01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.02.2011 № 17/110-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Кашуба Л.Г.,
від відповідача 1 -не з'явився,
від відповідача 2 - Лепень О.В.,
від прокуратури - Лесько Г.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Військової частини А1789 та Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду Київської області від 09.08.2010
у справі № 17/110-10 ( )
за позовом Комунального підприємства "Васильківтепломережа"
до Військова частина А-1789
Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 1 211 589,56 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 09.08.2010 (суддя Горбасенко П.В.) задоволено частково позов КП “Васильківтепломережа” та стягнуто з Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України 1107505грн.29коп. заборгованості за використану теплову енергію станом на 03.01.2007, 37758 грн. 74коп. пені, 14644 грн.01коп. інфляційних втрат, 10858грн. 36коп. - 3% річних та відповідні судові витрати. Судом зменшено вдвічі розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, а саме до 37758грн.74коп., враховуючи кризові явища у вітчизняній економіці та те, що другий відповідач є неприбутковою бюджетною організацією. В частині позовних вимог до першого відповідача провадження у справі припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80ГПК України, оскільки згідно укладеного сторонами договору та додаткової угоди зобов'язання з оплати отриманої теплової енергії покладено на другого відповідача. Суд дійшов висновку, що вимоги позивача про сплату боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім того, наявність боргу у вказаній сумі підтверджено актом звірки розрахунків підписаного сторонами.
Не погоджуючись з рішенням суду, другий відповідач звернувся з листом від 19.08.2010 до військового прокурора Київського гарнізону про захист інтересів держави в Київському апеляційному господарському суді. На підставі даного листа Заступник військового прокурора Київського гарнізону звернувся з апеляційною скаргою в якій просив вказане рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В своїй апеляційній скарзі заявник зазначив про невірний розрахунок судом пені та інфляційних втрат. Згідно наведеного в скарзі розрахунку розмір стягнення пені має становити 75388грн.30коп. та 11762грн.84коп. інфляційних втрат. Крім того, скаржник зазначив, що Законом України “Про Збройні Сили України” та “Про державний бюджет на 2009 рік” не передбачено для Збройних Сил України та Міністерства оборони таку статтю витрат, як виплата штрафних санкцій.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
03.01.2007 року між КП “Васильківтепломережа” (постачальник), Військовою частиною А1789 (споживач) та Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України (платник) укладено договір на споживання теплової енергії №2/19/12, за умовами якого постачальник зобов'язався забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії для об'єктів споживача в кількості та об'ємах, які зазначені в додатку №1 договору, а платник зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію, яку надає постачальник на об'єкти споживача за встановленими тарифами в термін передбачені договором.
Згідно п. 2.6 договору платник зобов'язується оплатити теплову енергію споживача грошовими коштами шляхом перерахування її вартості на рахунок постачальника; плата за послуги вноситься не пізніше десятого числа місяця, що настає за розрахунковим.
Пунктом 6.1. договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом року, та буде вважатися щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійшла заява від однієї із сторін про його розірвання.
23.12.2009 між тими ж сторонами укладено додаткову угоду №61-2009110 до договору, в якій сторонами погоджено, що постачальник на підставі договору №2/19 проводить розрахунки за спожиту теплову енергію споживачем з постачання та споживання теплової енергії на умовах зазначених в договорі.
Пунктом 2 додаткової угоди визначено вартість теплової енергії за заявленими величинами за договором за 2009 становить 149999грн.44коп.
Як слідує з матеріалів справи, за період з грудня 2009 року по березень 2010 року у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію на загальну суму 1108181грн.48коп. в обсязі 1567,495Гкал. На вказану суму позивачем відповідачу 2 були виставлені рахунки на оплату, які останній оплатив частково в сумі 679грн.19коп.
Таким чином борг за спожиту теплову енергію становить 1107505грн.29коп., що також підтверджується актом звірки розрахунків між підприємством та розпорядником коштів державного бюджету за отримані комунальні послуги від 19.05.2010 (а.с. 46), підписаним та скріпленим печатками всіх сторін договору та довідкою позивача №472 від 08.07.2010 (а.с.47).
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Факт наявності у відповідача заборгованості в сумі 1107505грн.29коп. за надані за умовами договору послуги, в період з грудня 2009 року по березень 2010 року, належним чином доведений наявними у справі доказами. Наявний борг відповідачами не заперечується, що підтверджено, зокрема, актом звірки розрахунків між сторонами.
Враховуючи, що відповідач 2 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання згідно укладеного договору щодо своєчасного розрахунку за надану позивачем теплову енергію споживачу - відповідачу 1, судова колегія погоджується з висновком господарського суду про стягнення з нього 1107505грн.29коп. заборгованості.
Пунктом 4.3 договору сторонами погоджено, що платник у разі несвоєчасної сплати рахунків за спожиту теплову енергію, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, як це передбачено Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. Відповідачем порушено вимоги договору щодо оплати отриманих послуг, тому висновки суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в зв'язку з простроченням платежу за договором є вірними. Погоджується апеляційний господарський суд і з розміром стягнутої пені зменшеним на 50% від заявленої позивачем до стягнення, враховуючи положення п. 3 ст. 83 ГПК України, п. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України. В даному випадку порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значних збитків для іншого господарюючого суб'єкта, тому суд з урахуванням інтересів боржника підставно зменшив розмір належних до сплати штрафних санкцій та стягнув з відповідача 2 - 37758грн.74коп. пені.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно вимог ст.625 ЦК України стягнення з відповідача суми 14644грн.01коп. інфляційних втрат, 10858грн.36коп. 3% річних, за перевіреним судом розрахунком, є, також, правомірним.
Доводи скаржника наведені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, безпідставними та не спростовують вищезазначених висновків суду.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Київської області від 09.08.2010 у справі №17/110-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Військової частини А1789 та Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України - без задоволення.
2. Справу № 17/110-10 повернути господарському суду Київської області.
Головуючий суддя
Судді