01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
09.02.2011 № 21/246-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - Проценко М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"
на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2010
у справі № 21/246-10 ( .....)
за позовом ТОВ "МДН-БУД"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"
про стягнення 6712,38 грн.
Суть рішення і апеляційної скарги:
У листопаді 2010 року ТОВ “МДН-БУД” звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ “Комплекс Агромарс” про стягнення 6 712,38 грн., з яких: 5 096,06 грн. заборгованості за договором № 12-02-04/КАМ від 12.04.2007р., 520,92 грн. пені, 111,83 грн. 3% річних, 219,13 грн. інфляційних втрат та 764,41 грн. штрафу.
Рішенням господарського суду Київської області від 08.12.2010 року (дата підписання - 10.12.2010 року) у справі № 21/246-10 (суддя - Ярема В.А.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Комплекс Агромарс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МДН-БУД” 5 096 грн. 09 коп. заборгованості, 520 грн. 92 коп. пені, 111 грн. 83 коп. 3% річних, 219 грн. 13 коп. інфляційних втрат, 764 грн. 41 коп. штрафу, 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ “Комплекс Агромарс” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення господарського суду Київської області скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована недоведеністю обставин, що мають суттєве значення для справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції. Так, апелянт зазначає, що оскаржуване рішення місцевий господарський суд прийняв за відсутності повноважного представника відповідача, у той час як останнім було подане клопотання про відкладення розгляду справи, що є безумовною підставою для скасування рішення. Крім того, апелянт стверджує, що позивач пропустив встановлені законом строки для звернення до суду з вимогою про стягнення пені та штрафу за додатковою угодою № 9, а відтак заявляє про застосування позовної давності до даних вимог.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.12.2010 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.02.2011 року.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2011 року № 01-23/1/3 «Про зміну складу колегії суддів» були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у даній справі колегії суддів у складі: Поляк О.І. - головуючий суддя, судді Кропивна Л.В., Рудченко С.Г.
09.02.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником апелянта було подане пояснення до апеляційної скарги, у якому він зазначав, що вказана сума боргу притримана відповідачем як штрафні санкції за неналежне виконання позивачем умов додаткової угоди № 9 щодо строків виконання підрядних робіт.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.
У судове засідання 09.02.2011 року з'явився лише представник відповідача, представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Київський апеляційний господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 12.04.2007р. між ТОВ “МДН-БУД” (підрядник) та Закритим акціонерним товариства “Комплекс Агромарс”, який реорганізовано у ТОВ “Комплекс Агромарс” (замовник) було укладено договір підряду № 12-02-04/КАМ (далі - договір) п. п. 1.1, 3.4 та 11.5 якого передбачено, що підрядник зобов'язується своїми силами і засобами на свій ризик виконати на замовлення замовника, у відповідності до вимог ДНіП, ДБН, ТУ діючих на території України та погодженої сторонами кошторисної документації будівельні, монтажні та демонтажні роботи на об'єктах замовника, а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик, прийняти закінчені роботи і оплатити їх.
Розрахунок замовник проводить з підрядником на підставі актів виконаних робіт, у відповідності до фактично виконаних об'ємів робіт. Порядок проведення розрахунку зазначається в додаткових угодах.
Договір вступає в силу з дати підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2007р. сторонами було підписано додаткову угоду № 9 до договору, відповідно до якої підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи по влаштуванню облицювання фасаду цеху готових м'ясопродуктів в с. Гаврилівка, Вишгородського р-ну, Київської обл., а замовник - прийняти у встановлений даним додатком термін якісно виконані роботи, та сплатити їх в розмірі, на умовах і в порядку, передбаченому даним додатком до договору.
Згідно п. 2.1 додаткової угоди початок виконання робіт - протягом 2 робочих днів з дати перерахування замовником авансу.
Закінчення виконання робіт - протягом 60 календарних днів з дати перерахування замовником авансу (п. 2.2 додаткової угоди).
Пунктом 4.1 зазначеної додаткової угоди передбачено, що загальна вартість робіт по даній угоді складає 254 804,40 грн.
Відповідно до п. 5.1 додаткової угоди замовник на другий робочий день після її підписання зобов'язаний перерахувати на рахунок підрядника в порядку передоплати аванс в сумі 123 922,32 грн. в т. ч. ПДВ 20 % - 20 653,72 грн.
Подальші розрахунки замовник проводить з підрядником на підставі актів виконаних робі, складених за формою КБ-2 у відповідності до фактично виконаних об'ємів робіт, а також після виконання робіт на суму перерахованого авансу. Замовник зобов'язується здійснювати розрахунки за виконані роботи по підписаним актам виконаних робіт (КБ-2) протягом 10 днів з дати підписання таких актів (п. 5.1 додаткової угоди).
У п. 5.3 додаткової угоди сторони дійшли згоди, що весь комплекс виконаних підрядником робіт оплачується в розмірі 95% від загальної суми угоди. 5% від загальної суми даної угоди притримуються замовником в рахунок забезпечення виконання підрядником фінансових зобов'язань (виплата штрафних санкцій, відшкодування збитків замовника, спричинених невиконанням або неналежним виконанням підрядником обов'язків по даній угоді) і оплачуються наступним чином:
- 60% суми притриманих коштів виплачуються підряднику протягом 15 банківських днів з дати закінчення всього комплексу робіт по даній угоді;
- 40% суми притриманих коштів виплачуються через 12 місяців з дати закінчення всього комплексу робіт по даній угоді та підписання акту приймання-передачі загального комплексу робіт (протягом 15 банківських днів).
На виконання умов додаткової угоди № 9 від 18.10.2007р. до договору позивачем виконані, а відповідачем прийняті підрядні роботи вартістю 254 804,40 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2008 року від 14.11.2008р. на суму 254 804,40 грн., підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим їх печатками.
Однак, відповідач, в порушення умов додаткової угоди № 9 від 18.10.2007р. до договору, вартість виконаних підрядних робіт у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 5 096,09 грн.
Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
З гідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 875 вказаного Кодексу за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (ч. 4 ст. 879 вказаного Кодексу).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, п. 4.1 зазначеної додаткової угоди передбачено, що загальна вартість робіт по даній угоді складає 254 804,40 грн.
Як уже зазначалось, у п. п. 5.1 додаткової угоди сторони погодили, що замовник на другий робочий день після її підписання зобов'язаний перерахувати на рахунок підрядника в порядку передоплати аванс в сумі 123 922,32 грн. в т. ч. ПДВ 20 % - 20 653,72 грн.
Подальші розрахунки замовник проводить з підрядником на підставі актів виконаних робі, складених за формою КБ-2 у відповідності до фактично виконаних об'ємів робіт, а також після виконання робіт на суму перерахованого авансу. Замовник зобов'язується здійснювати розрахунки за виконані роботи по підписаним актам виконаних робіт (КБ-2) протягом 10 днів з дати підписання таких актів (п. 5.1 додаткової угоди).
У п. 5.3 додаткової угоди сторони дійшли згоди, що весь комплекс виконаних підрядником робіт оплачується в розмірі 95% від загальної суми угоди (тобто 242 064,18 грн.). 5% від загальної суми даної угоди (12 740,22 грн.) притримуються замовником в рахунок забезпечення виконання підрядником фінансових зобов'язань (виплата штрафних санкцій, відшкодування збитків замовника, спричинених невиконанням або неналежним виконанням підрядником обов'язків по даній угоді) і оплачуються наступним чином:
- 60% суми притриманих коштів (7 644,13 грн.) виплачуються підряднику протягом 15 банківських днів з дати закінчення всього комплексу робіт по даній угоді;
- 40% суми притриманих коштів (5 096,09 грн.) виплачуються через 12 місяців з дати закінчення всього комплексу робіт по даній угоді та підписання акту приймання-передачі загального комплексу робіт (протягом 15 банківських днів).
Як правильно зазначено місцевим господарським судом, сплата відповідачем 249 708,31 грн. за додатковою угодою № 9 від 18.10.2007р. до договору підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок з поточного рахунку позивача від 14.12.2007р., 18.11.2008р. та довідкою № 06.1-22/26-59411 від 07.12.2010р., підписаною начальником УКБ КМФ ПАТ “Укрсоцбанк” і скріпленої відбитком печатки банківської установи.
З наявного у матеріалах справи акта приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2 від 14.11.2008 року вбачається, що останній підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками без зауважень, а відтак строк оплати 40% суми притриманих відповідачем коштів в розмірі 5 096,09 грн. настав, однак, останні ТОВ “Комплекс Агромарс” не сплачені.
Докази зворотного в матеріалах справи не містяться та відповідачем надані не були.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які нова посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 5 096,09 грн. заборгованості.
При цьому, посилання апелянта на притримання ним вказаної грошової суми як штрафних санкцій за неналежне виконання позивачем умов додаткової угоди № 9 щодо строків виконання підрядних робіт, колегією суддів до уваги не приймається з огляду на наступне.
За приписами ст. 594 Цивільного кодексу України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.
З аналізу наведеної норми слідує, що притримання кредитором грошей не відповідає правовій природі даного способу забезпечення виконання зобов'язань, оскільки гроші являються загальним еквівалентом та здатні покрити будь-які витрати і відшкодувати будь-який збиток.
Крім того, в силу ст. 595 ЦК України кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника.
Разом з цим, докази такого повідомлення ТОВ “МДН-БУД” в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані.
Також господарським судом першої інстанції задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 520,92 грн. пені, 111,83 грн. 3% річних, 219,13 грн. інфляційних втрат та 764,41 грн. штрафу у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати повної вартості виконаних робіт.
Відповідно до п. 8.5 договору в разі недотримання строку оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості вчасно і якісно виконаних, але не оплачених робіт, крім пені замовник також сплачує штраф в розмірі 15% від суми боргу.
Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
За приписами ст. 230 ГК України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
В силу ч. 6 ст. 232 вказаного Кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перерахувавши розмір заявлених до стягнення пені та штрафу, колегія суддів вважає, що господарським судом Київської області правомірно задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 520,92 грн. пені та 764,41 грн. штрафу за розрахунком позивача.
При цьому, колегія суддів зазначає, що доводи апелянта про необхідність застосування до позовних вимог ТОВ “МДН-БУД” наслідків спливу строку позовної давності, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення господарського суду Київської області, оскільки згідно з частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Разом з цим, матеріали справи такої заяви не містять.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перерахувавши розмір заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача 111,83 грн. 3 % річних та 219,13 грн. інфляційних втрат за розрахунком позивача.
Посилання апелянта на відхилення судом першої інстанції вдруге поданого клопотання про відкладення розгляду справи та прийняття рішення за відсутності його повноважного представника, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки ст. 77 ГПК України закріплене право суду, а не його обов'язок, відкласти розгляд справи, зокрема, коли нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.
Крім того, ухвалою господарською суду Київської області від 29.11.2010 року, враховуючи нез'явлення у судове засідання представника відповідача та подане ним клопотання, розгляд даної справи відкладався.
До того ж, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, відповідач мав можливість направити в судове засідання 08.12.2010 року іншого повноважного представника, подати відзив на позовну заяву, а також заяву про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені та штрафу.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення господарського суду Київської області від 08.12.2010 року у справі № 21/246-10 та задоволення апеляційної скарги відповідача.
В силу ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Комплекс Агромарс” залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Київської області від 08.12.2010 року у справі № 21/246-10 залишити без змін.
3.Матеріали справи № 21/246-10 скерувати до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Головуючий суддя
Судді