справа № 2а-9301/10/0670
категорія 2.19.8
31 січня 2011 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Майстренко Н.М.,
за участю секретаря - Василюк Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м. Коростень Житомирської області
про визнання протиправною вимоги про сплату боргу від 12.11.2010 року №ф109,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Коростень Житомирської області, в якому просить визнати протиправною вимогу відповідача від 12.11.2010 року №ф109 про сплату боргу у сумі 758,46 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що він як платник єдиного податку відповідно до статті 6 Указу Президента України від 03.07.1998 року №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 року №746/99; далі - Указ №727/98) звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки сплачує його у складі суми єдиного податку.
У судовому засіданні позивач вимоги адміністративного позову підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на відповідність оскаржуваної вимоги приписам чинного законодавства.
Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у 2009 році мав статус платника єдиного податку, що підтверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_1.
12.11.2010 року відповідачем було виставлено позивачу вимогу №ф109 про сплату недоїмки зі страхових внесків у сумі 758,46 грн. відповідно до ч. 6 ст. 20 та пп. 4 п. 8 розділу ХV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV (з відповідними змінами та доповненнями; надалі - Закон).
Вирішуючи питання про відповідність оскаржуваної вимоги приписам ч. 3 ст. 2 КАС України, судом враховується, що відповідно до пп. 4 п. 8 розділу ХV Закону фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (стаття 5). Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим нормативно-правовим актом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, на яких поширюється його дія; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.
Пунктом 1 ст. 11 Закону встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
У статті 18 Закону зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України у порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, з яких складається система оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
На момент виникнення спірних правовідносин ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлювалися Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати цього збору для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.
Таким чином, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановлені пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати. Відтак, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування осіб, які обрали особливий спосіб оподаткування, не залежить від статусу платника податку.
Згідно з п. 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому. Положення статті 6 Указу №727/98 про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечить, а отже застосуванню не підлягає.
Суму донарахованих страхових внесків позивач не оспорює.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідач, прийнявши спірну вимогу про сплату позивачем недоїмки зі страхових внесків, діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, а тому не знаходить підстав для визнання протиправною вимоги від 12.11.2010 року №ф109, з огляду на що відмовляє у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд
постановив:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Н.М. Майстренко