Категорія №14
Іменем України
01 лютого 2011 року Справа № 2а-164/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Качуріної Л.С.,
секретаря судового засідання Єретиковій К.В.,
в присутності сторін: від позивача - Нечай О.В. (довіреність від 10.01.2011р. №863-1)
від відповідача - Бойко Г.П. (довіреність від 04.01.2011р. №01/07-20)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства Холдингова компанія «Луганськтепловоз» до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним рішення № 889 від 02.12.2010 року,-
05 січня 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому зазначив, що рішенням Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська № 889 від 02.12.2010 року до Відкритого акціонерного товариства Холдингова компанія «Луганськтепловоз» застосовано штрафні санкцій у сумі 1 156 042, 52 грн. та нарахована пеня на суму 231 459, 99 грн.
Позивач вважав вказане рішення незаконним, тому що підприємство знаходиться у скрутному фінансовому становищі, що не дозволяє своєчасно сплачувати заробітну плату працівникам. Через наявність заборгованості з виплати заробітної плати також несвоєчасно сплачувались страхові внески до Пенсійного фонду України, однак, під час виплати заборгованості із заробітної плати одночасно здійснювалось перерахування відповідної частки страхових внесків. За таких обставин позивач просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо винесення оскаржуваного рішення та визнати недійсним рішення № 889 від 02.12.2010 року про застосування фінансових санкцій.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача позов не визнав посилаючись на те, що ВАТ ХК «Луганськтепловоз» постійно допускались затримки сплати страхових внесків, вказану обставину підтверджено обліковою карткою ВАТ ХК «Луганськтепловоз». Штрафні санкції застосовані у розмірі 10 % від суми затримки сплати страхових внесків, а також нараховано пеню у відповідності до вимог ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та додані сторонами докази, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відкрите акціонерне товариство «Холдінгова компанія «Луганськтепловоз» зареєстровано у якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 09.07.1993 за № 399, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 05763797, юридична адреса: 91005, м. Луганськ, вул. Фрунзе, 107 (а.с.11), зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська у якості платника страхових внесків.
Як вбачається з картки особового рахунку ВАТ ХК «Луганськтепловоз» починаючи з 23.09.2010 по 30.11.2010 року підприємство постійно мало недоїмку зі сплати страхових внесків.
Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська № 889 від 02.12.2010 року до ВАТ ХК «Луганськтепловоз» застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 10 % від суми своєчасно не сплачених страхових внесків у сумі 1 156 042, 52 грн. та нараховано пеню у сумі 231 459, 99 грн. за період з 23.09.2010 року до 30.11.2010 року(а.с. 5).
Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій затримка у сплаті страхових внесків за період з 23.09.2010 року до 30.11.2010 року становить від 3 до 46 днів. (а.с. 5-6). Факт перерахування страхових внесків у дати, зазначені у розрахунку штрафних санкцій підтверджено представником позивача у судовому засіданні, крім того, факт несвоєчасності сплати страхових внесків позивачем взагалі не оскаржується.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, станом на час існування спірних правовідносин (далі - Закон України №1058-IV), закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи такого страхування. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.
Пунктом 1 статті 11 Закону України №1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та інших встановлених законом умов.
Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України №1058-IV страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.
У статті 18 Закону України №1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Статтею 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачений наступний порядок обчислення та сплати страхових внесків:
- обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина 2);
- сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду (частина 4),
- страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, при цьому базовим звітним періодом для позивача, як страхувальника, є місяць (частина 6);
- перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг) (частина 6);
- днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду, у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду (частина 9);
- якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 10).
Частиною 2 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Пунктом 2 частини 9 цієї ж статті визначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Згідно п. 9.3.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрована Міністерством юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (далі - Інструкція) рішення про застосування штрафів, зазначених у цьому підпункті.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
Крім того, частиною 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Таким чином, посилання позивача на те, що несвоєчасність сплати страхових внесків пов'язана з відсутністю коштів на виплату заробітної плати та невиплатою заробітної плати працівникам підприємства у встановлені строки є необґрунтованими, так як Закон № 1058 не ставить у залежність обов'язок сплачувати страхові внески з фактичною виплатою заробітної плати.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Холдингова компанія «Луганськтепловоз» документально та нормативно не обґрунтовані та є такими, що не підлягають задоволенню, натомість, відповідачем надано достатньо доказів правомірності своїх дій щодо застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені на суми несвоєчасно сплачених страхових внесків та законності оскаржуваного рішення № 889 від 02.12.2010 року.
Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а у випадку часткового задоволення позову - відповідно до задоволених вимог.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 01 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 05 лютого 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства Холдингова компанія «Луганськтепловоз» до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним рішення № 889 від 02.12.2010 року - відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 05 лютого 2011 року.
Суддя Л.С. Качуріна