25 січня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-3170/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Удовіченка С.О.,
при секретарі - Саченко Н.С.,
за участю:
представника позивача - Черневського М.Ю., Ткаченко В.Г.
представника відповідача - Заєць С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Шишакишляхбуд" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
01 липня 2010 року Приватне підприємство "Шишакишляхбуд" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкового повідомлення - рішення №0006172301/0/1894 від 17.06.2010 року яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання, з податку на прибуток, в сумі 211223,2 грн. в тому числі: за основним платежем 141322 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями за штрафними санкціями 69901,2 грн. та податкового повідомлення - рішення №0006172301/0/1895 від 17.06.2010 року яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання, з податку на додану вартість, в сумі 227800,5 грн. в тому числі: за основним платежем 141322 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями за штрафними санкціями 69901,2 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо порушення позивачем п.п. 7.3.1, п.7.3, пп. 7.4.5., п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у зв'язку з включенням до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених постачальникам (ТОВ "Нефтекор СК", ТОВ "Арагон ТЕК") товарів та послуг за угодами, які є нікчемними. Позивач зазначає, що в момент вчинення правочинів між ПП "Шишакишляхбуд" та ТОВ "Нефтекор СК", ТОВ "Арагон ТЕК" всі сторони були існуючими суб'єктами господарювання (перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) та виконували свою діяльність згідно ст. 3 ГК України. Позивач вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину формування податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих ТОВ "Нефтекор СК", ТОВ "Арагон ТЕК" які на суб'єктивну думку податкового органу, мають ознаки фіктивності. Позивач вказує, що діючим законодавством не передбачено обов'язку платника податків перевіряти на ознаки фіктивності, свого контрагента. Разом з тим, позивач зазначає, що податкові накладні видані ТОВ "Нефтекор СК", ТОВ "Арагон ТЕК" отримані ним внаслідок покупки товарів, що підтверджується первинною бухгалтерською документацією, а тому ПП "Шишакишляхбуд" мало всі правові підстави включити їх до свого податкового кредиту. Разом з тим, на думку позивача контролюючий орган безпідставно донарахував йому податок на прибуток вважаючи, що останній безоплатно отримав від ПП "Бонус КБ" за договором №10/06-09 від 10 травня 2009 року мазут, не сплативши податок на пибуток. Позивач вказує, що податковим органом був залишений позаувагою факт передачі ПП "Бонус КБ" права вимоги виконання зобов'язання за договором №10/06-09 від 10 травня 2009 року ТОВ "МПЛ Трейд".
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити адміністративний позов.
Представник відповідача в судовому засідання та у письмових запереченнях проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні вказуючи, що податковим органом встановлено, що в порушення п.п. 7.3.1, п.7.3, пп. 7.4.5., п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, включеного до вартості придбаних послуг та товарів від постачальників ТОВ "Нефтекор СК", ТОВ "Арагон ТЕК" які на думку податкового органу мають ознаки фіктивності. Також зазначав, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Арагон ТЕК" анульовано, що позбавляє позивача права формувати податковий кредит на підставі податкових накладних виданих вказаним товариством. Крім того, контролюючим органом зазначено, що позивач безпідставно не сплатив податок на прибуток з безоплатно отриманого мазуту від ПП "Бонус КБ".
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, що приватне підприємство "Шишакишляхбуд" 07 липня 2006 року зареєстровано як юридична особа (ідентифікаційний код 34397999) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради. З 09 липня 2006 року позивач перебуває на податковому обліку в органах ДПС.
01.02.2006 року ПП "Шишакишляхбуд" зареєстрований як платник ПДВ (свідоцтво №23478241).
З 13.05.2010 р. по 03.06.2010 р. працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства "Шишакишляхбуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2010 р.
За результатами перевірки 07.06.2010 року відповідачем складено акт №2676/23-209/34397999, в якому зафіксовано порушення п.п. 7.3.1, п.7.3, пп. 7.4.5., п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" за наслідками нікчемних правочинів укладених між ПП "Шишакишляхбуд" та його контрагентами ТОВ “Нефтекор - СК” та ТОВ “Арагон ТЕК” на загальну суму 151867 грн., в тому числі: за листопад 2008 року в сумі 77238 грн., за грудень 2008 року в сумі 11992 грн., за травень 2009 року в сумі 33655 грн., за січень 2010 року в сумі 28982 грн.
Крім того, контролюючим органом встановлено порушення п.1.21, п.1.23 ст.1, п.4.1 ст.4, п.п.4.1.6 п.4.6 ст.4, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за наслідками договірних відносин з ПП "Бонус КБ", оскільки товар (мазут) отриманий за наслідками господарський правовідносин, одержаний безоплатно та без утримання податку на прибуток.
На підставі вищенаведеного акту перевірки 17.06.2010 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0006172301/0/1895 від 17.06.2010 року яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання, з податку на додану вартість, в сумі 227800,5 грн. в тому числі: за основним платежем 141322 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями за штрафними санкціями 69901,2 грн. та податкове повідомлення-рішення №0006172301/0/1894 від 17.06.2010 року яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання, з податку на прибуток, в сумі 211223,2 грн. в тому числі: за основним платежем 141322 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями за штрафними санкціями 69901,2 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку податковому повідомленню - рішенню Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції №0006172301/0/1895 від 17.06.2010, суд виходить з наступного.
Законом України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР (надалі -Закон України “Про ПДВ”) визначено коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Відповідно до пп. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону України “Про ПДВ” об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України
Згідно пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України “Про ПДВ” датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України “Про ПДВ” визначено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).
При цьому пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про ПДВ” передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.
Господарські відносини позивача (покупець) з ТОВ “Нефтекор СК” (продавець) ґрунтувалися на підставі договору поставки матеріалів та обладнання укладеного 03 грудня 2007 року (а.с.34).
Судом встановлено, що ТОВ "Нефтекор-СК" на виконання вищенаведеного договору видало ПП "Шишакишляхбуд" податкові накладні, а саме: №1259 від 27.11.2008 р. №1239 від 06.11.2008р., №1241 від 07.11.2008р., №1249 від 10.11.2008р., №1233 від 03.11.2008р., №1321 від 05.12.2008р., №1323 від 24.12.2008р., (а.с.35-42).
Зазначені податкові накладні, на загальну суму ПДВ 89230,34 грн., оформлено згідно вимог пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про ПДВ”, підписані та скріплені печаткою ТОВ "Нефтекор СК" (ідентифікаційний код 35147348), яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.
Також, позивачем сформовано податковий кредит в сумі 33655,30 грн. на підставі податкових накладних виданих ТОВ "Арагон ТЕК" (ідентифікаційний код 36316859).
Податковий орган посилаючись на той факт, що 01.02.2010 року свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Арагон ТЕК" скасовано, зазначає, що позивач безпідставно та протиправно відніс вказану суму до свого податкового кредиту.
Судом встановлено та не заперечується контролюючим органом, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Арагон ТЕК" скасовано 01.02.2010 року.
Згідно із п.п. 7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Пунктом 9.2 ст.9 Закону України «Про ПДВ»визначено, що будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.
Таким чином, 09.01.2009 року ТОВ "Арагон ТЕК" (ідентифікаційний код 32592479) було зареєстровано як платника податку на додану вартість.
Відповідно до п.п. «Г»п.9.8 ст. 9 Закону України «Про ПДВ»встановлено, що реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо: особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
Разом з тим, 01.02.2010 року складено акт про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Арагон ТЕК".
Виходячи з вищевикладеного на момент видачі податкових накладних у травні 2009 року №90 від 14.05.2009 р. та №93 від 18.05.2009 р., №11 від 12.10.2005 р. на загальну суму ПДВ 33655,30 грн. свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Арагон ТЕК" не було анульовано, відповідно товариство мало право на видачу вказаних податкових накладних, а позивач в свою чергу правомірно збільшив свій податковий кредит на суму 33655,30 грн. За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно та необґрунтовано донарахував позивачу 33655,30 грн. податку на додану вартість.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Судом встановлено, що фактичне виконання договорів №6 від 03.05.2009 року та №12 від 03.12.2007 року укладених позивачем з ТОВ "Нефтекор - СК" та ТОВ "Арагон ТЕК" підтверджено видатковими накладними, заявками на транспортування товару, товарно -транспортними накладними, банківськими виписками з особового рахунку, копії яких залучені у матеріалах справи.
Доводи відповідача про нікчемність договорів позивача з ТОВ “Нефтекор-СК” та ТОВ "Арагон ТЕК" відхиляються судом з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Реальність господарських операцій позивача з ТОВ “Нефтекор-СК” та ТОВ "Арагон ТЕК" підтверджується первинними бухгалтерськими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.
Відповідачем не доведено, що договори позивача із вказаними контрагентами були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Відсутність ТОВ "Нефтекор СК" на місці знаходження, про що зазначено в акті перевірки, також не має наслідком, згідно вимог чинного законодавства, нікчемності укладених угод та не свідчить про те, що угоди не мали реального характеру.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд вважає необгрунтованим висновок перевірки про завищення позивачем податкового кредиту за листопад 2008 року, грудень 2008 року, травень 2009 року в сумі 151867 грн. у зв'язку з віднесенням до його складу сум ПДВ отриманих з продажу товарів від ТОВ “Нефтекор-СК” та ТОВ "Арагон ТЕК", а тому податкове повідомлення - рішення №0006172301/0/1895 від 17.06.2010 року.
Надаючи правову оцінку податковому повідомленню - рішенню Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції №0006172301/0/1894 від 17.06.2010 року, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та ПП "Бонус КБ" укладений договір №10/06-09 від 10.06.2009 року. Згідно умов вказаного договору ПП "Бонус КБ" реалізує, а позивач приймає та оплачує мазут топочний.
ПП "Бонус КБ" поставило позивачу мазут топочний на загальну суму 223888 грн. За даний товар позивач розрахувався частково, в наслідок чого за ним рахується заборгованість в сумі 173889 грн.
Спірне податкове повідомлення рішення ґрунтується на твердженнях податкового органу, що в наслідок банкрутства ПП "Бонус КБ", мазут топочний на суму 173889 грн. отриманий позивачем безоплатно, а тому останній повинен сплатити з його вартості податок на прибуток.
Відповідно до п.1.23 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.
Згідно п.4.1. Згідно ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Підпунктом 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що валовий дохід включає доходи інших джерел, у тому числі, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої" платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді та сум заборгованості. що підлягає включенню до валовиx доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону.
Судом встановлено, що 30.08.2009 року між ПП "Бонус КБ" та ТОВ "МПЛ Трейд" укладено договір №1 про уступку вимоги боргу. Відповідно до умов вказаного договору ПП "Бонус КБ" передає, а ТОВ "МПЛ Трейд" приймає право вимоги виконання зобов'язання за договором №10/06-09 від 10 травня 2009 року.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
Згідно із ст. 513, 514 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, оскільки право уступки вимоги за договором №10/06-09 від 10 травня 2009 року передано від ПП "Бонус КБ" до ТОВ "МПЛ Трейд", відповідно твердження податкового органу щодо отримання ПП "Шишакишляхбуд" мазуту топочного на суму 173889 грн. безоплатно є помилковими.
Відповідно суд приходить до висновку, що контролюючий орган безпідставно нарахував позивачу податок на прибуток за господарською операцією з придбання мазуту топочного за договором №10/06-09 від 10 травня 2009 року, оскільки належним платником вказаного податку, з урахуванням договору уступки вимоги, є ТОВ "МПЛ Трейд".
Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень - рішень покладено на податковий орган.
Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов Приватного підприємства "Шишакишляхбуд" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області №0006172301/0/1894 від 17.06.2010 року та №0006172301/0/1895 від 17.06.2010 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Шишакишляхбуд" судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.
Копію постанови направити сторонам.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 31 січня 2011 року.
Суддя С.О. Удовіченко