Категорія №3.3.3
Іменем України
25 січня 2011 року Справа № 2а-9667/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Качуріної Л.С.
при секретарі Єрітіковій К.В.,
в присутності сторін:
представника позивача: ОСОБА_1, довіреність від 03.12.10;
представника відповідача: Горбенко Є.С., довіреність №УДЗР/1711 від 21.06.10;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про скасування пункту наказу, частини наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
10 грудня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 з адміністративним позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про скасування пункту наказу, частини наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
У позовній заяві позивач просив суд: 1) скасувати повністю з моменту його прийняття п.1 наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області «Про покарання окремих працівників міліції УКР УМВСУ» за номером №1646 від 04 листопада 2010 року; 2) скасувати з моменту його прийняття наказ «По особовому складу» Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 12 листопада 2010 року №449о/с в частині звільнення ОСОБА_5 з органів внутрішніх справ України; 3) поновити ОСОБА_5 на попередній роботі на посаді старшого оперуповноваженого відділу боротьби з груповою злочинністю УКР УМВСУ в Луганській області; 4) стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування заявленого позову представник позивача зазначив, що звернення до суду з даним позовом э необхідним заходом для захисту прав та законних інтересів позивача, які зазнають шкоди внаслідок покарання та звільнення з органів внутрішніх справ на підставі наказу від 04.11.2010 року №1646, відповідно до п.1 якого старшого оперуповноваженого відділу боротьби з груповою злочинністю управління карного розшуку УМВС України в Луганській області майора міліції ОСОБА_5 звільнено за п.64 «є» (за порушення дисципліни). В основу цього рішення відповідачем покладені підстави, передбачені ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, Присяги працівника ОВС, Кодексу честі та Етичного кодексу працівників міліції, а саме умисне використання всупереч інтересам служби наданих посадових повноважень з метою отримання незаконної грошової винагороди, ураховуючи наявні дисциплінарні стягнення. В результаті, зазначений вище наказ став підставою до видання наказу №499 о/с від 12.11.2010 року, яким виконане дисциплінарне стягнення та позивача звільнено з органів внутрішніх справ України.
Представник позивача зазначив, що підстави, які указані в наказі №1646 від 04.11.2010 року не відповідають фактичним обставинам і, відповідно, п.1 цього наказу є необґрунтованим. В мотивувальній частині цього наказу зазначається, що старшим оперуповноваженим відділу боротьби з груповою злочинністю УКР УМВСУ майором міліції ОСОБА_5 спільно зі старшим оперуповноваженим відділу розкриття злочинів, учинених іноземцями та відносно них УКР УМВСУ капітаном міліції ОСОБА_10. та оперуповноваженим відділу боротьби з незаконним обігом зброї та вибухівки УКР УМВСУ старшим лейтенантом міліції ОСОБА_6 до приміщення УМВСУ був доставлений громадянин ОСОБА_7, а потім ОСОБА_8, однак їх перебування в приміщеннях УМВСУ не було належним чином зареєстровано, та за вирішення питання про не притягнення їх до кримінальної відповідальності за крадіжку з машини вимагав 5000 доларів США з кожного.
Прокуратура Луганської області не надала висновків щодо наявності в діянні позивача складу злочину, а тому, на думку представника позивача, ОСОБА_5 дій, які є порушенням Дисциплінарного статуту ОВС України, Присяги працівника ОВС, Кодексу честі та Етичного кодексу працівників міліції, не вчиняв. Крім того ОСОБА_5 був звільнений з органів внутрішніх справ в період перебування на лікарняному, що є порушенням ст.40 Кодексу законів про працю України, якою передбачене обмеження щодо розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував та просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що старшим оперуповноваженим відділу боротьби з груповою злочинністю УКР УМВСУ майором міліції ОСОБА_5 допущено грубе порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України та при його звільненні з органів внутрішніх справ порушень чинного законодавства не було допущено.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що позивач - громадянин України ОСОБА_5 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, на момент звільнення працював в органах внутрішніх справ на посаді старшого оперуповноваженого відділу боротьби з груповою злочинністю управління карного розшуку УМВС України в Луганській області.
Суд установив, що 04.11.2010 року начальником УМВС України в Луганській області був виданий наказ №1646 «Про покарання окремих працівників УКР УМВСУ», згідно пункту 1 якого, за свідоме грубе порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, Присяги працівника ОВС, Кодексу честі та Етичного кодексу працівників міліції, а саме умисне використання всупереч інтересам служби наданих посадових повноважень з метою отримання незаконної грошової винагороди, старший оперуповноважений відділу боротьби з груповою злочинністю управління карного розшуку УМВС України в Луганській області майор міліції ОСОБА_5., ураховуючи наявні дисциплінарні стягнення (наказ УМВСУ від 14.10.2010 року №1491д, яким попереджений про неповну посадову відповідність), звільнений з органів внутрішніх справ за ст.64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України.
Згідно витягу з наказу УМВС України в Луганській області від 12.11.2010 року №449о/с у відповідності з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України на підставі наказу УМВС від 04.11.2010 року №1646 старший оперуповноважений відділу боротьби з груповою злочинністю управління карного розшуку УМВС України в Луганській області майор міліції ОСОБА_5. звільнений з органів внутрішніх справ за ст.64 «є» (за порушення дисципліни) у запас збройних сил.
Суд установив, що у висновку службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни працівниками УКР УМВСУ ОСОБА_5, ОСОБА_10 та ОСОБА_6, зокрема зазначається, що 13.10.2010 року до відділу внутрішньої безпеки в Луганській області СВБ ГУБОЗ МВС України зі скаргою звернувся громадяни ОСОБА_11, який повідомив, що приблизно з 14.00 години 13.10.2010 року працівники міліції УКР УМВСУ ОСОБА_10 та інший йому невідомий співробітник, незаконно утримують у приміщенні УМВСУ його знайомого ОСОБА_7 та вимагають з нього незаконну грошову винагороду в сумі 4000 доларів США за вирішення питання про не притягнення до кримінальної відповідальності.
Приблизно о 15.50 годині цього ж дня в ході перевірки цих відомостей співробітниками ВВБ в Луганській області СВБ ГУБОЗ МВС України та ІОС УКЗ УМВСУ була здійснена перевірка службової діяльності відділу боротьби з груповою злочинністю УКР УМВСУ, службові кабінети яких розташовані на першому поверсі адміністративної будівлі №3 УМВСУ, та в кабінеті №4 був виявлений громадянин ОСОБА_7.
Опитаний ОСОБА_7 зазначив, що в липні 2010 року він разом із своїм знайомим ОСОБА_8 відпочивали у селі Поповка Автономної Республіки Крим, де скоїли крадіжку з автомобіля. Після їх повернення до м. Луганська про це стало відомо співробітникам УКР УМВСУ ОСОБА_5, ОСОБА_10 та ОСОБА_6
13.10.2010 року приблизно о 12.00 годині, йому зателефонував ОСОБА_10 та запропонував зустрітися в районі магазину «За рулем» в м. Луганську для бесіди. На зустріч ОСОБА_10 приїхав на автомобілі марки «Mitsybishi» разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які відразу повідомили, що їм відомо про крадіжку з автомобіля, після чого повезли його до адміністративної будівлі УМВСУ.
В приміщенні УМВСУ ОСОБА_10 спочатку завів ОСОБА_7 до приміщення ЛМУ УМВСУ, де на четвертому поверсі у службовому кабінеті він зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_8, а потім він супроводив його до приміщення УКР УМВСУ де в службовому кабінеті ОСОБА_5 почав вимагати від нього та ОСОБА_8 незаконну винагороду в сумі 5000 доларів США з кожного за вирішення питання про не притягнення до кримінальної відповідальності, але ОСОБА_7 не погодився, пояснюючи відсутністю грошей. Разом з цим, ОСОБА_8 запевнив працівників міліції, що може знайти зазначену суму, але для цього йому необхідно проїхати за місцем мешкання, після чого його вивели зі службового кабінету. Скориставшись відсутністю працівників міліції у кабінеті він зателефонував своєму знайомому ОСОБА_11 з проханням звернутися до ВВБ в Луганській області та повідомити про факт його затримання та вимагання від нього хабара працівниками УКР УМВСУ.
Через деякий час до кабінету у супроводженні працівника міліції ОСОБА_6 до кабінету повернувся ОСОБА_8 та у його присутності передав ОСОБА_5. гроші в сумі 3000 доларів США, які він отримав у ломбарді, що розташований в районі ресторану «Пернік» в м. Луганську, під заставу свого автомобіля. Після цього ОСОБА_6 разом з громадянином ОСОБА_8 поїхали за його місцем мешкання за іншими грошима.
Крім цього, громадянин ОСОБА_7 за власною ініціативою записав на особистий диктофон свою розмову з ОСОБА_5, ОСОБА_10 та ОСОБА_6, що відбулася 13.10.2010 року у автомобілі ОСОБА_10, коли від нього вимагали хабара. Копію запису він добровільно передав співробітникам ВВБ в Луганській області.
Цього ж дня співробітники ВВБ в Луганській області отримали від ОСОБА_7 заяву про вимагання від нього працівниками міліції ОСОБА_5, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 незаконної грошової винагороди у сумі 5000 доларів США за вирішення питання про не притягнення його до кримінальної відповідальності, яке зареєстроване у ЖРЗПС УБОЗ УМВСУ №435 від 13.10.2010 року.
Подальшою перевіркою було встановлено, що громадянин ОСОБА_7 відповідним чином не був зареєстрований як особа, що 13.10.2010 року перебувала у адміністративному приміщені №3 УМВСУ.
Опитаний в ході службового розслідування громадянин ОСОБА_8 підтвердив свідчення ОСОБА_7 та зазначив, що 12.10.2010 року приблизно о 10.30 годині він вийшов із дому та на вулиці його зустріли двоє невідомих, які представились співробітниками міліції та запропонували проїхати з ними до приміщення ЛМУ УМВС, де його завели до службового кабінету, розташованого на четвертому поверсі. Через деякий час до кабінету увійшли працівники міліції ОСОБА_5 та ОСОБА_10, які йому були знайомі раніше, та вони відразу почали застосовувати до нього заходи фізичного та психологічного впливу і висловлювати на його адресу погрозу про притягнення до кримінальної відповідальності за фактом крадіжки, що нібито ним була скоєна влітку у АР Крим. Потім ОСОБА_5 і ОСОБА_10 вийшли із кабінету, а через деякий час до кабінету зайшов ОСОБА_6, який вивій його до коридору та пояснив, що за уникнення від кримінальної відповідальності він повинен передати їм грошові кошти в сумі 5000 доларів США. ОСОБА_8 погодився на цю вимогу та разом з ОСОБА_6 поїхав до ресторану «Пернік» в м. Луганську, де у ломбарді отримав під заставу свого автомобіля «Шевроле-Авео» гроші в сумі 3000 доларів США., При чому з власником ломбарду про отримання грошей під заставу домовлявся ОСОБА_6
Прибувши у службовий кабінет УКР УМВСУ ОСОБА_8 у присутності ОСОБА_7 та ОСОБА_10 власноручно передав ОСОБА_5 гроші в сумі 3000 доларів США. Потім ОСОБА_8 разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_6 поїхав до місця свого проживання де взяв гроші в сумі 1500 доларів США, а також до свого батька ОСОБА_12, у якого отримав у борг ще 500 доларів США. Вказані гроші він віддав ОСОБА_10, після чого був відпущений.
13.10.2010 року від громадянина ОСОБА_8 співробітниками ВВБ в Луганській області була отримана заява про вимагання та отримання від нього працівниками міліції УКР УМВСУ ОСОБА_5, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 незаконної грошової винагороди в сумі 5000 доларів США за вирішення питання про не притягнення його до кримінальної відповідальності, яка зареєстрована в ЖРЗПС УБОЗ УМВСУ №434 від 13.10.2010 року.
Під час службового розслідування вивченням службової документації ЛМУ УМВСУ встановлено, що записи про перебування 13.10.2010 року громадян ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у приміщенні ЛМУ УМВСУ у журналі №1113 т.№2, обліку громадян, доставлених до вказаного ОВС та в книзі №1186 т.№5 обліку відвідувачів та запрошених до управління відсутні.
Опитаний в ході службового розслідування ОСОБА_13 пояснив, що він є приватним підприємцем, працює у ломбарді. 13.10.2010 року приблизно о 16.30 годині до нього на автомобілі «Шевроле-Авео» приїхав ОСОБА_10 з ОСОБА_8, якому на прохання ОСОБА_10 під заставу вказаного автомобіля надав 3000 доларів США.
Опитаний в ході службового розслідування громадянин ОСОБА_12 пояснив, що 13.10.2010 року йому зателефонував син ОСОБА_8 та просив надати у борг 500 доларів США. Він передав йому цю суму о 17.30 годині під час зустрічі біля кафе «Диско» в м. Луганську. Під час бесіди син пояснив, що гроші потрібні для передачі працівникам міліції, які вимагають у нього 5000 доларів США за не притягнення його до кримінальної відповідальності.
У підсумку службовим розслідуванням зроблений висновок, про те, що відсутність будь-яких документів які б підтвердили законність дій ОСОБА_5, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 в частині доставляння до приміщення УМВСУ громадян ОСОБА_8 та ОСОБА_7 за підозрою у скоєнні злочинів, тимчасового позбавлення їх свободи пересування та вільного спілкування, дають підстави вважати, що вказані працівники міліції користуючись службовим положенням, з метою вступу у неділові стосунки з зазначеними громадянами на отримання від них незаконної грошової винагороди за вирішення витання про не притягнення їх до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів, затримали ОСОБА_8 та ОСОБА_7 та доставили до службового приміщення, де застосовували до них заходи психічного впливу. Вказані дії ОСОБА_5, ОСОБА_10 та ОСОБА_6, незважаючи на невизнання ними своєї вини, підтверджуються поясненнями міліціонера взводу охорони УМВСУ ОСОБА_14, інспектора БПС ЛМУ ОСОБА_15, громадян ОСОБА_12, ОСОБА_16, а також аудіо записом розмови, здійсненим за ініціативою ОСОБА_7
Тим самим ОСОБА_5 ОСОБА_10 та ОСОБА_6 грубо порушуючи вимоги ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України та Присяги працівника ОВС, а саме зловживаючи службовим становищем, діючи умисно та використовуючи всупереч інтересам служби надані їм посадові повноваження, з метою отримання незаконної грошової винагороди, затримали громадян ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та доставили їх до службового приміщення УМВСУ, чим тимчасово позбавили останніх свободи пересування та вільного спілкування.
З урахуванням встановлених судом доказів суд вважає доводи позивача щодо необґрунтованості звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_5 начебто під час його знаходження на лікарняному, необґрунтованими.
Втім, суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у доказуванні шляхом витребування та надання доказів, уточнення з урахуванням гіпотези норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, кола фактів, які необхідно доказати.
Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Отже, вирішуючи дану справу суд виходить з того, що у відповідності з приписами норми ст.1 Закону України від 20.12.1990 року №565-ХІІ «Про міліцію» (надалі - Закон №565-ХІІ) визначено, що міліція в Україні - це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Статтею 2 Закону №565-ХІІ визначено, що основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; захист власності від злочинних посягань та інші.
При цьому, діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням (ст.3 цьогож Закону).
Статтею 4 Закону №565-ХІІ визначено, що правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.
Статтею 5 Закону №565-ХІІ визначено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції.
Міліція тимчасово, в межах чинного законодавства, обмежує права і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї обов'язки, й зобов'язана дати їм пояснення з цього приводу.
Статтею 10 цього закону передбачено, що міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана, зокрема: забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок; виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством; приймати і реєструвати заяви й повідомлення про злочини та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати по них рішення.
Відповідно до функціональних обов'язків, покладених на старшого оперуповноваженого відділу боротьби з груповою злочинністю УКР УМВС України в Луганській області майора міліції ОСОБА_5, він зокрема, зобов'язаний виконувати доручення і спеціальні завдання керівництва ГУМВС, УКР по розкриттю злочинів по лінії роботи, за яку він відповідає, готувати матеріали з питань розкриття злочинів співробітниками відділення по лінії роботи, за яку вони відповідають, для заслуховування у керівництва ГУМВС, УКР, в межах своєї компетенції здійснювати взаємодію з органами досудового слідства, зацікавленими службами і підрозділами, та інші.
Згідно Кодексу чести працівника органів внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України №18 від 11.01.1996 року громадянин України, який вирішив присвятити своє життя службі в органах внутрішніх справ, добровільно бере на себе обов'язок служити Закону, виконувати вимоги Присяги, додержуватись високоморальних норм поведінки. Працівник органів внутрішніх справ повинен постійно пам'ятати, що він є представником влади, і бути гідним довір'я народу. Зокрема своїми вчинками та поведінкою, способом життя стверджувати високі принципи безкорисливості, чесності та скромності у громадському та особистому житті, нетерпимо ставитись до будь-яких аморальних проявів, активно боротися з цими явищами в колективах органів внутрішніх справ.
Крім того, ОСОБА_5 будучи ознайомленим з Етичним кодексом працівника органів внутрішніх справ України, схваленого колегією МВС України 5.10.2000 року №7 км/8, при прийнятті на службу, зокрема, зобов'язався у своїй роботі неухильно керуватись законодавством України, виконувати норми Дисциплінарного Статуту.
Відповідно до приписів ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року №3460-VI, щодо обов'язків осіб рядового і начальницького складу, зокрема, визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників. У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
Одним з нормативних актів, вимог якого зобов'язані дотримуватись та неухильно виконувати особи рядового і начальницького складу ОВС є наказ МВС України «Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються» від 14.04.2004 року №400, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.05.2004 року за номером №571/9170, яким, з метою зміцнення законності в органах і підрозділах внутрішніх справ України при прийманні, реєстрації та розгляді заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, удосконалення координації діяльності структурних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України з цих питань, а також з урахуванням змін, унесених до Закону України «Про міліцію», кримінального та кримінально-процесуального законодавства, затверджена «Інструкція про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються» (далі - Інструкція).
Згідно п.1.1. Інструкції визначено, що ця Інструкція встановлює єдиний для органів і підрозділів внутрішніх справ України (далі - органи внутрішніх справ) порядок приймання, реєстрації та розгляду заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, а також визначає порядок відомчого контролю за його дотриманням.
Відповідно п. 1.2. Інструкції до заяв і повідомлень, які є приводами і підставами до порушення кримінальної справи, віднесені: а) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян; б) повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину; в) явка з повинною; г) повідомлення, опубліковані в пресі; ґ) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.
Відповідно п. 2.3. Інструкції щодо обов'язку приймання заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються визначего, що за межами дислокації органу внутрішніх справ працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про злочин, або у разі безпосереднього виявлення такого, зобов'язаний вжити заходів щодо його припинення, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили злочин, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.
В результаті аналізу зазначених норм чинного законодавства України суд установив, що 13.10.2010 року старший оперуповноважений відділу боротьби з груповою злочинністю управління карного розшуку УМВС України в Луганській області майор міліції ОСОБА_5 разом з працівниками міліції ОСОБА_10 та ОСОБА_6 отримавши інформацію про причетність до скоєння конкретного злочину збоку громадян ОСОБА_8 та ОСОБА_7 і розуміючи, що дана інформація підлягає ретельній перевірці у встановленому чинним законодавством порядку, але діючи в супереч вимог та завдань, визначених для працівників органів внутрішніх справ Законом України «Про міліцію» та підпункту «г» п. 1.1., п.2.3. наказу МВС України №400 від 14.04.2004 року та інших нормативно-правових документів, із корисливих мотивів користуючись своїм службовим положенням, з метою вступу у неділові стосунки з зазначеними громадянами на отримання від них незаконної грошової винагороди за вирішення питання про не притягнення їх до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів, затримали ОСОБА_8 та ОСОБА_7 та доставили їх до службового приміщення УМВСУ, при цьому в установленому порядку факт їх затримання не зареєстрували, керівництву УМВСУ не доповіли, заходів для перевірки отриманої інформації стосовно затриманих не прийняли, і для досягнення своєї незаконної корисливої мети застосовували до них заходи психічного впливу шляхом тимчасового позбавлення їх свободи пересування та вільного спілкування.
Дана обставина підтверджена у судовому засіданні доказами, наданими відповідачем у судовому засіданні, а саме:
Скаргою ОСОБА_11 про вимагання з його знайомого ОСОБА_7 хабара та незаконне утримання його в приміщенні УМВСУ, яка зареєстрована в книзі скарг ВВБ в Луганській області за номером Д-634 13.10.2010 року (т.№1а.с59).
Заявою ОСОБА_7 про вимагання від нього працівниками міліції ОСОБА_5., ОСОБА_10 та ОСОБА_6 незаконної грошової винагороди у сумі 5000 доларів США за вирішення питання про не притягнення його до кримінальної відповідальності, яка зареєстрована у ЖРЗПС УБОЗ УМВСУ №435 від 13.10.2010 року (т.№1а.с59).
Заявою ОСОБА_8 про вимагання та отримання від нього працівниками міліції УКР УМВСУ ОСОБА_5., ОСОБА_10 та ОСОБА_6 незаконної грошової винагороди в сумі 5000 доларів США за вирішення питання про не притягнення його до кримінальної відповідальності, яка зареєстрована в ЖРЗПС УБОЗ УМВСУ №434 від 13.10.2010 року (т.№1а.с.55).
Письмовими поясненнями ОСОБА_12, який є батьком ОСОБА_8, згідно яких встановлено, що 13.10.2010 року він дав у борг 500 доларів США своєму сину для передачі працівникам міліції, які вимагають у нього 5000 доларів США за не притягнення його до кримінальної відповідальності (т.№1а.с.75-76).
Письмовими поясненнями ОСОБА_8 (т.№1 а.с.56-58), ОСОБА_7 (т.№1а.с.60-62, 63-64, 65-66), ОСОБА_11 (а.с.69-70), ОСОБА_13 (т.№1а.с.71-72), ОСОБА_17 (т№1а.с.73-74), а також письмовими поясненнями працівників міліції ОСОБА_18 (т.№1а.с.46-47), ОСОБА_19 (т.№1а.с.48-50), ОСОБА_20 (т.№1а.с.51-52), ОСОБА_14 (т.№1а.с.53-54), які висвітлюють обставини неділових стосунків працівників міліції всупереч інтересам служби з використанням свого службового становища.
Стенограмою розмови ОСОБА_7 між ОСОБА_10, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (т.№1а.с.122-142), яка дозволяє суду дійти висновку, що розмова між працівниками міліції і ОСОБА_7 не спрямована на викриття особи у вчиненні злочину, а є неформальною, із корисливих мотивів спрямованою на вступ у неділові стосунки із зазначеним громадянином з метою отримання від нього незаконної грошової винагороди за вирішення питання про не притягнення його до кримінальної відповідальності за крадіжку.
Висновком службового розслідування за фактом грубого порушення службової дисципліни працівниками УКР УМВСУ ОСОБА_5., ОСОБА_10 та ОСОБА_6 (т.№1а.с.33-41), яким об'єктивно встановлені обставини використання працівниками міліції свого службового положення всупереч інтересам служби. При цьому, висновком службового розслідування доведено, що ОСОБА_5 вчиняв свої дії з використанням свого службового становища, в межах наданих йому службових повноважень, всупереч інтересам служби, а отже це є доказом недотримання ОСОБА_9 Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
Очевидно, що така поведінка працівника УКР УМВСУ ОСОБА_5 не могла залишитись без реагування збоку керівництва УМВС України в Луганській області ще з огляду й на те, що він вже був покараний наказом УМВСУ від 14.10.2010 року №1491д, яким попереджений про неповну посадову відповідність, але відповідних висновків для себе не зробив і нову допустив грубе порушення дисципліни, яке виявилося в недотриманні вимог Закону України «Про міліцію», наказу МВС України №400 від 14.04.2004 року, норм КПК України, Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників.
Отже, встановлені в судовому засіданні обставини вочевидь свідчать про посадову невідповідність ОСОБА_5, його низькі моральні та професійні якості, що стало обґрунтованою підставою його покарання та звільнення з органів внутрішніх справ.
Доводи представника позивача про звільнення ОСОБА_5 під час його знаходження на лікарняному свого підтвердження не знайшли і судом до уваги не приймаються.
Суд установив, що згідно довідки №102 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, виданої Луганською міською клінічною багатопрофільною лікарнею №1 на ім'я ОСОБА_5 він знаходився на лікарняному з 20.10.2010 року 01.11.2010 року.
Згідно довідки начальника УКР УМВС України в Луганській області підполковника міліції ОСОБА_22 станом на 12.11.2010 року ОСОБА_5 на лікарняному та у відпустці не перебував.
Суд не приймає доводу представника позивача і щодо факту відмови прокуратури в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_5 на підставі п.2 ст.6 КПК України, оскільки дане рішення прокуратури не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_5 порушень ст.7 Дисциплінарного статуту. Підставою для видання наказів УМВСУ №1646 від 04.11.2010 року та №449о/с від 12.11.2010 року про звільнення ОСОБА_5 з органів внутрішніх справ є висновок службового розслідування за фактом грубого порушення дисципліни, складений на підставі зібраних матеріалів у встановленому порядку, що відповідає чинному законодавству України.
Згідно п.10 розділу ІІ Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року №114, із змінами та доповненнями, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією УРСР та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
Згідно підпункту «є» п.64 розділу VІ Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Таким чином позивач не надав суду доказів, які б обґрунтовували його доводи про необхідність скасування пункту наказу про його звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Отже, з огляду на наявні у справі докази суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо скасування повністю з моменту прийняття п.1 наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області «Про покарання окремих працівників міліції УКР УМВСУ» за номером №1646 від 04 листопада 2010 року, та наказу від 12 листопада 2010 року №449о/с в частині звільнення ОСОБА_5 з органів внутрішніх справ України, поновлення його на посаді старшого оперуповноваженого відділу боротьби з груповою злочинністю УКР УМВСУ в Луганській області та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не відповідають чинному законодавству України, не підтверджені матеріалами справи і не підлягають задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області про скасування пункту наказу, частини наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 31 січня 2011 року.
Суддя Л.С. Качуріна