Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" лютого 2011 р. Справа № 65/312-10 (н.р. 43/145-09)
вх. № 10624/3-65 (н.р. 11056/3-43)
Суддя господарського суду Смірнова О.В.
при секретарі судового засідання Липко О.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - - Закаблукова А.С. (дов. № 148 від 30.12.2010 р.) 3-ї особи
відповідача - не прибув
розглянувши справу за позовом Харківське обласне КП "Дирекція розвитку інфраструктури територіі", м. Харків
до СПДФО ОСОБА_2, смт. Чкаловське
про стягнення 2 999,09 грн.
Позивач, КП "Дирекція розвитку інфраструктури територій", звернувся до суду з позовом до ФО-П ОСОБА_2, та просив з урахуванням уточнених позовних вимог стягнути з останнього 2785,21 грн., в тому числі 2309,64 грн. - основного боргу; 226,42 грн. - інфляційних втрат; 188,54 грн. - пені; 60,61 грн. - 3% річних, з покладенням на відповідача судових витрат. Свої вимоги обґрунтовує належним виконанням свого обов'язку щодо повідомлення відповідача про зміну тарифів.
Рішенням господарського суду Харківської області від 28 квітня 2010 року по справі № 43/145-09 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ФО-П ОСОБА_2 на користь Харківського обласного Комунального Підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" - 586,63 грн. заборгованості, інфляційних витрат у сумі 98,15 грн., пеню у сумі 149,73 грн., 3% річних у сумі 20,10 грн., державного мита у сумі 102,00грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09 липня 2010 року по справі № 43/145-09 рішення господарського суду Харківської області від 29.04.2010 року залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду від 13 жовтня 2010 року постанову від 09.07.2010 р. Харківського апеляційного господарського суду та рішення від 29.04.2010 р. господарського суду Харківської області зі справи №43/145-09 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
При новому розгляді цієї справи було присвоєно № 65/312-10.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 грудня 2010 року. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 15 грудня 2010 року.
Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог з урахуванням уточнень від 22.01.2010р.
Представник відповідача проти позовних вимог позивача заперечує, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність позовних вимог з огляду на те, що у відповідності до договору на постачання теплової енергії № 9 від 15.10.2007р. та додатку до нього передбачений тариф 146,65 грн. Але з січня 2009р. позивачем проводились нарахування за збільшеними тарифами, однак позивачем з відповідачем не узгоджувались ні інші об"єми постачання теплової енергії, ні тарифи, до того ж, відповідач не укладав з позивачем додаткової угоди про зміну об"ємів постачання теплової енергії та тарифів, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 грудня 2010 року розгляд справи було відкладено на 13 січня 2011 року на 10:00 год.
Справа розглядається з оголошенням перерви з 13.01.2011 р. по 01.02.2011 р.
01.02.2011 р. в судовому засіданні представники сторін звернулись з письмовим клопотанням про продовження строку вирішення спору за межами, встановленими ч.1 ст.69 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.02.2011 р. продовжено строк розгляду спору до 18.02.2011 р.
01.02.2011 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 14.02.2011 р. до 12:00 год.
14.02.2011 р. у судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, господарським судом встановлено наступне.
15.10.2007 р. між сторонами по справі було укладено договір № 9 про постачання теплової енергії (далі - Договір) для опалення приміщення магазину змішаної торгівлі, який належить відповідачу на праві приватної власності, розташованому за адресою: Харківська область, Чугуївський район, смт Чкалівське, вул. Леніна, 20.
Згідно п. 1 Договору позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Згідно пункту 6.1. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2 Договору).
При укладенні Договору сторони визначили, що ціною договору є встановлені тарифи.
Обсяги постачання теплової енергії узгоджені з позивачем у додатку №1а від 15.10.2007 р. до Договору. Цим же додатком встановлено тариф - 146,65 грн. за 1 Гкал (вартість теплової енергії).
Відповідно до ст. 20 Закону України „Про теплопостачання" та Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" встановлення тарифів на теплову енергію належить виключно до повноважень органів місцевого самоврядування. Органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські ради, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення, які застосовує позивач, є регульованими, застосування та затвердження яких регулюється державою та органами місцевого самоврядування.Тому тариф на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення в договорі не може встановлюватись за домовленістю сторін та бути іншим, ніж той, який встановлено у вищевказаному порядку уповноваженими органами.
З урахуванням вищевикладеного, позивач, в період дії Договору, постачав відповідачу теплову енергію за регульованим тарифом (ціною), який відповідно до діючого законодавства встановлюється виключно органами місцевого самоврядування.
Рішенням Чкаловської селищної ради від 26.12.2008 р. № 223 затверджено тариф за споживання теплової енергії - 624, 91 за Гкал, який ведений в дію з 03.01.2009 р., на підставі чого 05.01.2009 р. енергопостачальна організація прийняла розпорядження № 1 про введення тарифів на теплову енергію, яким з 03.01.2009 р. введені нові тарифи на теплову енергію.
Вказане рішення прийнято на підставі Законів України „Про теплопостачання”, ”Про житлово-комунальні послуги”, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води" від 10.07.2006 № 955 та наказу Державного Комітету Будівництва, архітектури та житлової політики від 08.09.2000р. № 191“Про затвердження Правил розрахунків двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду”.
Відповідно до п.1.1. та 1.2. Правил розрахунків двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, дія цих Правил поширюється на всі теплопостачальні організації комунальної енергетики незалежно від їх відомчої належності та форми власності, а також на споживачів. Рішення про перехід до розрахунків між споживачами та теплопостачальним організаціями за двоставковими тарифами приймається місцевими органами виконавчої влади та самоврядування.
Пунктом 1.4 вищевказаних Правил визначено, що двоставковим тарифом є тариф на послуги теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії.
За умовами п.3.1.1 Договору споживач (відповідач) має право на отримання інформації щодо якості теплової енергії, тарифів, умов та режимів постачання.
Матеріалами справи підтверджено, що 25.03.2009 р. відповідачем отримано додаток до Договору, яким енергопостачальна організація повідомила відповідача про зміну обсягів постачання теплової енергії з 01.01.2009 р. та про її вартість (т. 1 а.с. 81).
За ст. 632 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч.1, ч. 3 ст.189 Господарського кодексу України ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.
Законом може бути передбачено встановлення комунальних цін на продукцію та послуги, виробництво яких здійснюється комунальними підприємствами, що встановлено ч.4 ст.191 Господарського кодексу України.
Згідно положень п. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Предметом спірних правовідносин є стягнення заборгованості за невиконання відповідачем умов договору щодо оплати послуг за постачання теплової енергії. Тобто, договір укладений між суб'єктом підприємницької діяльності та підприємством, яке тільки постачає електроенергію, а не встановлює тарифи на ці послуги.
За приписом п. "а" п.п. 2 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів в сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади, погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
Відповідно до ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Таким чином, встановлення тарифів на послуги, що надаються комунальними підприємствами, є виключним повноваженням виконавчих органів відповідних органів місцевого самоврядування, а тому сторони договору не можуть відійти від їх приписів, та у питанні визначення розміру плати за послуги постачання теплової енергії повинні керуватись тарифами, затвердженими в установленому порядку.
Статтею 13 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.
За ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством.
Пунктом 4.2.4 Договору передбачено, що енергопостачальна організація зобов'язана повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів.
Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначає, що збільшений у відповідності до рішення Чкаловської селищної ради та розпорядження № 1 тариф було доведено до відповідача у встановлений законом спосіб, а саме через району газету "Червона зірка".
Твердження відповідача про те, що позивач не мав права застосовувати до нього нові тарифи без укладення додаткової угоди і сторонами не узгоджувалися ані об*єм постачання теплової енергії в 2009 році в тих об*ємах, що зазначені в розрахунках заборгованості, ані тарифи, що виключає нарахування позивачем вартості спожитої теплової енергії у інших об*ємах та тарифах, ніж вказані в додаткові угоді від 15.10.2007 р. є безпідставними.
Договором не передбачено необхідність та обов'язковість внесення змін до договору в разі зміни тарифів у письмовій формі шляхом укладення нового договору або додаткових угод до нього. Договором передбачено лише обов'язок письмового повідомлення Споживача про зміну тарифів або в засобах масової інформації, що цілком відповідає вимогам діючого законодавства у сфері теплопостачання.
Таким чином, Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" діяло в межах своїх повноважень визначених договором і чинним законодавством, належно проінформувало споживача про зміну тарифів, проте сама зміна ціни на постачання теплової енергії не відноситься до компетенції даного підприємства.
Враховуючи викладене, суд визнає вимоги позивача про стягнення 2309,64 грн. основного боргу належно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, позовні вимоги в частині нарахованих на суму основного боргу 3% річних в розмірі 60,61 грн. та інфляційних витрат, які складають 226,42 грн. підлягають задоволенню.
Пунктом 7.2.2 Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення платежів, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплати за кожний прострочений день, яка виходячи з суми основного боргу складає 188,54 грн. та також підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбачене статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 102,00 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача, з вини якого виник спір.
На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129, 144 Конституції України, статей 1 11,15, 509, 625, 632 Цивільного кодексу України, статей 20, 174, 179, 189, 276 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 с. Толста Белопольського району Сумської області - місце народження (АДРЕСА_1, і/н НОМЕР_1, НОМЕР_2 виданий Чугуївським РВ УМВС України в Харківській області 12.01.99р.) на користь Харківського обласного Комунального Підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури територіі" (61022 м. Харків, Держпром, 3 п., 5 пов., р/р 2600130138088 в АКБ "Золоті Ворота" МФО 351931, код ЄДРПОУ 03361721) 2309,64 грн. - основного боргу; 226,42 грн. - інфляційних витрат; 188,54 грн. - пені; 60,61 грн. - 3% річних, державного мита у сумі 102,00грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.
Суддя Смірнова О.В.
Повний текст рішення підписано 14 лютого 2011 року