Категорія №2.11.1
Іменем України
22 листопада 2010 року Справа № 2а-6430/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Твердохліба Р.С.,
секретаря судового засідання Чукіній А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Інвестхолдинг» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000652360/0 від 20 вересня 2010 року за формою «В1» про зменшення суми бюджетного відшкодування на 524616,00 грн.,
30 серпня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Інвестхолдинг» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000652360/0 від 20 вересня 2010 року за формою «В1» яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 524616,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в серпні 2010 року на адресу ПРАТ «Інвестхолдинг», поштою надійшов акт «Про результати невиїзної документальної перевірки ПРАТ «Інвестхолдинг» (код ЄДРПОУ 33846041) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2009 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в листопаді 2009 року» №623/23-616/33846041 від 19.08.2010 року (надалі акт перевірки).
В вищенаведеному акті зазначено, що при проведенні перевірки встановлено порушення податкового законодавства, а саме п. 1.8, ст. 1, п.п 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 7.7.2, п. 7.7, ст.7 Закону України від 03.04.1997 Ш168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), в результаті чого ПРАТ «Інвестхолдінг» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2010 року на суму 524616,00 грн.
Суть порушень які викладені в акті перевірки, це незадовільний стан підприємств по ланцюгам постачання (2, 3 ланцюги), що не дає можливості здійснити перевірку до виробника або імпортера.
Позивачем зазначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі документів, які платник податків зобов'язаний предоставляти до ДПІ у зв'язку з нарахуванням і сплатою податків. Такі документи і їхні ознаки визначені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181, застосування додаткових документів, (які не надавалися платником податку до ДПІ, та які жодним чином не пов'язані з діяльністю ПРАТ «Інвестхолдинг»), при проведенні невиїзної (камеральної) перевірки, чинним законодавством не передбачено.
Позивач також звернув увагу суду на те, що висновки акту перевірки базуються виключно на висновках, які припускають незадовільний стан підприємств, які не є безпосередньо постачальниками ПРАТ «Інвестхолдинг». Крім того, як зазначено в самому акті, право на бюджетне відшкодування виникло за рахунок від'ємного значення попереднього податкового періоду, а це листопад 2009 року (стор. 4 акту). За таких умов, позивач вважав, що діяльність постачальників грудня 2009 року не впливає на суму бюджетного відшкодування, яка виникла за результатами діяльності у листопаді 2009 року.
Вважав акт невиїзної перевірки не належним доказом порушення ПРАТ «Інвестхолдинг» податкового законодавства та вважав, що бюджетне відшкодування не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, які не мають господарських правовідносин з ПРАТ «Інвестхолдинг».
Крім того вважав висновки про порушення ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставними, оскільки, відповідачем здійснювалась невиїзна документальна перевірка, та при проведенні такої перевірки не застосовувались первинні документи податкового обліку ПРАТ «Інвестхолдинг» в тому числі і отримані податкові накладні.
У разі сумнівів стосовно суми заявленого бюджетного відшкодування, податковий орган повинен провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування, яка проведена не була, і як наслідок первинні документи які підтверджують формування податкового кредиту та податкових зобов'язань не досліджувались.
Таким чином позивач вважав, що відповідачем зменшено суму бюджетного відшкодування на підставі акту перевірки, який складено всупереч вимог діючого законодавства, та висновки такого акту базуються виключно на припущеннях про можливі порушення норм податкового законодавства іншими платниками податку. Такі висновки зроблено без аналізу первинних документів, без аналізу структури взаємовідносин суб'єктів господарювання. Тобто фактично, посадові особи які проводили перевірку без врахування фактичних обставин, з перевищенням повноважень наданих їм законом, визначили об'єкт оподаткування, та склали документ, який став підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеному в позові та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення проти позову в яких зокрема зазначив, що Ленінською МДПІ у м. Луганську проведена невиїзна документальна перевірка ПРАТ «Інвестхолдінг» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковому рахунку підприємства у банку за грудень 2009 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в листопаді 2009 року.
Результати перевірки оформлено актом від 19.08.10 №623/23-616/33846041, яким встановлено порушення п.1.8. ст.1 п.п. 7.3.1 п.7.3 п.п.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» в результаті чого ПРАТ «Інвестхолдінг» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за грудень 2010 року на суму 524 616 грн. Такі висновки Ленінською МДПІ у м. Луганську зроблено з огляду на те, що при перевірці поданої ПРАТ «Інвестхолдінг» до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкової декларації з ПДВ за грудень 2009 року та додатку 2 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2009 року, встановлено, що сума заявленого бюджетного відшкодування виникла у попередньому податковому періоді - листопаді 2009 року.
Згідно додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2009 року встановлено, що основним постачальником ПРАТ «Інвестхолдінг» у грудні 2009 року були ЗАТ «Макіївський металургійний завод», ТОВ «Пауер Грідс» та ЗАТ «Донецьксталь».
Відповідно до проведеного аналізу ланцюгів постачання, встановлено, що податковий кредит сформовано підприємствами, які мають незадовільні стани.
Згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання не встановлені підприємства-виробники або імпортери.
Відповідач наполягав на тому, що право на відшкодування ПДВ з бюджету передбачає обов'язкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету та зазначив, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про ПДВ» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.
В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному в письмових запереченнях та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи, 19 серпня 2010 року Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську проведено невиїзну документальну перевірку ПРАТ «Інвестхолдинг» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства у банку за грудень 2009 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в листопаді 2009 року, за результатами якої складено акт від 19 серпня 2009 року № 623/23-616/33846041.
В акті невиїзної документальної перевірки від 19 серпня 2009 року № 623/23-616/33846041 зазначено, що згідно з поданою ПРАТ «Інвестхолдинг» до Ленінської МДПІ у м. Луганську декларацією з ПДВ за грудень 2009 року (вх. від 18.01.2010 №122760) та розрахунком суми бюджетного відшкодування, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку складає 524616,00 грн.
Згідно з даними розрахунку бюджетного відшкодування, залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, становить 524616,00 грн.
Частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), становить 524616,00 грн., сума, що підлягає відшкодуванню становить 524616,00 грн.
Згідно довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається не погашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації за листопад 2009 рок), залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду (рядок 24 податкової декларації звітного періоду) складається із сум ПДВ, які виникли в листопаді 2009 року.
На порушення вимог п. 1.8. ст.1 п.п. 7.3.1 п.7.3 п.п.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» ПРАТ «Інвестхолдінг» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за грудень 2010 року на суму 524616,00 грн.
Такі висновки Ленінською МДПІ у м. Луганську зроблено з огляду на наступне.
При перевірці поданої ПРАТ «Інвестхолдінг» до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкової декларації з ПДВ за грудень 2009 року та додатку 2 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2009 року, встановлено, що сума заявленого бюджетного відшкодування виникла у попередньому податковому періоді - листопаді 2009 року.
Згідно додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2009 року встановлено, що основним постачальником ПРАТ «Інвестхолдінг» у грудні 2009 року були:
- Закрите акціонерне товариство «Макіївський Металургійний Завод», згідно аналізу системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання встановлено, що основними постачальниками ЗАТ «Макіївський Металургійний Завод» у грудні 2009 року були: друга ланка постачання 36162414 ТВ «НК Полюс» стан-10 - запит на встановлення місцезнаходженням, сума ПДВ 124221,77 грн., друга ланка постачання 23602486 Акціонерне товарситво закритого типу «Подшипниксбыт», стан-3 - прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру), сума ПДВ 87860,81 грн. та друга ланка постачання 2074611815 ОСОБА_1 стан-3 - прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру), сума ПДВ 26166,40 грн.
- ТОВ «Пауер Грідс» стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, сума ПДВ - 2379757, 72 грн., згідно аналізу системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання -встановлено, що основними постачальниками ТОВ «Пауер Грідс» у грудні 2009 року були: друга ланка постачання ТОВ «Елтіма» стан-23 - місцезнаходження не встановлено, сума ПДВ 5436945,00 грн.
- ЗАТ «Донецьксталь», згідно аналізу системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання встановлено, що основними постачальниками ЗАТ «Донецьксталь» у грудні 2009 року були: друга ланка постачання 34501191 ПП «Виробнича фірма «Роса» стан 10- запит на встановлення місцезнаходження, сума ПДВ 1966894,84 грн., друга ланка постачання 36162414 ТОВ «НК Полюс», стан 10- запит на встановлення місцезнаходження, сума ПДВ 413142,15 грн.
Відповідно до проведеного аналізу ланцюгів постачання, встановлено, що податковий кредит сформовано підприємствами, які мають незадовільні стани.
Згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання не встановлені підприємства-виробники або імпортери.
На підставі викладеного в акті зазначається про неможливість підтвердження фактів виникнення податкових зобов'язань по ланцюгам постачання до виробника продукції або імпортера, а також факт надмірної сплати суми ПДВ по даному ланцюгу постачання до Державного бюджету України, що передбачено п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР.
Таким чином, відповідач дійшов висновку про те, що враховуючи дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні ДПА України, неможливо проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника, або імпортера та не можливо підтвердити факт надмірної сплати податку, як це передбачено п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, а також не можливо встановити період виникнення податкових зобов'язань по всьому ланцюгу постачання, як зазначено у п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР.
На підставі акта невиїзної документальної перевірки від 19 серпня 2009 року № 623/23-616/33846041 Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську за порушення пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» прийнято податкове повідомлення - рішення форми «В1» від 20 серпня 2010 року № 0000652360/0, яким ПРАТ «Інвестхолдинг» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 524616,00 грн. (т.1 а.с.9).
Суд вважає податкове повідомлення - рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську форми «В1» від 20 серпня 2010 року № 0000652360/0, яким ПРАТ «Інвестхолдинг», зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 524616,00 грн., протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на таке.
Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».
Згідно із статтею 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»:
- податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);
- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);
- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (пункт 1.8).
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».
Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).
Тобто, за приписами підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» право на отримання суми бюджетного відшкодування пов'язано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг).
Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не пов'язує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товару (послуг) в ціні таких товарів (послуг). Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов'язку держави здійснити повернення коштів за результатами відповідного звітного періоду.
Матеріалами справи (договором поставки від 01 червня 2009 року №200/09, специфікаціями до договору від 01 червня 2009 року №200/09 №1 та б/н, договором №1/7-1 від 04.02.2008, додатковою угодою №1 від 25.04.2008 до договору №1/7-1 від 04.02.2008, специфікацією №2 від 24.04.2008 до договору №1/7-1 від 04.02.2008, договором №180/31/08 від 31.08.2008, специфікаціями №1 та №2 до договору №180/31/08 від 31.08.2008, договором №24/2 від 26.08.2009, додатковими угодами №1, №2, №3, №4 від 26.08.2009 до договору №24/2 від 26.08.2009, договором поставки нафтопродуктів №0196-09/П від 01.04.2009, заявками на доставку нафтопродуктів автомобільним та залізничним транспортом, додатковою угодою №1 до договору поставки нафтопродуктів №0196-09/П від 01.04.2009 від 21.12.2009 та додатками до цього договору, договором №1/Т від 18.08.2009, договором №24 від 23.02.2009, специфікаціями та додатковими угодами до договору №24 від 23.02.2009, договором №174/09 від 24.03.2009, специфікаціями та додатковими угодами до договору №174/09 від 24.03.2009, договором поставки №01-02-09 від 01.02.2009, специфікаціями, додатковими угодами та актом приймання-передачі до договору поставки №01-02-09 від 01.02.2009, договором зберігання №1 від 25.05.2007, договором №104/088 від 12.08.2008, специфікаціями та додатковими угодами до договору №104/088, договором №02/03/09-01 від 02.03.2009, договором №304298 від 09.07.2008, додатковими угодами та специфікаціями до договору №304298 від 09.07.2008, реєстром отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2009 року, податковими накладними, платіжними дорученнями, актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортними накладними за листопад 2009 року, підтверджено товарність операцій між ПРАТ «Інвестхолдинг» та ЗАТ «Макіївський металургійний завод», ТОВ «Пауер Грідс» та ЗАТ «Донецьксталь», фактичну сплату позивачем - отримувачем товарів (послуг) сум податку на додану вартість в ціні товару (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), які включені до складу податкового кредиту, та використання отриманого товару у господарській діяльності ПРАТ «Інвестхолдинг».
Нормами Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не передбачений обов'язок покупця товару - платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податку на додану вартість безпосередньо до державного бюджету, а тому доводи податкового органу щодо обов'язку платника податку - покупця товару доводити надмірну сплату податку на додану вартість саме до державного бюджету, є такими, що не відповідають законодавчо встановленому механізму справляння цього виду податку.
У пункті 1.3 статті 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.
Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.
Неможливість проведення перевірок по ланцюгам постачання, на які посилається відповідач, проводяться не стосовно безпосередніх постачальників товарів, а за ланцюгами постачання починаючи з другого ланцюга та інших. Факт сплати суми ПДВ у ціні товару безпосередньо позивачем відповідачем не заперечується.
З урахуванням викладеного, факт порушення контрагентами - постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному етапів з придбання товарів (послуг), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а позивач вживає заходи до відшкодування податку до бюджету, тобто що без участі експортера або виробника податкова вигода не може бути одержана, або що діяльність платника податку, його взаємозалежність спрямована на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадку, коли такі операції здійснюються через посередників.
Таких доказів відповідачем, з урахуванням вимог ч.2 ст. 71 КАС України у судовому засіданні не надано.
За таких обставин, суд зазначає, що можливі порушення Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» контрагентами (ЗАТ «Макіївський металургійний завод», ТОВ «Пауер Грідс» та ЗАТ «Донецьксталь») породжує негативні наслідки саме для ЗАТ «Макіївський металургійний завод», ТОВ «Пауер Грідс» та ЗАТ «Донецьксталь» і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.
Крім того суд зазначає, що статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів.
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, серед іншого перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Згідно п. 1.1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 10.08.2005 № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205 (далі - Порядок) а тому є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України та підлягає застосуванню відповідно до частини 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні» для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами.
Згідно п. 1.3 Порядку за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.
Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
Згідно п. 4.1 Порядку до підписання акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок враховуються пояснення та зауваження, надані посадовими особами в ході перевірки. При виникненні спірних питань та зауважень щодо встановлених порушень під час здійснення перевірки такі питання та заперечення виносяться на розгляд постійних комісій при обласних державних податкових адміністраціях (державних податкових інспекціях, спеціалізованих державних податкових інспекціях по роботі з великими платниками податків).
Згідно п. 4.3 Порядку підписання акта виїзної планової чи позапланової перевірок посадовими особами суб'єкта господарювання та посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку, здійснюється за місцезнаходженням платника податків, а у разі здійснення невиїзних документальних перевірок, - у приміщенні органу державної податкової служби, куди посадові особи суб'єкта господарювання письмово запрошуються для підписання акта до закінчення строку, передбаченого у пункті 4.2 цього розділу.
Пунктом 4.2. Порядку передбачено, що акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається у двох примірниках та підписується протягом 5-ти робочих днів з дня, наступного за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для суб'єктів малого підприємництва - протягом 3-х робочих днів, а для суб'єктів господарювання, які мають філії та перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10-ти робочих днів). Строк складання акта перевірки не зараховується до строку проведення перевірки з урахуванням його продовження, встановленого законом.
Згідно п. 4.4 Порядку у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки.
Органи державної податкової служби розглядають заперечення протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем їх надходження та про результати розгляду письмово повідомляють суб'єкта господарювання.
За результатами розгляду заперечень складається висновок довільної форми, у якому зазначаються наведені в акті перевірки факти та дані, відносно яких надано заперечення суб'єктом господарювання, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції органу державної податкової служби стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підводиться підсумок щодо обґрунтованості заперечень.
Зазначений висновок є складовою частиною матеріалів перевірки та враховується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби при їх розгляді і прийнятті податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій).
Як вбачається із матеріалів справи, акт Про результати невиїзної документальної перевірки ПРАТ «Інвестхолдинг» (код ЄДРПОУ 33846041) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2009 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в листопаді 2009 року», №623/23-616/33846041 було складено 19 серпня 2010 року, другий примірник якого було направлено позивачу поштою з повідомленням про вручення, згідно п.4.9 Порядку.
Разом із цим, оскаржуване повідомлення - рішення було винесено відповідачем 20 серпня 2010 року, тобто на наступний день після складання акту невиїзної документальної перевірки від 19.08.2010, що є порушенням п. 4.4 Порядку, який передбачає право платника податку принести свої зауваження на акт перевірки податкового органу.
Таким чином, відповідач фактично позбавив позивача права на принесення своїх зауважень стосовно зазначеного акту перевірки.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в акті Про результати невиїзної документальної перевірки ПРАТ «Інвестхолдинг» (код ЄДРПОУ 33846041) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2009 року, які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в листопаді 2009 року» №623/23-616/33846041 від 19.08.2010 зазначено, що право на бюджетне відшкодування у позивача виникло за рахунок від'ємного значення попереднього податкового періоду, а саме листопада 2009 року.
Суд вважає безпідставним та необґрунтованим посилання відповідача при прийнятті рішення щодо визначення податкових зобов'язань на те, що згідно проведеного аналізу ланцюгів постачання встановлено, податковий кредит сформовано підприємствами, які мають незадовільні стани, оскільки згідно акту №623/23-616/33846041 від 19.08.2010 перевірялися ланцюги постачання грудня 2009 року.
Тобто, податковим органом досліджувалися питання постачання іншого податкового періоду, який немає жодного відношення до податкового періоду листопада 2009 року, за рахунок якого заявлене бюджетне відшкодування за грудень 2009 року.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх рішень, не довів суду правомірність свого рішення щодо зменшення ПРАТ «Інвестхолдинг» суми бюджетного відшкодування на 524616,00 грн.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги ПРАТ «Інвестхолдинг» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000652360/0 від 20 вересня 2010 року за формою «В1» про зменшення суми бюджетного відшкодування на 524616,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 22 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Приватного підприємства «Інвестхолдинг» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000652360/0 від 20 вересня 2010 року за формою «В1» про зменшення суми бюджетного відшкодування на 524616,00 грн. - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000652360/0 від 20 вересня 2010 року за формою «В1» про зменшення суми бюджетного відшкодування на 524616,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Інвестхолдинг» (ідентифікаційний код 33846041, місцезнаходження: 91055, м. Луганськ, вул.Т.Г. Шевчанка, буд. 7, р/р 260060002301 у філії АБ Південний м. Донецьк, МФО 377012) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено 29 листопада 2010 року.
СуддяР.С. Твердохліб