14.02.2011 року Справа № 39/248-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Павловського П.П. (доповідач)
суддів: Швеця В.В., Чус О.В.
Секретар судового засідання: Литвин А.П.
Представники сторін:
від позивача: Доброгорський О.В., представник, довіреність №20 від 12.05.10р.
від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №20703 від 20.12.10р.
третя особа не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.10р. у справі №39/248-10
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (49000, вул. Комсомольська, 58)
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ (49000, АДРЕСА_1)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Колективне (народне) виробниче підприємство “Дніпропетровський комбайновий завод”, м. Дніпропетровськ (49000, вул. Ударників, 27)
про стягнення збитків в розмірі недоотриманої орендної плати в сумі 23 286,45 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2010р. по справі №39/248-10 (суддя -Ліпинський О.В.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 на користь державного бюджету неустойку в розмірі 15 524 грн. 30 коп. Присуджено до стягнення з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 державне мито в сумі 155 грн. 24 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 157 грн. 33 коп.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2010р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові позивачу.
Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що рішення не відповідає фактичним обставинам справи і прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному дослідженні обставин справи. Скаржник зазначає, що остання не отримувала заяви про припинення або зміну умов Договору, і таким чином продовжувала користуватись приміщенням та сплачувати орендні платежі і надалі, не здогадуючись про те, що позивач не бажає надалі продовжувати договірні відносини.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.01.11р. прийнято апеляційну скаргу до розгляду, слухання справи призначено у судовому засіданні на 07.02.2011р. на 10 год. 20 хв.
Розпорядженням в.о. секретаря судової палати Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.11р. справу №39/248-10 передано для розгляду колегії суддів у складів головуючого судді Павловського П.П. -доповідача, суддів: Швеця В.В., Чус О.В.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив рішення господарського суду першої інстанції залишити без задоволення, а апеляційну скаргу відповідача -без змін, з підстав законності та обґрунтованості оскарженого рішення.
В судовому засіданні 07.02.11р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 14.02.11р. на 10:25год.
В судове засідання третя особа не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду невідомі. Враховуючи те, що залучені до матеріалів справи докази дозволяють визначитись відносно законності оскарженого рішення, удова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутності зазначеного представника.
В судовому засіданні 14.02.11р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
Матеріалами справи встановлено, що 01.07.2007 року між сторонами у справі був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-2918-ОД, відповідно до умов якого Позивач (Орендодавець) передав, а Відповідач (Орендар) прийняв в строкове платне користування нерухоме майно -вбудовані нежитлові приміщення площею 105,5 кв.м., які розташоване за адресою: АДРЕСА_2, та перебувають на балансі Колективного (народного) виробничого підприємства "Дніпропетровський комбайновий завод" (Третя особа).
Згідно п. 10.1. договору, строк його дії було встановлено сторонами з 01.07.2007 року по 01.06.2010 року включно. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, повної оплати за Договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього Договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу або декларації органами державного пожежного нагляду та узгодження Балансоутримувача, Договір за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у Договорі.
Матеріалами справи підтверджено, що 18.05.2010р. на адресу Відповідача було направлене повідомлення про намір припинення договору оренди № 18-03-03205. (11-14)
Доказів повернення Позивачу орендованого майна ні суду першої, ні апеляційної інстанції надано не було, таким чином Відповідач в порушення умов договору користується майном в позадоговірний період.
Частиною 2 ст. 795 Цивільного кодексу України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Відповідно до частини 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. З
Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено, що в наслідок порушення Відповідачем зобов'язання щодо своєчасного повернення орендованого майна, йому завдано збитки у вигляді недоотриманої орендної плати за період із червня 2010 по серпень 2010 р. в розмір 7 762 грн. 15 коп., зокрема, не надано доказів в підтвердження того, що Позивач мав реальну можливість отримати вказаний розмір плати від здачі вказаного майна в оренду протягом зазначеного періоду, що вірно визначено судом підставою для відмови в задоволенні позову в зазначеній частині.
Відтак, колегія суддів вважає правомірним задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача неустойки в розмірі подвійної орендної плати в сумі - 15 524, 30 грн.
Посилання скаржника на платіжні доручення, якими було оплачено орендну плату за Договором не приймаються судом, оскільки вказані платіжні доручення датуються 18.10.10р. та 01.11.10р., тобто вже після порушення провадження у справі. Крім того, вказані квитанції не доводять сплату неустойки саме по справі №39/248-10, оскільки рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.10р. по справі №37/7-10 було стягнуто з відповідача за тим же договором заборгованість по орендній платі в сумі 20 001,43грн. та 2 353,29грн. основного боргу. Тобто, у суду є підстави вважати, що вказані суми були сплачені саме на виконання рішення по справі №37/7-10.
Отже, доводи скаржника відповідно до ст. ст. 33,34 ГПК України не знайшли свого підтвердження та спростовані матеріали справи, а судом першої інстанції правомірно частково задоволені позовні вимоги позивача.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду винесене за умов повного і всебічного дослідження матеріалів справи і норм чинного законодавства, у повному обсязі відповідає фактичним, належним чином дослідженим обставинам справи, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишене без змін.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.10р. у справі №39/248-10 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.10р. у справі №39/248-10 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя П.П. Павловський
СуддяО.В. Чус
СуддяВ.В. Швець
Постанова виготовлена та
підписана в повному обсязі 15.02.11р.