01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.02.2011 № 22/68
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -не з'явився
від відповідача - ОСОБА_1 (дов. №1416 від 17.05.2010 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Профіль Пласт"
на рішення Господарського суду м.Києва від 05.11.2010
у справі № 22/68 ( .....)
за позовом ТОВ "Профіль Пласт"
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій
Товариство з обмеженою відповідальністю “Профіль-Пласт” (далі за текстом - ТОВ “Профіль-Пласт”, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_2, відповідач) про стягнення 23424,97 грн. заборгованості (21600,00 грн. - основного боргу, 1290,60 грн. - інфляційних втрат, 534,37 грн. - 3% річних), а також витрат по сплаті державного мита та витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовна заява мотивована тим, що заборгованість виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті наданих позивачем послуг за договором оренди обладнання №3/05 від 15.12.2005 р. за період січень-квітень 2009 р.
25.06.2010 р. позивачем подано заяву про зміну підстав позовних вимог згідно з якою заявлені вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум з посиланням на те, що дана заборгованість виникла на підставі договору оренди обладнання №4/2007 від 01.09.2007 р. за період січень-квітень 2009 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2010 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2010 р. у справі №22/68 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Підставою для скасування рішення суду апелянт зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, в обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідачем в ході судового розгляду в місцевому господарському суді підтверджено отримання від позивача у січні-квітні 2009 р. рахунків на сплату орендної плати за користування обладнанням за Договором №4/2077 від 01.09.2007 р., з 01.01.2009 р. дію Договору №4/2077 від 01.09.2007 р. було продовжено, відповідного до ст.284 Господарського кодексу України, ст.764 Цивільного кодексу України. Крім того, позивач зазначив в апеляційній скарзі про те, що використання відповідачем обладнання, переданого за Договором №4/2077, до травня 2009 р. підтверджується наявним в матеріалах справи листом-попередженням фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 07.05.2009 р.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 26.01.2011 р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2010 р. у справі №22/68 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 26.01.2011 р. представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2010 р. у справі №22/68 - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 26.01.2011 р. р., на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 02.02.2011 р.
В судове засіданні апеляційної інстанції 02.02.2011 р. представник позивача не з'явився.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
15 грудня 2005 р. між ТОВ “Профіль Пласт” та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди обладнання № 3/05, на підставі якого підприємцем отримано в користування обладнання загальною вартістю 133084,63 грн., про що сторонами складено акт приймання-передачі від 15.12.2005 р.
Додатковою угодою від 01.12.2006 р. до договору №3/05 були внесені зміни, зокрема, п. 4.1 погоджено, що договір зберігає чинність до 30 листопада 2007 р.
Укладення, наданої до справи додаткової угоди від 30.11.2007 р., якою продовжено дію договору оренди №3/05 від 15.12.2005 р. на строк до 31 грудня 2009 р. позивачем належними засобами доказування не доведено, а згідно з заявою про зміну підстав позовних вимог, позивач вимоги про стягнення грошових коштів за користування орендованим обладнанням у січні - квітні 2009 р. обґрунтовує посиланням на укладений між сторонами договір № 4/2007 від 01.09.2007 р., з яким і пов'язується користування майном після закінчення строку дії договору.
Відповідно до п.8.1 договору №3/05 від 15.12.2005 р. після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний протягом 10 днів повернути майно, що орендується, орендодавцю разом з технічною документацією за актом передачі.
В свою чергу, зазначеного акту про повернення майна з оренди, між сторонами не складалось, а 01.09.2007 р. договірні відносини були оформлені новим договором оренди обладнання №4/2007 з підписанням акту приймання-передачі обладнання до договору від 01.09.2007 р., за яким в оренду передано частину орендованого майна на суму 80600, 43 грн.
Згідно з п. 4.1 договору оренди №4/2007 договір вступає в дію з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі та зберігає чинність до 31 грудня 2008 р.
Позовні вимоги про стягнення грошових коштів в сумі 21600,00 грн. позивач обґрунтовує обов'язком відповідача оплатити користування майном у періоді з січня по квітень 2009 р., оскільки, в порушення умов договору №4/2007, відповідач не повертав орендоване обладнання і лише у травні 2009 р. обладнання було передано в оренду ТОВ “Євро Майстер” за договором №01/09 від 01.05.2009 р., і сталось це у зв'язку з тим, що договір на вимогу позивача було розірвано внаслідок несплати орендних платежів за вказаний період.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Виходячи зі змісту статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідні положення встановлені також в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.1 Договору оренди №4/2007 від 01.09.2007 р. сторони погодили, що розмір орендних платежів складає 5400,00 грн. на місяць (з ПДВ) та погоджується протоколом узгодження ціни (Додаток 3).
Виходячи зі змісту п.5.2 Договору оренди №4/2007 від 01.09.2007 р. орендна плата сплачується орендарем як передоплата або до 20-го числа наступного місяця в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця згідно виставленого рахунку.
Тобто, договором передбачено два способи оплати:
- передоплата, і в разі невиконання зазначеного обов'язку для встановлення строку виконання зобов'язання чинне законодавство вимагає направлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України (ст. 538 ЦК України), оскільки строк здійснення передплати договором чітко не визначений (не погоджено в договорі у який термін до настання періоду в якому відбувається користування майном слід провести оплату тощо);
- по строку до 20 числа наступного місяця у випадку виставлення відповідного рахунку.
Належних доказів направлення відповідачу рахунків за січень - квітень 2009 р. за договором № 4/2007 від 01.09.2007 р. суду не надано, при цьому колегія суддів зазначає, що відповідач у відзиві на позовну заяву від 04.06.2010 р. (а.с.118 т.1) не заперечує факту отримання ним рахунку-фактури на оплату орендної плати лише за січень 2009 р. за Договором №4/2007 від 01.09.2007 р., копію якого відповідачем додано до відзиву (а.с.128 т.1).
Щодо виставлення позивачем рахунків за користування майном, місцевим господарським судом зазначено, що у позивача були відсутні підстави для їх виставлення, оскільки з припиненням договірних відносин оренди, відсутні і підстави для стягнення орендних платежів за користування майном. Суд першої інстанції дійшов висновку, що Договір №4/2007 припинив свою дію 31.12.2008 р., змін чи доповнень, додаткових угод в частині його продовження між сторонами не складалось, і сторонами в договорі не погоджувалось питання щодо його пролонгації, а навпаки чітко обумовлено, що після закінчення терміну дії договору орендар має переважне право на підписання нового договору оренди на наступний (новий) термін.
Проте, колегія суддів не погоджується з вищевикладеними висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Згідно з п. 4.1 Договору оренди №4/2007 договір вступає в дію з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі та зберігає чинність до 31 грудня 2008 р.
У відповідності до п.8.1, п.8.2 Договору оренди №4/2007 після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний протягом 10 днів повернути майно, що орендується, орендодавцю разом з технічною документацією за актом передачі. Повернення майна, що орендується, здійснюється представниками сторін.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження повернення відповідачем майна, що орендується, у визначеному Договором №4/2007 порядку, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач фактично продовжував користуватися майном, переданим в оренду за Договором №4/2007.
Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Згідно із ч.4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Отже, колегія суддів вважає, що Договір №4/2007 від 01.09.2007 р. є продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобов'язання по оплаті орендної плати за Договором №4/2007 від 01.09.2007 р. за січень 2009 р. для відповідача виникло з моменту отримання рахунку (лютий 2009 р.), а тому вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 5400,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 16200 грн. за період лютий-квітень 2009 р. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача за порушення виконання грошового зобов'язання 534,37 грн. - 3% річних за період з 21.02.2009 р. до 01.02.2010 р., 1290,60 грн. інфляційних втрат за період березень-грудень 2009 р.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).
Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, відповідно до умов договору та чинного законодавства України у позивача наявні правові підстави вимагати стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання трьох процентів річних та індексу інфляції.
Враховуючи те, що прострочення грошового зобов'язання (орендна плата за січень 2009 р. за Договором №4/2007 від 01.09.2007 р.) розпочалося 21.02.2009 р., за розрахунком суду апеляційної інстанції, сума трьох відсотків річних, нарахованих на суму основного боргу, яка підлягає стягненню в розмірі 5400 грн., за період з 21.02.2009 р. до 01.02.2010 р. становить 153,12 грн., сума інфляційних втрат за період березень-грудень 2009 р. становить 406,71 грн.
За таких обставин, вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими в частині стягнення з відповідача 406,71 грн. інфляційних втрат та трьох відсотків річних у розмірі 153,12 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог основного боргу в сумі 5400 грн., 153,12 грн. - суми трьох відсотків річних, 406,71 грн. - суми інфляційних втрат, з прийняттям нового рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5400 грн. основного боргу, 153,12 грн. - суми трьох відсотків річних, 406,71 грн. - суми інфляційних втрат, 59,60 грн. витрат по сплаті державного мита, 66,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові необхідно відмовити.
Судові витрати по сплаті державного мита за звернення з позовною заявою, витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на сторін, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Профіль-Пласт” задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2010 р. у справі №22/68 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог 5400,00 грн. основного боргу, 153,12 грн. трьох відсотків річних, 406,71 грн. інфляційних втрат, винести в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити. Викласти резолютивну частину в наступній редакції:
„Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (04118, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; р/р НОМЕР_2 в АКБ „Укрсиббанк”, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Профіль-Пласт” (81054, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул Мазепи, 12; код ЄДРПОУ 33010157; р/р 2600001068603 в ПЛФ ВАТ „Кредобанк” м. Львів, МФО 325365) 5400 (п'ять тисяч чотириста) грн. основного боргу, 153 (сто п'ятдесят три) грн. 12 коп. трьох відсотків річних, 406 (чотириста шість) грн. 71 коп. інфляційних втрат, 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 60 коп. витрат по сплаті державного мита за звернення з позовною заявою, 66 (шістдесят шість) грн. 40 коп. витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (04118, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; р/р НОМЕР_2 в АКБ „Укрсиббанк”, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Профіль-Пласт” (81054, Львівська область, Яворівський район, м. Новояворівськ, вул Мазепи, 12; код ЄДРПОУ 33010157; р/р 2600001068603 в ПЛФ ВАТ „Кредобанк” м. Львів, МФО 325365) 29 (двадцять дев'ять) грн. 80 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.
Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.”
Матеріали справи №22/68 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.
Головуючий суддя
Судді
14.02.11 (відправлено)