Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" лютого 2011 р. Справа № 63/329-10
вх. № 11168/6-63
Суддя господарського суду Погорелова О.В.
при секретарі судового засідання Стешенко О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Ткаченко В.В., довіреність від 10.11.2010 року, відповідача - Омельченко О.В., довіреність від 21.01.2011 року,
розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Харківський комбікормовий завод", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Руновщина", с. Рунівщина
про стягнення 569650,00 грн., -
Позивач просить суд (за уточненою позовною завою) стягнути з відповідача 569650,00 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідач своїх зобов'язань по поставці товару за форвардним контрактом № 13, укладеним між сторонами 18.02.2003 року, вт редакції додаткової угоди до нього від 28.12.2003 року. Позов обґрунтований ст. 693 ЦК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.
07.02.2011 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує в повному обсязі, заявляє про сплив позовної давності, а також просить суд призначити по справі судову технічну експертизу, оскільки директор відповідача спірний контракт не підписував.
Суд, дослідивши відзив та клопотання про призначення експертизи, долучає їх до матеріалів справи.
В судовому засіданні представник позивача підтримує позов у повному обсязі та наполягає на його задоволенні.
Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечує наполягає на задоволенні клопотання про призначення по справі судової технічної експертизи.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
18.02.2003 року між сторони був укладений форвардний контракт № 13 (надалі - контракт), відповідно до п. 1.1 якого продавець (відповідач по справі) зобов'язується передати у власність, а покупець (позивач по справі) прийняти та оплатити товар, а саме: зернові, зернобобові, масляничні культури врожаю 2003 року у кількості та номенклатурі, відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною контракту. Зазначений товар передається відповідачем позивачу у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, передбачених контрактом, з фіксуванням ціни такого продажу у час укладання контракту: пшениця 4 клас - екв. 71,5$; пшениця 3 клас - екв. 89,5$; пшениця 5, 6 клас - екв. 59,5$; ячмінь фуражний - екв. 69,5$; кукурудза - екв. 79,5$; жито групи А - екв. 47,5$ (пункт 1.2 контракту).
Відповідно до п. 4.1 контракту поставка товару здійснюється за базисною умовою поставки, вказаною у відповідній специфікації, а при відсутності в ній необхідних посилань - за базисною умовою СРТ - ВАТ "ХКЗ".
Відповідно до п. 3.2 контракту, товар поставляється за умови здійснення попередньої оплати.
28.12.2003 року сторони уклали додаткову угоду до форвардного контракту, відповідно до якої контракт вступає в силу з дати його підписання та дії до 31 грудня 2007 року.
Позивачем, відповідно до платіжних доручень № 91 від 25.02.2003 року, № 153 від 19.03.2003 року, № 160 від 21.03.2003 року, № 167 від 24.03.2003 року було перераховано відповідачу 569650,00 грн.
Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару не виконав.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Частиною 2 статті 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .
Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Щодо клопотання відповідача про призначення по справі судової технічної експертизи суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позов було подано 23 грудня 2010 року, останнє судове засідання призначено на 08 лютого 2011 року, при тому, що ст. 69 ГПК України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Суд зазначає, що підстави для призначення по справі судової технічної експертизи відсутні, оскільки контракт та додаткова угода до нього були підписані майже вісім років тому, грошові кошти, перераховані позивачем за спірним контрактом відповідач отримав, та за цей час питань щодо дійсності спірного контракту у відповідача не виникало. Натомість вищевказані дії відповідача, суд розцінює як спрямовані на перешкоджання розгляду справи по суті, вони не узгоджуються з приписами частини 3 статті 22 ГПК України щодо обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача про порушення позивачем строків позовної давності, виходячи з наступного.
У ст. 253 Цивільного кодексу України зазначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.
На підставі дослідження обставин справи суд дійшов висновку, що початок перебігу строку позовної давності відраховується з 31.12.2007 року - кінцева дата, коли зобов'язання повинно бути виконане. Як свідчить штамп вхідної кореспонденції господарського суду позов надійшов до суду 23.12.2010 року, тобто в межах встановленого законом строку позовної давності.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 569650,00 грн. заборгованості обґрунтована, вона підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем, та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу та враховуючи те, що спір виник з вини відповідача - покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 533, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні клопотання відповідача про призначення по справі судової технічної експертизи - відмовити.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Руновщина" (Харківська область, Зечепилівський район, с. Руновщина, код ЄДРПОУ 30385932, п/р 26007301720 в Зачепилівському відділенні Ощадбанку Харківської області, МФО 350233) на користь Відкритого акціонерного товариства "Харківський комбікормовий завод" (61139, м. Харків, вул. Котлова, 236, п/р 260021014141 в ХО № 1 АКБ "Регіон-Банк", МФО 351254, код ЄДРПОУ 00952214) - 569650,00 грн. заборгованості, 5696,50 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Погорелова О.В.
Повний текст рішення складений та підписаний 11 лютого 2011 року