Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" лютого 2011 р. Справа № 59/369-10
вх. № 10815/4-59
Суддя господарського суду Бринцев О.В.
при секретарі судового засідання Невзгляд Н.О.
за участю представників сторін:
позивача - Богомолов С.О., за довіреністю б/н від 03.12.2010р.;
відповідача - Сизова Л.В., за довіреністюю № 010-00/6259 від 17.09.2010р.;
прокурора - не з"явився
розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Красноградський маслосирзавод" м. Красноград
до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові, м. Харків
за участю прокуратури Київського району м. Харкова
про визнання недійсним договору
Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Красноградський маслосирзавод", звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк". У позовній заяві позивач просить визнати недійсним договір про надання кредиту у формі овердрафту № 6807V11 від 21 травня 2007 р., укладений між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" та ВАТ "Красноградський маслосирзавод". В обгрунтування позовних вимог посилається на ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 207, 339, 345 Господарського кодексу України, ст.ст. 47,49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", зазначає, що договір суперечить нормам діючого законодавства та вчинений особою (відповідачем), яка не має необхідного обсягу цивільної дієздатності.
Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному, наполягає на задоволенні позовних вимог. Через канцелярію суду представник позивача надав клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи (вх.3614), на вирішення якої просив поставити питання щодо з"ясування якими були кошти, надані ВАТ «Красноградський маслосирзавод» за договором про надання кредиту у формі овердрафту № 6807V11 від 21 травня 2007р., власними чи залученими.
Дане клопотання долучається судом до матеріалів справи.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (вх.2461), поданому через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України, в якому зазначає що доводи позивача грунтуються лише на його переконанні, що надані кредитні кошти є власними коштами відповідача, а не залученими, посилається в обгрунтування своїх заперечень на положення ст.ст. 15, 16, 92, 204, 215, 1051, 1054 Цивільного кодексу України.
Прокурор в судове засідання свого повноважного представника не направив, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про відкладення розгляду справи від 31.01.2011р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення. В попередньому судовому засіданні (31.01.2011р.) прокурор заперечував проти вимог заявленого позову в повному обсязі.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам судового процесу для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
21 травня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством „Красноградський маслосирзавод" (позивач по справі) та Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ «Укрексімбанк» в м. Харкові (відповідач по справі, який є правонаступником ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" відповідно до статуту та Витягу з ЄДР) було укладено договір про надання кредиту у формі овердрафту № 6807V11, відповідно до п.п. 2.1., 2.2. якого, банк надає позичальнику овердрафт з лімітом овердрафту 570000,00 грн. з кінцевим терміном погашення - 21 травня 2008 року; з процентною ставкою за овердрафтом, що визначається таким чином: Ставка НБУ+10% річних, але не менше 18,5% річних.
В позовній заяві позивач зазначає, що у відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.
Відповідно до приписів ст. 339 Господарського кодексу України, фінансове посередництво здійснюється банками у формі банківських операцій. Основними видами банківських операцій є депозитні, розрахункові, кредитні, факторингові та лізингові операції.
Згідно п. 3 частини першої ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції, як розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Посилаючись на зазначені норми права позивач вважає, що банки мають право надавати кредит саме із залучених коштів, а не власних, що є визначальним для цивільної дієздатності банку на видання кредиту, зазначає, що йому відомо, що на підставі договору про надання кредиту у формі овердрафту № 6807V11 від 21 травня 2007 року банком надавались власні кошти, а не залучені, в зв"язку з чим просить суд визнати зазначений договір недійсним.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 15, 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно ст. 20 ГК України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.
Пунктом 7 та п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, якими передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Отже в даній справі необхідною умовою для визнання договору про надання кредиту у формі овердрафту недійсним є умова щодо встановлення обставин, передбачених ст. 215, ст. 203 ЦК України.
Таким чином, позивач в силу викладеного та відповідно ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) зобов'язаний довести за допомогою належних та допустимих доказів факт порушення спірним правочином його прав та/або охоронюваних законом інтересів, а також наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.
Втім, позивачем в позовній заяві не вказано яким чином його права та/або інтереси порушуються спірним правочином. Не надано з цього приводу і відповідних пояснень представником позивача у судових засіданнях. Відсутні в матеріалах справи й інші докази, які могли б привести суд до висновку про наявність таких порушень прав, інтересів позивача.
Також всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) позивач не надав доказів на підтвердження того, що видані за спірним кредитним договром кошти дійсно були власними коштами банку, а не залученими.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено наявність передбачених законом підстав для визнання правочину недійсним. Відтак вимоги позивача не обгрунтовані, не підтверджені наявними матеріалами справи, безпідставні та суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
Клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи, на вирішення якої позивач просив поставити питання про з"ясування якими були кошти, надані ВАТ «Красноградський маслосирзавод»за договором про надання кредиту у формі овердрафту № 6807V11 від 21 травня 2007р., власними чи залученими, залишається судом без задоволення, як безппідставне та необгрнутоване. В письмовому клопотанні про призначення експертизи та усно в судововму засіданні представник позивача не спромігся пояснити, яким чином видача кредиту за рахунок власних коштів порушує права позивача. Відтак між питапннями запропонованими на експретизу та предметом даного спору не вбачається правового зв"язку, а тому підстав для призначення експертизи немає.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 13, 19, 124, 129, 142-145 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 20, 92, 203, 215, 1051, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 339, 345 Цивільного кодексу України, ст. 47 ЗУ "Про банки та банківську діяльність», статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 36, 43, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити в задоволенні клопотання позивача про призначення у справі судової економічної експертизи.
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Бринцев О.В.
/Повний текст рішення
підписано 11.02.2011р.
Справа № 59/369-10/