01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.01.2011 № 1/291
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Полосенко І.В. дов. б/н від 21.12.2010 року
від відповідача: Симоненко О.Л. дов. №95 від 09.06.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "БП-4 КМБ-1"
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.10.2010
у справі № 1/291 ( .....)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Техенергобуд"
до ТОВ "БП-4 КМБ-1"
про стягнення 44 457,60 грн.
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергобуд” до Товариства з обмеженою відповідальністю “БП-4 КМБ-1” про стягнення 44 457,60грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договору субпідряду №69/08 від 01.08.2008 року.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.10.2010 р. у справі № 1/291 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “БП-4 КМБ-1” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергобуд” 44 457 (сорок чотири тисячі чотириста п'ятдесят сім) грн. 60 коп. -основного боргу; 444 (чотириста сорок чотири) грн. 58 коп. -державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 22.10.2010 р. у справі №1/291 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що позивачем роботи згідно договору субпідряду №69/08 від 01.08.2008 року фактично не виконувались, а виконувались силами відповідача, у зв'язку з чим останнім було відмовлено позивачу в підписанні акту виконаних робіт за вересень 2008 року. суд першої інстанції не мав підстав визнати, що акти виконаних робіт, які підписані в односторонньому порядку позивачем є підтвердженням того, що позивач виконував вказані в актах роботи на будівництві об'єкту.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2010 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.12.2010 року.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/9 від 21.12.2010 року у зв'язку з виробничою необхідністю - зайнятісю судді Калатай Н.Ф. при розгляді інших справ, розгляд апеляційної скарги у справі №1/291 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Смірнової Л.Г. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 22.12.2010 року було оголошено перерву до 26.01.2011 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2010 року за клопотанням сторін продовжено строк розгляду апеляційної скарги у справі №1/291 на п'ятнадцять днів.
26.01.2011 року представником позивача у судовому засіданні було заявлено усне клопотання про залучення до матеріалів справи подорожніх листів, які, на думку позивача, підтверджують факт виконання позивачем робіт на об'єкті будівництва.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 22.10.2010 року у справі №1/291 скасувати , прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м.Києва від 22.10.2010 року у справі №1/291.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
01.08.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “БП-4 КМБ-1” (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Техенергобуд” (субпідрядник) було укладено договір субпідряду № 69/08.
Відповідно до п. 1.1 Договору позивач прийняв на себе зобов'язання якісно і у встановлені строки виконати комплекс робіт з вивезення сміття при виконанні земляних робіт на будівництві виробничої бази та культової споруди за адресою: проспект Космонавта Комарова 46 в Солом'янському районі м. Києва, згідно з затвердженою ПКД та встановленої договірної ціни, а відповідач зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 4.3 договору оплата виконаних робіт за договором проводиться щомісячно на підставі довідки форми КБ-3 та акту виконаних робіт, виходячи з фактично виконаних робіт, норм витрат трудових та матеріальних ресурсів і обґрунтованих цін та тарифів, при умові надходження коштів від замовника будівництва.
18.08.2008 сторони уклали додаткову угоду, згідно якої сторони дійшли згоди про зміну вартості робіт за договором № 69/08, та яка буде складати 25,00 грн. за 1м/куб по фактичним обсягам роботи.
На виконання умов договору позивач надав послуг на загальну суму 44 457,60 грн., що підтверджується актами приймання-виконання підрядних робіт за вересень 2008 року.
Матеріали справи також містять подорожні листи, які підтверджують факт виконання позивачем робіт на об'єкті будівництва.
05.11.2009 та 12.04.2010 позивач надсилав відповідачу вищевказані акти, про що свідчать квитанції № 8892 від 05.11.2009 та № 8862 від 12.04.2010 а також повідомлення про вручення поштового відправлення № 9979948 та № 03686004, які були отримані відповідачем.
Відповідачем вищевказані акти не підписані.
Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем договору субпідряду №69/08 від 01.08.2008 року, оскільки коштів в рахунок погашення заборгованості за договором № 69/08 від 01.08.2008р. від відповідача на розрахунковий рахунок позивача у строк передбачений вказаним договором не надходило, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 44 457,60 грн. боргу.
Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір субпідряду за своєю правовою природою є різновидом договору підряду, який є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених цим договором.
Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
В силу ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Спільним наказом Держкомстату України і Держбуду України від 21.06.2002 р. N 237/5 встановлені типові форми документів, необхідні для передання-прийняття робіт, а саме 1) "Акт приймання виконаних підрядних робіт" (ф. N КБ-2в); 2) "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт" (ф. N КБ-3).
Як вже зазначалось, відповідно до п. 4.3 договору оплата виконаних робіт за договором проводиться щомісячно на підставі довідки форми КБ-3 та акту виконаних робіт, виходячи з фактично виконаних робіт, норм витрат трудових та матеріальних ресурсів і обґрунтованих цін та тарифів, при умові надходження коштів від замовника будівництва.
Колегією суддів встановлено, що акти приймання-виконання підрядних робіт за вересень 2008 року позивач надсилав відповідачу 05.11.2009 та 12.04.2010, про що свідчать квитанції № 8892 від 05.11.2009 та № 8862 від 12.04.2010 а також повідомлення про вручення поштового відправлення № 9979948 та № 03686004, які були отримані відповідачем.
Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України у разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписань акта визнані судом обґрунтованими.
Разом з тим, представник відповідача не надав суду мотивованого обґрунтування щодо відмови від підписання актів приймання-виконання підрядних робіт за вересень 2008 року.
Таким чином, судова колегія акти приймання-виконання підрядних робіт за вересень 2008 року, які не підписані відповідачем, визнає як належний доказ в розумінні ст. 33, 34 ГПК України щодо виконання позивачем комплексу робіт з вивозу сміття на будівництві.
Крім цього, матеріали справи також містять подорожні листи, які підтверджують факт виконання позивачем робіт на об'єкті будівництва.
Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей сірок (терміті).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказів того, що відповідачем здійснено повну оплату за договором № 69/08 від 01.08.2008р. суду не надано.
Відповідачем свої зобов'язання по оплаті за отримані послуги не виконані, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 44 457,60 грн., доказів протилежного станом на момент вирішення спору суду не надано.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 44457,60грн. є обґрунтованою, а отже правомірно задоволена судом першої інстанції.
За таких обставин, рішення господарського суду м. Києва у справі № 1/291 від 22.10.2010 року відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “БП-4 КМБ-1” залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 22.10.2010 року по справі №1/291 залишити без змін.
Матеріали справи № 1/291 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді