01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.02.2011 № 4/149-34/493
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рудченка С.Г.
суддів:
при секретарі:
за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 10.02.2011,
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк"
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.12.2010
у справі № 4/149-34/493 ( .....)
за позовом Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
до Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 74655491,24 грн.
Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» про стягнення 74 655 491, 24 грн.
Відповідно до ст. 22 ГПК України позивачем до місцевого господарського суду була подана заява б/н, б/д про уточнення (збільшення) позовних вимог, в якій він просив на підставі п. 5.3 договору, ст.ст. 230, 231 ГК України, ст. 625, 1060, 1061 ЦК України стягнути з відповідача 64 206 275, 60 грн., з яких пені за неповернення депозиту, розрахованої з подвійної облікової ставки НБУ, діючої на дату порушення строків 6 651 840 грн.; пені в розмірі 0,5% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення у сумі 43 197 500 грн.; штрафу за неповернення депозиту понад 10 днів у сумі 6 000 000 грн.; 3% річних від простроченої суми зобов'язання у сумі 841 623, 28 грн.; інфляційні втрати, які зазнав відповідач у зв'язку з порушенням Банком зобов'язань у сумі 4 189 392, 26 грн.; відсотки за користування Банком депозиту, після закінчення строку дії депозитного договору у сумі 3 325 920 грн. (а.с. 90-99 том 2).
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.12.2010 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» на користь Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 6 609 753, 43 грн. пені, 6 000 000, 00 грн. штрафу, 4 189 392, 26 грн. інфляційних втрат, 3 304 876, 69 грн. відсотків за користування депозитом, після закінчення строку дії договору, 25 500, 00 грн. державного мита, 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою № 118/21117/2010 від 30.12.2010, в якій просить частково скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у стягненні 6 000 000, 00 грн. штрафу та 3 304 876, 69 грн. відсотків за користування депозитом, після закінчення строку дії договору.
В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 10.02.2011 за участю уповноважених представників сторін.
Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України, ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України зменшити розмір штрафу.
Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.
У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Відкритим акціонерним товариством «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (банк) та Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати непрацездатності (вкладник) був укладений договір строкового банківського депозиту № 1/VIP від 16.04.2008, відповідно до умов якого вкладник передає, а банк зобов'язується прийняти грошові кошти для розміщення на депозитному рахунку в банку з виплатою вкладникові депозиту і процентів на нього (а.с. 8-12 том 1).
Відповідно до п.2.1 договору вкладник розміщує депозит в сумі 60 000 000, 00 грн. на депозитний рахунок № 26516046225 в ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 320478.
Строк розміщення депозиту з 16 квітня 2008 року до 31 грудня 2008 року (п.1.3 Договору).
Пунктом 1.4. договору встановлено, що нарахування процентів на депозит здійснюється банком виходячи з розміру процентної ставки 10, 5% річних відповідно до цього договору.
Згідно з п. 3.7 договору банк зобов'язується повернути вкладнику депозит не пізніше строку, зазначеного п.1.3 договору, шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника.
Як зазначає позивач, відповідач належним чином свої зобов'язання щодо своєчасного повернення вкладнику депозиту в строк, встановлений в п. 1.3. договору не виконав, розміщений позивачем депозит, а також відсотки за користування кредитом не повернув.
Протягом розгляду даної справи, відповідач частково виконував зобов'язання, повністю повернувши грошові кошти, розміщені на депозитному рахунку, а саме: 27.01.2009 - 5 000 000 грн., 02.02.2009 - 2 750 000 грн., 04.02.2009 - 2 750 000 грн., 05.02.2009 - 2 750 000 грн., 22.04.2009 - 1 000 000 грн., 23.04.2009 - 1 000 000 грн., 29.04.2009 - 1 500 000 грн., 06.08.2009 - 43 250 000 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач в заяві про уточнення (збільшення) позовних вимог просить стягнути з останнього 3 325 920 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, після закінчення строку дії договору, 43 197 500 грн. пені в розмірі 0,5% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, 6 651 840 грн. пені за неповернення депозиту, розрахованої з подвійної облікової ставки НБУ, діючої на дату порушення строків, 6 000 000 грн. штрафу за неповернення депозиту понад 10 днів, 4 189 392, 26 грн. інфляційних втрат, а також 841 623, 28 грн. 3% річних від простроченої суми зобов'язання.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору, за своєю природою він є договором банківського вкладу.
Відповідно до частини 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (частина 2 статті 1060 ЦК України).
Згідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до п. 3.5 договору банк зобов'язується нараховувати проценти не пізніше останнього банківського дня кожного календарного місяця та в день який передує поверненню грошових коштів вкладнику за фактичну кількість днів користування грошовими коштами вкладника на суму фактичного залишку на депозитному рахунку в поточному календарному місяці.
Нарахування процентів на вклад починається днем надходження вкладу в банк, до дня, який передує поверненню грошових коштів вкладнику.
Нараховувати проценти, застосовуючи метод «факт/факт», коли для розрахунку береться фактична кількість днів у місці та у році (365 або 366 днів).
На підставі зазначеного пункту договору, позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування депозитом в сумі 3 325 920, 00 грн. нараховані за період з 01.01.2009 до 06.08.2009.
Відповідно до п. 3.6 договору банк зобов'язується виплачувати нараховані проценти до третього числа кожного місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено нарахування, та в день повернення депозиту, шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника № 37171004000715, відкритий в ОПЕРУ Державного казначейства України, МФО 820172.
Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до статті 1061 ЦК України (пункт 4, у редакції, що діяла станом до 10.01.2009, тобто до внесення доповнення Законом України від 12.12.2008 № 661-VI, та пункт 5, у редакції, що діяла після 10.01.2009) проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
Таким чином суд першої інстанції вірно зазначив, що банк, починаючи з 01.01.2009 повинен був нараховувати відсотки вже на підставі положень частин 1, 4 статті 1061 ЦК України (у чинній на той час редакції), виходячи із розміру облікової ставки НБУ.
Судова колегія, перевіривши розрахунок суду першої інстанції, вважає його вірним та, з урахуванням наведених вище підстав і кількості днів прострочення, таким, що правомірно був задоволений місцевим господарським судом в частині стягнення відсотків у сумі 3 304 876, 69 грн.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 43 197 500, 00 грн. пені в розмірі 0,5% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення та 6 651 840, 00 грн. пені за неповернення депозиту, розрахованої з подвійної облікової ставки НБУ, діючої на дату порушення строків.
Пунктом 5.3 договору визначено, що за порушення взятих на себе зобов'язань з повного або часткового повернення суми депозиту та своєчасності сплати процентів на депозит банк зобов'язується сплатити на користь вкладника пеню в розмірі 0,5% від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 10 днів додатково стягується штраф у розмірі 10% зазначеної суми.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею З вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, Фонд проводив нарахування пені, виходячи з договірної (0,5% від суми невиконаного зобов'язання) та законної (з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), проте одночасне стягнення пені за двома різними ставками за одне й те саме правопорушення суперечить нормам чинного законодавства.
За таких обставин, місцевим господарським судом правомірно було стягнуто пеню у сумі 6 609 753, 43 грн., виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, за період за який стягується пеня в період з 01.01.2009 по 06.08.2009.
Також, позивач просив стягнути 4 189 392, 26 грн. інфляційних втрат та 841 623, 28 грн. 3% річних від простроченої суми зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання, правомірно на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України було задоволення вимогу позивача про стягнення 4 189 392, 26 грн. інфляційних втрат.
Проте, що стосується вимоги Фонду про стягнення 841 623, 28 грн. 3% річних від простроченої суми зобов'язання, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що стягнення 3% річних не є санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу Фонду, і полягають в отримані плати від банку за користування чужими грошовими коштами, а тому стягнення у сумі 841 623, 28 грн. 3% річних від простроченої суми зобов'язання є необґрунтованими та неправомірними.
Що стосується стягнення 6 000 000, 00 грн. штрафу за неповернення депозиту понад 10 днів на підставі п. 5.3. договору, колегія апеляційного господарського суду вважає необхідним зазначити наступне.
В судовому засіданні представник відповідача просив скасувати рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 6 000 000, 00 грн. штрафу за неповернення депозиту понад 10 днів, а в разі, якщо суд не знайде підстав для його скасування, зменшити розмір штрафу на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України, ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, посилаючись на введення у банку тимчасової адміністрації, існування всесвітньої фінансової кризи, відсутність подання позивачем доказів завдання збитків внаслідок несвоєчасного повернення банком депозиту, а також те, що частка держави в особі Міністерства фінансів України в статутному капіталі АБ «Укргазбанк» складає 87, 7190% статутного капіталу банку.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Посилання відповідача на те, що стягнення пені та штрафу є подвійною відповідальністю за одне й те саме порушення за несвоєчасне повернення строкового вкладу позивача є безпідставним та відхиляється судовою колегією з наступних підстав.
Частиною 2 статті 546 ЦК України передбачено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
За ЦК України неустойка має дві форми: пеню і штраф.
Відповідно до частини 2 статті 20 ГК України права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищаються, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
До інших способів захисту прав та законних інтересів зазначених суб'єктів слід віднести передбачений статтею 549 ЦК України штраф, позаяк останній за умовами договору застосовується лише у випадку прострочення банком грошового зобов'язання понад 10 днів.
Таким чином, у даному випадку пеня і штраф (за прострочення понад 10 днів) є різними способами захисту цивільних (господарських) прав та законних інтересів, та різними видами забезпечення виконання цивільно-правових (господарсько-правових) зобов'язань.
Отже, у даному разі, пеня та штраф не являються двома однаковими санкціями, а тому стягнення 6 000 000, 00 грн. штрафу за неповернення депозиту понад 10 днів на підставі п. 5.3. договору є правомірним.
Проте, колегія апеляційного господарського суду вважає необхідним зменшити розмір штрафу до 3 000 000, 00 грн. виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Нормами Цивільного кодексу України, зокрема ч. 3 ст. 509, встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Пунктом 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно зі ст. 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань» істотне значення для зменшення розміру неустойки можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов'язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, неможливість своєчасного повернення вкладу була обумовлена складним фінансовим становищем через наслідки світової фінансової кризи, що підтверджується постановою Національного банку України № 336 від 09.06.2009 у Публічному акціонерному товаристві акціонерний банк «Укргазбанк», якою була призначена тимчасова адміністрація у зв'язку з участю держави в капіталізації ВАТ АБ «Укргазбанк», станом на 01.02.2011 частка держави в особі Міністерства фінансів України в статутному капіталі АБ «Укргазбанк» складає 87, 7190% статутного капіталу банку.
Колегією апеляційного господарського суду було встановлено, що намагаючись запобігти порушенню грошових зобов'язань та уникненню негативних наслідків для позивача, відповідач звертався до останнього з пропозицією пролонгації договору та реструктурування заборгованості.
Як було встановлено вище, відповідач намагаючись вжити заходи для належного виконання свого зобов'язання поступово сплачував позивачу грошові кошти, розміщені на депозиті, зокрема ним було сплачено 27.01.2009 - 5 000 000 грн., 02.02.2009 - 2 750 000 грн., 04.02.2009 - 2 750 000 грн., 05.02.2009 - 2 750 000 грн., 22.04.2009 - 1 000 000 грн., 23.04.2009 - 1 000 000 грн., 29.04.2009 - 1 500 000 грн., 06.08.2009 - 43 250 000 грн.
Крім того, позивачем не надано жодних доказів завдання збитків йому або іншим учасникам господарських відносин внаслідок порушення строку повернення коштів.
Враховуючи вищевикладене, колегія Київського апеляційного господарського суду, керуючись п. 3 ст. 83 ГПК України, вважає справедливим та співрозмірним з отриманими негативними наслідками від порушення зобов'язання зменшення розміру штрафу за неповернення депозиту понад 10 днів на підставі п. 5.3. договору до 3 000 000, 00 грн., у зв'язку з чим рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в цій частині.
Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для зміни рішення місцевого господарського суду.
Враховуючи вищенаведене, колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Украгазбанк» на рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2010 підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2010 у справі № 4/149-34/493 - зміні в частині стягнення штрафу.
Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Украгазбанк» на рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2010 у справі № 4/149-34/493 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2010 у справі № 4/149-34/493 змінити, зменшивши розмір штрафу за неповернення депозиту понад 10 днів до 3 000 000, 00 грн.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 39, ідентифікаційний код 23697280) на корить Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 28, ідентифікаційний код 25885944) 6 792, 99 грн. державного мита за подання позовної заяви та 31, 43 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
4. В іншій частині рішення залишити без змін.
5. Стягнути з Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 28, ідентифікаційний код 25885944) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, 01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 39, ідентифікаційний код 23697280) 4 110, 75 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги.
6. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.
7. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
8. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
14.02.11 (відправлено)