ОСОБА_1 апеляційної скарги у даній справі.
Також, 15.02.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника третьої особи 1 надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду апеляційних скарг, у зв'язку з подачею касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.02.1011 року.
15.02.2011 року в судове засідання з'явились представники сторін та третіх осіб.
Заслухавши думку представників сторін та третіх осіб, колегія суду ухвалила відмовити в задоволенні заявлених клопотань третьої особи 3 та 1 про відкладення розгляду справи, за відсутності підстав.
Заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, розглянувши доводи апеляційних скарг, відзиву на них, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.08.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк" (кредитор) та ТОВ "Пузата Хата" (позичальник) укладено Договір про надання невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 24-12/198 (Договір), відповідно до п. 1.1 якого кредитор зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти на умовах визначених цим Договором та Додатковими угодами.
Згідно п. 1.3.3. п. 1.3 Договору для забезпечення виконання боржником обов'язків за Кредитним договором кредитор укладає з ТОВ "Харків" договір іпотеки нежилого приміщення, що належить майновому поручителю ТОВ "Харків", загальною площею 1011,1 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літ. А.
В свою чергу, 09.08.2007 року між ТОВ "Харків" (іпотекодавець) та ПАТ "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) укладений Іпотечний договір, який 09.08.2007 року був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрований в реєстрі за № 2388 (далі -Іпотечний договір). 25.04.2008 року та 25.06.2008 року відповідно, вищевказаним Договором було про внесено зміни та доповнення до Іпотечного договору від 09.08.2007 та Договором про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору від 09.08.2007 року.
Відповідно до преамбули Іпотечного договору від 09.08.2007 року ТОВ "Харків" є майновим поручителем за виконання всіх зобов'язань ТОВ "Пузата хата" (позичальника) згідно договору про надання невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 24-12/198 від 09.08.2007, укладеного між іпотекодержателем та позичальником (далі - Основне зобов'язання).
В свою чергу, пунктом .1.1 Іпотечного договору від 09.08.2007 року зазначено, що для забезпечення виконання позичальником всіх зобов'язань за основним зобов'язанням позивач передав в іпотеку відповідачу нерухоме майно: нежиле приміщення -службове-виробниче загальною площею 1011,1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літ. "А" (далі -предмет іпотеки).
Згідно з пп. 1.1.1. Іпотечного договору від 09.08.2007 року предмет іпотеки належить позивачу на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу нежилих приміщень при викупі, посвідченого 12.06.2002 року державним нотаріусом першої Київської державної нотаріальної контори Барановою Т.І., зареєстрованого в реєстрі за № 2-1201. Право власності на предмет іпотеки зареєстровано Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 08.07.2002 року та записано в реєстрову книгу № 3п-101 за реєстровим № 312п.
Відповідно до ст. 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Згідно з ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
У відповідності з ч. 1 ст. 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду м. Києва від 09.02.2010 у справі № 2/304, (залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.09.2010 року), визнано право власності на самочинно реконструйоване нежиле приміщення -службове-виробниче приміщення загальною площею 1 119,8 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А" без введення його в експлуатацію, та встановлено, що 10.01.2003 року між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Гефест" (далі -підрядник) укладено Договір генерального підряду, відповідно до якого підрядник зобов'язався виконати комплекс загально-будівельних, монтажних і спеціальних робіт в нежилому приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А".
Рішенням у справі № 2\304 також встеновлено, що підрядник протягом лютого-листопада 2003 року виконав вказану роботу, в результаті чого загальна площа нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А", збільшилась на 108,7 кв.м, склала 1 119,8 кв.м. та було створено інше приміщення.
В період часу з лютого 2003 по лютий 2010 нежиле приміщення, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А", не було введено в експлуатацію.
Проаналізувавши вищевказані обставини справи, враховуючи положення ст. ст. 4-5, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, колегія суду приходить до висновку, що рішення господарського суд м. Києва від 09.02.2010 у справі № 2/304 є належним та допустимим засобом доказування, що підтверджує виконання комплексу загально-будівельних, монтажних і спеціальних робіт в нежилому приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А" протягом лютого-листопада 2003 року, збільшення на 108,7 кв.м загальної площі нежилого приміщення та створення іншого приміщення в результаті вказаних робіт, невведення в експлуатацію нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А", в період часу з лютого 2003 по лютий 2010.
Отже, враховуючи укладення Іпотечного договору від 09.08.2007 після проведення будівельних робіт по реконструкції нежилого приміщення площею 1011,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А", колегія суду приходить до висновку про те, що на дату укладення Іпотечного договору змінилась площа зазначеного нежилого приміщення.
З огляду на те, що речі, визначені індивідуальними ознаками, відповідно до ч. 1 ст. 184 Цивільного кодексу України, є незамінними, враховуючи, що згідно ч. 1 ст. 332 Цивільного кодексу України внаслідок переробки однієї речі створюється нова річ, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що внаслідок зміни ознак речі, які її індивідуалізують, та внаслідок її переробки припиняється існування самої речі та з'являється нова річ.
Таким чином, враховуючи проведення будівельних робіт з реконструкції нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А", зміну площі цього приміщення та створення нових приміщень, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що на дату укладення Іпотечного договору не існувало введеного в експлуатацію нежилого приміщення площею 1011,1 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А".
Враховуючи наведене, колегія зазначає, що реєстраційні дані предмета іпотеки, зазначені в Іпотечному договорі від 09.08.2007, не належать нежилому приміщенню, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А", що існувало на дату укладення Іпотечного договору від 09.08.2007.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
На підставі вищезазначеного, враховуючи, що нерухомого майна з ознаками, притаманними предмету іпотеки, не існувало на дату укладення Іпотечного договору, керуючись ст.ст. 184, 332 Цивільного кодексу України, колегія суду дійшла до висновку про те, що зміст Іпотечного договору від 09.08.2007 суперечить ч. 1 ст. 5 Закону України "Про іпотеку".
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір повинен містити, зокрема, опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації та/або його реєстраційні дані. Вказані умови відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" є істотними умовами іпотечного договору.
Іпотечний договір (п. 1.1.) містить відомості про площу Предмета іпотеки, яка згідно договору складала 1011,1 кв.м, однак вказаний опис предмета іпотеки виключає його ідентифікацію з нежилим приміщенням, що існувало на дату укладення оскаржуваного договору за вказаною адресою, оскільки під час проведення робіт з реконструкції площа нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А", була змінена, створено нові приміщення.
Отже, зі змісту Іпотечного договору від 09.08.2007 вбачається, що в ньому відсутній опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, а саме: дані про дійсну площу та інформацію про введення/не введення в експлуатацію нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А".
Крім того, внаслідок проведення будівельних робіт з реконструкції нежилого приміщення площею 1011,1 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А", реєстраційні дані нежилого приміщення, вказані в Іпотечному договору від 09.08.2007, належать нерухомому майну, якого не існувало на дату укладення Іпотечного договору.
Таким чином, проаналізувавши вищевказані докази в їх сукупності, колегія суду приходить до висновку, що нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літера "А" з ознаками та реєстраційними даними, зазначеними в Іпотечному договору від 09.08.2007, не існувало на дату його укладення.
Враховуючи, що Іпотечний договір від 09.08.2007 не містить істотних умов, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку", колегія суду, приходить до висновку про суперечність змісту оскаржуваного Іпотечного договору п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку".
В свою чергу, пунктом 1.1.2. Іпотечного договору від 09.08.2007 передбачено, що невід'ємною частиною предмету іпотеки вважаються всі наступні покращення, переобладнання Предмета іпотеки, що будуть проведені за термін обслуговування боргу за Основним зобов'язанням.
Відповідно до 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому.
Враховуючи зазначені норми закону, колегія суду погоджується з судом першої інстанції в тому, що віднесення до предмету іпотеки всіх наступних покращень, переобладнання предмета іпотеки, на які у позивача не виникло право власності на дату укладення спірного правочину та не було підтвердження того, що таке право виникне у майбутньому, не відповідає положенням ч. 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку".
Таким чином, колегія приходить до висновку про те, що зміст Іпотечного договору від 09.08.2007 не відповідає вимогам ч. 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку".
Вказане положення Іпотечного договору від 09.08.2007, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" свідчить також про відсутність в ньому опису предмета іпотеки та про відсутність в договорі істотної умови, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку".
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з істотних умов, він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.
Згідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити також Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Враховуючи, що в Іпотечному договорі від 09.08.2007 року відсутні вищезазначені істотні умови, а його зміст суперечить ч. 1-2 ст. 5, п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку", колегія суду приходить до висновку про те, що укладення Іпотечного договору відбулось без додержання вимог, встановлених ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, що відповідно до ст. 215 ЦК України, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» є підставою для визнання Іпотечного договору від 09.08.2007 недійсним.
В свою чергу, доводи ПАТ «Укрсоцбанк» про відсутність підстав для визнання недійсним Іпотечного договору від 09.08.2007 року у зв'язку з досягненням згоди його сторонами за всіма істотними умовами договору, добровільним підписанням Іпотечного договору та нотаріальним посвідченням оскаржуваного договору у відповідності до вимог чинного законодавства України не беруться судом до уваги, оскільки спростовуються наступними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Водночас, як вбачається зі змісту ст. 215 Цивільного кодексу України, дотримання в момент укладення правочину однієї з вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, з одночасним недодержанням іншої з вказаних вимог, не свідчить про вчинення правочину з дотриманням вимог Цивільного кодексу України та актів цивільного законодавства України.
Відповідно до ч. 3 ст. 209 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на дату укладення оспорюваного договору, нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.
Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, стаття 209 Цивільного кодексу України не містить положень щодо презумпції дійсності та правомірності нотаріально посвідченого договору, а встановлює вимогу щодо нотаріального посвідчення виключно такого договору, який відповідатиме загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.
Враховуючи зазначене, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що 09.08.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 нотаріально посвідчено Іпотечний договір за реєстровим № 2388, який не відповідав вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України. Таким чином, апеляційний суд на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України, ст. 17, ч. 2 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" приходить до висновку про обґрунтованість рішення господарського суду м. Києва в частині визнання недійсним Іпотечного договору від 09.08.2007 року , укладеного між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Харків".
При цьому, посилання апелянта (відповідача) на обов'язок позивача як Іпотекодавця у відповідності до ст. 10 Закону України «Про іпотеку» своєчасно повідомляти Іпотекодержателя (відповідача) про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором, зокрема про рішення господарського суду м. Києва у справі № 2/304, як на підставу для відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним Іпотечного договору, не беруться судом до уваги, оскільки вказані доводи не стосуються предмету спору та в силу ст. 34 Господарського процесуального кодексу України не є належним доказом.
Відповідно до ст. 1 ГПК України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому, згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Враховуючи всі обставини справи, в тому числі суперечність змісту Іпотечного договору від 09.08.2007 р. вищезазначеним вимогам Цивільного кодексу та актам цивільного законодавства України, керуючись ст. 1 ГПК України, ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про іпотеку», колегія суд приходить до висновку про правомірність та достатність підстав для звернення ТОВ "Харків" до суду з заявленими позовними вимогами.
Згідно ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є однин із способів захисту цивільного права та інтересу. Таким чином, позовна вимога про визнання Іпотечного договору від 09.08.2007 р. недійсним кореспондується із вищевказаною нормою Цивільного кодексу України.
Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Згідно з ч. 2 ст. 236 ЦК України якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» в редакції від 30.01.2006 обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме обмеження речових прав.
Згідно з п. 1.1. Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 № 31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 № 85/5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.1999 за № 364/3657 Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (далі - Єдиний реєстр заборон) -це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони відчуження та арешти нерухомого майна, вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна.
Як вбачається з матерів справи, 09.08.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 -реєстратором Реєстру заборон було внесено до Реєстру заборон запис за № 5458793 про заборону відчуження Предмета іпотеки наступного змісту: "Підстава обтяження: іпотечний договір, 2388, 09.08.2007 року. Об'єкт обтяження: нежиле приміщення, літ. А, нежиле приміщення -службово-виробниче загальною площею 1 011,1 кв.м, м. Київ, вул. Басейна, будинок 1/2 / Кловський узвіз, будинок 1/2. Власник: ТОВ "Харків", код: 21452812, м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2-А".
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952 в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України від 11.02.2010 р. № 1878-VI (далі - Закон України № 1952) записи про обтяження нерухомого майна скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у разі визнання недійсним Іпотечного договору, який був підставою для внесення Запису до Єдиного реєстру заборон, запис про обтяження Предмета іпотеки згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підлягатиме скасуванню.
Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України вказує на те, що відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав на нерухоме майно, а не до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Крім того, апелянт вважає, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, встановленому Законом України № 1952 в редакції від 11.02.2010, здійснюється з 01.01.2012. Таким чином, третя особа -2 зазначає, зобов'язання ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України вчиняти дії, не передбачені законом, порушує Конституцію України та ч.1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Нежиле приміщення -службове-виробниче загальною площею 1011,1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, 1/2, літ. "А" обтяжена на підставі Іпотечного договору від 09.08.2007 шляхом передачі в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк».
З урахуванням того, що відносини, пов'язані з обтяженням прав на нерухоме майно, відносяться до сфери регулювання Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», судова колегія вважає правомірним його застосування до даних правовідносин.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» цей закон набирає чинності з дня його опублікування, крім пунктів 3 і 5 розділу I та пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з 01.01.2012. Законом також встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 01.01.2012 року.
Судом встановлено, що Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» набрав чинності з 16.03.2010 р.
Як вбачається зі змісту ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вказаною нормою визначено правову підставу для скасування записів, а не порядок проведення державної реєстрації.
Оскільки позовні вимоги не стосуються проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, реєстрації обтяжень, колегія приходить до висновку про обґрунтоване застосування судом першої інстанції ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV в редакції від 11.02.2010 та відхиляє доводи третьої особи-2 про незаконне застосування судом вказаних норм.
Правомірність позовної вимоги про скасування в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису № 5458793 про заборону відчуження Предмета іпотеки обґрунтовується також тим, що у відповідності до ст. 216 Цивільного кодексу України, у разі визнання недійсним Іпотечного договору від 09.08.2007, договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Водночас, крім положень ст. 216 Цивільного кодексу України, ТОВ «Харків» свої вимоги обґрунтовує нормами Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 р. № 31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18 серпня 2004 р. № 85/5) (далі - Положення про Єдиний реєстр заборон), відповідно до п. 1.5 якого реєстраторами Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (далі - Реєстр заборон) є: державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп'ютерну мережу; державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональні філії.
Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є Реєстраторами, судів, слідчих органів та інших осіб, визначених цим Положенням; уносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з Реєстру заборон. Реєстратори також уносять та вилучають до (з) Реєстру заборон відомості про тимчасові застереження щодо нерухомого майна.
Згідно п. 1.4 Положення про Єдиний реєстр заборон державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України є також адміністратором Реєстру заборон та має повний доступ до електронної бази даних і відповідає за її технічне та технологічне створення та ведення, матеріально-технічне та технологічне забезпечення, за збереження і захист даних, що містяться в Реєстрі заборон. З пунктів 1.4, 1.5 Положення про Єдиний реєстр заборон вбачається, що повноваження Адміністратора державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України здійснює незалежно від повноважень реєстратора Реєстру заборон.
Позовні вимоги про скасування заборони відчуження Предмета іпотеки і вилучення відповідного Запису з Єдиного реєстру заборон кореспондуються зі ст. 16 ЦК, якою передбачено, зокрема, такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як відновлення становища, яке існувало до порушення.
Таким чином, наслідком визнання Іпотечного договору від 09.08.2007 недійсним є скасування заборони відчуження Предмета іпотеки і вилучення відповідного запису з Єдиного реєстру заборон.
Враховуючи вищенаведене, колегія суду приходить до висновку про правомірність задоволення господарським судом м. Києва вказаних позовних вимог.
Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України з огляду на статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, також вважає, що позовні вимоги до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про вилучення відповідного запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не можуть бути заявленими, оскільки порушують норми Господарського процесуального кодексу України.
Колегія зазначає, що згідно ст. 18 ГПК України до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі є позивачі і відповідачі.
Статтею 27 Господарського процесуального кодексу України передбачена також участь у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, які можуть вступити у справу або бути залученими до участі у справі на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.
Основною позовною вимогою, пред'явленою позивачем до відповідача, є визнання недійсним Іпотечного договору, укладеного 09.08.2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк" і ТОВ "Харків", наслідком задоволення якої є скасування запису в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про заборону відчуження Предмету іпотеки.
Вимога про вилучення відповідного Запису з Єдиного реєстру заборон є похідною та такою, що підлягає задоволенню у разі визнання судом недійсним Іпотечного договору від 09.08.2007 року , скасування запису № 5458793 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про заборону відчуження Предмету іпотеки. Оскільки вказані вимоги є похідними та такими, що підлягають задоволенню у разі задоволення основної позовної вимоги, то лише у випадку визнання Іпотечного договору від 09.07.2007 року недійсним, рішення суду може вплинути на права та обов'язки третьої особи.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек» від 31.03.2004 № 410 (далі -Тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек) передбачено, що Державний реєстр іпотек -єдина комп'ютерна база даних про обтяження і зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.08.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 -реєстратором Реєстру іпотек було внесено до Реєстру іпотек запис за № 5458601 про обтяження Предмета іпотеки наступного змісту: "Підстава обтяження: іпотечний договір, 2388, 09.08.2007, Об'єкт обтяження: нежиле приміщення, літ. А, нежиле приміщення -службове-виробниче загальною площею 1 011,1 кв.м, м. Київ, вул. Басейна, будинок 1/2 /Крутий узвіз, будинок 1/2. Іпотекодержатель: АКБ "УКРСОЦБАНК", код: 000390019, м. Київ, вул. Ковпака, 29. Майновий поручитель: ТОВ "Харків", код: 21452812, м. Київ, вул. Басейна/Крутий узвіз, буд. 1/2-А" (далі -Запис за № 5458601).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним, при цьому відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до п. 25 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 р. № 410, запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису.
Отже, у разі визнання Іпотечного договору недійсним, який був підставою для внесення Запису за № 5458601 до Державного реєстру іпотек, Запис за № 5458601 згідно з п. 25 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек підлягатиме скасуванню.
Наслідком визнання Іпотечного договору недійсним є скасування обтяження Предмета іпотеки іпотекою. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.
Таким чином, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ “Харків” відповідають способу захисту прав, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На думку апеляційної інстанції ПАТ “Укрсоцбанк” та Держінформ'юст не доведено вимоги апеляційних скарг, отже, вони не підлягають задоволенню.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення у справі, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
Рішення господарського суду м. Києва від 26.11.2010 року у справі № 11\286 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Харків” до Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”, треті особи: Товариства з обмеженою відповідальністю “Пузата хата”, Державне підприємство “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про визнання недійсним договору та зобов'язанні вчинити дії - залишити без змін, а апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” та Державне підприємство “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України - без задоволення.
Справу № 11\286 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді
16.02.11 (відправлено)