Категорія №2.33
Іменем України
24 січня 2011 року Справа № 2а-8847/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Качуріної Л.С.
при секретарі Єретиковій К.В.,
в присутності сторін:
представника позивача: не з'явився;
представника відповідача: не з'явився;
представник третьої особи: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного комітету України по земельним ресурсам головного управління Держкомзему в Луганській області, Управління Держкомзему в м. Луганську Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Виконавчий комітет Артемівської районної в м. Луганську ради про визнання недійсним локального акту листа та незаконними дій відповідача у частині відмови у наданні в користування земельної ділянки, -
18 листопада 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду з Ленінського районного суду м. Луганська для розгляду по суті надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Державного комітету України по земельним ресурсам головного управління Держкомзему в Луганській області про визнання недійсним локального акту листа та незаконними дій відповідача у частині відмови у наданні в користування земельної ділянки.
Ухвалою суду від 19 листопада 2010 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Виконавчий комітет Артемівської районної в м. Луганську ради в Луганській області.
Ухвалою суду від 11 січня 2011 року до участі у справі залучено в якості другого відповідача Управління Держкомзему в м. Луганську Луганської області.
У позовній заяві позивач просив суд: 1) визнати незаконним та як наслідок - недійсним локальний акт ненормативного характеру - лист відповідача від 06.02.2009 року №01-14/118; 2) визнати незаконними дії відповідача в частині відмови в наданні виводу про можливість відводу земельної ділянки згідно поданої заяви і наданих до неї документів; 3) зобов'язати відповідача повторно розглянути подану заяву про виділення безоплатно земельної ділянки для будівництва будинку і господарських будівель в рамках діючого законодавства; 4) стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на надання юридичних послуг в сумі 500грн.
В обґрунтування заявленого позову представник позивача зазначив, що листом від 12.01.2009 року №Б-1797-2 Артемівським райвиконкомом м. Луганська йому повідомлено, що його заява з додатками до неї про надання безоплатно земельної ділянки в порядку ст.118 Земельного кодексу України, була направлена для розгляду в Управління Держкомзему в м. Луганську.
На думку позивача згідно відповіді Управління Держкомзему в м. Луганську від 06.02.2009 року №01-14/118 йому необґрунтовано відмовлено в наданні виводу про можливість відводу земельної ділянки з мотивів ненадання необхідних документів, передбачених п.5 ст.151 Земельного кодексу України.
Представник позивача у судове засідання не прибув, надіслав суду заяву про розгляд справи за його відсутності (т.№1 а.с.68).
Представник відповідача - Державного комітету України по земельним ресурсам головного управління Держкомзему в Луганській області у судове засідання не прибув, заперечення проти адміністративного позову не надав, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неприбуття суду не відомі.
Представник відповідача - Управління Держкомзему в м. Луганську Луганської області у судове засідання не прибув, заперечення проти адміністративного позову не надав, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неприбуття суду не повідомив. Згідно ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомленій належним чином, причини суду не відомі.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд на підставі наявних у справі доказів дійшов до наступного.
У судовому засіданні встановлено, що позивач - громадянин України ОСОБА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.
За наявними у справі доказами суд установив, що 19 грудня 2008 року позивач звернувся із заявою до Голови виконавчого комітету Артемівської районної в місті Луганську ради в Луганській області, в якій посилаючись на ст.ст. 116, 118, 121, 151 Земельного кодексу України просив надати йому безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку в районі вулиці Фадєєва в Артемівському районі м. Луганська (т.№1 а.с.4).
Згідно переліку додатка, зазначеного у заяві, до позивачем заяви були додані документи: копія паспорта, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного коду; копія довідки з управління земельних ресурсів; графічний матеріал із зазначенням бажаного місця земельної ділянки.
12 січня 2009 року на адресу позивача Головою виконавчого комітету Артемівської районної в місті Луганську ради в Луганській області надіслана відповідь за номером №Б-1797-2 від 12.01.2009 року, згідно якої позивач повідомлений, що відповідно із змінами та доповненнями до Земельного кодексу України №509-VІ, згідно до п.6 ст.118 та п.7 ст.151 даного кодексу, копія заяви про надання йому в районі вулиці Фадєєва земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку з усіма матеріалами, які приложені до поданої заяви, виконкомом Артемівської районної у місті Луганську ради були направлені до: Управління нерухомим майном Луганської міської ради за адресою: вул. Коцюбинського, 14; Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради за адресою: вул. Коцюбинського, 14; Артемівської районної санітарно-епідеміологічної станції за адресою: вул. А.Ліньова, 100; Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Луганській області за адресою: вул. А.Ліньова, 85; Відділу з питань охорони культурної спадщини за адресою: вул. Коцюбинського, 14; Управляння Держкомзему у місті Луганську Луганської області за адресою: вул. Ломоносова, 96-ж; Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства за адресою: проїзд Лєсной, 1. Про розгляд висновків щодо можливості відведення земельної ділянки буде повідомлено додатково (т.№1 а.с.5).
11 лютого 2009 року листом №Б-1797-2 на адресу позивача Голова виконавчого комітету Артемівської районної в місті Луганську ради повідомив, що у відповідь на направлені виконкомом копії його заяви про надання в районі вулиці Фадєєва земельної ділянки, були отримані відповіді від: Артемівської районної санітарно-епідеміологічної станції №05-02/14 від 06.02.2009 року; Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Луганській області №641 від 29.01.2009 року; Управління Дежкомзему у місті Луганську Луганської області №01/14/118 від 06.02.2009 року. Виходячи з перерахованих висновків на даний час Артемівська районна рада не може надати йому земельну ділянку в районі вулиці Фадєєва для будівництва і обслуговування житлового будинку. При надходженні інших висновків йому буде надана додаткова інформація (т.№1 а.с.6).
Також, згідно наявних у справі доказів суд установив, що Голова виконавчого комітету Артемівської районної в місті Луганську ради направив на адресу позивача отриманий з Управління Держкомзему в м. Луганську лист від 06.02.2009 року №01-14/118.
У даному листі начальник Управління Держкомзему в м. Луганську з питання розгляду заяви позивача повідомив Голові виконавчого комітету Артемівської районної в місті Луганську ради, що відповідно п.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені п.5 ст.151 цього кодексу, а саме: а) обґрунтування вилучення (викупу) та/або відведення земельної ділянки; б) позначене на відповідному графічному матеріалі бажане місце розташування земельної ділянки х її орієнтовними розмірами; в) засвідчену нотаріально письмову згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки із зазначенням розмірів передбаченої для вилучення земельної ділянки та умов її вилучення; г) копію установчих документів, що посвідчують особу.
У листі також зазначено, що згідно п.7 ст.151 Земельного кодексу України відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування згідно із своїми повноваженнями розглядає заяву (клопотання) і в тижневий строк з дня її реєстрації направляє копії на розгляд територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, а також до відповідних територіальних органів виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).
У разі вилучення органами виконавчої влади земельних ділянок державної власності у межах населеного пункту матеріали заяви (клопотання) подаються для розгляду до відповідного органу місцевого самоврядування.
Зазначені органи протягом трьох тижнів з дня одержання заяви (клопотання) надають відповідній сільській, селищній, міській, районній, обласній раді чи Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій державній адміністрації висновок про можливість відведення земельної ділянки та її площу, склад угідь земель, вимоги щодо відведення земельної ділянки.
Вимоги щодо відведення земельної ділянки надаються цими органами у межах їх повноважень, визначених законом. Склад та зміст вимог щодо відведення земельної ділянки, які надаються уповноваженими органами, визначаються Кабінетом Міністрів України.
В підсумку у листі зазначено, що у зв'язку з тим, що склад та зміст вимог щодо відведення земельної ділянки Кабінетом Міністрів України не визначені, а до копії заяви громадянина ОСОБА_1 не додані матеріали, передбачені п.5 ст.151 Земельного кодексу України, надати висновок про можливість відведення земельної ділянки на цей час не передбачається можливим.
Отже, з огляду на наявні у справі докази суд не погоджується з позицією позивача що службовий лист відповідача від 06.02.2009 року №01-14/118 на адресу Голови виконавчого комітету Артемівської районної в місті Луганську ради є локальним актом ненормативного характеру, яким начебто обмежене його право на отримання земельної ділянки для будування та обслуговування житлового будинку, а отже підлягає визнанню незаконним та недійсним.
Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно частини 2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно п.1 Положення про управління (відділ) Державного комітету України по земельних ресурсах (Держкомзем) у місті (обласного та районного значення), затвердженого наказом Держкомзему №123 від 17.06.2008 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.07.2008 року за №626/15317 визначено, що управління (відділ) Держкомзему в місті (міст обласного та районного значення) є територіальним органом Держкомзему, підзвітним та підконтрольним Держкомзему та відповідно Республіканському комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, головному управлінню Держкомзему області.
Управління (відділ) у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, Республіканського комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, наказами Держкомзему, головного управління Держкомзему в області, а також цим Положенням.
Згідно п.3 цього Положення основними завданнями управління (відділу) є:
- підготовка та внесення Республіканському комітету із земельних ресурсів Автономної Республіки Крим, головному управлінню Держкомзему у області пропозицій щодо формування державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання, відтворення, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, здійснення землеустрою, установлення меж міста, району в місті, забезпечення її реалізації та проведення земельної реформи;
- координація роботи з проведення земельної реформи;
- організація і забезпечення ведення державного земельного кадастру та координація робіт з підготовки земельно-кадастрової документації;
- здійснення землеустрою і проведення моніторингу земель;
- участь у виконанні державних, галузевих і регіональних програм з питань регулювання земельних відносин, установлення меж міста, району в місті, раціонального використання земель, їх відтворення та охорони, проведення моніторингу земель, відтворення родючості ґрунтів, ведення державного земельного кадастру і територіального планування;
- здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
Згідно п. 4 цього Положення управління (відділ) відповідно до покладених на нього завдань, зокрема :
- подає у встановленому порядку пропозиції щодо розпорядження землями державної і комунальної власності, установлення меж міста, району в місті, регулювання земельних відносин;
- надає пропозиції до галузевих і регіональних програм з питань розвитку земельних відносин, раціонального використання земель, їх відтворення та охорони;
- бере участь у здійсненні відповідно до чинного законодавства України державного регулювання у сфері оцінки земель, організовує та забезпечує виконання відповідних робіт, видає витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, готує пропозиції щодо вдосконалення методики та порядку виконання робіт з грошової оцінки земель;
- готує та здійснює організаційні, економічні, екологічні та інші заходи, спрямовані на раціональне використання земель, їх захист від шкідливого антропогенного впливу, а також на відтворення і підвищення родючості, продуктивності та корисних властивостей ґрунтів, дотримання режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення інших територій і об'єктів екомережі, бере участь в організації заходів щодо відтворення корисних властивостей земельних ділянок;
- бере участь у підготовці і здійсненні організаційних, економічних та інших заходів у сфері встановлення меж міста, району в місті;
бере участь у підготовці та здійсненні заходів щодо розвитку ринку земель, іпотеки земельних ділянок та вдосконалення системи оподаткування земель;
- організовує видачу і збереження бланків державних актів на право власності на земельну ділянку та державних актів на право постійного користування земельною ділянкою;
- здійснює відповідно до закону інші функції для виконання покладених на нього завдань.
Отже, із аналізу зазначених норм законодавства можна зробити висновок, що безпосередньо до компетенції начальника управління Держкомзему в м. Луганську питання виділення чи не виділення зацікавленій особі земельної ділянки для будування та обслуговування будинку не входить.
Статтею 151 Земельного кодексу України щодо порядку погодження питань, пов'язаних з вилученням (викупом) земельних ділянок для суспільних потреб або з мотивів суспільної необхідності визначено, що: 1) юридичні особи, зацікавлені у вилученні земельних ділянок, наданих у постійне користування із земель державної чи комунальної власності, для суспільних потреб та у викупі земельних ділянок, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності, зобов'язані до початку проведення проектних робіт погодити з власниками землі, крім викупу земельних ділянок з підстав, що допускають можливість їх примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності, і землекористувачами, органами державної влад або органами місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів та умови проживання населення і охорону довкілля.
2) Погодження матеріалів місць розташування об'єктів на особливо цінних землях, а також земельних ділянок для розміщення та обслуговування будівель і споруд дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій провадиться Верховною Радою України.
3) Погодження питань, пов'язаних з вилученням (викупом) земельних ділянок, крім тих, що передбачені частиною другою цієї статті, провадиться відповідно Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, міськими, селищними, сільськими радами згідно з їх повноваженнями щодо вилучення (викупу) цих ділянок.
4) У разі вилучення (викупу) земельних ділянок під об'єкти містобудування, розміщення яких визначено містобудівною або землевпорядною документацією (генеральні плани населених пунктів, проекти детального планування, інша містобудівна документація, техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проекти землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів тощо), погодження місця розташування об'єкта не проводиться.
5) Юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, звертаються з клопотанням про погодження місця розташування об'єкта до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. Клопотання щодо погодження місця розташування об'єкта за рахунок земель, вилучення (викуп) яких провадиться Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою Автономної Республіки Крим, подається відповідно до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
6) До клопотання додаються:
а) обґрунтування необхідності вилучення (викупу) та/або відведення земельної ділянки;
б) зазначене на відповідному графічному матеріалі бажане місце розташування об'єкта з орієнтовними розмірами земельної ділянки;
в) нотаріально засвідчена письмова згода землевласника (землекористувача) на вилучення (викуп) земельної ділянки (її частини) із зазначенням розмірів передбаченої для вилучення (викупу) земельної ділянки та умов її вилучення (викупу);
г) копія установчих документів.
7) Типова форма клопотання про погодження місця розташування об'єкта затверджується Кабінетом Міністрів України.
8) Відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування згідно із своїми повноваженнями у тижневий строк з дня реєстрації клопотання направляє його разом з додатками до Комісії, яка протягом трьох тижнів з дня його одержання надає зазначеному органу висновок про погодження місця розташування об'єкта або відмову в такому погодженні. У разі вилучення органами виконавчої влади земельних ділянок державної власності у межах населеного пункту матеріали погодження місця розташування об'єкта подаються для розгляду до відповідного органу місцевого самоврядування, який у місячний строк розглядає їх і надає свої висновки.
9) Якщо вилучення (викуп) земельних ділянок провадиться за погодженням з Верховною Радою України, відповідні органи державної влади або органи місцевого самоврядування готують свої висновки і подають матеріали погодження місця розташування об'єкта до Кабінету Міністрів України, який розглядає ці матеріали і подає їх до Верховної Ради України для прийняття відповідного рішення.
10) Якщо вилучення (викуп) земельних ділянок здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, матеріали погодження місця розташування об'єкта подаються до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яка розглядає ці матеріали і в місячний строк подає свої пропозиції до Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
11) Після отримання висновку Комісії про погодження місця розташування об'єкта та рішення Верховної Ради України (у разі необхідності) відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування згідно із своїми повноваженнями у двотижневий строк розглядає матеріали погодження місця розташування об'єкта та надає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову.
12) Спори, пов'язані з погодженням місць розташування об'єктів, вирішуються в судовому порядку.
Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:
а) розпорядження землями територіальних громад;
б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу
в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;
д) організація землеустрою;
е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;
є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;
ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;
з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;
и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;
і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;
ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;
й) вирішення земельних спорів;
к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Пунктом 6 ст.118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Отже, за наявними у справі доказами суд установив, що Голова виконавчого комітету Артемівської районної в місті Луганську ради в межах свої повноважень та відповідно до п.6 ст.118 та п.7 ст.151 Земельного кодексу України, для отримання висновків щодо можливості відведення земельної ділянки, за результатами розгляду копію заяви позивача про надання йому в районі вулиці Фадєєва земельної ділянки площею 0,1000га для будівництва і обслуговування житлового будинку з матеріалами, доданими позивачем до поданої заяви, 12.01.2009 року за номером №Б-1797-2 направив, зокрема, і до Управляння Держкомзему в місті Луганську Луганської області за адресою: вул. Ломоносова, 96-ж.
Начальник управляння Держкомзему в місті Луганську за результатами розгляду листа Голови виконавчого комітету Артемівської районної в місті Луганську ради від 12.01.2009 року №Б-1797-2, повідомив голові виконкому листом №01-14/118 від 06.02.2009 року, що громадянином ОСОБА_1 до заяви про відведення йому земельної ділянки в районі вулиці Фадєєва площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку не додані матеріали, які передбачені пунктом 5 ст.151 Земельного кодексу України, а з огляду й на те, що на даний час Кабінетом Міністрів України ще не визначений зміст вимог щодо відведення земельної ділянки, які надаються уповноваженими органами, дійшов висновку про неможливість відведення земельної ділянки на цей час.
Отже, безпосередньо громадянин ОСОБА_1, як зацікавлена особа, особисто повинен був засвідчитись і виконкомі Артемівського району м.Луганська, що він додержався вимог чинного земельного законодавства України і надав усі необхідні документи для розгляду заяви про виділення земельної ділянки, та узгодити надання відповідних документів при отримання повідомлення виконкому.
Таким чином лист №01-14/118 від 06.02.2009 року начальника Управління Держкомзему в місті Луганську є службовою листом інформаційного характеру, яким орган, що звернувся з листом про надання висновку, повідомляється про результати його розгляду, про наявні недоліки, що унеможливлюють позитивне рішення згідно чинному законодавству. При цьому, даний лист за своїм змістом лише вказує про результати розгляду іншого службового листа і не містить заборони чи відмови заінтересованій особі в наданні можливості відводу земельної ділянки згідно поданої заяви і наданих до неї документів.
Із юридичного аналізу змісту та об'єму терміну «АКТ» (з латинської мови - документ), наведеного в Юридичній Енциклопедії (К., Видавництво «Українська енциклопедія» імені М.П.Бажана, 1998.), даний термін визначається як документ, який видається державним органом, органом місцевого самоврядування, посадовою особою або громадською організацією у межах її компетенції: закон, указ, постанова, наказ, розпорядження тощо. До актів належать і протоколи та інші документи, що засвідчують юридичні факти.
Отже, акт може розглядатись як документ правотворчої форми управлінської діяльності в сфері адміністративного управління.
Поряд із правотворчою формою управлінської діяльності існує й така форма, як - правозастосовча форма державного управління (адміністративне розпорядництво). Тобто, це діяльність органів і посадових осіб, що здійснюють керування, полягає у діях суб'єктів управління по підведенню конкретного юридичного факту під відповідну норму права, з метою прийняття індивідуального акту, тобто, вирішення на основі норм права конкретних управлінських справ (питань) у процесі повсякденного безпосереднього управління різними сферами життя суспільства.
Видання індивідуальних (ненормативних, адміністративних) актів управління є близьким до нормативних, але не тотожне йому. Відмінність між ними полягає в тому, що індивідуальні акти управління встановлюють, змінюють або припиняють конкретні адміністративні правовідносини. Вони відрізняються від нормативних тим, що звернені до конкретних суб'єктів управлінських відносин і їх дія припиняється після здійснення встановлення у них прав і обов'язків, тобто, після адекватного їх застосування. Саме за допомогою індивідуальних актів управління закони та інші правові акти пристосовуються до конкретних умов реального суспільного життя. При цьому, індивідуальні акти містять точно визначені і персоніфіковані юридично-владні приписи, які виступають в ролі юридичних фактів, з якими пов'язується виникнення, зміна, припинення адміністративно-правових відносин.
Акти застосування норм адміністративного права (ненормативні) мають свої відмітні ознаки: акт застосування норм адміністративного права має індивідуальний характер, так як він розв'язує цілком визначене й конкретне питання і в ньому вказується конкретний адресат, який повинен дотримуватись вміщеного в акті припису; акт застосування адміністративно-правової норми має юридичну природу. Він має державно-владний характер і є обов'язковим для всіх кому адресований. Виконання акта гарантується, а за умови забезпечується примусовою силою держави; такі акти завжди видаються в односторонньому порядку. Вони виходять від компетентного органу (посадової особи) - суб'єкта застосування норм права. Дана обставина залишається в силі і тоді, коли акт виступає результатом погодження волі усіх учасників правовідносин.
Таким чином, з наведеного аналізу об'єму поняття «акт ненормативного характеру» суд дійшов висновку, що лист №01-14/118 від 06.02.2009 року начальника Управління Держкомзему в місті Луганську не засвідчує будь-яких юридичних фактів, не містить будь-яких визначених і персоніфікованих юридично-владних приписів, а висновок позивача про те, що цей лист є актом ненормативного характеру та цим листом порушені чи обмежені його права та інтереси, нічим не обґрунтований та є помилковим.
А отже можна зробити висновок, що начальник Управління Держкомзему в місті Луганську направляючи лист №01-14/118 від 06.02.2009 року на адресу Голови виконавчого комітету Артемівської районної в місті Луганську ради, прав, свобод чи інтересів позивача не обмежував і не порушував, що дає підстави суду відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог повністю.
Статтею 69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.
Частиною 5 вказаної же статті також передбачено, що суд може збирати докази з власної ініціативи. Тому ухвалою від 19 листопада 2010 року позивачу було пропоновано надати суду копії документів, що були додані до заяви від 19 грудня 2008 року, надісланої на адресу Виконавчого комітету Артемівської районної у місті Луганську ради.
Позивач не надав доказів суду, не зазначив причини, через які ці докази не можуть бути надані, та не повідомів, де вони знаходяться чи можуть знаходитися, не довів ті обставини, на яких ґрунтував свої вимоги.
Згідно ч.6 статті 71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Отже, з огляду на наявні у справі докази суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо визнання незаконним та недійсним локальний акт ненормативного характеру - лист відповідача від 06.02.2009 року №01-14/118, визнання незаконними дії відповідача в частині відмови в наданні виводу про можливість відводу земельної ділянки згідно поданої заяви і наданих до неї документів, зобов'язання повторно розглянути заяву про виділення безоплатно земельної ділянки для будівництва будинку і господарських будівель в рамках діючого законодавства, не відповідають чинному законодавству України, не підтверджені матеріалами справи і не підлягають задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю.
Що до вимоги позивача про стягнення на його користь витрат на надання юридичних послуг в сумі 500грн. У разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача судові витрати, здійснені позивачем, не стягуються.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 69, 71, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного комітету України по земельним ресурсам головного управління Держкомзему в Луганській області, Управління Держкомзему в м. Луганську Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Виконавчий комітет Артемівської районної в м. Луганську ради про визнання недійсним локального акту листа та незаконними дій відповідача у частині відмови у наданні в користування земельної ділянки, відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 28 січня 2011 року.
Суддя Л.С. Качуріна