справа №2а-8864/10/0670
категорія 2.33
20 січня 2011 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Майстренко Н.М.,
за участю секретаря - Василюк Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області, Начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області ОСОБА_2
про визнання протиправною та скасування постанови про застосування фінансових санкцій,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області від 03.11.2010 року №117001 про застосування фінансових санкцій у сумі 1700,00 грн. В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення відповідачами вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" та постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті" в частині недотримання порядку проведення перевірки та недоведеності факту вчинення правопорушення.
У судовому засіданні позивач вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі.
Представник відповідачів у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на законність оскаржуваної постанови та відповідність її вимогам абзацу 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідачів, допитавши свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 14.10.2010 року інспекторами ТУ ГДАІ в Житомирській області Нагорським А.В. та Ходаківським Є.В. було здійснено перевірку автомобіля НОМЕР_1, що належить позивачу, з питань додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за наслідками якої складено акт №194100. Зазначеним актом було встановлено, що позивач надавав ТОВ "Полянківська кераміка" послуги з вантажних перевезень (вантаж - електротехнічні вироби, видаткова накладна від 14.10.2010 року) без оформлення документів, передбачених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме - ліцензійної картки на транспортний засіб.
Водій ОСОБА_3 від надання пояснень та підпису акту перевірки відмовився.
Постановою від 03.11.2010 року №117001 до позивача за порушення абзацу 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано фінансові санкції у сумі 1700,00 грн.
Перевіряючи відповідність оскаржуваного рішення вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати його таким, що прийнято законно та обґрунтовано, зважаючи на наступне.
Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються санкції у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Конструкція зазначеної правової норми побудована таким чином, що вона містить диспозицію та одночасно передбачає санкції за недотримання визначеного у ній правила поведінки.
При цьому, зазначене правило включає в себе не лише наявність у позивача статусу автомобільного перевізника, а й надання ним послуги з перевезення вантажів. Тільки встановлення сукупності даних ознак дає підстави для висновку про законність застосування фінансових санкцій.
У той же час, за визначенням, наведеним у ст. 1 названого Закону, послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Отже, аби кваліфікувати надану послугу як послугу з перевезення вантажу відповідач має довести факт укладання договору між перевізником та замовником, а також факт здійснення таких відносин на платній основі.
Між тим, зазначені обставини всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України не були доведені відповідачем. Не знайшли свого підтвердження такі обставини і під час судового розгляду справи.
Зокрема, як пояснив свідок ОСОБА_4, який є генеральним директором ТОВ "Полянківська кераміка" та якому належав вантаж, що перевозився, у зв'язку з поломкою автомобіля товариства та зважаючи на партнерські відносини з ОСОБА_1, він звернувся до позивача з проханням доставити продукцію належним йому автомобільним транспортом, яке було задоволено з огляду на те, що належний позивачу автомобіль рухався у попутному напрямку. При цьому факт проведення будь-яких взаєморозрахунків між ним та позивачем категорично заперечив, пояснивши, що перевезення було здійснено на безоплатній основі.
У свою чергу, свідок ОСОБА_5, який здійснював перевірку, стверджуючи про надання позивачем послуг на платній основі, пояснив, що зазначений факт він встановив на підставі видаткової накладної від 14.10.2010 року №РН-0000241, згідно якої перевозився вантаж від ТОВ "Полянківська кераміка" до ПП "Завод електротехнічних виробів "Елкон".
У той же час, досліджена у судовому засіданні видаткова накладна від 14.10.2010 року не містить жодних відомостей, які б дозволяли стверджувати про проведення між ТОВ "Полянківська кераміка" та позивачем взаєморозрахунків за доставку вантажу.
Крім того, судом враховується, що представник відповідачів спочатку наполягав на наданні позивачем послуги з перевезення вантажу на платній основі, а потім стверджував про надання ним такої послуги за власний кошт.
Таким чином, зважаючи на суперечливість наданих пояснень, а також враховуючи, що відповідачем не були доведені належними доказами фактичні дані, які є обов'язковою правовою підставою для застосування фінансових санкцій, суд вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Не спростовують цього висновку і посилання представника відповідачів на наявність у позивача ліцензії серії НОМЕР_2, оскільки така ліцензія лише надає право на здійснення вантажних перевезень, а не зобов'язує надавати виключно такі перевезення. До того ж, наявність такої ліцензії з огляду на встановлені та викладені обставини не є беззаперечним доказом надання позивачем саме послуги з перевезення вантажу.
За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно ч. 1 ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158 - 163, 254 КАС України, суд
постановив:
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області від 03.11.2010 року №117001 про застосування фінансових санкцій у сумі 1700,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. сплаченого судового збору.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: Н.М. Майстренко
Повний текст постанови виготовлено: 25 січня 2011 р.