справа № 2а-7245/09/0670
категорія 2.11.1
12 листопада 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий - суддя Черноліхов С.В.,
при секретарях - Талько А.М., Костарчуку О.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чуднівські ковбаси" до Державної податкової інспекції у Чуднівському районі про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,-
встановив:
ТОВ "Чуднівські ковбаси" звернулося до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень ДПІ у Чуднівському районі №000027/2300/0, №000028/2300/0 від 29.09.2009 року, №0000261700/0 від 24.09.2009 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000029/2300/0 від 29.09.2009 року. В обґрунтування позову зазначає, що висновок податкового органу щодо не включення підприємством до складу валового доходу орендної плати в сумі 120000,00 грн., згідно договорів оренди приміщень, укладених між ТОВ "Чуднівські ковбаси" та ПП ОСОБА_1 є безпідставним, оскільки в подальшому було укладено додаткові угоди до вказаних договорів, які не були взяті до уваги працівниками податкового органу. Оскільки орендна плата була сплачена в повному обсязі, вважає, що податковим органом безпідставно нараховано податок на додану вартість в сумі 36000,00грн. та податок на прибуток в розмірі 37563,60грн. Також зазначає, що на виконання вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" на підприємстві були затверджені накази про облікову політику на 2008-2009 роки, згідно яких, при здачі готівки в установи банку, для зарахування на розрахунковий рахунок, перерахування контрагентам, при виплаті заробітної плати, інших виплат працівникам згідно відомості при розрахунках коштами готівкової виручки з постачальниками товарів, робіт, послуг на товаристві встановлюється спрощений порядок оформлення видаткових касових ордерів, який встановлює необов'язковість підпису керівника та головного бухгалтера підприємства в касових ордерах, що не взято при перевірці податковим органом до уваги, в зв'язку з чим безпідставно нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 8870,04грн. Не погоджується також з донарахуванням товариству зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 14724,10 грн. за порушення порядку надання соціальної пільги найманим працівникам та в частині застосовування штрафних санкцій в подвійному розмірі на підставі пп. 17.1.9 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами". Посилається на те, що під час проведення перевірки на підприємстві були в наявності заяви гр. ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 датовані 2008 роком, які не були взяті перевіряючими до уваги. Що стосується застосування відповідачем штрафу у подвійному розмірі, вказує, що сума податку з доходів фізичних осіб була нараховано підприємством, але не сплачена до бюджету у зв'язку з невиплатою заробітної плати, тому і відсутні підстави для застосування штрафних санкцій.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідача проти позовних вимог заперечили. Пояснили, що позивачем, в порушення вимог пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не виписано рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні за надані послуги по оренді приміщень згідно договорів оренди, укладених підприємством з ПП ОСОБА_1, в результаті чого дану операцію не включено до складу валового доходу та відповідно не включено до складу податкового зобов'язання з ПДВ. В порушення п. 2.8, п.2.9, п.3.5, "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", позивач зберігав в касі підприємства готівку понад встановлений ліміт залишку готівки в касі. Також зазначили, що підприємством застосовано податкову соціальну пільгу без відповідних заяв найманих працівників, а також не сплачено до бюджету нарахований податок з доходів фізичних осіб, що є порушенням Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб. Вважали, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно і підстав для їх скасування немає.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що працівниками ДПІ у Чуднівському районі проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Чуднівські ковбаси" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт №27/2300/32177118 від 15.09.2009 року.
Проведеною перевіркою встановлено наступні порушення:
- п.п. 4.1.1 п. 4.1, п. 5.9 ст.5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 30366,00грн., у тому числі за ІV квартал 2008 року в сумі 20805,00грн., за І півріччя 2009 року в сумі 9561,00грн.;
- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 24000,00грн., у тому числі за липень 2008 року в сумі 2000,00грн., за серпень 2008 року в сумі 2000,00грн., за жовтень 2008 року - 2000,00грн., грудень 2008 року - 1106,00грн., за лютий 2009 року - 8894,00грн., травень 2009 року - 6000,00грн., за червень 2009 року - 2000,00грн.
- п.п.6.3.2, пп. 6.3.3 "е" п.6.3 ст.6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та п.4 Постанови КМУ від 26.12.03 р. №2035 "Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги", в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб;
- п.2.8, п.2.9, п.3.5 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" №637 від 15.12.2004 р., в результаті чого встановлено перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 4435,02грн.;
За результатами перевірки ДПІ у Чуднівському районі прийнято податкові повідомлення-рішення № 000028/2300/0 від 29.09.2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 36000,00грн. (24000,00грн. - основний платіж, 12000,00грн. - штрафна (фінансова) санкція), №000027/2300/0 від 29.09.2009 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 37563,60грн. (30366,00грн. - основний платіж, 7197,60грн. - штрафна (фінансова) санкція), №0000261700/0 від 24.09.2009 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 15910,09грн. (1090,67грн. - основний платіж, 14819,42грн. - штрафна (фінансова) санкція) та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №000029/2300/0 від 29.09.2009 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні в розмірі 8870,04грн.
Щодо заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, суд дійшов слідуючого висновку.
Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість стало те, що підприємство не включило до валових доходів доход в сумі 120000 грн. від операцій з надання послуг по оренді приміщень відповідно до договорів оренди, укладених між ТОВ "Чуднівські ковбаси" та ПП ОСОБА_1 та відповідно дану господарську операцію не включено до складу податкового зобов'язання з ПДВ.
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Згідно підпункту 4.1.1 вказаного Закону валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
При цьому продажем результатів робіт (послуг) в розумінні названого Закону є будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності (пункт 1.31 статті 1).
Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку (підпункт 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 цього ж Закону).
З аналізу наведених норм випливає, що відтворення показників господарської операції в податковому обліку з податку на прибуток є наслідком здійснення такої господарської операції в господарській діяльності платника податку. За відсутності самої господарської операції, відсутні підстави для відображення показників цієї господарської операції в податковому обліку.
Судом встановлено, що при дослідженні відповідачем взаємовідносин ТОВ "Чуднівські ковбаси" з ПП ОСОБА_1 для перевірки було надано чотири договори оренди приміщень датовані 01.06.2006 р., 04.01.2007 р., 01.06.2009 р. та 04.01.2009 р.
Згідно договорів оренди від 01.06.2006 року та від 01.06.2009 року, укладених між ТОВ "Чуднівські ковбаси" - Орендодавець та ПП ОСОБА_1 - Орендар, Орендодавець передає, а Орендар бере у тимчасове володіння приміщення ковбасного цеху з обладнанням по виготовленню ковбасних виробів.
Підпунктом 5.1. пункту 5 вказаних Договорів встановлено, що розмір орендної плати за об'єкт, що орендується, в цілому складає 10000,00 грн. з ПДВ на місяць.
Згідно договорів оренди від 04.01.2007 року та від 04.01.2009 року, укладених між ТОВ "Чуднівські ковбаси" - Орендодавець та ПП ОСОБА_1 - Орендар, Орендодавець передає, а Орендар бере у тимчасове володіння приміщення магазину.
Підпунктом 5.1. пункту 5 вказаних Договорів встановлено, що розмір орендної плати за об'єкт, що орендується, в цілому складає 2000,00 грн. з ПДВ на місяць.
На виконання вказаних договорів оренди ПП ОСОБА_1 в періоді, що перевірявся, сплачувала ТОВ "Чуднівські ковбаси" орендну плату, однак позивач не виписував рахунки-фактури, видаткові, податкові накладні за надані послуги та не включив вказану операцію до складу валового доходу, що підтверджується журналом-ордером по рахунку 361 та відсутністю у позивача будь-яких первинних документів по вказаній господарській операції.
Суд не бере до уваги надані позивачем додаткові угоди до договорів оренди приміщень від 01.07.2008 року, якими зменшено розмір орендної плати, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що вказані додаткові угоди під час проведення перевірки не надавалися. На акт перевірки позивачем заперечення не подавалися, що також підтверджує вказану обставину.
Підпункт 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зобов'язує платника податку відносити до валового доходу загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).
За таких обставин, коли позивачем не було включено до складу валових доходів операцію з надання послуг по оренді приміщень ковбасного цеху та магазину в сумі 120000,00 грн., здійснення якої було встановлено податковою інспекцією за наслідками перевірки правильності визначення валових доходів за перевіряємий період, ДПІ у Чуднівському районі дійшла правомірного висновку про заниження позивачем валового доходу на цю суму, та, відповідно, заниження податку на прибуток у загальній сумі 30366 грн.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платника податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.
Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Оскільки позивачем було надано послуги по оренді приміщень ковбасного цеху та магазину в сумі 120000,00 грн., то і його обов'язком як продавця є нарахування, утримання та сплата до бюджету ПДВ з вартості цих послуг, як об'єкта оподаткування згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість".
Таким чином, враховуючи вище встановлене, суд вважає, що позивачем в порушення п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не включено до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість операції з надання послуг по оренді приміщень, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 24000,00 грн.
Щодо заниження податку з доходів фізичних осіб в розмірі 695,34 грн., суд дійшов слідуючого висновку.
Проведеною перевіркою встановлено надання ТОВ "Чуднівські ковбаси" працівникам податкової соціальної пільги при відсутності заяв на її отримання.
Відповідно до підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту. Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги (далі - заява про відмову від пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту. Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги. Податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим пунктом, без подання заяви про застосування пільги. Порядок надання таких документів та їх склад визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок надання таких документів і їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2035 "Про затвердження Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги". Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено, що пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем.
Із наведених норм випливає, що для отримання такої пільги платник податку обов'язково має подати до бухгалтерії працедавця заяву та документи, що підтверджують його право на цю пільгу.
Судом встановлено, що позивачем в ході перевірки не надано заяви працівників - гр. ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про застосування податкової соціальної пільги.
Суд не бере до уваги надані позивачем до суду заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про застосування соціальної пільги, які датовані 22.04.2008 р., оскільки вказані заяви на перевірку не надавалися, що підтверджується додатком №4 до акту перевірки, тому вони не можуть бути враховані під час судового розгляду.
За таких обставин, висновки відповідача щодо заниження ТОВ "Чуднівські ковбаси" податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 695,34 грн. не спростовано, і відповідно позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Щодо застосування штрафної (фінансової) санкції у подвійному розмірі від суми заборгованості по податку з доходів фізичних осіб, а саме в розмірі - 12638,08 грн.
Статтею 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що платниками податків є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності, на яких згідно із законами покладено обов'язок утримувати та сплачувати податки й збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", платниками податку з доходів фізичних осіб є резиденти, які отримують: як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи, та нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України.
Обов'язки нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету відповідно до п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону покладено на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 Закону.
Згідно з п. 1.15 ст. 1 цього ж Закону податковим агентом вважається юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Отже, обов'язковою ознакою податкового агента є нарахування (виплата) ним доходу фізичній особі та наявність юридичного обов'язку нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету саме від імені і за рахунок платника податку - фізичної особи.
Пунктом 8.1.2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
Як передбачено пп. 16.3.5 ст. 16 Закону про ПДФО відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.
Таким чином, умовою відповідальності за своєчасне та повне перерахування сум податку до бюджету юридичної особи є факт нарахування (виплати) оподатковуваного доходу на користь фізичної особи - платника податку.
Судом встановлено, що ТОВ "Чуднівські ковбаси" в період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року нараховувалася (виплачувалася) заробітна плата найманим працівникам при цьому податок з доходів фізичних осіб до бюджету повністю не перераховувався, що підтверджується податковими розрахунками за формою №1 ДФ та даними особових рахунків Ф-15.
Відповідно до пп. "а" п. 17.2 ст. 17 цього Закону особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент, який згідно пп. "а" п. 19.2 ст. 19 вказаного Закону зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.
У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу (пп. 20.3.2 п. 20.3. ст. 20 Закону).
Отже, з аналізу вищевказаних норм законодавства слідує висновок, що позивач в даному випадку при нарахуванні (виплаті) заробітної плати зобов'язаний був здійснювати функції податкового агента, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який нараховується (виплачується) на користь платника податку.
Матеріалами справи підтверджено, що станом на 30.06.2009 року заборгованість зі сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб становить 6319,04 грн.
Відповідно до п. 20.1 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", розмір штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм Закону та підстави для їх застосування визначаються законом, що регулює такі питання, якщо інше не встановлене нормами Закону.
Для податкових агентів, яким в даному випадку є позивач, штрафні (фінансові) санкції за порушення, допущені при несплаті (неперерахуванні) податку з доходів фізичних осіб при його нарахуванні (утриманні) з платників податків, визначено у ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Так, зокрема, пп. 17.1.9 визначено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).
Таким чином, коли позивач здійснив нарахування (виплату) заробітної плати найманим працівникам без сплати відповідного податку, відповідальність за перерахування якого та обов'язковість сплати передбачені, зокрема, ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", суд вважає правомірним застосування до ТОВ "Чуднівські ковбаси" штрафної санкції у подвійному розмірі від суми зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб відповідно до зазначеної вище норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Щодо застосування до ТОВ "Чуднівські ковбаси" штрафних (фінансових) санкцій у сумі 8870,04 грн. (4435,02 грн. х 2) за перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі (двократний розмір суми виявленої понадлімітної готівки за кожний день).
Факт оформлення з порушенням чинного законодавства видаткового касового ордеру №83 від 12.06.2009 р. представниками позивача в судовому засіданні не заперечується. Копія вказаного касового ордеру, який не містить підпису одержувача коштів, наявний в матеріалах справи.
Відповідно до пункту 2.8 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15 грудня 2004 року №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320, із змінами та доповненнями, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.
Пунктом 3.4 зазначеного Положення передбачено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагав пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень словами, копійок цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (пункт 3.5 Положення). У разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки (пункт 7.24 Положення).
Матеріалами справи підтверджено факт вищезазначених порушень, згідно з яким, у видатковому касовому ордері №83 від 12.06.2009 р. відсутні підписи керівника та одержувача готівкових коштів.
Суд вважає безпідставними доводи позивача щодо встановлення на підприємстві спрощеного порядку оформлення видаткових касових ордерів, який передбачає необов'язковість підпису керівника та головного бухгалтера підприємства в касових ордерах, оскільки вказаний вище Положення визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) і є обов'язковим для виконання.
Як видно із матеріалів справи до перевірки було надано накази про встановлення ліміту залишку готівки в касі, касові книги підприємства, і згідно яких суми коштів по видатковому касовому ордері не завірених підписом одержувача перевищують встановлений ліміт залишку готівки в касі, а отже відповідно до п. 7.24. Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15 грудня 2004 року №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320, із змінами та доповненнями, зазначене перевищення є понадлімітним.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ДПІ у Чуднівському районі правомірно застосувала до позивача штрафну (фінансову) санкцію у сумі 8870,04 грн. на підставі ст. 1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".
Керуючись Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про податок з доходів фізичних осіб", Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні№637 від 15.04.2004 р., ст.ст. 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
постановив:
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Чуднівські ковбаси" до Державної податкової інспекції у Чуднівському районі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 24.09.2009 р. №0000261700/0, від 29.09.2009 р. №000027/2300/0, №000028/2300/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.09.2009 р. №000029/2300/0 відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: С.В. Черноліхов
Повний текст постанови виготовлено: 17 листопада 2010 р.