01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
08.02.2011 № 37/411
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Борисенко І.В.
суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.12.2010
у справі № 37/411 ( .....)
за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс"
про стягнення 251223,99 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Цурка Н.О. - дов. № До7/2010/06/25-8 від 25.06.2010
від відповідача не з'явився
Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (надалі - позивач) у серпні 2010 звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду „Житло-Сервіс” (надалі - відповідач, апелянт) про стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію, спожиту за період з 01.08.2008 по 01.08.2010, у розмірі 222 092,78 грн. основного боргу, 22 246,70 грн. інфляційних втрат та 6 884,51 грн. - 3% річних.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.12.2010 у справі № 37/411:
- позов задоволено частково;
- стягнуто з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду „Житло-Сервіс” на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” 222 092,78 грн. боргу, 18 537,93 грн. інфляційної складової боргу, 6 884,51 грн. - 3% річних, 2 475,15 грн. витрат по оплаті державного мита та 232,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване наступним:
- вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов'язання по оплаті за спожиту теплову енергію за період з 01.08.2008 по 01.08.2010 є обґрунтованими, оскільки вартість поставленої позивачем теплової енергії відповідачем, в порушення умов договору, своєчасно в повній сумі оплачена не була;
- вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 22 246,70 грн. задоволені частково, оскільки місцевим судом зроблений їх перерахунок (з врахуванням встановленого індексу інфляції у спірному періоді), та з відповідача на користь позивача стягнуто 18 537,93 грн. інфляційних втрат;
- розрахунок 3% річних визнаний судом обґрунтованим та в цій частині позов задоволено на суму, заявлену позивачем (6 884,51 грн.).
Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду „Житло-Сервіс”, не погоджуючись з названим рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 110/905-2870 від 28.12.2010, у відповідності до якої просить повністю скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 13.12.2010 у справі № 37/411 та постановити нове рішення, яким залишити позовну заяву без розгляду в силу ненадання суду доказів, що підтверджували б правомірність позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого суду прийнято з порушенням норм матеріального права, а висновки суду, викладенні в рішенні суду, не відповідають обставинам справи. Апелянт стверджує, що відповідачем не було порушено умови укладеного між ним та позивачем договору № 153-2079-3 від 03.10.2002, оскільки КП „Житло-Сервіс” не є споживачем теплової енергії, що поставляється позивачем, та не використовує її для власних потреб, а забезпечує надання теплової енергії кінцевим споживачам. Тобто, оскільки фактично відповідач виконує лише посередницькі функції для позивача, а тому у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію. За таких обставин, на думку апелянта, КП „Житло-Сервіс” не порушувало умов договору, а заборгованість по договору не є заборгованістю відповідача, а відтак, відсутні підстави для стягнення з нього інфляційних втрат та річних згідно ст.625 ЦК України. Крім того, відповідачем заперечується чинність тарифів, якими керувався позивач при розрахунку позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду - залишити без змін.
Представник апелянта (відповідача) в судове засідання не з'явився. Будь-яких клопотань з цього приводу від апелянта не надходило. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштової кореспонденції від 19.01.2011 наявне в матеріалах справи).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судом встановлено, що між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (як постачальником) та Комунальним підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду „Житло-Сервіс” (як споживачем) укладений договір № 153-2079-3 від 03.10.2002 про постачання теплової енергії у гарячій воді (копія договору - т.1, а.с.15).
Відповідно до пунктів 2.2.1, 2.2.2 названого договору позивач зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачами величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку № 1, а також щомісячно оформляти для споживача величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та їх вартість по кожному особовому рахунку споживача за розрахунковий період (місяць); платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок.
Згідно з п.п.2.3.1 договору № 153-2079-3 від 03.10.2002 відповідач, зокрема, зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та по тарифах, зазначених у додатку № 2.
Тарифи та порядок розрахунків сторони погодили в додатку 2 до договору, а саме:
- розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться за тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими розпорядженнями КМДА (п.1);
- дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця (п.4);
- споживач, що має будинкові приладі обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-1, вул. Жилянська, 63 - не пізніше 28 числа поточного місяця (п.5);
- споживач щомісяця з 12 по 15 число отримує в МВРТ-1 за адресою вул. Жилянська, 63, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання (п.9);
- споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком (п.10).
Відповідно до звернення-доручення про внесення змін з 01.04.2005 до договору № 153-2079-3 від 03.10.2002(т.1, а.с.16), постачання позивачем теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання здійснюється для житлового будинку за адресою вул. Вєтрова, 11. Облік споживання теплової енергії здійснюється по приладах обліку.
Матеріалами справи підтверджено, що за час дії договору позивач неодноразово у встановленому порядку повідомляв відповідача про зміну тарифів на теплову енергію (т.1, а.с.28-37).
За своєю юридичною природою укладений сторонами договір є договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу.
Згідно з ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.2 ст. 714 ЦК України).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами 6, 7 ст.276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.08.2008 по 01.08.2010 позивачем у відповідності до договору поставлено, а відповідачем спожито теплову енергію на суму 419 173,46 грн.
Проте, відповідач за поставлену енергію у вказаному періоді розрахувався частково, на суму 197 080,68 грн., у зв'язку з чим станом на 01.08.2010 у нього існувала заборгованість перед позивачем у розмірі 222 092,78 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви документами (розрахунком, обліковими картками, протоколами (відомостями) за спірний період тощо, копії яких наявні в матеріалах справи).
Отже, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи часткову оплату суми основного боргу, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню на суму 222 092,78 грн.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судовою колегією з пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні апеляційної інстанції, позивач погодився з перерахунком інфляційних втрат, зробленим місцевим судом, та рішення місцевого суду в частині часткової відмови в стягненні інфляційних втрат позивачем не оскаржено.
За таких обставин судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 18 537,93 грн. (за перерахунком суду, з яким погодився позивач) та 6 884,51 грн. - 3% річних (за розрахунком позивача, який судом визнаний правильним).
Отже, місцевий господарський суд при вирішенні даного спору дійшов правильного висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог та стягнув з відповідача на користь позивача 222 092,78 грн. основного боргу, 18 537,93 грн. інфляційної складової боргу та 6 884,51 грн. - 3% річних.
Апелянтом (відповідачем) не наведено суду достатніх доводів та не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б по суті спростовували висновки суду першої інстанції та доводили б помилковість оскаржуваного рішення.
Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду м. Києва від 13.12.2010 у справі № 37/411.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду „Житло-Сервіс” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 13.12.2010 у справі № 37/411 за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду „Житло-Сервіс” - без змін.
2. Матеріали справи № 37/411 повернути до Господарського суду м. Києва.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді