01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.02.2011 № 11/285
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
позивача: Прессер Р.В. (дов. від 02.08.2010 року, бн);
відповідача: Колянчук А.І. (дов. від 28.12.2010 року, №02-04\955) ;
Рогачова Ю.В. (дов. від 26.11.2010 року, №08.7-03\3577)
третьої особи 1: Яшин С.В. (арбітражний керуючий)
третьої особи 2: Савчинська В.П. (дов. від 23.12.2010 року № 01-01\2782)
третьої особи 3: ОСОБА_2 (дов. від 15.02.2011 року, бн)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.11.2010
у справі № 11/285 ( .....)
за позовом Акціонерне товариство закритого типу "Медична книга"
до Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"
третя особа позивача
третя особа відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Пузата хата"
Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1
про визнання недійсним договору та зобов"язання вчинити дії
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.11.2010 року у справі № 11\285 за позовом Акціонерного товариства закритого типу “Медична книга” (далі - позивач, АТЗТ “Медична книга”) до Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” (далі - відповідач, ПАТ “Укрсоцбанк”), треті особи: Товариства з обмеженою відповідальністю “Пузата хата” (далі - третя особа 1, ТОВ “Пузата хата”), Державне підприємство “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України ( далі - третя особа 2, Держінформ'юст), третя особа 3: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі - третя особа 3, приватний нотаріус ОСОБА_1) про визнання недійсним договору та зобов'язанні вчинити дії, позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ “Укрсоцбанк” та Держінформ'юст звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.
Так, ПАТ “Укрсоцбанк” просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при прийнятті спірного рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права, зокрема ст. ст. 203, 209, 215, 629 ЦК України та ст. 18 Закону України “Про іпотеку”.
В свою чергу, Держінформ'юст в апеляційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду частково, в частині , що стосується зобов'язань третьої особи 2 і в цій частині відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційних вимог третя особа 2 зазначає, що при прийнятті спірного рішення, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права, зокрема ст. ст. 18, 21, 84 ГПК України щодо зобов'язань третіх осіб.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2010 року апеляційні скарги відповідача та третьої особи 2 було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12 год. 00 хв. 08.02.2011 року.
01.02.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, де АТЗТ “Медична книга” просить рішення господарського суду м. Києва залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
07.02.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи .
08.02.2011 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явились представники позивача, відповідача, третьої особи 1 та 2. Третя особа 3 в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце слухання справи була повідомлена належним чином.
Ухвалою суду від 08.02.2011 року розгляд справи було відкладено на 15.02.2011 року на 13 год. 15 хв.
15.02.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника третьої особи 3 надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку подачею приватним нотаріусом ОСОБА_1 апеляційної скарги у даній справі.
Також, 15.02.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника третьої особи 1 надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду апеляційних скарг, у зв'язку з подачею касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2011 року.
15.02.2011 року в судове засідання з'явились представники сторін та третіх осіб.
Заслухавши думку представників сторін та третіх осіб, колегія суду ухвалила відмовити в задоволенні заявлених клопотань третьої особи 3 та 1 про відкладення розгляду справи, за відсутності підстав.
Заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, розглянувши доводи апеляційних скарг, відзиву на них, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.08.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк" (кредитор) та ТОВ "Пузата Хата" (позичальник) укладено Договір про надання невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 24-12/198 (Договір), відповідно до п. 1.1 якого кредитор зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти на умовах визначених цим Договором та Додатковими угодами.
Згідно з пп. 1.3.5. Договору, для забезпечення виконання боржником обов'язків за кредитним договором кредитор укладає з позивачем договір іпотеки нежилого приміщення, що належить майновому поручителю АТЗТ "Медична книга", загальною площею 477,80 кв.м. та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 25, літ. А.
В сувою чергу, 09.08.2007 року між АТЗТ "Медична книга" (іпотекодавець) та ПАТ "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) був укладений Іпотечний договір (далі - Іпотечний договір), що 09.08.2007 року був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрований в реєстрі за № 2384 (далі - Іпотечний договір). 25.04.2008 року та 25.06.2008 року відповідно, до вищевказаного Іпотечного договору були внесені зміни та доповнення до Іпотечного договору від 09.08.2007 року та Договором про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору від 09.08.2007 року.
Відповідно до преамбули Іпотечного договору від 09.08.2007 року АТЗТ "Медична книга" є майновим поручителем за виконання всіх зобов'язань ТОВ "Пузата хата" (позичальника) згідно Договору про надання невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 24-12/198 від 09.08.2007 року, укладеного між іпотекодержателем та позичальником (діл - Основне зобов'язання).
В свою чергу, пунктом 1.1. Іпотечного договору від 09.08.2007 року для забезпечення виконання позичальником всіх зобов'язань за основним зобов'язанням позивач передав в іпотеку відповідачу нерухоме майно: нежилі приміщення з № 1 по № 5 (групи приміщень № 47), № 1, 2, 3 (групи приміщень № 47а), з № 1 по № 11, вітрини (групи приміщень № 45) загальною площею 477,80 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 25 (літера А) (далі -предмет іпотеки).
Згідно з пп. 1.1.1. Іпотечного договору від 09.08.2007 року предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві приватної власності відповідно до Договору купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідченого 17.04.2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3., зареєстрованого в реєстрі за № 2296. Зазначений предмет іпотеки був переданий Іпотекодавцю відповідно до Акту № 767 передачі нежилих приміщень, вбудованих у жилий будинок за адресою: вул. Червоноармійська, 25, літ. "А". Право власності на предмет іпотеки зареєстровано Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 06.07.2006 року та записано в реєстрову книгу № д. 3П-232 за реєстровим № 1703-П.
Відповідно до ст. 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Згідно з ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Частиною 1 ст. 184 ЦК України передбачено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду м. Києва від 04.02.2010 у справі № 30/419 (залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2010 року) визнано право власності на самочинно реконструйовані нежилі приміщення загальною площею 447,40 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 25, літера А без введення їх в експлуатацію, встановлено, що 14.03.2007 між АТЗТ "Медична книга" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія розвитку проектів "ПХ Інженеринг" було укладено Договір підряду № 14-03/07х.
Відповідно до умов договору підряду підрядник взяв на себе зобов'язання виконати на свій ризик власними і залученими силами і засобами всі передбачені Договором ремонтно-будівельні роботи на нежилих приміщеннях з № 1 по № 5 (групи приміщень № 47), № 1, 2, 3 (групи приміщень № 47а), з № 1 по № 11, вітрини (групи приміщень № 45) загальною площею 477,80 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 25, літера "А".
Будівельні роботи по реконструкції нежилих приміщень з № 1 по № 5 (групи приміщень № 47), № 1, 2, 3 (групи приміщень № 47а), з № 1 по № 11, вітрини (групи приміщень № 45) загальною площею 477,80 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 25, літера "А" виконувались в період з 01.06.2007 по 29.08.2008. Під час реконструкції було зменшено площу будівлі по літ. "А" , яка склала 447,4 кв.м.
Судом у справі № 30\419 також встановлено, що на момент розгляду справи після проведення в цих приміщеннях робіт по їх реконструкції, не житлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 25, літера А, в експлуатацію в установленому законом порядку введені не були.
Проаналізувавши вищевказані обставини справи, враховуючи ст. ст. 4-5, 34, 36 ГПК України, колегія суду приходить до висновку, що рішення господарського суд м. Києва від 04.02.2010 року у справі № 30/419 є належним та допустимим засобом доказування, що підтверджує проведення будівельних робіт по реконструкції нежилих приміщень з № 1 по № 5 (групи приміщень № 47), № 1, 2, 3 (групи приміщень № 47а), з № 1 по № 11, вітрини (групи приміщень № 45) загальною площею 477,80 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 25, літера "А" в період з 01.06.2007 року по 29.08.2008 року; неможливість використання за призначенням приміщень під час проведення їх реконструкції; зменшення під час реконструкції площі будівлі по літ. "А", яка склала 447,4 кв.м.; не введення на момент розгляду справи №30/419 в експлуатацію в установленому законом порядку нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 25, літера «А» після проведення в цих приміщеннях робіт по їх реконструкції.
Таким чином, враховуючи укладення Іпотечного договору від 09.08.2007року в період проведення будівельних робіт по реконструкції нежилих приміщень з № 1 по № 5 (групи приміщень № 47), № 1, 2, 3 (групи приміщень № 47а), з № 1 по № 11, вітрини (групи приміщень № 45) загальною площею 477,80 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 25, літера "А", та незавершення вказаних робіт на дату укладення оскаржуваного договору, колегія суду приходить до висновку про те, що на дату укладення Іпотечного договору змінилась площа зазначених нежилих приміщень.
З огляду на те, що речі, визначені індивідуальними ознаками, відповідно до ч. 1 ст. 184 Цивільного кодексу України, є незамінними, враховуючи, що згідно ч. 1 ст. 332 Цивільного кодексу України внаслідок переробки однієї речі створюється нова річ, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що внаслідок зміни ознак речі, які її індивідуалізують, та внаслідок її переробки припиняється існування самої речі та з'являється нова річ.
Таким чином, враховуючи проведення будівельних робіт з реконструкції нежилих приміщень з № 1 по № 5 (групи приміщень № 47), № 1, 2, 3 (групи приміщень № 47а), з № 1 по № 11, вітрини (групи приміщень № 45), розташованих за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 25, літера "А" та зміну площі цих приміщень, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що на дату укладення Іпотечного договору не існувало введених в експлуатацію нежилих приміщень з № 1 по № 5 (групи приміщень № 47), № 1, 2, 3 (групи приміщень № 47а), з № 1 по № 11, вітрини (групи приміщень № 45) площею 477,80 кв.м, з адресою місцезнаходження: м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 25, літера "А".
Враховуючи наведене, колегія зазначає, що реєстраційні дані предмета іпотеки, зазначені в Іпотечному договорі від 09.08.2007, не належать нежилим приміщенням з № 1 по № 5 (групи приміщень № 47), № 1, 2, 3 (групи приміщень № 47а), з № 1 по № 11, вітрини (групи приміщень № 45), розташованим за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 25, літера "А", що існували на дату укладення Іпотечного договору від 09.08.2007 року.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
На підставі вищезазначеного, враховуючи, що нерухомого майна з ознаками, притаманними предмету іпотеки, не існувало на дату укладення Іпотечного договору, керуючись ст.ст. 184, 332 Цивільного кодексу України, колегія суду дійшла висновку про те, що зміст Іпотечного договору від 09.08.2007 суперечить ч. 1 ст. 5 Закону України "Про іпотеку".
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір повинен містити, зокрема, опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації та/або його реєстраційні дані. Вказані умови відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" є істотними умовами іпотечного договору.
Іпотечний договір (п. 1.1.) містить відомості про площу Предмета іпотеки, яка згідно договору складала 477,80 кв.м, однак вказаний опис предмета іпотеки виключає його ідентифікацію з нежилими приміщеннями, що існували на дату укладення оскаржуваного договору за вказаною адресою, оскільки під час проведення будівельних робіт з реконструкції площа нежилих приміщень з № 1 по № 5 (групи приміщень № 47), № 1, 2, 3 (групи приміщень № 47а), з № 1 по № 11, вітрини (групи приміщень № 45) кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 25, літера "А", була змінена.
Отже, зі змісту Іпотечного договору від 09.08.2007 року вбачається, що в ньому відсутній опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, а саме: дані про дійсну площу та інформація про введення/не введення в експлуатацію нежилих приміщень з № 1 по № 5 (групи приміщень № 47), № 1, 2, 3 (групи приміщень № 47а), з № 1 по № 11, вітрини (групи приміщень № 45), розташованих за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 25, літера "А".
Крім того, внаслідок проведення будівельних робіт з реконструкції нежилих приміщень з № 1 по № 5 (групи приміщень № 47), № 1, 2, 3 (групи приміщень № 47а), з № 1 по № 11, вітрини (групи приміщень № 45), розташованих за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 25, літера "А", реєстраційні дані нежилих приміщень, вказані в Іпотечному договору від 09.08.2007, належать нерухомому майну, якого не існувало на дату укладення Іпотечного договору.
Таким чином, про аналізувавши вищевказані докази в їх сукупності, суд вірно прийшов до висновку, що нежилих приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 25, літера "А", з ознаками та реєстраційними даними, зазначеними в Іпотечному договору від 09.08.2007, не існувало на дату його укладення.
Враховуючи, що Іпотечний договір від 09.08.2007 не містить істотних умов, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку", колегія суду приходить до висновку, що спірний Іпотечний договір не відповідає вимога п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку".
В свою чергу, пунктом 1.1.2. Іпотечного договору від 09.08.2007 року передбачено, що невід'ємною частиною предмету іпотеки вважаються всі наступні покращення, переобладнання Предмета іпотеки, що будуть проведені за термін обслуговування боргу за Основним зобов'язанням.
Відповідно до 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому.
Враховуючи зазначені норми закону, колегія суду погоджується з судом першої інстанції в тому, що віднесення до предмету іпотеки всіх наступних покращень, переобладнання предмета іпотеки, на які у позивача не виникло право власності на дату укладення спірного правочину та не було підтвердження того, що таке право виникне у майбутньому, не відповідає положенням ч. 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку".
Таким чином, колегія приходить до висновку про те, що зміст Іпотечного договору від 09.08.2007 року суперечить ч. 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку".
Вказане положення Іпотечного договору від 09.08.2007 року, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" свідчить також про відсутність в ньому опису предмета іпотеки та про відсутність у договорі істотної умови, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку".
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з істотних умов, він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.
Згідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити також Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Враховуючи, що в Іпотечному договорі від 09.08.2007 відсутні вищезазначені істотні умови, а його зміст суперечить ч. 1-2 ст. 5, п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку", колегія суду приходить до висновку про те, що укладення Іпотечного договору відбулось без додержання вимог, встановлених ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Доводи ПАТ «Укрсоцбанк» про відсутність підстав для визнання недійсним Іпотечного договору від 09.08.2007 у зв'язку з досягненням згоди його сторонами за всіма істотними умовами договору, добровільним підписанням Іпотечного договору та нотаріальним посвідченням оскаржуваного договору у відповідності до вимог чинного законодавства України не беруться судом до уваги, оскільки спростовуються наступними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Водночас, як вбачається зі змісту ст. 215 Цивільного кодексу України, дотримання в момент укладення правочину однієї з вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, з одночасним недодержанням іншої з вказаних вимог, не свідчить про вчинення правочину з дотриманням вимог Цивільного кодексу України та актів цивільного законодавства України.
Відповідно до ч. 3 ст. 209 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на дату укладення оспорюваного договору, нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.
Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, стаття 209 Цивільного кодексу України не містить положень щодо презумпції дійсності та правомірності нотаріально посвідченого договору, а встановлює вимогу щодо нотаріального посвідчення виключно такого договору, який відповідатиме загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.
Таким чином, довід апелянта про відсутність підстав для визнання недійсним Іпотечного договору від 09.08.2007 в зв'язку з його нотаріальним посвідченням та досягненням сторонами згоди за всіма істотними умовами договору не спростовує наявність встановлених судом першої інстанції підстав для визнання недійним Іпотечного договору від 09.08.2007, передбачених ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, ст. 18 Закону України «Про іпотеку».
Враховуючи викладене, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, ст. 5, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про іпотеку», позовні вимоги в частині визнання недійсним Іпотечного договору від 09.08.2007, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та АТЗТ "Медична книга", є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, посилання апелянта (відповідача) на обов'язок позивача як Іпотекодавця у відповідності до ст. 10 Закону України «Про іпотеку» своєчасно повідомляти Іпотекодержателя (відповідача) про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права іпотекодержателя за іпотечним договором, зокрема про рішення господарського суду м. Києва у справі № 30/419, як на підставу для відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним Іпотечного договору, не беруться судом до уваги, оскільки вказані доводи не стосуються предмету спору та в силу ст. 34 Господарського процесуального кодексу України не є належним доказом.
Відповідно до ст. 1 ГПК України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому, згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Враховуючи всі обставини справи, в тому числі суперечність змісту Іпотечного договору від 09.08.2007 р. вищезазначеним вимогам Цивільного кодексу та актам цивільного законодавства України, керуючись ст. 1 ГПК України, ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про іпотеку», колегія суд приходить до висновку про правомірність та достатність підстав для звернення АТЗТ " Медична книга" до суду з заявленими позовними вимогами.
Згідно ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є однин із способів захисту цивільного права та інтересу. Таким чином, позовна вимога про визнання Іпотечного договору від 09.08.2007 р. недійсним кореспондується із вищевказаною нормою Цивільного кодексу України.
Статтею 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Згідно з ч. 2 ст. 236 ЦК України якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» в редакції від 30.01.2006 обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме обмеження речових прав.
Згідно з п. 1.1. Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 № 31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 № 85/5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.1999 за № 364/3657 Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (далі - Єдиний реєстр заборон) -це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме: накладені заборони відчуження та арешти нерухомого майна, вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.08.2007 року на підставі Іпотечного договору від 09.08.2007року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 -реєстратором Реєстру заборон було внесено до Реєстру заборон запис за № 5458241 про заборону відчуження Предмета іпотеки наступного змісту: "Підстава обтяження: іпотечний договір, 2384, 09.08.2007, ПН КІНО ОСОБА_1 Об'єкт обтяження: нежиле приміщення, нежилі приміщення з № 1 по № 5 (групи приміщень № 47), з № 1 по № 11, вітрини (групи приміщень № 45) загальною площею 477,80 кв.м. літ. А, м. Київ, вулиця Червоноармійська (Печер., Голос., Шевч. р-ни), будинок 25. Власник: АТЗТ «Медична книга», код: 19032215, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 25". Тобто, Запис № 5458793 про заборону відчуження Предмета іпотеки на підставі Іпотечний договір від 09.08.2007 був внесений до Єдиного реєстру заборон.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952 в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України від 11.02.2010 р. № 1878-VI (далі - Закон України № 1952) записи про обтяження нерухомого майна скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у разі визнання недійсним Іпотечного договору, який був підставою для внесення Запису до Єдиного реєстру заборон, запис про обтяження Предмета іпотеки згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підлягатиме скасуванню.
Також, Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України вказує на те, що відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав на нерухоме майно, а не до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Крім того, апелянт вважає, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, встановленому Законом України № 1952 в редакції від 11.02.2010, здійснюється з 01.01.2012. Таким чином, третя особа -2 зазначає, зобов'язання ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України вчиняти дії, не передбачені законом, порушує Конституцію України та ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Нежилі приміщення з № 1 по № 5 (групи приміщень № 47), № 1, 2, 3 (групи приміщень № 47а), з № 1 по № 11, вітрини (групи приміщень № 45) загальною площею 477,80 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 25 (літера А) обтяжені на підставі Іпотечного договору від 09.08.2007 шляхом передачі в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк».
З урахуванням того, що відносини, пов'язані з обтяженням прав на нерухоме майно, відносяться до сфери регулювання Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», судова колегія вважає правомірним його застосування до даних правовідносин.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» цей закон набирає чинності з дня його опублікування, крім пунктів 3 і 5 розділу I та пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з 01.01.2012. Законом також встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 01.01.2012 року. Зазначений Закон України № 1878-VI набрав чинності з 16.03.2010 р.
Як вбачається зі змісту ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вказаною нормою визначено правову підставу для скасування записів, а не порядок проведення державної реєстрації.
Оскільки позовні вимоги не стосуються проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, реєстрації обтяжень, колегія приходить до висновку про обґрунтоване застосування судом першої інстанції ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV в редакції від 11.02.2010 та відхиляє доводи третьої особи-2 про незаконне застосування судом вказаних норм.
Правомірність позовної вимоги про скасування в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису № 5458241 про заборону відчуження Предмета іпотеки обґрунтовується також тим, що у відповідності до ст. 216 Цивільного кодексу України, у разі визнання недійсним Іпотечного договору від 09.08.2007, договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Водночас, крім положень ст. 216 Цивільного кодексу України, АТЗТ «Медична книга» свої вимоги обґрунтовує нормами Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 9 червня 1999 р. № 31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18 серпня 2004 р. № 85/5) (далі - Положення про Єдиний реєстр заборон), відповідно до п. 1.5 якого реєстраторами Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (далі - Реєстр заборон) є: державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп'ютерну мережу; державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та його регіональні філії.
Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є Реєстраторами, судів, слідчих органів та інших осіб, визначених цим Положенням; уносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з Реєстру заборон. Реєстратори також уносять та вилучають до (з) Реєстру заборон відомості про тимчасові застереження щодо нерухомого майна.
Згідно п. 1.4 Положення про Єдиний реєстр заборон державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України є також адміністратором Реєстру заборон та має повний доступ до електронної бази даних і відповідає за її технічне та технологічне створення та ведення, матеріально-технічне та технологічне забезпечення, за збереження і захист даних, що містяться в Реєстрі заборон. З пунктів 1.4, 1.5 Положення про Єдиний реєстр заборон вбачається, що повноваження Адміністратора державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України здійснює незалежно від повноважень реєстратора Реєстру заборон.
Позовні вимоги про скасування заборони відчуження Предмета іпотеки і вилучення відповідного Запису з Єдиного реєстру заборон кореспондуються зі ст. 16 ЦК, якою передбачено, зокрема, такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як відновлення становища, яке існувало до порушення.
Таким чином, наслідком визнання Іпотечного договору від 09.08.2007 недійсним є скасування заборони відчуження Предмета іпотеки і вилучення відповідного запису з Єдиного реєстру заборон.
Враховуючи вищенаведене, колегія суду приходить до висновку про правомірність задоволення господарським судом м. Києва вказаних позовних вимог.
Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України з огляду на статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, також вважає, що позовні вимоги до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про вилучення відповідного запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не можуть бути заявленими, оскільки порушують норми Господарського процесуального кодексу України.
Колегія зазначає, що згідно ст. 18 ГПК України до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивачі і відповідачі.
Статтею 27 Господарського процесуального кодексу України передбачена також участь у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, які можуть вступити у справу або бути залученими до участі у справі на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.
Основною позовною вимогою, пред'явленою позивачем до відповідача, є визнання недійсним Іпотечного договору, укладеного 09.08.2007 між ПАТ "Укрсоцбанк" і АТЗТ "Медична книга", наслідком задоволення якої є скасування запису в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про заборону відчуження Предмету іпотеки.
Вимога про вилучення відповідного Запису з Єдиного реєстру заборон є похідною та такою, що підлягає задоволенню у разі визнання судом недійсним Іпотечного договору від 09.08.2007, скасування запису № 5458241 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна про заборону відчуження Предмету іпотеки. Оскільки вказані вимоги є похідними та такими, що підлягають задоволенню у разі задоволення основної позовної вимоги, то лише у випадку визнання Іпотечного договору від 09.07.2007 недійсним, рішення суду може вплинути на права та обов'язки третьої особи.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек» від 31.03.2004 року № 410 (далі -Тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек) передбачено, що Державний реєстр іпотек -єдина комп'ютерна база даних про обтяження і зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.08.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 -реєстратором Реєстру іпотек було внесено до Реєстру іпотек запис за № 5457567 про обтяження Предмета іпотеки наступного змісту: "Підстава обтяження: іпотечний договір, 2384, 09.08.2007 року. Об'єкт обтяження: нежиле приміщення, нежилі приміщення з № 1 по № 5 (групи приміщень № 47), №№ 1, 2, 3 (групи приміщень № 47а), з №1 по № 11, вітрини (групи приміщень № 45) загальною площею 477,80 кв.м. літ. А, м. Київ, вулиця Червоноармійська (Печер., Голос., Шевч. р-ни), будинок 25. Іпотекодержатель: АКБ "УКРСОЦБАНК", код: 000390019, м. Київ, вул. Ковпака, 29. Майновий поручитель: АТЗТ "Медична книга", код: 19032215, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 25" (далі - Запис № 5457567).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним, при цьому відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до п. 25 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 р. № 410, запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов'язковим зазначенням порядкового номера запису.
Отже, у разі визнання Іпотечного договору недійсним, який був підставою для внесення Запису за № 5457567 до Державного реєстру іпотек, Запис за № 5457567 згідно з п. 25 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек також підлягатиме скасуванню.
Наслідком визнання Іпотечного договору недійсним є скасування обтяження Предмета іпотеки іпотекою. Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути: відновлення становища, яке існувало до порушення.
Таким чином, колегія приходить до висновку, що позовні вимоги про АТЗТ “Медична книга” відповідають способу захисту прав, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На думку апеляційної інстанції ПАТ “Укрсоцбанк” та Держінформ'юст не доведено вимоги апеляційних скарг, отже, вони не підлягають задоволенню.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення у справі, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
Рішення господарського суду м. Києва від 26.11.2010 року у справі № 11\285 за позовом Акціонерного товариства закритого типу “Медична книга” до Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк”, треті особи: Товариства з обмеженою відповідальністю “Пузата хата”, Державне підприємство “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про визнання недійсним договору та зобов'язанні вчинити дії - залишити без змін, а апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства “Укрсоцбанк” та Державне підприємство “Інформаційний центр” Міністерства юстиції України - без задоволення.
Справу № 11\285 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді
16.02.11 (відправлено)