01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
08.02.2011 № 22/479
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Репіна Ю.Г. - представник за довіреністю № б/н від 11.01.2011 року; Мулярчук І.О. - представник за довіреністю № б/н від 11.01.2011 року;
від відповідача - Зубрицька І.М. - представник за довіреністю № 10/00-89 від 20.05.2010 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Яричів"
на рішення Господарського суду м.Києва від 01.12.2010
у справі № 22/479 ( .....)
за позовом ТОВ "Яричів"
до Публічне акціонерне товариство "Банк Форум"
про розірвання договору
У судовому засіданні 01.02.2011 року оголошувалась перерва до 08.02.2011 року на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, тому постанову прийнято 08.02.2011 року.
Суть рішення та скарги:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Яричів" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" та Миколаївської філії ПАТ "Банк Форум" про розірвання договору застави від 06.10.2008 року, що завірений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрований у реєстрі за номером 1784.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю істотної зміни обставин, якими позивач керувався при укладенні спірного договору і такі обставини змінилися настільки істотно, що якби позивач міг це передбачити, він би не уклав даний договір або уклав його на інших умовах.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.11.2010 року порушено провадження у справі за позовом ТОВ "Яричів" до ПАТ "Банк Форум" (Миколаївська філія) про розірвання договору застави від 06.10.2008 року.
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.12.2010 року у справі № 22/479 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Яричів" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції у даній справі та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття судом неправильного рішення про відмову в позові, а тому зазначене є підставою для скасування рішення на підставі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зокрема, справу розглянуто без участі другого відповідача, який не був повідомлений про час і місце судового засідання.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2010 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі № 22/479 (в редакції ухвали від 08.02.2011 року про виправлення описки) та призначено розгляд на 01.02.2011 року.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду розгляд даної апеляційної скарги було доручено колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Кондратова І.Д., Попікова О.В., відповідно до ст. 46 ГПК України та ст. 29 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яким розглянуто справу та прийнято постанову у даній справі.
Представник позивача заявив клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 32/560 за його позовом до ПАТ "Банк Форум" про розірвання кредитного договору № 10/08/02 - KLEP від 02.09.2008 року.
Представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого проти доводів апеляційної скарги заперечує та просить суд залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2010 року, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.
У судовому засіданні 01.02.2011 року оголошувалась перерва на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України до 08.02.2011 року.
У судове засідання 08.02.2011 року з'явились представники обох сторін.
Клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі відхилене з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта, що договір, який є похідним (застава) від основного договору (кредитного), припиняється у разі припинення основного договору. Так, припинення забезпеченого заставою кредитного договору тягне за собою припинення договору застави.
При цьому, договір про заставу є самостійним, тобто відокремленим від договору, за яким виникає забезпечене заставою зобов'язання. Однак, умова про заставу включена і до основного договору, що підтверджує похідний характер застави, встановлений ч. 3 ст. 3 Закону України "Про заставу".
Як вбачається з аналізу позовних заяв у даній справі та у справі № 32/560, предметами спору у обох справах є розірвання договорів (у даній справі - застави, у вищевказаній справі - кредитного договору, до закінчення розгляду якої просить зупинити провадження апелянт у даному спорі).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що необхідно розрізняти поняття розірвання, припинення і визнання недійсними договорів (зокрема з моменту укладення).
У даній справі, як і у справі № 32/560 заявлено вимоги про розірвання договорів.
Розірвання договору - дострокове припинення договірних зобов'язань.
Проте, посилання апелянта у даній справі в обґрунтування необхідності зупинення провадження з посиланням на ч. 2 ст. 653 ЦК України є помилковим з зазначенням при цьому наслідком задоволення таких позовів - понесення ним збитків у зв'язку з припиненням зобов'язань по заставі. Тоді як законодавець визначив правові наслідки розірвання договорів у судовому порядку у ч. 3 цієї ж статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (тобто, на майбутнє).
А тому, доводи апелянта про неможливість розгляду вимог у даному спорі до вирішення в судовому порядку справи № 32/560 є передчасним. Так, у разі задоволення позову про розірвання кредитного договору (після набрання законної сили рішення у справі № 32/560) у сторони з'явиться нова підстава для припинення зобов'язання по договору застави. Тоді як по даному спору підставою позову про розірвання договору є істотна зміні обставин, що змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Підстава позову -це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Підстави позову визначає позивач.
Враховуючи, що позивачем, як у даному спорі, так і у справі, до якої просить зупинити провадження, ставляться вимоги про розірвання договорів, то розірвання кредитного договору не буде підставою для розірвання договору застави з підстав заявленого у даній справі, а може бути, зокрема підставою для припинення додаткового зобов'язання. При цьому, заявник не обмежений звернутись з таким способом захисту (припинення договору застави) у загальному порядку.
Тоді як згідно ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
За результатом перегляду суд апеляційної інстанції відзначає, що ним не встановлено неможливості розгляду даної справи до розгляду справи № 32/560 за позовом ТОВ "Яричів" до ПАТ "Банк Форум" про розірвання кредитного договору № 10/08/02 - KLEP від 02.09.2008 року.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
А також, згідно ст. 102 ГПК України, апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. Тому задоволення такого клопотання було б лише затягуванням розгляду справи, що є неприпустимим. За вищевказаних обставин суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання апелянта про зупинення провадження у даній справі.
Київський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права,
Як правильно з'ясовано судом першої інстанції, 02.09.2008 року між ТОВ "Яричів" (далі - позивач) та АКБ "Форум" в особі керуючого Миколаївської філії АКБ "Форум" (далі - відповідач) укладено кредитний договір № 10/08/02 - KLEP (далі - кредитний договір).
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору забезпеченням погашення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами та комісій, передбачених умовами цього договору, є: іпотечний договір на нерухоме майно; договір застави рухомого майна (оргтехніка та офісне обладнання), рухомого майна (сировина для виробництва кондитерських виробів та матеріали для їх упаковки), рухомого майна (автомобіль, марки КІА модель CEED 1.6, 2008 року випуску); договір застави майнових прав по договору на виробництво продукції, укладеному між ТОВ "Яричів" та ТОВ "Нестале Україна", які укладені між АКБ "Форум" та ТОВ "Яричів".
Видача кредиту за вказаним кредитним договором здійснювалась в іноземній валюті та саме за заявами позивача, які, зокрема, залучені до матеріалів справи, та досліджені судом першої та апеляційної інстанції (а.с. 69, 71).
Сторонами вимоги кредитного договору виконувалися, що підтверджується наявними у справі виписками по особовому рахунку (а.с. 73-84), меморіальними валютними ордерами (а.с. 70, 72), розрахунком наявної заборгованості (а.с. 85-86) тощо.
На забезпечення виконання кредитного договору, а саме пункту 2.1 договору, 06.10.2008 року між ТОВ "Яричів" та АКБ "Форум" укладено договір застави (далі - договір), згідно з яким забезпечено виконання позивачем зобов'язань, що випливають з укладеного між відповідачем та позивачем кредитного договору № 10/08/02 - KLEP від 02.09.2008 року, додаткового договору до нього № 1 від 03.09.2008 року, додаткового договору № 2 про внесення змін та доповнень до нього від 06.10.2008 року, інших додаткових договорів, угод та додатків до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.
Згідно з п. 7 ст. 176 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частиною 1 ст. 548 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема заставою, порукою.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Частинами 1-4 ст. 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про заставу", заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.
Відповідно до ст. 584 ЦК України у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.
Колегією суддів апеляційної інстанції за результатом аналізу істотних умов спірного договору встановлено, що всі його істотні умови, а саме: предмет та опис предмета застави, розмір і строк виконання зобов'язання та строк дії договору були визначені та погоджені сторонами.
Позивач, звернувшись з позовом, обґрунтовує свої вимоги наявністю істотної зміни обставин, якими він керувався при укладенні спірного договору і такі обставини змінилися настільки істотно, що якби позивач міг це передбачити, він би не уклав даний договір або уклав його на інших умовах. Зокрема, просив суд розірвати договір застави з підстав, передбачених в ст. 652 ЦК України.
Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1 ст. 651 ЦК України). Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ст. 188 ГК України).
Доводи апелянта не заперечують той факт, що позивач до відповідача з вимогою про розірвання договору застави від 06.10.2008 року не звертався, що також не спростовується доводами апеляційної скарги.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 652 ЦК України зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
В обґрунтування ж підстав для розірвання договору та скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає, що поніс істотні збитки за рахунок різкої істотної зміни курсу валют, яке було зумовлене настанням фінансової кризи, що колегією суддів апеляційної інстанції відхиляється, як підстава для задоволення позову, враховуючи наступне.
Частиною 2 ст. 652 ЦК України передбачено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених умов одночасно.
Відповідно при зверненні з вимогами про розірвання договору, на підставі ст. 652 ЦК України на позивача покладається, у відповідності до ст. 33 ГПК України, обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Наявності усіх чотирьох умов, необхідних для розірвання договору застави у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, позивачем не доведено ані в суді першої, ані апеляційної інстанції.
Доводи апелянта про вплив фінансової кризи на зміну курсу валют, що є істотною зміною умов договору, як підстава для задоволення позову, судом апеляційної інстанції не приймається з огляду на наступне.
Вплив фінансової кризи позначився, в тому числі, і на банківській системі, до якої належить відповідач, а неможливість виконання взятих на себе зобов'язань за вказаним кредитним договором, не свідчить про істотну зміну обставин в розумінні положень ст. 652 ЦК України для укладеного з забезпечення виконання зобов'язань за таким кредитним договором - договору застави.
Відповідно до статті 36 Закону України "Про Національний банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.
Валютні курси, як зазначено у ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 12.11.2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.
Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Таким чином, укладаючи кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.
Як встановлено колегією суддів, апелянтом не доведено, що сторони при укладенні кредитного договору були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане. Крім того, виходячи зі змісту статей 1046, 1054 ЦК України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику, оскільки останній має повернути кредит того ж роду та такої ж якості, та сплатити проценти.
Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що ризик підвищення курсу долара США до гривні несе саме позичальник у даному спорі.
А тому висновок суду першої інстанції щодо того, що відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (ст. 617 ЦК України), є правомірним.
Тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.
Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України, обставин для розірвання договору на підставі ст. 652 ЦК України у судовому порядку, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Що стосується доводів апелянта, що другим відповідачем у справі є Миколаївська філія ПАТ "Банк Форум", якого суд першої інстанції належним чином не повідомив про час та місце судового засідання, що є підставою скасування рішення на підставі ч. 3 ст. 104 ГПК України, вони відхиляються судом апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 ГПК України. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу (ст. 21 ГПК України).
Відповідно до ст. 80 ЦК України юридична особа - організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Положенням про Миколаївську філію ПАТ "Банк Форум" визначено, що філія не є юридичною особою та діє від імені банку на підставі цього положення.
Крім того, договір укладався АКБ "Форум" в особі керуючого Миколаївської філії АКБ "Форум" на підставі довіреності, а не Миколаївською філією банку.
Отже, враховуючи викладене, кредитування здійснює саме банк, а не його структурні одиниці (відділення, філії). Проте, якщо це передбачено відповідними повноваженнями структурної одиниці (положення, статут, довіреність), остання має право укладати кредитні договори від імені банку. Стороною за договором у таких випадках є банк, а не його структурна одиниця.
Так, позивач звернувся з позовом до ПАТ "Банк Форум" та Філії про розірвання договору застави від 06.10.2008 року, який укладено між позивачем та ПАТ "Банк Форум". Таким чином, позивачем вірно визначено по справі відповідача - ПАТ "Банк Форум", а невірне зазначення в якості відповідача 2 Філії, яка правомірно не залучена судом першої інстанції в якості відповідача 2, не є підставою для скасування рішення у справі на підставі ч. 3 ст. 104 ГПК України.
Суд першої інстанції підставно врахував та визначив, що ПАТ "Банк Форум" є юридичною особою, а тому є єдиним відповідачем у справі.
Що ж стосується мотивів апелянта, як підстави скасування рішення суду на підставі ч. 2 ст. 104 ГПК України, а саме відмову судом першої інстанції в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, то колегією суддів апеляційної інстанції вони відхиляються, як необґрунтовані з тих же підстав, що і аналогічне клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 32/560, яке було відхилено судом апеляційної інстанції в описовій частині постанови.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.
З огляду на встановлене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України.
Судові витрати за подання апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі ст. 49 ГПК України, покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Яричів" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2010 року у справі № 22/479 залишити без змін.
Матеріали справи № 22/479 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя
Судді