31.01.2011 року Справа № Б29/117-09-6
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Верхогляд Т.А.(доповідача)
суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.
при секретарі: Коваль Ю.Ю.
за участю представників сторін:
від кредиторів: Максимов М.М., представник, довіреність №б/н від 02.06.10;
від боржника: Лойфер А.Е., представник, довіреність №б/н від 01.12.10;
арбітражний керуючий: Рудницький О.С., довіреність № б/н від 30.12.09;
від скаржника представник у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Ізоляція», на ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2010 року у матеріалах справи № Б29/117-09-6 та № Б29/117-09-7
за заявами фірми «Ларос Консалтінг інк.», Чарльстоун, Сент-Кітс і Невіс
та компанії «Транс Юропіан Лімітед», Великобританія
до боржника: державного підприємства «Придніпровський завод кольорових металів», м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область
про визнання грошових вимог
у справі № Б 29/117-09
за позовом приватного акціонерного товариства «Ізоляція», м. Донецьк
до боржника державного підприємства «Придніпровський завод кольорових металів», м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область
про визнання банкрутом
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2010 року (судова колегія у складі: головуючий суддя Полєв Д.М., судді Примак С.А., Бондарєв Е.М.) у справі №Б29/117-09 про банкрутство Державного підприємства «Придніпровський завод кольорових металів»задоволено заяву фірми «Ларос Консалтінг інк.»та визнано її грошові вимоги до боржника в розмірі 125 грн. (І черга), 1 857 060 грн. 06 коп., що еквівалентно 232 016, 50 доларів США (ІV черга).
В решті вимоги відхилено.
Ухвала мотивована тим, що боржником було порушено умови договору позики №01-17/71-06 від 01.12.2006 року, укладеного між Державним підприємством «Придніпровський завод кольорових металів»та фірмою «Ларос Консалтінг інк.»щодо строку повернення позики, тому згідно ст.625 ЦК України він повинен сплатити на користь заявника 3% річних від простроченої до виплати суми, згідно п.4.1 договору сплатити 9,8 % річних та відповідно до ст.1048 ЦК України відсотки, визначені на рівні облікової ставки НБУ.
Посилаючись на факт визнання боржником заборгованості за іншим договором -контрактом №02-22/49-06 від 20.07.2006 року на переробку давальницької сировини -відпрацьованого каталізатора, що містить дорогоцінний метал -платину, суд визнав заборгованість за цим договором в розмірі 137 592,50 доларів США (відповідно до акту звірки взаєморозрахунків від 02.03.2007 року).
Вимоги про визнання 295 382,59 доларів США нарахованої неустойки суд відхилив, пославшись на сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.
Іншою ухвалою у даній справі, також від 08.12.2010 року, визнано грошові вимоги компанії «Транс Юропіан Лімітед», Великобританія до Державного підприємства «Придніпровський завод кольорових металів»в розмірі 125грн. (І черга), 20 562 104,39 грн., що еквівалентно 2 701 487,82 доларам США (ІV черга), 933 302 грн. 26коп., що еквівалентно 122 619 доларам США (VІ черга).
В решті грошові вимоги відхилено.
Зазначена ухвала мотивована тим, що грошові вимоги компанії «Транс Юропіан Лімітед»в частині заборгованості 2 680 000 доларів США, пені 122 619 доларів США, витрат по сплаті арбітражного збору 21 487,82 доларів США підтверджується рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 10.10.2007 року АС №157у/2007, повторного доказування при вирішенні даного спору не потребують.
Вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 137 878,16 доларів США суд відхилив, пославшись на те, що рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 10.10.2007 року АС №157у/2007 не подано до виконання у встановленому порядку, тому прострочення виконання зобов'язання відсутнє.
Відмовляючи в визнанні вимог про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами, суд зазначив на відсутність договору сторін, яким би передбачалось таке стягнення, що є необхідним відповідно до ч.2 ст.536 ЦК України.
Не погодившись з ухвалами, приватне акціонерне товариство «Ізоляція»подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні питання щодо обґрунтованості грошових вимог кредиторів.
Зазначає, що:
- грошові вимоги фірми «Ларос Консалтінг інк.», що ґрунтуються на контракті №02-22/49-06 від 20.07.2006 року на переробку давальницької сировини, не доведені належними чином, оскільки в справі відсутні докази виконання фірмою робіт за вказаним контрактом. Акт виконаних робіт боржником не підписано, за його відсутності строк оплати робіт не настав;
- акт звірки взаємних розрахунків не містить відомостей про визнання боржником заборгованості;
- наданими скаржником суду першої інстанції доказами, а саме: Листом Державної податкової адміністрації України від 04.11.2010 року №11687/6/22-6015 , Листом Міністерства економіки України від 02.11.2010 року №4202-31/1712, на думку апелянта, підтверджується порушення фірмою «Ларос Консалтінг інк.»ст.5 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»на суму 261,96 тисяч доларів США при здійсненні зовнішньоекономічних операцій з Державним підприємством «Придніпровський завод кольорових металів», за що до вказаного іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності було застосовано спеціальну санкцію -індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України:
- щодо договору позики №01-17/71-06 від 01.12.2006 року скаржник зазначив на відсутність його реєстрації у Національному банку України, що на його думку підтверджує його нечинність і нарахування відсотків за ним безпідставне.
Також в апеляційній скарзі скаржник посилається на безпідставність грошових вимог компанії «Транс Юропіан Лімітед», оскільки відповідно до ч.1 ст.35 та ч.1 ст.36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»арбітражне рішення визнається обов'язковим та виконується виключно після подання до компетентного суду відповідного письмового клопотання та винесення цим компетентним судом судового рішення про визнання та виконання зазначеного арбітражного рішення, що відсутнє в даному випадку.
Крім того, апелянт зазначає на необхідність доведення наявності грошових вимог відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України та відсутність доказів щодо виконання компанією «Транс Юропіан Лімітед»контракту №02-24/30-06 від 26.06.2006 року.
Просить оскаржувані ним ухвали скасувати, у визнанні грошових вимог компанії «Транс Юропіан Лімітед»та фірми «Ларос Консалтінг інк.»відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях до нього представник компанії «Транс Юропіан Лімітед»та фірми «Ларос Консалтінг інк.»погоджується з висновками господарського суду, просить оскаржувані ухвали залишити без змін, в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Зазначає, що:
- скаржник невірно тлумачить поняття «третейський суд», що міститься в ст.35 ГПК України, оскільки відповідно до ч.4 ст.1 Закону України «Про третейські суди»дія цього Закону не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж. Вказане рішення є обов'язковим до виконання і встановлені ним обставини не потребують повторного доведення при розгляді справи між тими ж сторонами та з тих же підстав;
- рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду відповідно до законодавства України (ч.2 ст.35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», ст.3 Конвенції «Про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень»від 10.06.1958 року) визнається обов'язковим для виконання і окремого рішення про його визнання не вимагається;
- відповідно до ст.ст.14, 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»під час розгляду вимог кредиторів суд не вирішує питання про визнання договорів недійсними чи застосування наслідків нікчемного правочину, тому вимоги скаржника не відповідають нормам процесуального права.
Щодо доводів скаржника відносно договорів з фірмою «Ларос Консалтінг інк.»представник кредитора зазначив, що вимоги вказаної фірми частково визнані боржником. Питання виконання сторонами зобов'язання за контрактом №02-22/49-06 від 20.07.2006 року на переробку давальницької сировини не є предметом розгляду грошових вимог у справі про банкрутство.
На думку представника в даній справі належить розглядати лише обставини не сплати боржником кредитору коштів за контрактом, що підтверджено актом звірки від 02.03.2007 року.
Спростовуючи доводи скаржника щодо безпідставності грошових вимог кредитора згідно договору позики №01-17 /71-06 від 01.12.2006 року представник фірми «Ларос Консалтінг інк.»вважає їх не обґрунтованими жодним доказом.
Державне підприємство «Придніпровський завод кольорових металів»у відзиві на апеляційну скаргу привело аналогічні заперечення по зазначених апелянтом доводах. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржувані ухвали залишити без змін.
Під час розгляду апеляційної скарги скаржником заявлено клопотання про зупинення провадження у справі №Б29/11-09 до вирішення кримінальної справи №1-416/2010, що розглядається Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська.
Клопотання обґрунтовано тим, що оспорювані ним договори підписані ОСОБА_1 з боку боржника та ОСОБА_2 з боку фірми «Ларос Консалтінг інк.». Вказані особи звинувачуються у вчиненні замаху на заволодіння грошовими коштами боржника у особливо великих розмірах. Скаржник вважає, що дана обставина підтверджує нікчемність укладених договорів.
Колегія суддів не знаходить підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки зазначена скаржником обставина не перешкоджає розгляду по суті його апеляційної скарги у даній справі.
Також апелянтом було заявлено клопотання про витребування у боржника:
- відомостей про всі його рахунки, наявні у банківських установах в період з 01.06.2006 року по 31.03.2007 року;
- договорів щодо відкриття та функціонування всіх рахунків боржника ( у національній та іноземній валютах) у банківських установах (уповноважених банках), наявних у період з 01.06.2006 року по 31.03.2007 року;
- документів по дебету, реєстрів документів по дебету та кредиту, виписок та документів з іншими назвами про грошові операції за рахунками боржника у банківських установах, які були проведені на користь боржника й про залишки коштів на цих рахунках -по всіх рахунках боржника (у національній та іноземній валютах) у банківських установах (уповноважених банках), наявних у період з 01.06.2006 року по 31.03.2007 року;
- первинних документів, що були підставами для грошових операцій, які були проведені на користь чи за дорученням боржника у вказаний період;
- балансів, звітів про фінансові результати, про рух грошових коштів у вказаний період та примітки до річної фінансової звітності.
Клопотання обґрунтовує тим, що вказані докази можуть підтвердити його доводи про спрямованість договорів, на які посилаються кредитори у даній справі, на незаконне заволодіння майном держави.
Дане клопотання не було задоволено колегією суддів, оскільки питання щодо кримінальних дій будь-яких осіб, спрямованих на заволодіння майном держави, не є предметом господарського судочинства. Для встановлення обґрунтованості вимог апеляційної скарги докази, що бажає витребувати апелянт, не є необхідними.
Клопотання боржника про об'єднання в одне провадження розгляд апеляційних скарг Приватного акціонерного товариства «Ізоляція»на ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2010 року про визнання грошових вимог компанії «Транс Юропіан Лімітед», фірми «Ларос Консалтінг інк.»та апеляційних скарг Приватного акціонерного товариства «Ізоляція», Державного підприємства «Придніпровський завод кольорових металів»на ухвалу від 13.12.2010 року про затвердження реєстру вимог кредиторів частково задоволено судом ухвалою від 28.01.2011 року.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши представників сторін, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню наступних підстав:
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Предметом даного спору є визнання грошових вимог компанії «Транс Юропіан Лімітед»та фірми «Ларос Консалтінг інк.»до боржника - Державного підприємства «Придніпровський завод кольорових металів».
Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»грошові зобов'язання -це обов'язок боржника сплатити кредитору певну грошову суму згідно з цивільно-правовим договором чи з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховується недоїмка (штраф, пеня), визначені на дату звернення з заявою до господарського суду.
Склад та розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи чи надані послуги, сума кредитів з врахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.
У постанові Вищого господарського суду України від 25.06.2003 року у справі №Б-145/2-31 викладена правова позиція, відповідно до якої всі вимоги кредиторів, незалежно від того, чи відбулося по ним рішення юрисдикційних органів, визнані вони в претензійному порядку, оспорюються боржником чи ні, підлягають встановленню (визнанню) судом. Якщо вимоги визнаються боржником, але не підтверджуються документами, суд відхиляє їх.
З матеріалів справи про визнання грошових вимог фірми «Ларос Консалтінг інк.»вбачається, що вони обґрунтовані посиланням на наявність заборгованості боржника за договором позики №01-17/71-06 від 01.12.2006 року.
Відповідно до п.1.1 договору позикодавець (фірма «Ларос Консалтінг інк.») зобов'язується надати позичальникові (Державному підприємству «Придніпровський завод кольорових металів») позику в сумі 3 410 000 ,00 доларів США, а останній зобов'язується повернути вказану суму та сплатити проценти за користування.
Відповідно до п.9.1 договору договір вступає в силу з моменту його реєстрації в Національному банку України.
Докази такої реєстрації в матеріалах справи відсутні, відповідно, договір в законну силу не вступив. Однак на дану обставину суд не звернув увагу, дійшовши помилкового висновку про те, що дії сторін по перерахуванню та поверненню грошових коштів відбулися за договором позики.
З наявної у справі банківської виписки з особового рахунку боржника від 22.03.2007 року про перерахування кредитної заборгованості та наданих суду апеляційної інстанції копій банківських виписок про отримання боржником по справі кредитних коштів у нерезидента не міститься посилання на договір позики №01-17/71-06 від 01.12.2006 року.
Вказані платіжні документи не можуть бути належним доказом здійснення перерахування за договором позики №01-17/71-06 від 01.12.2006 року, оскільки .операції позики і кредитування не є тотожними ,
Відповідно до ст.1054 ЦК України правом здійснювати кредитування наділений спеціальний суб'єкт -банк або інша фінансова установа. Фірма «Ларос Консалтінг інк.»не є такою установою.
Посилання представника фірми «Ларос Консалтінг інк.»на те, що даний договір за відсутності реєстрації в Національному банку України не міг бути виконаний і доказом такої реєстрації є саме факт виконання умов договору, є безпідставним. В даному випадку обов'язок доведення зазначеної обставини належить кредитору і ним не виконаний.
Підстав для висновку про перерахування кредитором боржнику суми 3 400 000,00 доларів США в межах вищеназваного договору не має. Відповідно, є неможливим стягнення за цим договором передбачених ним відсотків.
Погодившись з наявністю зобов'язання боржника за договором позики, суд також безпідставно послався на обґрунтованість вимог про стягнення процентів згідно ч.1 ст.1048 ЦК України. Суд не звернув увагу на те, що дана норма застосовується у разі, якщо розмір процентів не встановлено договором сторін.
Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається в письмовій формі. Тому відносини сторін по отриманню та поверненню грошових коштів, які фактично склалися, не можна вважати договором позики в розумінні ст.1046 ЦК України, а відповідно і застосовувати до цих відносин ст.625 ЦК України.
Не доведено відповідними доказами і грошові зобов'язання Державного підприємства «Придніпровський завод кольорових металів»за іншим договором -контрактом №02-22/49-06 від 20.07.2006 року на переробку давальницької сировини -відпрацьованого каталізатора.
За умовами контракту замовник (боржник по справі) поставляє виконавцю (кредитору по справі) давальницьку сировину, а виконавець приймає її з метою перероблення та вилучення з неї платини з послідуючим поверненням останньої у вигляді порошку замовнику.
Доказом наявності заборгованості за контрактом суд вважав акт звірки, підписаний сторонами. Однак вказаний акт не містить відомостей про визнання заборгованості, лише фіксує претензії фірми «Ларос Консалтінг інк.»до Державного підприємства «Придніпровський завод кольорових металів», в тому числі і за іншими зобов'язаннями.
Між тим, строк оплати за виконані роботи відповідно до п.11.2 контракту встановлюється з дати підписання сторонами акту виконаних робіт. Умовами договору також передбачена часткова оплата замовником наданого виконавцем рахунку-фактури на сплату його витрат . При цьому в п.11.2 договору зазначено, що в рахунку відображаються вартість робіт виконавця, документально підтверджені витрати, пов'язані із страхуванням і перевезенням готової продукції по маршруту Німеччина-Україна та по маршруту Україна-Німеччина.
Будь-які докази на підтвердження виконання робіт, вивезення давальницької сировини та ввезення готової продукції на митну територію України в матеріалах справи відсутні. Наявний акт зважування та відбору проб за контрактом №02-22/49-06 від 20.07.2006 року, на якому є відмітка про складення його на території Німеччини, не може слугувати підтвердженням виконання робіт за контрактом в повному обсязі.
Ті докази, на які посилається представник кредитора у запереченнях на апеляційну скаргу, складені на іноземній мові і не є належними та допустимими доказами відповідно до ст.33 ГПК України.
Посилання представника кредитора на не підписання акту виконаних робіт боржником не може бути прийнято колегією суддів, оскільки не надано доказів про звернення до боржника з таким актом, відмову його у вчиненні підпису.
Відмовляючи в визнанні вимог про стягнення неустойки, суд не врахував положення ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»про те, що до складу грошових зобов'язань боржника неустойка не зараховується, а послався на пропуск строку позовної давності на заявлення цих вимог.
Таким чином, при розгляді грошових вимог, які ніби-то виникли у кредитора за контрактом №02-22/49-06 від 20.07.2006 року, господарський суд не навів докази виконання кредитором зобов'язання та підстави виникнення у боржника обов'язку по сплаті нарахованих йому сум.
Щодо доводів апеляційної скарги на ухвалу господарського суду про визнання грошових вимог компанії «Транс Юропіан Лімітед»слід зазначити наступне:
Основним доказом кредитора про обґрунтованість його вимог є наявність рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 10.10.2007 року АС №157у/2007, яким зобов'язано Державне підприємство «Придніпровський завод кольорових металів»сплатити на користь кредитора 2 680 000 доларів США основного боргу, 122 619 доларів США пені, 21 487,82 доларів США витрат по оплаті арбітражного збору.
Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
В розумінні ст.ст. 1, 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», ст. 1 Закону України «Про третейські суди»Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України є третейським судом.
Дійсно, як посилається представник кредитора, вимоги Закону України «Про третейські суди»не поширюються на Міжнародний комерційний арбітражний суд. Однак його діяльність як третейського суду врегульована спеціальним Законом - «Про міжнародний комерційний арбітраж». Тому обставини, встановлені його рішенням, не є преюдиційними та підлягають доказуванню.
В матеріалах справи відсутні докази поставки компанією «Транс Юропіан Лімітед»на адресу боржника продукції відповідно до контракту №02-24/30-06 від 26.06.2006 року, докази наявності заборгованості за ним.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36 Закону.
Кредитором не надано доказів звернення до компетентного суду для виконання рішення, тому не можуть вважатися безспірними і вимоги про стягнення 21 487,82 доларів США витрат по оплаті арбітражного збору.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про порушення господарським судом при винесенні оскаржуваних ухвал норм матеріального та процесуального права та необхідність їх скасування.
Оскільки грошові вимоги компанії «Транс Юропіан Лімітед»та фірми «Ларос Консалтінг інк.»не є доведеними, в задоволенні заяв вказаних кредиторів слід відмовити.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Апелянтом такі обставини доведені, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Ізоляція»на ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2010 року про визнання грошових вимог фірми «Ларос Консалтінг інк.»та компанії «Транс Юропіан Лімітед» у справі № Б 29/117-09 за позовом приватного акціонерного товариства «Ізоляція»до боржника державного підприємства «Придніпровський завод кольорових металів»про визнання банкрутом задовольнити.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2010 року в матеріалах справи № Б29/117-09-6 про визнання грошових вимог фірми «Ларос Консалтінг інк.»та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2010 року в матеріалах справи № Б29/117-09-7 про визнання грошових вимог компанії «Транс Юропіан Лімітед»скасувати.
В задоволенні грошових вимог фірми «Ларос Консалтінг інк.»та компанії «Транс Юропіан Лімітед»до державного підприємства «Придніпровський завод кольорових металів»відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд
Суддя: І. В. Тищик
Суддя: Л. М. Білецька
Постанова виготовлена в повному обсязі 11.02.2011 року.